Постанова

від 18.11.2024 по справі 916/4281/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4281/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброва Г.І., Колоколов С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" Кліменко Ю.І.;

Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з`явився;

Від Фізичної особи-підприємця Лозовік Сергія Івановича не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 (про відмову у прийнятті до розгляду позовної заяви)

по справі №916/4281/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс"

до відповідача: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій та бездіяльності

у межах провадження справи про банкрутство №916/3602/24

за заявою Фізичної особи-підприємця Лозовік Сергія Івановича

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс"

про банкрутство

(суддя першої інстанції: Демешин О.А. дата та місце ухвалення рішення: 30.09.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29),

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24 відмовлено у прийнятті до розгляду позовної заяви вх. № 4382/24 від 26.09.2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" (далі ТОВ "Чорноморочка плюс") до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності в межах справи №916/3602/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморочка плюс.

10.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24.

Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 року по справі №916/4281/24 є незаконною з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний позов має бути поданим не в межах справи №916/3602/24 про банкрутство ТОВ "Чорноморочка плюс", в порядку ст. 7 КУзПБ, а в загальному порядку, із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наступним.

Апелянт звертає увагу, що стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу. Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.

На думку позивача, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано. Тому, саме господарський суд, який порушив справу про банкрутство, повинен вирішувати спори за результатами розгляду котрих конкурсна/ ліквідаційна маса боржника може змінитися (вибути/бути відчуженою тощо).

Також позивач у даній справі звертає увагу, що позовні вимоги ТОВ "Чорноморочка плюс" обґрунтовуються тим, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчі служби Міністерства юстиції України (головний державний виконавець Берегових Владислав Сергійович) знаходиться виконавче провадження №55644366, відкрите постановою від 25.01.2018 року, з примусового виконання виконавчого напису №2728, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 09.11.2017 року, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс".

30 серпня 2024 року ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя О.А. Демешин) по справі №916/3602/24 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка плюс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено процедуру розпорядження майном. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Орлову Тетяну Анатоліївну (свідоцтво № 1829 від 27.07.2017).

Апелянта вважає, що порушений ТОВ "Чорноморочка плюс" спір, зважаючи на відкриття відносно нього процедури банкрутства, підлягає розгляду у межах провадження у справі №916/3602/24 про банкрутство ТОВ "Чорноморочка плюс", як такий, що впливає на розмір (стосується збереження) конкурсної маси.

В даному випадку відмова суду першої інстанції у прийнятті до розгляду позовної заяви ТОВ "Чорноморочка плюс" є наслідком неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ігнорування судом висновків Верховного Суду, що, в свою чергу, є підставою для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 30 вересня 2024 року по справі №916/4281/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.11.2024 об 11-30 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали по справі №916/4281/24.

16.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4281/24.

22.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник Відділу примусового виконання рішень заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відділ примусового виконання Міністерства юстиції України вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у прийнятті до розгляду позовної заяви вх. № 4382/24 від 26.09.2024 року за позовом ТОВ "Чорноморочка плюс" в межах справи №916/3602/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморочка плюс, а апеляційна скарга ТОВ "Чорноморочка плюс" є необґрунтованою, безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

У зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 07.11.2024 по 22.11.2024, розпорядженням керівника апарату суду №448 від 14.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4281/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 14.11.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 прийнято справу №916/4281/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 до провадження колегією суддів у новому складі.

В судове засідання 18.11.2024 з`явився представник скаржника, який підтримав доводи та вимоги викладені ним письмово. Інші представники учасники у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, учасникам справи надавалась можливість направити відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 року відкрито провадження по справі №916/3602/24 про банкрутство ТОВ Чорноморочка плюс, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ Чорноморочка плюс та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Орлову Тетяну Анатоліївну, заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковано 03.09.2024 за № 73930.

Сторонами вказане не заперечується.

26.09.2024 року суд першої інстанції отримав позовну заяву (вх. № 4382/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності в межах провадження справи про банкрутство № 916/3602/24.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24 відмовлено у прийнятті до розгляду позовної заяви вх. № 4382/24 від 26.09.2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності в межах справи №916/3602/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморочка плюс.

Суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що позовна заява (вх. № 4382/24) ТОВ "Чорноморочка плюс" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не містить вимог майнового характеру, у зв`язку з чим даний позов має бути поданим не в межах справи № 916/3602/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморочка плюс, в порядку ст. 7 КУзПБ, а в загальному порядку, із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції відмовив у прийнятті до розгляду позовної заяви вх. № 4382/24 від 26.09.2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності в межах справи №916/3602/24 про банкрутство ТОВ Чорноморочка плюс .

Перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).

За приписами частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Такий правовий висновок викладений, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

Зазначене передбачає і концентрацію судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20).

Виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 340 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначалося раніше, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника, за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду у межах справи про його банкрутство.

Сутність судового контролю за виконанням судових рішень полягає у розгляді та вирішенні судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Підставою для здійснення такого контролю є звернення сторони виконавчого провадження, яка вважає, що відповідним рішенням (дією, бездіяльністю) порушено її права, оскільки на дату такого звернення добровільно не виконані її вимоги виконавцем/посадовою особою ДВС або приватним виконавцем.

Тож питання, що є предметом розгляду суду під час судового контролю за виконанням судових рішень, має усі характерні ознаки спору, оскільки постає як стан невизначеності у правах та обов`язках її учасників, що має бути усунутий судовим рішенням. Та обставина, що спір цей є суто процесуальним, особливого значення в розглядуваному контексті не має. Адже за змістом частини першої статті 7 КУзПБ саме господарський суд, що здійснює провадження у справі про банкрутство, розглядає спори, стороною яких є боржник, причому частина друга цієї статті конкретизує, що до таких спорів, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.

Тому в разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника, така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №910/21981/16, від 27.04.2022 у справі №27/104б, від 31.08.2023 у справі №640/26320/20; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №640/26320/20.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339, 340 Господарського процесуального кодексу України та статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі 908/129/22 (908/1333/22) зазначено, що нормами КУзПБ та Господарського процесуального кодексу України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи у спорах, однією із сторін яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство. Таке урегулювання процедури розгляду спорів у справах, однією із сторін у яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Враховуючи, що позовні вимоги, заявлені боржником, опосередковано пов`язані з формуванням майнових активів боржника, а також усталену судову практику Верховного Суду у подібних справах, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що даний позов має бути поданим не в межах справи №916/3602/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" помилковим та необґрунтованим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 280 Господарського процесуального кодексу, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, під час перегляду справи в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження доводи скаржника, а відтак апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24 підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24 - скасуванню, а дана справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки предметом апеляційного розгляду було процедурне питання, за результатами якого справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги апеляційним судом в даному випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по справі №916/4281/24 скасувати.

3. Справу №916/4281/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та у випадках, встановлених статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2024 року.

Головуючий суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.І. Колоколов