Ухвала

від 18.11.2024 по справі 760/22459/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22459/24 Провадження №1-кс/760/10222/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

«18» листопада 2024 р. м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , третьої особи стосовно майна якої вирішується питання - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №42024110000000031, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024 року,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №42024110000000031, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024 року.

17 вересня 2024 року клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Територіальним управлінням БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42024110000000031 від 18.01.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України. Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що посадові особи пов`язаних між собою суб`єктів господарської діяльності - ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145) таТОВ «СУЧАСНІ БЕТОННІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 42824510), із залученням посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, розробили схему щодо привласнення бюджетних коштів, виділених на закупівлі найпростіших укриттів цивільного захисту у вигляді модульних швидкоспоруджуваних захисних споруд в рамках виконання цільових програм щодо забезпечення населення найпростішими укриттями, шляхом внесення до офіційних документів недостовірних відомостей щодо проходження сертифікації та випробувань на відповідність укриттів захисним властивостям відповідно до вимог ДБН та ДСТУ, встановивши клас захисту А-ІІ, який фактично не відповідає заявленим вимогам, що в подальшому призвело до привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах.В ході досудового розслідування, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, дослідження якого доручено фахівцям відповідної експертної установи встановлено, що захисні споруди (найпростіші укриття) які виготовлялись та постачались з боку ТОВ Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145) таТОВ «СУЧАСНІ БЕТОННІ РІШЕННЯ» (ЄДРПОУ 42824510) в рамках виконання договорів, не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, які ставились до цього типу споруди на момент укладання відповідного Договору, а саме: ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту», ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення.».Крім цього, з метою документального підтвердження класу захисту від розрахункових небезпечних чинників та ступеня пониження радіаційного впливу, посадовими особами ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145) залучено працівників ТОВ «Світові Стандарти» (ЄДРПОУ 37788015), якими в подальшому оформлено та видано сертифікат відповідності №UA.GS.2.28.019-23 від 11.07.2023 на продукцію (Збірні залізобетонні огороджувальні конструкції для будівництва найпростіших укриттів цивільного захисту у вигляді модульної швидкоспоруджувальної споруди), де внесено відомості щодо відповідності вимогам пп. 5.2, 5.11, 5.14, 6.1.2, 6.1.17 ДСТУ 9195:2022«Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення.». До вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні наступні посадові особи ТОВ «Світові Стандарти» (ЄДРПОУ 37788015): ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Директор ТОВ «Світові Стандарти» (ЄДРПОУ 37788015) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Так, в ході досудового розслідування 12.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук під час якого виявлено та вилучене наступне: - Мобільний телефон Samsung; - Жорсткий диск EXOS Model STL003, S/N: НОМЕР_1 . У подальшому, 12.09.2024 детективом у кримінальному провадженні прийнято рішення про визнання вилученого майна речовим доказом. Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна у зазначеному випадку є збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні та забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи можливістю користуватися, забудовувати земельну ділянку, а також унеможливлення одержання особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Згідно з ч 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідь до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Незастосування арешту на вилучене майно неодмінно призведе до пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна третім особам, тощо. Враховуючи зібрані у провадженні відомості, є достатні підстави вважати, що предмети, речі, документи вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 є предметом вчинення злочину та містять його сліди, а тому з метою їх збереження має бути накладено арешт. Крім того, згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини. Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів. Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986). Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи. Враховуючи викладене просив накласти арешт на предмети, речі, документи, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Мобільний телефон Samsung; Жорсткий диск EXOS Model STL003, S/N: НОМЕР_1 .

В судове засідання прокурор з`явився, клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, які в ньому викладені. Також вказав, що телефон під час обшуку був заблокований паролем, пароль ОСОБА_4 не надавався, у зв`язку з чим зазначений телефон було вилучено та звернено до слідчого судді з клопотанням відповідно до ст. 264 КПК України з приводу доступу до електронної інформаційної системи або її частини. Також, вказав, що в ході проведення обшуку не приймав участі спеціаліст через зайнятість, що унеможливило копіювання інформації з жорсткого диска комп`ютера.

Третя особа стосовно майна якої вирішується питання - ОСОБА_4 в судове засідання з`явився, вказав, що телефон та комп`ютер не є знаряддями злочину, диск не використовувався ним в роботі. Також зазначив, що в офісі також були вилучені комп`ютери на яких, зокрема, були встановлені месенжери. Зазначив, що у них сертифікуються всі топові виробники, роботу ними було виконано. Вказав, що у сертифікатах були помилки.

Також, надав до матеріалів справи письмове клопотання у якому просив суд звернути увагу, що Ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 від 10.09.2024р. (копія додається) щодо обшуку в житловому приміщенні у якому він проживає за адресою АДРЕСА_2 , надано дозвіл виключно на огляд та копіювання інформації з комп`ютерної техніки, флеш накопичувачів та мобільних телефонів. При цьому, окремо, слідчим суддею ОСОБА_7 наголошено, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв 'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані у результаті вчиненого кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням систем логічного захисту. Додатково інформує суд, що 17 жовтня 2024 року слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_8 розглядалося клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024110000000031 яке було вилучено у офісному приміщенні ТОВ «СВІТОВІ САНДАРТИ», де він є директором. Під час розгляду цього питання у судовому засіданні прокурором вимога щодо накладання арешту на офісний робочий комп`ютер та ноутбук не заявлялася (не підтримувалася) оскільки, як було зазначено це устаткування не являє інтересу для слідства. Відповідно надалі Ухвалою Суду арешт на офісний робочий комп`ютер та ноутбук накладений не був (копія Ухвали додається). Разом з тим прсив суд прийняти до уваги, що на його приватному комп`ютері не містилося жодних робочих матеріалів, які могли б мати відношення до справи, яку розслідують слідчі-детективи Територіального управління БЕБ у Київській області - тому він не відповідає вимогам визначеним ст. 98 КПК України, а під час обшуку ним було надано слідчим-детективам повний та безперешкодний доступ до цього комп`ютера. Щодо мобільного телефону моделі Samsung М31 s, то на його думку він також не відповідає вимогам визначеним ст. 98 КПК України як до речового доказу, оскільки він не був набутий кримінально протиправним шляхом та він не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, відповідно він не може зберігати на собі його сліди, а також містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Враховуючи вищенаведене, просив зобов`язати слідчого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області та прокурора Київської обласної прокуратури прийняти процесуальні рішення про повернення ОСОБА_4 його власності, а саме: мобільного телефону моделі Samsung М31 s та жорсткого диску Seagate model EXOS STL003 SN ZFADRF63 від стаціонарного комп`ютера, що були вилучені під час обшуку відповідно до протоколу обшуку від 12.09.2024р.

Вислухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42024110000000031, 18.01.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, 19.04.2024 року - кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 191 КК України, 19.07.2024 року - кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 6 - 8).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 10 вересня 2024 року (справа №760/12618//24), клопотання детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про дозвіл на проведення обшуку, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 18.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадженні за № 42024110000000031, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України задоволено частково; надано дозвіл слідчим - детективам (старшим детективам) Територіального управління БЕБ у Київській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024110000000031 від 18.01.2024, а також прокурорам, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні на проведення обшуку нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить на праві власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , із метою виявлення та вилучення: оригіналів документів, речей та предметів з реквізитами ТОВ «Світові Стандарти» (ЄДРПОУ 37788015) та ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145), а саме: договорів укладених протягом 2023-2024 років на проведення сертифікації продукції «Збірні залізобетонні огороджувальні конструкції для будівництва найпростіших укриттів цивільного захисту у вигляді модульної швидкоспоруджувальної споруди» укладених з ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (ЄДРПОУ 43409145), протоколів контрольних (натурних) випробувань, наказів про проведення перевірки виробництва, документів листування між органом сертифікації та замовником, технічних умов, паспортів на захисні споруди, документів листування з органами ДСНС щодо визначення класу захисту модульних швидкоспоруджуваних захисних споруд, найпростіших укриттів (ШСС ЦЗ, залізобетонних ланок, конструкцій та ін.), наказів про призначення, посадових інструкцій, особових справ, іншої кадрової документації (табелів обліку робочого часу за 2023-2024 років), а також документів з вільними зразками почерку та підписів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , печаток, штампів, довіреностей на отримання готівкових коштів в установах банків, бланків з відбитками печаток; а також огляд та копіювання інформації з комп`ютерної техніки, флеш накопичувачів, мобільних телефонів. (а.с. 14 - 16).

Як вбачається з протоколу обшуку від 12 вересня 2024 року, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено мобільний телефон Samsung чорного кольору, на момент вилучення ввімкнений та заблокований; із стаціонарного комп`ютера вилучено жорсткий диск EXOS Model STL003, S/N: НОМЕР_1 (а.с. 16 - 22).

Постановою про визнання речових доказів та визначення місця їх зберігання від 12.09.2024 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024110000000031 від 18.01.2024 року, наступні предмети, речі та документи: мобільний телефон Samsung; Жорсткий диск EXOS Model STL003, S/N: НОМЕР_1 (а.с. 23 - 24).

Також, прокурором додано до клопотання на підтвердження викладених у ньому обставин Рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС ДСР НПУ капітана поліції ОСОБА_10 (а.с. 25 - 27), Висновок експерта №212 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 20.06.2024 року (а.с. 28 - 29), Висновок експерта №561 за результатами проведення судової економічної експертизи від 26.06.2024 року (а.с. 30 - 33), Висновок експерта №562 за результатами проведення судово - економічної експертизи від 20.06.2024 року (а.с. 34), Висновок експерта №563 за результатами проведення судово - економічної експертизи від 27.06.2024 року (а.с 35), Висновок експерта №564 за результатами проведення судової економічної експертизи від 25.06.2024 року (а.с. 36).

Як вбачається з доручення у порядку ст. ст. 40, 41, 93 КПК України про проведення слідчих (розшукових) дій від 30.10.2024 року, направленого на адресу начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_11 (Вих. №23.9/25/3/11311-24 від 30.10.2024 року), співробітникам ДСР НП України доручено виконати із залученням відповідних спеціалістів огляд вилучених речей та документів, які були вилучені під час обшуків, зокрема, 1 (один) жорсткий диск, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що матеріали виконаного доручення необхідно направити на адресу Територіального управління БЕБ у Київській області у строк до 14.12.2024 року.

Тож, станом на момент розгляду клопотання зазначений строк ще не сплинув.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вилучені в ході проведення обшуку телефон та жорсткий диск визнані речовими доказами у кримінальному провадженні і можуть містити у собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчим суддею було встановлено, що до клопотання додані копії документів, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається, що майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 12 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024110000000031, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: Мобільний телефон Samsung; Жорсткий диск EXOS Model STL003, S/N: НОМЕР_1 .

Прокурор звернувся до слідчого судді у строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів.

Таким чином, клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №42024110000000031, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, та додані до нього матеріали, містять у собі підстави, у зв`язку з якими необхідно здійснити арешт майна на вилучені речі та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст. 171 КПК України.

Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов`язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та зашкодити інтересам держави.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №42024110000000031, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024 року, - задовольнити.

Накласти арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено 12 вересня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- Мобільний телефон Samsung;

- Жорсткий диск EXOS Model STL003, S/N: НОМЕР_1 .

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 22 листопада 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1