Ухвала

від 13.11.2024 по справі 295/11397/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11397/24

Категорія 17

2-о/295/239/24

УХВАЛА

про залишеннязаяви безрозгляду

13.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Савченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт самостійного утримання та виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви вказав, що від шлюбу з ОСОБА_4 вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 24.02.2022 він разом з дітьми виїхав до міста Житомира, натомість його дружина залишилась проживати на тимчасово окупованій російською федерацією території України.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.06.2024 шлюб між сторонами розірвано, місце проживання дітей за рішенням суду визначено з батьком. Заявник зауважує, що місце знаходження ОСОБА_4 йому невідоме, зв`язок з матір`ю діти не підтримують.

ОСОБА_1 вказує, що неповнолітні сини повністю перебувають на його утриманні, впродовж двох років він є єдиним піклувальником для дітей, самостійно їх утримує та виховує.

Заявник зазначає, що встановлення факту самостійного утримання та виховання дітей потрібне йому для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, як батьку, який самостійно виховує дітей.

Ухвалою суду від 05.08.2024 заяву було залишено без руху.

18.09.2024 ухвалою суду відкрито провадженняусправі.

Учасники судового провадження про час і місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином; від заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 38-40, 42).

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується змістом свідоцтв про народження (а.с. 10, 12).

Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.06.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14-18).

Відповідно до ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право, метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, яка переглядала судові рішення за результатами розгляду заяви про встановлення факту самостійного утримання і виховання батьком дитини, зроблений правовий висновок, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

У наведеній вище постанові зазначено: "[...] у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини [...]

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України«невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, тофакт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право [...]".

Відповідно до ч. 6ст. 294 ЦПК Україниякщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічна норма закріплена у ч. 4ст. 315 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З огляду на заявлені заявником вимоги, норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, заява ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання і виховання дітей не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки з її змісту вбачається наявність спору про право, а відтак на підставі ч. 6 ст. 296, ч. 4 ст. 315 ЦПК України заява підлягає залишенню без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду на загальних підставах з позовом з метою вирішення спору про право між батьками дітей з обов`язковим залученням до участі в справі матері дітей.

Нормами ч. 3 ст. 257 ЦПК України визначено,що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається собі, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду у справі (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

При зверненні до суду з заявою ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн, що підтверджується змістом квитанції ID №0050-5317-7726-6130 від 24/07/2024 року (а.с. 5).

Сума сплаченого судового збору була зарахована до державного бюджету України.

З огляду на те, що суд залишає заяву без розгляду, сплачена при зверненні до суду з заявою сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 259, 261, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву залишити без розгляду.

Повернути ОСОБА_1 здержавного бюджетуУкраїни судовийзбір врозмірі 605,60грн, сплачений відповідно до квитанції ID №0050-5317-7726-6130 від 24/07/2024 року.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Стрілецька