Ухвала

від 19.11.2024 по справі 722/2165/24

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/2165/24

Номер провадження 1-в/722/321/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни клопотання начальника державної установи«Сокирянська виправнаколонія (№67)»про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Начальник ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, у якому, посилаючись на вимоги Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року, а також на положення ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, просив привести у відповідність із законодавством України вирок Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 12.04.2022 року, за яким ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Сокирянська виправнаколонія (№67)» та вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 24.06.2021 року, Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 09.07.2021 року та Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 13.01.2022 року, невідбута частина покарання яких приєднана на підставі ст..71 ч.1 КК України до вироку Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 12.04.2022 року.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та з наведених у ньому підстав просив його задовольнити.

Представник виправної колонії та засуджений в судове засідання не з?явилися, подавши до суду письмові заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Заслухавши думку прокурора та дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.

Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст.74 КК України.

Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в ч.2 ст.74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75КК України чи виконання вироку відстрочене ст.536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),13-1,14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як встановлено із матеріалів особової справи, вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 24.06.2021 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Вироком Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід09.07.2021року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покаранняшляхом частковогоскладання призначенихпокарань увиді позбавленняволі строкомна 5(п`ять)років

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Вироком Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід13.01.2022року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попередніми вироками 1 (один) місяць остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 5(п`ять) років 1 (один) місяць.

Вироком Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід12.04.2022року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців.

На підставіч.1ст.71КК Українидо призначеногопокарання частковоприєднати невідбутучастину покаранняза вироком Теплицькогорайонного судуВінницької областівід13.01.2022року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5(п`ять) років 6 (шість) місяць.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06.06.2022 року на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк: з 28.01.2022 року по 28.03.2022 року з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Відповідно до положення ч.2 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковиний мінімум доходів громадян це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 24.06.2021 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням у інше приміщення, яке мало місце в ніч з 27 на 28 грудня 2020 року на суму 360,00 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1050 грн. (2102 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1050 грн. х 2 = 2102 грн.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 09.07.2021 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, яке мало місце 15.12.2020 року на суму 1050,00 грн. та 31.12.2020 року на суму 3049,20 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1050 грн. (2102 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1050 грн. х 2 = 2102 грн.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 13.01.2022 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, яке мало місце 06.09.2021 року на суму 3370,00 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2021 року складав 1135 грн. (2270 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1135 грн. х 2 = 2270грн.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 12.04.2022 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням у інше сховище, вчинене повторно, яке мало місце 18.01.2022 року на суму 1641,60 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2022 року складав 1240,50 грн. (2481 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1240,50 грн. х 2 = 2480грн.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 24.06.2021 року ОСОБА_4 в ніч з 27 на 28 грудня 2020 року таємно викрав чуже майно на суму 360,00 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (2102 грн.).

Згідно вироку Теплицькогорайонного судуВінницької областівід 09.07.2021 року ОСОБА_4 за однимепізодом,який мавмісце 15.12.2020 року таємно викрав чуже майно на суму 1050,00 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (2102 грн.).

Згідно вироку Теплицькогорайонного судуВінницької областівід 12.04.2022 року ОСОБА_4 18.01.2022 року таємно викрав чуже майно на суму 1641,60 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (2481 грн.).

Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено задіяння,караність якогозаконом усунена,суд дійшовдо висновку,що клопотанняє обґрунтованимта підлягаєзадоволенню,вважаючи ОСОБА_4 засудженим лише за вироком Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 13.01.2022 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На пiдставi ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.369-372, 376, 392, 395, ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, призначеного вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 24.06.2021 року, вироком Теплицькогорайонного судуВінницької областівід 09.07.2021 року за однимепізодом,який мавмісце 15.12.2020року тавироком Теплицькогорайонного судуВінницької областівід 12.04.2022 року у зв`язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Теплицького районногосуду Вінницькоїобластівід 13.01.2022року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя :