Рішення

від 19.11.2024 по справі 530/928/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/928/24

2/530/366/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

19.11.2024 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 поданої в її інтересах адвокатом Івановою Оленою Ігорівною до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернуласядо Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким належний йому державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ № 004474, площею 3,48 га у межах згідно з планом ,розташована на території Батьківської сільської ради ,а також майновий сертифікат в розмірі 206 гривень заповів ОСОБА_3 .

Син ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: Тернопільська область Теребовлянський район, с. Ласківці. Син не прийняв спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що досить далеко знаходився від місця відкриття спадщини, мав суттєві вади зі здоров`ям, які заважали віддалятися від місця фактичного проживання. Так, на підставі даних обставин він не мав фізичної можливості вирішувати питання з прийняттям спадщини та oфopмлeння правовстановлюючих документів на спадкове майно. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього в позові зазначено ,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним дідом позивача ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: Тернопільська обл., Теребовлянський район, с Ласківці, що унеможливлювало отримати у спадщину належне спадкодавцю майно у зв`язку зі значним віддаленням від місця відкриття спадщини. Позивачка була позбавлена будь-якої можливості подати у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини у зв`язку з наявністю поважних причин, які пов`язані з об`єктивними непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини.

15.03.2024 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринської О.В. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 .

Позивачці відмовлено, у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за кадастровим номером 5321380700:00:030:0051 площею 3,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Також вказано, що у позивача відсутні документи, які необхідні для отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме: документи, що підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем, а саме, у витягу з ДРАЦС про народження сина померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком зазначений ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , як у свідоцтві про смерть. Також документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5321380700:00:030:0051 площею 3,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Батьківської сільської раді Зіньківського району Полтавської області, а саме оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №004474, виданий Зіньківською районною державною адміністрацією 02.12.2003 р., виданий на ім`я ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , як у свідоцтві про смерть. Позивачка не погоджується з даною відмовою та вважає, що її права порушені, але зазначену постанову нотаріуса не оскаржувала. Позивачка не мала можливості підтвердити родинні зв`язки, оскільки документи втрачені у зв`язку з цим виникла необхідність встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що померлий ОСОБА_2 є дідом ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .

Згідно довідки Батьківської сільської ради від 05.03.2008 року, яка видана ОСОБА_3 зазначено, що ваш батько ОСОБА_2 дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_4 похований в селі Батьки Зіньківського району Полтавської області та на ваше ім`я залишений заповіт. Заповіт, який посвідчений 14.07.2004 року секретарем Батьківської сільської ради ОСОБА_5 містить помилку у написанні по батькові ОСОБА_3 , замість вірного ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_6 звернулася з позовом до суду та просила встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

та встановити факт належності правовстановлюючого документу ,а саме факт того що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №004474,виданий Зіньківською районною державною адміністрацією 02.12.2003 року на підставі розпорядження голови Зіньківської райдержадміністрації №655 від 24.10.2003 року виданий на ім`я ОСОБА_2 належить спадкодавцю ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_1 , с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5321380700:00:030:0051, площею 3,48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 08.05.2024 року відкрито загальне провадження по справі ( а.с.44)

Ухвалою суду від 26.07.2024 року призначено по справі судовий розгляд ( а.с.65).

В судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 та її представник адвокат Іванова О.І. надіслали до суду заяву про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримали в повному обсязі ( а.с.35,36), представник відповідача Опішнянської селищної ради Денис Б.І. не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності ,просив відмовити в задоволенні позовних вимог ( а.с.88-89), третя особа Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився, надіслав до суду лист про розгляд справи без участі представника ,при прийнятті рішення покладається на розсуд суду ( а.с.76).

Відповідно до ч. 2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставіст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без фіксування судового процесу.

Суд, прийнявши до уваги заяви та клопотання сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 поданої в її інтересах адвокатом Івановою Оленою Ігорівною про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12,ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зстатей 1216-1218 ЦК Українивбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що позивачем є ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 і її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( а.с.32), проживає за адресою: с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області ( а.с.16), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 06.11.2003 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 ( а.с.31), ІНФОРМАЦІЯ_7 помер батько ОСОБА_3 ,що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ( а.с.17), відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 004474 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 3,48 га розташована в Зіньківському районі Полтавської області призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.21-22). За життя ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 - склав заповіт, яким належний йому державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ № 004474,площею 3,48 га у межах згідно з планом, розташована на території Батьківської сільської ради ,а також майновий сертифікат в розмірі 206 гривень заповів ОСОБА_3 ( а.с.23-24), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ( а.с.25),з довідки Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 05.03.2008 року № 39/02-26 виданої на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що ваш батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 похований у селі Батьки Зіньківського району Полтавської області та на ваше ім`я залишений заповіт посвідчений 14.07.2004 року ( а.с.26), відповідно до витягу з державного реєстру акту цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 03.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 і його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ( а.с.28-29), відповідно до довідки Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 02.07.2018 року вбачається ,що ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.30).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).

Відповідно до статей1216,1217 Цивільного кодексу України(даліЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦКУкраїна).

Згідно з частиною першоюстатті 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу(ст. 1258 ЦК України).

За правилами частин першої, третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно достатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктахуповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку ,то суд зазначає, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 004474 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 3,48 га, розташована в Зіньківському районі Полтавської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.21-22). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким належний йому державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ № 004474,площею 3,48 га у межах згідно з планом, розташована на території Батьківської сільської ради ,а також майновий сертифікат в розмірі 206 гривень заповів ОСОБА_3 . Син ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: Тернопільська область Теребовлянський район, с. Ласківці та не прийняв спадщину у зв`язку з віддаленістю місця його проживання та місця відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідност. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положеньст. 392 ЦК Україниправо власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 по справі №554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Відповідності до глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом МЮ України 22.02.2012р. №296/5, про відмову особі у вчиненні нотаріальних дій нотаріус виносить вмотивовану постанову, в якій зокрема, зазначається причина такої відмови з посиланням на чинне законодавство та порядок і строки оскарження відмови.

Як встановлено судом ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та постановою Полтавської районної державної нотаріальної контори від 15.03.2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину - оскільки в зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини, не можливістю встановити факт родинних відносин так як в документах існують розбіжності імені спадкодавця ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та відсутністю документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,48 га ,а саме оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 004474 та належить померлому ОСОБА_2 ( а.с.19-20).

Положеннями глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті1270, статтею1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1298 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже враховуючи те що спірна земельна ділянка площею 3,48 га розташована в Зіньківському районі Полтавської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 004474 належала ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,спадкоємцем після смерті якого був син ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадщину не прийняв у зв`язку з віддаленістю його місця проживання , при цьому знав про смерть батька та про наявність заповіту ,що підтверджується довідкою Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 05.03.2008 року (а.с.26), та враховуючи вимоги ст.1218 ЦК України , суд приходить до переконання про безпідставність позовної вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку.

Суд зазначає, що з відмови від нотаріуса ( а.с. 19) вбачається, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про видачу їй свідоцтва про прийняття спадщини саме після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та прохала встановити той факт , що він є її дідом , але ж із вимогами про визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті її діда як можливому спадкоємцю п`ятої черги за законом в розумінні ст. 1265 ЦК України з поважних причин та визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини - до суду не зверталась та доказів прийняття спадщини не надала . Тобто, позивачкою ОСОБА_1 - спадщина після смерті ОСОБА_2 не прийнята .

У відповідності до п.1 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Що стосується позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин, а саме того що ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним дідом ОСОБА_1 то суд зазначає про те, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_9 її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( а.с.32). ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 і його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ( а.с.28-29), відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , позивач не надав суду інших доказів, які можуть підтвердити існування між цими особами родинних відносин, якими можуть бути, наприклад, будинкові книги, виписки з погосподарських книг, виписки з метричних книг, приватне листування, документи про спадщину, власність, довідки старостату, автобіографії, лінгвістичні висновки , тощо.

Суд не приймає як доказ надані позивачем до позовної заяви довідку Батьківської сільської ради від 05.03.2008 року в якій зазначено, що ваш батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.26), оскільки сама по собі довідка без взаємного зв`язку з іншими доказами в сукупності не підтверджують обставин, які підлягають доказуванню в цій справі , а тільки підтверджує той факт , що батько позивачки ОСОБА_14 - ОСОБА_3 був ще у 2008 році увідомлений і про смерть батька і про наявність заповіту на його ім`я , але спадщини не прийняв .

У відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Що стосується позовної вимоги про встановлення факту того, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 004474 виданий Зіньківською районною державною адміністрацією 02.12.2003 року на підставі розпорядження голови Зіньківської райдержадміністрації № 655 від 24.10.2003 року виданий на ім`я ОСОБА_2 належить ОСОБА_2 то суд зазначає наступне:

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1ст.315ЦПК Українигромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно з п. 12постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"судам роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правовстановлювальний документ, - це документ, який посвідчує правовий зв`язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Однак, як було встановлено під час розгляду справи, позивачем та її представником не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо встановлення факту, що зазначений державний акт дійсно належить ОСОБА_2 . Відтак, оскільки суд не може підміняти собою інші органи та установи, а також перебирати на себе їх повноваження, в задоволенні вказаної вимоги також слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 поданої в її інтересах адвокатом Івановою Оленою Ігорівною до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, є необґрунтованими, оскільки позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів про прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та в обґрунтування фактів наявності родинних зв`язків з особами, з якими пов`язано його право на спадкування та факту належності правовстановлюючого документу внаслідок чого відсутні докази про визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 392, 1216-1218,1269,1223 ЦК України, ст.ст.76,81,82, 258,259,263,264, 265,268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 поданих в її інтересах адвокатом Івановою Оленою Ігорівною до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2024 року.

Суддя Зіньківського районного суду Полтавської області О. В. Ситник