Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/3536/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/3536/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023

у справі №910/3536/22 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Комунального підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

про стягнення 5 681,87 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з вимогами до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення 5681 грн 87 коп. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2021 року, в тому числі: 3793 грн 98 коп. основної заборгованості, 1353 грн 93 коп. інфляційних втрат та 533 грн 96 коп. 3 % річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, у результаті чого у період з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 3793,98 грн.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/3536/22 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що саме відповідач є користувачем та споживачем послуг з теплопостачання за спірний період у нежитлове приміщення площею 31,6 кв.м. у будинку №10 по вул. Коперника у м. Києві, а тому підстави для задоволення заявлених вимог про стягнення боргу у сумі 3793,98 грн відсутні.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Шаптала Є.Ю., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3536/22 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3536/22.

У подальшому, матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/3536/22 - залишено без руху.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Після усунення недоліків, допущених скаржником при поданні апеляційної скарги, ухвалою суду відкрито апеляційне провадження у справі №910/3536/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/3536/22, розгляд якої здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, та рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду, у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято до провадження справу №910/3536/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/3536/22 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3536/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято до провадження справу №910/3536/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/3536/22 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

- судом не враховано висновки Верховного Суду у справі №910/21848/21, яка є подібною до даної справи за своїм предметом;

- позивачем надано докази на підтвердження факту постачання теплової енергії, у той час як відповідачем не надано доказів відключення від теплопостачання нежитлового приміщення, яке знаходиться у відповідача на праві господарського відання.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи проти доводів апелянта, зазначає, що позивачем не доведено, що відповідач є споживачем комунальної послуги, як і не доведено факту передачу відповідачу, перебування на балансі чи використання саме відповідачем у спірний період нежитлового приміщення.

Відповідач вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії.

Згідно з п.2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

02.02.2021 позивач направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії №340430-0101 від 27.01.2021, що підтверджується копіями фіскального чеку, накладної відділення зв`язку від 02.02.2021 та описом вкладення у цінний лист за №0103271153221.

Предметом проекту договору №340430-0101 від 27.01.2021 є постачання, користування та своєчасної сплати в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених даним договором.

Додатком №8 вказаного проекту договору визначено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 31,6 кв.м, розташоване за адресою: будинок №10 по вулиці Коперніка у місті Києві.

Станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до суду договір між сторонами не підписано.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що факт постачання на об`єкт споживача теплової енергії у спірний період, а також її обсяг підтверджується: актом прийняття теплового вузла обліку; актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції; відомостями споживання теплової енергії, складених у відповідності із даними будинкового засобу обліку за адресою: місто Київ, вулиця Коперніка, будинок 10.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: місто Київ, вулиця Коперніка, будинок 10, здійснюється за особовим рахунком: 340430-0101.

За доводами позивача, оскільки відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Коперніка, будинок 10, площею - 31,6 кв.м, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі здійснюється за особовим рахунком 340430-0101.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого у період з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 3793,98 грн.

17.11.2021 на адресу відповідача направлено вимогу №30/5/4/17970, у якій позивач просив оплатити заборгованість у загальному розмірі 5159232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Вказані обставини й стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року № 401/710/15-ц та у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Разом з тим вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.

За твердженням позивача, відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Копернікова, будинок 10, площею - 31,6 кв.м, в якому надавалися послуги з теплопостачання у спірний період.

Рішенням Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» №270/270 від 09.10.2014 Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Комунальним підприємствам зобов`язано передати підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» закріплено на праві господарського відання майно згідно додатку. Зі змісту вказаного додатку вбачається, що до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації передано та закріплено за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» жилий будинок за адресою: місто Київ, вулиця Коперника, будинок 10, загальною площею 3560 кв.м; площа переданих нежитлових приміщень за вказаною адресою становить 392 кв.м.

У подальшому розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №325 від 07.06.2017 за Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Шевченківського району м. Києва закріплено на праві оперативного управління нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Коперника, будинок 10, площею 290 кв.м. Також, цим розпорядженням було внесено зміни у додаток до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 відповідно до якого відповідачу передано до управління 3270 кв. м. загальної площі та 102 кв.м. площі нежитлових приміщень у будинку №10 по вул. Коперника у м. Києві.

Відповідач стверджує, що у багатоквартирному житловому будинку № 10 по вул. Коперника м. Києві є всього два нежитлові приміщення площею 290 кв.м. та 89,2 кв.м. Також у цьому житловому будинку є допоміжні приміщення (місця загального користування) площею 44 кв.м. на підтвердження чого ним надано витяг технічного паспорту (план та експлікація).

Стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» тлумачить поняття приміщень у багатоквартирному будинку, зокрема:

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до п. 2.53 Державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» розділу «Нежитлові поверхи (приміщення)» нежитлові приміщення - це приміщення громадського призначення, крім приміщень громадського призначення гуртожитків і житлових будинків для осіб похилого віку та сімей з інвалідами, повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку.

Конституційний Суд України, роз`яснюючи положення статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у рішенні від 02.03.2004 року N 4-рп/2004 вирішив, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Отже, відповідач заперечує факт перебування у нього спірного приміщення площею 31,6 кв.м., а також факт споживання ним теплової енергії наданої позивачем у це приміщення. Відповідач стверджує, що йому невідомо чи взагалі в багатоквартирному житловому будинку № 10 по вул. Коперника у м. Києві є нежитлове приміщення площею 31,6 кв.м., бо матеріали справи не містять таких доказів.

Також відповідач заперечує щодо наданого позивачем розрахунку суми боргу, оскільки останній не містить усіх складових.

Складовими розрахунку є: опалювальна площа приміщення, в яке здійснюється теплопостачання; вартість (тариф) одиниці поставленого теплоносія: кількість спожитої теплової енергії. Відсутність інформації про будь-якого із складових такого розрахунку, унеможливлює встановлення кількості та вартості спожитої теплової енергії.

Судом встановлено, що 290 кв.м. нежитлового приміщення у будинку №10 з червня 2017 року перебуває в управлінні Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Шевченківського району м. Києва, до яких також приналежні 44 кв.м. місць загального користування.

З наданого відповідачем технічного паспорту (план та експлікація) нежилих приміщень вбудованих у житловий будинок №10 по вул. Каперника у м. Києві підтверджується наявність двох груп нежитлових приміщень у цьому будинку, а саме: група приміщень №118 загальною площею 290 кв.м. (коридор 12,8 кв.м, коридор 314 кв.м., кабінет 17.5 кв.м., підсобне 4,0 кв.м., кабінет 27,3 кв.м., кабінет 28,7 кв.м., санвузол 3,6 кв.м., кабінет 20,5 кв.м., підсобне 3,5 кв.м., санвузол 3,1 кв.м., кабінет 31,0 кв.м., кабінет 210 кв.м., підсобне 3,2 в.м., кабінет 12,2 кв.м., кабінет 12,4 кв.м., актова зала 52,1 кв.м., кабінет 15,7 кв.м.), група приміщень №119 загальною площею 89,2 кв.м. (тамбур 1,4 кв.м.,кабінет 24,1 кв.м., підсобне 3,7 кв.м., кабінет 21,0 кв.м, коридор 14,3 кв.м., підсобне 8,0 кв.м., підсобне 7,2 кв.м.,підсобне 6,2 кв.м., технічне 1,1 кв.м., технічне 2,2 кв.м.), а також місця загального користування загальною площею 44 кв.м. (щитова 4,3 кв.м., щитова 4,2 кв.м., коридор 4,0 кв.м., рамка управління 31,5 кв.м.).

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що з наданого відповідачем плану нежилих приміщень не вбачається наявності нежилого приміщення площею 31,6 кв.м. у будинку №10 по вул. Коперника у м. Києві.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що у саме володінні відповідача знаходиться спірне приміщення площею 31,6 кв.м. у будинку №10 по вул. Коперника у м. Києві у який позивачем здійснювалось теплопостачання за спірний період, а також не доведено сам факт наявності в будинку №10 спірного приміщення як цілісного об`єкта з площею 31,6 кв.м.

Крім того, судом встановлено, що в порушення приписів абз.2 ч.4 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем включено спірну заборгованість у рахунок-фактуру без деталізації інформації щодо складових такої плати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем не доведено, що саме відповідач є користувачем та споживачем послуг з теплопостачання за спірний період у нежитлове приміщення площею 31,6 кв.м. у будинку №10 по вул. Коперника у м. Києві підстави для задоволення заявлених вимог про стягнення боргу у сумі 3793,98 грн відсутні.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.п. 5, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання»).

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Посилання відповідача на подібну на його думку справу №910/21848/21 з аналогічним предметом позову, у якій було встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову - колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на те, що судове рішення у справі №910/21848/21прийнято з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

Як було встановлено судом першої інстанції та з чим погодилась судова колегія, позивачем не доведено, що у саме володінні відповідача знаходиться спірне приміщення площею 31,6 кв.м. у будинку №10 по вул. Коперника у м. Києві у який позивачем здійснювалось теплопостачання за спірний період, а також не доведено сам факт наявності в будинку №10 спірного приміщення як цілісного об`єкта з площею 31,6 кв.м.

Доводи позивача про доведення ним факту постачання теплової енергії колегія суддів сприймає критично за умови недоведеності позивачем доказів споживання саме відповідачем теплової енергії, що відповідно свідчить про відсутність саме у відповідача обов`язку зі сплати такої теплової енергії за вказаною адресою.

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, суд встановив, що позивачем не доведено наявність порушеного права саме відповідачем, яке б підлягало захисту.

Усі інші доводи судом враховано, однак вони не є релевантними в контексті встановленої судом недоведеності позивачем належності приміщення, до якого позивачем здійснювалось теплопостачання за спірний період, саме відповідачеві.

Отже, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/3536/22 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/3536/22 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/3536/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/3536/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко