Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/362/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/362/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024

у справі № 910/362/24 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм"

про стягнення 63 561,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» (далі - позивач, ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (далі - відповідач, ТОВ «Український струм», скаржник) про стягнення 63 561,94 грн, у тому числі: 56 204,00 грн - основного боргу та 7 357,94 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання послуг №01/12-21 від 01.12.2021 утворилась заборгованість.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/362/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ" задоволено. Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ" 56 204 грн 00 коп. - заборгованості, 7 357 грн 94 коп. - пені та 2 684 грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду міста Києва мотивовано тим, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг №01/12-21 від 01.12.2021 не виконав, а саме, оплату за надані послуги у квітні 2023 року не здійснив. Крім того, судом першої інстанції перевірено, наданий позивачем розрахунок пені, та встановлено, що його обчислено арифметично вірно, що має наслідком задоволення вимоги про стягнення пені.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/362/24 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» у задоволенні позову.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуваний Договір на момент розгляду справи по суті є чинним, оскільки пунктом 8.4 укладеного Договору сторони передбачили, що за наявності суттєвих недоліків у наданих послугах замовник має право розірвати цей договір без оплати наданих послуг.

Суттєвими недоліками вважаються: неодноразові випадки несвоєчасного подання/неподання звітності, систематичне неправильне обчислення податків, внесків та зборів, та інші умисні дії, що призводять до фінансових та матеріальних втрат замовника.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ»:

- скористалося своїм правом на розірвання Договору про надання послуг № 01/12-21 від 01.12.2021 в односторонньому порядку;

- розірвання оскаржуваного Договору відбулося шляхом усного повідомлення відповідачем ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» про його розірвання.

Крім того, матеріали господарської справи не містять підписаних без зауважень сторонами судового процесу актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у період із січня 2022 року по березень 2023 року включно за Договором про надання послуг № 01/12-21 від 01.12.2021, а тому матеріалами справи не підтверджено взагалі факту здійснення господарських операцій за оскаржуваним Договором сторонами судового процесу.

Також скаржник зауважує, що Screenshot (Додаток № 4 до позову) щодо начебто направлення рахунку - фактури не може прийматися до уваги, оскільки згідно наданого Screenshot, невідомий файл направлений/не направлений на невідому адресу електронної пошти grsh1973@gmsil.com та на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3, не підписаний електронним цифровим підписом Товариства, а отже є недопустимими доказом у відповідності до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 у справі № 922/1280/21 згідно якої: надана Підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатк не є належними доказами замовлення Товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом Товариства.

Водночас, Додатком 1 до оскаржуваного Договору неможливо встановити вартість взятих на себе зобов`язань як Замовника так і Виконавця, оскільки Додатком до Договору передбачено чотири варіанти надання послуг (Пакет «Мінімум» - 3 400,00 грн, Пакет «Стандарт» - 4 200,00 грн., Пакет «Класичний» - 5 300,00 грн., пакет «Бізнес» - 7 000,00 грн. … ).

З матеріалів справи неможливо встановити який саме «пакет» послуг обрав відповідач та які зобов`язання на себе взяв позивач.

У порушення пункту 5.1 Договору позивач не інформував відповідача про фактично надані послуги, а відтак і підписання акту здачі-приймання наданих послуг, і оплата рахунку є передчасним, а обставини справи Господарським судом міста Києва встановлені неповно, що є підставою для скасування судового рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.05.2024 через підсистему «електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скару, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на наступний рік.

Оскільки відсутні повідомлення однієї зі сторін про відмову від цього Договору, відповідно в силу положень п. 7.2. договору, цей Договір продовжив свою дію після 31.12.2022, відповідно є чинним на 2023 рік.

Також позивач звертає увагу, що всі рахунки, які були виставлені за послуги в період дії договору між сторонами з грудня 2021р. по березень 2023р., були направлені саме на електронні адреси ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тобто відповідальних осіб відповідача та сплачені останнім в повному обсязі.

Згідно Додатку 1 до Договору визначено принцип обрання певного пакету обслуговування в залежності від кількості бухгалтерських операцій за звітний місяць, за який виставляється рахунок. Там же зазначено визначення, що мається на увазі під однією бухгалтерською операцією. Оскільки доступ до бухгалтерської бази у позивача відсутній на даний момент, проте, у матеріалах справи є рахунок на послуги за квітень 2023р., у якому прорахована та зазначена вся кількість здійснених операцій за березень та частково за квітень 2023р. При чому ця кількість сягає понад 100 операцій, тому для визначення пакету послуг був застосований пакет "Бізнес".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 витребувано справу №910/362/24 з Господарського суду міста Києва.

18.04.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 прибула справа до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/362/24; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

02.05.2024 (через Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" надійшло клопотання, у якому просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання мотивовано особливим значенням справи для сторін, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи і надання додаткових усних пояснень по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, оскільки предметом є стягення 63 561,94 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг №01/12-21, відповідно до якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання інформаційно-консультаційних та послуг з часткового ведення бухгалтерського обліку у порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 1.2. договору детальний перелік послуг, що надаються за цим договором, визначений сторонами у додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п. 3.2. договору з 01.01.2022 послуги тарифікуються за розцінками, що зазначені у додатку 1 до даного договору.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що починаючи з 01.01.2022 оплата за послуги, визначені у п. 3.2. даного договору, здійснюється у два етапи: 1-й етап - авансом у розмірі діючої мінімальної заробітної плати, що діє на перше число поточного місяця, не пізніше 7 календарного дня поточного місяця; 2-й етап - не пізніше 7 (сьомого) календарного дня місяця, наступного за звітним, у розмірі, визначеному п. 3.2. даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами з періодичністю в один календарний місяць за актом здачі-приймання протягом десяти календарних днів після закінчення звітного місяця. Акт наданих послуг може передаватись виконавцем та прийматись замовником або в паперовому, або в електронному вигляді через відповідні програми здачі звітності (МЕДОК, ФРЕДО, АЙФІН і т.д.).

У термін до 5-ти робочих днів поточного місяця замовник зобов`язаний передати виконавцеві всі копії первинних бухгалтерських документів за звітний місяць для виконання зобов`язань за цим договором, а також іншу документацію, що стосується замовника для надання за цим договором послуг. У разі, якщо замовник зволікає з передачею документів виконавцю за останній тиждень місяця, включаючи усі відсутні документи за звітний місяць, більш як на 10 робочих днів, виконавець залишає за собою право збільшити тарифи на послуги на 10% (п. 6.2. договору).

У п. 8.4. договору сторони погодили, що за наявності суттєвих недоліків у наданих послугах замовник має право розірвати цей договір без оплати наданих послуг. Суттєвими недоліками вважаються: неодноразові випадки несвоєчасного подання/неподання звітності у контролюючі органи, систематичне неправильне обчислення податків, внесків та зборів, та інші умисні дії, що призводять до фінансових та матеріальних втрат замовника.

Згідно із п. 8.5. договору у разі застосування контролюючими органами фінансових санкцій до замовника або адміністративних штрафів до його посадових осіб внаслідок несвоєчасного подання/неподання звітності, останній зобов`язаний відшкодувати розмір сплачених замовником чи посадовими особами санкцій у повному обсязі. Підставою такої відповідальності може бути виключно умисел або груба недбалість/необережність виконавця. Виконавець не несе відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, якщо він діяв за прямою вказівкою замовника або в межах прийнятного ризику, що звичайно має місце при наданні аналогічних послуг.

Пунктом 8.7. договору передбачено, що за прострочення оплати послуг, що надаються за цим договором, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний рік (п. 7.1. та п. 7.2. договору).

Оскільки матеріали справи не містять повідомлення однієї зі сторін про відмову від цього договору, відповідно в силу положень п. 7.2. договору, цей договір продовжив свою дію після 31.12.2022, відповідно є чинним станом на день розгляду цієї справи по суті.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у період із січня 2022 року по березень 2023 року включно, позивач надавав послуги згідно договору, а відповідач їх приймав без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними через програмне забезпечення МЕДОК відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за цей період та не заперечується сторонами.

У подальшому, за твердженням позивача, за результатами наданих послуг у квітні 2023 року ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» направило через програмне забезпечення МЕДОК відповідачу рахунок №46 від 03.05.2023 на оплату наданих у квітні 2023 році послуг на суму 63 204,00 грн.

Проте, виявивши згодом помилки при розрахунку вартості наданих послуг, позивачем складено відкоригований рахунок на оплату №51 від 24.05.2023 за надані послуги у квітні 2023 року на суму 56 204,00 грн, та 24.05.2023 направлено відповідачу через програмне забезпечення МЕДОК.

Однак, відповідач за надані послуги у квітні 2023 року не розрахувався.

29.05.2023 на адресу відповідача позивачем направлено лист-вимогу від 29.05.2023 про оплату рахунку №51 від 24.05.2023 разом із цим рахунком та акт звірки взаємних розрахунків.

Крім того, 30.06.2023 ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» надіслало через програмне забезпечення МЕДОК відповідачу для підписання акт надання послуг за квітень 2023 року №35 від 30.04.2023 на суму 56 204,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Український струм» цей акт надання послуг не підписало, при цьому, будь-яких зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг не надало.

07.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за надані у квітні 2023 року послуги на суму 56 204,00 грн, а також акт надання послуг №35 від 30.04.2023, рахунок на оплату №51 від 24.05.2023 та акт звірки взаємних розрахунків від 30.04.2023.

Проте, відповідач претензію не задовольнив, заперечень щодо викладених у претензії обставин також не надав.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №01/12-21 від 01.12.2021, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення із ТзОВ «Український струм» заборгованості у розмірі 56 204,00 грн, а також пені у розмірі 7 357,94 грн, нарахованої за період з 25.05.2023 по 24.11.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, колегія суддів констатує, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. (стаття 853 ЦК України).

Згідно із п. 1.2. договору детальний перелік послуг, що надаються за цим договором, визначений сторонами у додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п. 3.2. договору з 01.01.2022 послуги тарифікуються за розцінками, що зазначені у додатку 1 до даного договору.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що починаючи з 01.01.2022 оплата за послуги, визначені у п. 3.2. даного договору, здійснюється у два етапи: 1-й етап - авансом у розмірі діючої мінімальної заробітної плати, що діє на перше число поточного місяця, не пізніше 7 календарного дня поточного місяця; 2-й етап - не пізніше 7 (сьомого) календарного дня місяця, наступного за звітним, у розмірі, визначеному п. 3.2. даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами з періодичністю в один календарний місяць за актом здачі-приймання протягом десяти календарних днів після закінчення звітного місяця. Акт наданих послуг може передаватись виконавцем та прийматись замовником або в паперовому, або в електронному вигляді через відповідні програми здачі звітності (МЕДОК, ФРЕДО, АЙФІН і т.д.).

Пункт 7 договору передбачає, що цей догововір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій строні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний рік.

Апеляційна скарга містить заперечення, стосовно чинності вказаного договору з урахуванням усної розірвання Договору про надання послуг № 01/12-21 від 01.12.2021 в односторонньому порядку, проте, суд апеляційної інстанції відхиляє зазначений довод апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Скаржник посилається на те, що в односторонньому порядку розірвав договір про надання послуг №01/12-21 від 01.12.2021 на підставі п. 8.4. Договору у зв`язку із наявністю суттєвих недоліків у наданих позивачем послуг.

У п. 8.4. Договору сторони погодили, що за наявності суттєвих недоліків у наданих послугах замовник має право розірвати цей договір без оплати наданих послуг. Суттєвими недоліками вважаються: неодноразові випадки несвоєчасного подання/ неподання звітності у контролюючі органи, систематичне неправильне обчислення податків, внесків та зборів, та інші умисні дії, що призводять до фінансових та матеріальних втрат замовника.

Відповідачем були прийняті послуги, надані у період із січня 2022 року по березень 2023 року, без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за цей період, тому доводи відповідача щодо неякісно наданих послуг за цей період не можуть бути прийняті.

Щодо наданих позивачем у квітні 2023 року послуг, колегією суддів встановлено та не заперечується відповідачем, що останній після отримання акту надання послуг №35 від 30.04.2023 на суму 56 204,00 грн, а також рахунку на оплату №51 від 24.05.2023 на суму 56 204,00грн. також будь-яких зауважень щодо обсягу, якості та вартості наданих позивачем послуг не надав.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

Разом з тим припинення зобов`язання у зв`язку з односторонньою відмовою відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов`язання лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі №910/11352/17.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що договір підряду укладений між стронами є чинним.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у період із січня 2022 року по березень 2023 року включно, позивач надавав послуги згідно договору, а відповідач їх приймав без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними через програмне забезпечення МЕДОК відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за цей період та не заперечується сторонами.

У подальшому, за твердженням позивача, за результатами наданих послуг у квітні 2023 року ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» направило через програмне забезпечення МЕДОК відповідачу рахунок №46 від 03.05.2023 на оплату наданих у квітні 2023 році послуг на суму 63 204,00 грн.

Проте, виявивши згодом помилки при розрахунку вартості наданих послуг, позивачем складено відкоригований рахунок на оплату №51 від 24.05.2023 за надані послуги у квітні 2023 року на суму 56 204,00 грн, та 24.05.2023 направлено відповідачу через програмне забезпечення МЕДОК.

Однак, як зазначалось колегією суддів вище, відповідач за надані послуги у квітні 2023 року не розрахувався.

29.05.2023 на адресу відповідача позивачем направлено лист-вимогу від 29.05.2023 про оплату рахунку №51 від 24.05.2023 разом із цим рахунком та акт звірки взаємних розрахунків.

Крім того, 30.06.2023 ТОВ «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» надіслало через програмне забезпечення МЕДОК відповідачу для підписання акт надання послуг за квітень 2023 року №35 від 30.04.2023 на суму 56 204,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Український струм» цей акт надання послуг не підписало, при цьому, будь-яких зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг не надало.

07.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за надані у квітні 2023 року послуги на суму 56 204,00 грн, а також акт надання послуг №35 від 30.04.2023, рахунок на оплату №51 від 24.05.2023 та акт звірки взаємних розрахунків від 30.04.2023.

Проте, відповідач претензію не задовольнив, заперечень щодо викладених у претензії обставин також не надав.

Апеляційна скарга містить доводи щодо відсутності рахунків та актів підписаних відповідачем і матеріли справи не містять відомостей направлення рахунків та акту в паперовому вигляді.

Крім того пояснення відповідача обгрунтовані тим, що долучені докази позивачем направлення рахунків на електронну пошту не підписані ЕЦП і відповідно не можуть бути належним доказом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником (пункт 46 постанови Верховного Суду у справі № 910/16684/19 від 27.10.2021; пункт 83 постанови Верховного Суду у справі № 904/7804/16 від 25.02.2021).

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Правова позиція, яка є сталою в судовій практиці, стосовно акту, підписаного однією стороною, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 № 3-42гс12 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Слід зауважити, що всі рахунки, які були виставлені за послуги в період дії договору між сторонами з грудня 2021р. по березень 2023р., були направлені саме на електронні адреси ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тобто відповідальних осіб Відповідача та сплачені останнім в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача, що Додатком 1 до оскаржуваного договору неможливо встановити вартість взятих на себе зобов`язань як замовника так і виконавця, оскільки додатком до договору передбачено чотири варіанти надання послуг (пакет «Мінімум»- 3400,00 гривень, пакет «Стандарт» - 4200,00 гривень, пакет «Класичний»-5300,00 гривень, пакет «Бізнес»- 7000,00 гривень), суд апеляційної інстанції заначає наступне.

Згідно Додатку 1 до Договору визначено принцип обрання певного пакету обслуговування в залежності від кількості бухгалтерських операцій за звітний місяць, за який виставляється рахунок. Там же зазначено визначення, що мається на увазі під однією бухгалтерською операцією.

Крім того, матріали справи містять рахунок на послуги за квітень 2023р., у якому прорахована та зазначена вся кількість здійснених операцій за березень та частково за квітень 2023р. При чому ця кількість сягає понад 100 операцій, тому для визначення пакету послуг був застосований пакет "Бізнес".

Крім того, кількість зареєстрованих податкових накладних та розрахунків- коригувань, а також вхідних податкових накладних та розрахунків-коригувань є в наявності у Єдиному реєстрі податкових накладних, доступ до якого може надати Відповідач маючи ключі та пароль для входу у свій електронний кабінет платника податків. Одночасно слід зазначити, що банківські виписки за березень та квітень 2023р. також досить об`ємні, у яких кількість операцій також в десятки разів перевищує 100 операцій.

Також скаржник зазначав у апеляційній скарзі, що Screenshot (Додаток № 4 до позову) щодо начебто направлення рахунку- фактури не може прийматися до уваги, оскільки згідно наданого Screenshot, невідомий файл направлений/не направлений на невідому адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не підписаний електронним цифровим підписом Товариства, а отже є недопустимими доказом у відповідності до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 у справі № 922/1280/21 згідно якої: надана Підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатк не є належними доказами замовлення Товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом Товариства.

Суд апеляційної скарги відхиляє зазначені твердження скаржника з огляду наступне.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

У постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд дійшов висновку (п. 103), що чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

При цьому Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" у зв`язку з відсутністю електронного підпису, та зазначив, що: "електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17).

У ч. 2 ст. 96 ГПК передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 ст. 96 ГПК).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Крім того, доводи скаржника щодо включення до акту надання послуг №35 від 30.04.2023 послуг, які фактично не були передбачені умовами договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дослідивши підписані ТОВ «Український струм» акти наданих послуг за період із січня 2022 року по березень 2023 року, колегія суддів встановила, що ці акти містять аналогічні види послуг, що й акт №35 від 30.04.2023.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Український струм» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг №01/12-21 від 01.12.2021 не виконало, а саме, оплату за надані послуги у квітні 2023 року не здійснило.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що ТОВ «Український струм» порушило умови договору про надання послуг №01/12-21 від 01.12.2021, а також положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком обгрунтованого задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТОПРОФІТ РАЙТ» про стягнення заборгованості у сумі 56 204,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 7 357,94 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.7. договору передбачено, що за прострочення оплати послуг, що надаються за цим договором, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Суд апеляційної інстанції здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що вимога про стягнення пені у розмрі 7357,34 є обгрунтованою та вірно арифметично розрахованою, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої істанції.

Всім іншим доводам, наведененим скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/362/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/362/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/362/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український струм".

4. Матеріали справи №910/362/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім