Рішення

від 20.11.2024 по справі 216/3387/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3387/23

провадження 2/216/514/24

РІШЕННЯ

іменем України

20 листопада 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Цимбалістенко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a> (далі - відповідач), в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 31.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 63930, та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що вказана нотаріусом сума боргу не є безспірною, що є обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріусом, а сам виконавчий напис вчинено з порушенням встановленого законом порядку. Позивач стверджує, що він не укладав з відповідачем нотаріально посвідчених кредитних договорів і будь-якої заборгованості перед відповідачем не має. Щодо кредитного договору між сторонами, оскільки як сам кредитний договір, так і графік платежів стосуються взагалі іншої особи ОСОБА_2 .

Крім того, у Виконавчому написі нотаріуса містяться посилання на період стягнення 28 грудня 2020 року по 10 березня 2021 року, тоді як стягувач просив звернути стягнення за кредитним договором від 04 грудня 2018 року.

Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

ІІ.Процесуальні дії у справі.

Згідно розпорядження керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Мірошниченка Я.В. № 361/23 від 27.06.2023 року, у зв`язку із припиненням 02.06.2023 р. відрядження судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області Хомик І.І. до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та відрахуванням зі штату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, канцелярії суду здійснити повторний автоматизований перерозподіл данної цивільної справи відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 року, справу передано для розгляду судді Цимбалістенко О.В.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 216/3387/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 1статті 190 ЦПК Українипередбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленомустаттею 272 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4статті 89Цивільного кодексуУкраїнивідомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На виконання приписівЦПК України, копія ухвали від 25 жовтня 2023 року про відкриття провадження та позовна заява з додатками у справі № 216/3387/23 була направлена судом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ, вул. Сверстюка Євгена буд. 11-А, офіс № 605.

Зазначені документи вручені відповідачу 06.05.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідачем у встановленому законом порядку відзиву на позовну заяву на час розгляду спору по суті подано не було.

Згідно з частиною 8статті 178ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 8статті 178 ЦПК України.

При цьому,27 червня 2023 року представником відповідача подано клопотання про відмову у задоволенні позовної вимоги, щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до змісту якого він просить суд:

-відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15000, 00 грн. є неспівмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Частиною 2статті 279ЦПК Українипередбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (частина 8статті 279 ЦПК України).

Згідно з частиною 4статті 268ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ІII.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з копії оспорюваного виконавчого напису нотаріуса 02 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН» було укладено кредитний договір № 433819-А.

24 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 433819-А від 02 грудня 2018 року, укладеним з ТОВ "СС ЛОУН", ідентифікаційний код юридичної особи 40071779, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28 грудня 2018 року є ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", ідентифікаційний код юридичної особи 42254696, заборгованість за кредитним договором № 433819-А від 02 грудня 2018 року. Строк платежу за Кредитним договором № 433819-А від 02 грудня 2018 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 28 грудня 2020 року по 10 березня 2021 року. Сума заборгованості складає 8 275,95 грн., втому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4500,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 1615,95 грн. Строкова заборгованість за штрафами і пенею становить 2 160,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 9 475,95 грн. Зареєстрований в реєстрі за №63930.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. відкрито Виконавче провадження № 68666405 по примусовому виконанню Виконавчого напису № 63930, виданого 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.

IV.Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.

Відповідно до статей15,16 Цивільного кодексу України(даліЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зістаттею 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу приписів частини 1статті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина 1статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно зглавою 14 Закону України «Про нотаріат»та главою 16 розділу ІІ Порядку.

Відповідно до пункту 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

О днак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15-ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на вищевикладене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також суд зауважує, що Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку про те, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Беручи до уваги положення п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, згідно з яким для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання та письмові матеріали справи, суд встановив, що для одержання вищевказаного виконавчого напису відповідач не надав приватному нотаріусу документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так,суд зазначає,що привчиненні оспорюваноговиконавчого написуприватним нотаріускерувався п.2Переліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріуса,затвердженогоПостановоюКабінету МіністрівУкраїни від29червня 1999року №1172,згідно зяким дляодержання виконавчогонапису подаються:оригінал нотаріальнопосвідченого договору(договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, основною умовою вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі п. 1 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року за№ 1172є обов`язкова наявність нотаріально посвідченого договору, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладений між ним та позивачем кредитний договір № 433819-А від 02.12.2018 року був посвідчений у нотаріальному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, якою було визнано незаконною та не чинноюпостанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014«Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів»в частині, доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст.254КАС Українинабрала законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 05.10.2019 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

З огляду на змістстатті 255КАС Українипостанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Таким чином, з цього моменту кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів того, що дійсно позивачу направлялась претензія з вимогою про погашення заборгованості за вказаним договором.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач, у свою чергу, відповідно до вимогстатті 81 ЦПК Українинаведених обставин не спростував та не надав суду жодних доказів на підтвердження безспірності вимог.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті12, частини 1 статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2статті 12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3статті 83 ЦПК Україниунормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4статті 83 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7статті 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами частини 4статті 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем всупереч вищевказаних норм процесуального права не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

V.Розподіл судових витрат.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 133ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьоюстатті 137ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертоїстатті 137ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертійстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятоїстатті 137ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шостастатті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду було надано Договір від 18 квітня 2023 року, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Карнаушенко А.А. (Адвокат), відповідно до п. 1. якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу у вигляді представництва та інших видів правової допомоги.

18 квітня 2023 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги. Відповідно до п.2 вартість послуг адвоката за цією додатковою угодою та на виконання договору про надання правової допомоги від 18 квітня 2023 року за домовленістю стоірн, складає 15000 грн.00 коп., яка оплачується у повному обсязі після підписання договору.

18 травня 2023 року між позивачем та адвокатом Карнаушенко А.А. було укладено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 18 квітня 2023, з якого вбачається, що адвокат надав позивачу наступні послуги:

- обробка документів, на підставі яких потрібно визнавати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з метою визначення судової перспективи спору;

- підготовка позовної заяви;

- підготовка копій документів до позовної заяви;

- усні консультації з питань ведення справи та з питань українського законодавства;

- ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Заявляючи заперечення щодо витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач зазначає, що заявлені витрати документально не підтверджені є завищеними та не відповідають критерію розумності, оскільки справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є складною і відноситься до категорії малозначних.

За таких обставин, враховуючи категорію та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також з огляду заперечень відповідача про відмову у задоволенні вимоги щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, про що обґрунтовано зазначено відповідачем, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити їх до 3 000, 00 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно доп. 12, ч.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу Українивитрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.11,141,247,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., реєстровий № 63930, виданий 31.03.2021 р., яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", (ЄДРПОУ 42254696, 01014, м. Київ, вул, Звіринецька, буд. № 63) заборгованість за кредитним договором.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

4.Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ;

6.Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>; ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63;

7.Третя особа : Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

8. Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна; місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4 оф. 401.

Рішення складено 20 листопада 2024 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО