Рішення

від 06.11.2024 по справі 173/509/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/509/24

Провадження №2/173/457/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в місті Верхньодніпровську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинно збудований гараж , -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності на самочинно збудований гараж, до відповідача Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації».

21.02.2024 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників розгляду справи на 29.03.2024 року.

14.06.2024 року проведений перерозподіл справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду на 06.11.2024 року.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності на самочинно збудований гараж літера Б-1, площею 19.7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: в 2020 році вона закінчила будівництво самочинно господарським способом гаражу. Ніяких дозволів вона не отримувала.

У червні 2020 року вона звернулася до комунального підприємства «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» для виготовлення технічного паспорта на об`єкт.

02.10.2019 року вона отримала в дар земельну ділянку цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів. Форма власності приватна, розміром 0.0022 га.

Після закінчення будівництва вона має на меті отримати документи про право власності на новий об`єкт, що є можливим лише після введення його в експлуатацію.

Ввести об`єкт нерухомості в експлуатацію вона не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду, що й стало підставою звернення до суду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач, представник Верхньодніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Будь-яких заперечень проти задоволення позовних вимог не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: представник комунального підприємства «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з`явився, письмові пояснення суду не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 02.10.2095 року, укладеного між ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 , позивачка отримала в дар земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0.0022 га., з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 1221010100:06:001:0001. Договір посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бас Я.А., та зареєстрований в реєстрі за № 851, що підтверджується копією договору.

За доводами позивача в 2020 році вона закінчила будівництво самочинно господарським способом гаражу. Ніяких дозволів вона не отримувала.

У червні 2020 року позивач звернулася до комунального підприємства «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» для виготовлення технічного паспорта на об`єкт, та виготовила технічний паспорт на гараж, що підтверджується копією технічного паспорту.

Після закінчення будівництва позивач має на меті отримати документи про право власності на новозбудований об`єкт, що є можливим лише після введення його в експлуатацію. Ввести об`єкт нерухомості в експлуатацію позивач не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду .

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт

Враховуючи, що позивач здійснила побудову гаражу без отримання дозволу та належно затвердженого проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою проведене самочинне будівництво на належній їй на праві власності земельній ділянці, яка має призначення: для будівництва індивідуальних гаражів. Тобто будівництво гаражу здійснене на земельній ділянці саме з таким цільовим призначенням.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що самочинно збудований позивачем гараж відповідає будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам.

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, в результаті проведення технічного обстеження гаражу літера Б-1 по АДРЕСА_1 наданий позитивний висновок щодо проведеного будівництва.

Згідно Інформаційної довідки № 55/ДБН від 05.11.2021 року щодо відповідності місця розташування вимогам державних будівельних норм, наданої начальником відділу містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради - головного архітектора, встановлено, судом встановлено, що розміщення гаражу за адресою: АДРЕСА_1 останній знаходиться на території малоповерхової забудови, що відповідає вимогам розділу 10 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» та вимогам чинної містобудівної документації.

На підставі вищевикладеного суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, визнавши за позивачем право власності на самочинно збудований гараж літера Б-1, площею 19.7 кв.м., п/д погріб, о/я оглядова яма, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211.20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв`язку з недотриманням порядку будівництва нового майна.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Верхньодніпровської міської ради, юридична адреса: 51600 пр. Шевченка, 21 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052595, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», юридична адреса: 51600 вул. Театральна, 16 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03341842 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудований гараж літера Б-1, площею 19.7 кв.м., п/д - погріб, о/я - оглядова яма, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1211.20 грн. покласти на позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.11.2024 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 22.11.2024 року

Дата набрання законної сили: 07.12.2024 року