Ухвала

від 21.11.2024 по справі 753/8896/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8896/20

провадження № 1-кс/753/3248/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Женсан» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2020 у межах кримінального провадження № 12019100020008639 від 25.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2024 в провадження слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Женсан» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2020 у межах кримінального провадження № 12019100020008639 від 25.11.2019, зокрема на: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:035:0003; 8000000000:62:035:0020 із забороною проведення будь-яких будівельних робіт, відчуження, розпорядження та користування та скасувати заборону проведення будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:035:0001; 8000000000:62:035:0015; 8000000000:62:035:0021; 8000000000:62:035:0030; 8000000000:62:035:0046; обліковими кодами 62:035:0024; 62:035:0009; 62:035:0041.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що майно, на яке накладено арешт, не містить ознак речових доказів у даному кримінальному провадженні, набуто законним шляхом і на законних підставах належить ТОВ «Женсан».

У судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що вищезазначене майно визнано речовим доказом.

Заслухавши представника власника майна, прокурора, вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12019100020008639, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ст. 356, ч. 1 ст. 197-1КК України.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 від 01.02.2021 об`єднано в одне провадження матеріали досудових розслідувань за № 12019100020008639 від 25.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ст.. 356 КК України та № 120191100030007165 від 04.10.2019 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст. 239-1 КК України під єдиним номером кримінального провадження № 12019100030007165. Кримінальне провадження № 12019100030007165 направлено до Дарницького УП ГУНП у місті Києві для проведення подальшого досудового розслідування.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Дарницької окружної прокуратури.

09.06.2020 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/8896/20 задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12019100020008639 від 25.11.2019 за ст. 356, ч. 1 ст. 197-1 КК України. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:035:0003; 8000000000:62:035:0020 із забороною проведення будь-яких будівельних робіт, відчуження, розпорядження та користування та заборонено проведення будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:035:0001; 8000000000:62:035:0015; 8000000000:62:035:0021; 8000000000:62:035:0030; 8000000000:62:035:0046; обліковими кодами 62:035:0024; 62:035:0009; 62:035:0041.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2020, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень слідчим суддею встановлено, що право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:035:0003, площею 0,0323 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1895499180000), земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:035:0020 площею 0,2297 га (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1727365180000), зареєстровано за ТОВ «Женсан», а право користування на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:035:0021, площею 0,115 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 885064080000),земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:035:0046, площею 0,0628 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2469004080000), на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:035:0015, площею 0,2281 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545018880000), на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:035:0030 площею 4,0141 га (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1775488580000) зареєстровано за ТОВ «Женсан» згідно договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:62:035:0001, площею 0,3972 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928281280000) перебуває в процесі передачі в оренду ТОВ «Женсан».

Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для продовження накладення арешту на вказане майно, яке перебуває у власності та володінні заявника. Підозра посадовим особам ТОВ «Женсан» не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок заявника з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12019100030007165, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника та володільця майна вільно користуватися ним.

В ході розгляду клопотання не встановлено, що зазначені земельні ділянки були набуті кримінально протиправним шляхом або були об`єктом кримінально протиправних дій.

З цих підстав слідчий суддя приймає до уваги доводи заявника, що обмеження його права власності та оренди в даному випадку не є пропорційними завданням та меті кримінального провадження.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник сторони обвинувачення в судовому засіданні не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 12019100020008639 від 25.11.2019, а саме на:

-земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:035:0003; 8000000000:62:035:0020 із забороною проведення будь-яких будівельних робіт, відчуження, розпорядження та користування

-та скасувати заборону проведення будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:035:0001; 8000000000:62:035:0015; 8000000000:62:035:0021; 8000000000:62:035:0030; 8000000000:62:035:0046; обліковими кодами 62:035:0024; 62:035:0009; 62:035:0041.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1