Постанова

від 14.11.2024 по справі 922/5430/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Харків Справа №922/5430/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача за первісним позовом Мінаєв Д.Д.,

від відповідача за первісним позовом Тітов І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (вх.№1364Х від 29.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 (м. Харків суддя Новікова Н.А., повний текст рішення складено 13.05.2024) у справі №922/5430/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія», м.Бровари, Київська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків», м. Харків,

про стягнення 3 427 952,00 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія», м. Бровари, Київська область,

про стягнення 1 180 616,32 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (позивач по справі) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» (відповідач по справі) про стягнення 3 427 952,00 грн за договором поставки №487/23 від 17 жовтня 2023 року, з яких: сума боргу у розмірі 2 738 580,00 грн, сума пені у розмірі 141 656,00 грн, сума штрафу у розмірі 547 716,00 грн, а також судовий збір у розмірі 51 419,28,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем, а саме різниця за кількість оплаченого товару, який так і не було поставлено позивачу, що становить 2 738 580,00 грн; крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 141 656,00 грн та штраф у розмірі 547 716,00 грн.

02.02.2024 (вх.№3111/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» про стягнення 1 180 616,32 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «Українська молочна компанія» не сплачено ТОВ «Агрозахист Харків» вартість товару на загальну суму 1 029 600,00 грн; крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення 20 відсотків річних у розмірі 58 623,77 грн, пеня у розмірі 92 392,55 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/5430/23 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» суму несплаченої передоплати за поставлений товар в розмірі 1 029 600,00 грн, 20 відсотків річних в розмірі 58 623,77 грн, пені в розмірі 92 392,55 грн, а також 17 709,24 грн витрат по сплаті судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» з вказаним рішенням суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/5430/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» про стягнення 3 427 952,00 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» про стягнення 1 180 616,32 грн - скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» про стягнення 3 427 952,00 грн, а в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» про стягнення 1 180 616,32 грн відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків»; про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомити у встановленому законом порядку для забезпечення участі представника ТОВ «УМК» у такому розгляді.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» зазначає наступне:

- судом першої інстанції проігноровано, що ТОВ «Агрозахист Харків» після отримання коштів по Специфікаціям №1 та №2 від 18.10.2023 почало поводити себе недобросовісно та протиправно, не відповідало на телефоні дзвінки, ігнорувало ділові зустрічі, перемовини, не давало ніяких відповідей стосовно дат поставки Товару, не надало Відповідь на претензії, самостійно звернулось до ТОВ «УМК» з пропозицією укласти Додаткову Угоду до Договору у якій зобов`язалось у зв`язку з недопоставкою Товару повернути Покупцю грошові кошти у розмірі 2 838 580,00 грн у строк до 29.12.2023 включно;

- судом першої інстанції не зважаючи на те, що у ТОВ «УМК» була наявна переплата, з якої ТОВ «Агрозахист Харків» мав право відрахувати належні грошові кошти (20% від 66,3 тон поставленого Товару) з суми попередньої оплати на підставі на пункту 4.9 Договору та здійснити поставку Товару, прийняв помилкове рішення відповідно до якого ТОВ «УМК» не тільки не отримало оплачений Товар, а має сплатити суму несплаченої передоплати за поставлений товар в розмірі, 20 відсотків річних, пеню, а також витрати по сплаті судового збору;

- ТОВ «Агрозахист Харків» прийняв здійснену ТОВ «УМК» оплату, жодних претензій щодо прострочення протягом тривалого часу (фактично до виникнення між сторонами розглядуваного спору) не заявляв, фактично користувався сплаченими ТОВ «УМК» грошовими коштами та не поставив Товар відповідно до умов договору;

- у зв`язку з тим, що саме представники ТОВ «Агрозахист Харків» перестали виходити на зв`язок та не повідомили жодних конкретних строків поставок Товару - ТОВ «УМК» було прийнято рішення не проводити оплату 20% вартості товару, з урахуванням зокрема того, що вже сплачено 4 290 000,00 грн., а поставлено товару на суму 1 551 420,00 грн. Крім того, ТОВ «Агрозахист Харків» мало право зарахувати кошти переплати у відповідності до п. 4.9 Договору;

- враховуючи непоставку ТОВ «Агрозахист Харків» обумовленого договором товару у визначений строк, у ТОВ «УМК» не виникло обов`язку зі сплати вартості товару, який не було поставлено. Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати;

- у ТОВ «Агрозахист Харків» виникло зобов`язання повернути ТОВ «УМК» суму попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 24.10.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (вх.№1364Х від 29.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№7940 від 11.06.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2024. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (вх.№1364Х від 29.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/5430/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5430/23.

19.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/5430/23 (вх.№8292).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (вх.№1364Х від 29.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/5430/23 до розгляду на « 29» серпня 2024 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8868 від 03.07.2024), в якому останнє просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Українська молочна компанія» в повному обсязі; залишити рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/5430/23 без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» зазначає наступне:

- виходячи зі змісту позовної заяви, а також апеляційної скарги, вбачається, що Позивач самостійно відмовився від повного виконання Договору та отримання замовленого Товару. Саме Позивач, впродовж дії Договору, при не настанні і не простроченні Відповідачем строків поставки Товару, звернувся до суду з позовом, в якому вимагає повернення коштів, сплачених в якості передоплати за непоставлений Товар, тобто, в односторонньому порядку відмовляється від виконання умов Договору під час строку його дії;

- позивачем не доплачено відповідачеві вартість Товару на загальну суму 1 029 600,00 грн. У зв`язку з вказаними допущеними порушеннями, відповідачем на підставі п.5.5. Договору прийнято рішення про притримання поставки Товару до моменту повного виконання Позивачем його грошових зобов`язань за Договором;

- твердження Позивача про те, що Відповідачем порушено строк поставки Товару не відповідає дійсності, адже через порушення Позивачем строків оплати Товару, для Відповідача не настав строк для поставки Товару. Твердження Позивача, викладені в апеляційній скарзі повністю ігнорують вказані обставини справи та зводяться до того, що в зв`язку з невиконанням ТОВ «Українська молочна компанія» своїх грошових зобов`язань ТОВ «Агрозахист Харків» мало відмовитись від Договору та повернути суму отриманої передоплати;

- в апеляційній скарзі Позивач жодним чином не обґрунтовує причини невиконання ним своїх грошових зобов`язань та ігнорує ту обставину, що саме позивач в односторонньому допустив порушення умов Договору.

- призупинення поставки Товару є заходом захисту порушеного права ТОВ «Агрозахист Харків». В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ТОВ «Агрозахист Харків» відмовилось від поставки Товару;

- твердження Позивача про те, що ТОВ «Агрозахист Харків» мало право відрахувати належні грошові кошти з суми попередньої оплати та здійснити поставку Товару, суперечить умовам чинного законодавства, умовам Договору, а також сформованій судовій практиці вирішення аналогічних спорів;

- позивач вважає, що він має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання частини умов Договору, тим самим змінюючи в односторонньому порядку його істотні умови, а у ТОВ «Агрозахист Харків» виникає при цьому обов`язок щодо прийняття такої зміни без його згоди, а також додаткові зобов`язання перед Позивачем;

- судом першої інстанції сформовано правильний висновок про те, що ТОВ «Агрозахист Харків» не було порушено зобов`язань з поставки попередньо оплаченого товару ТОВ «Українська молочна компанія» у зв`язку з відсутністю виконаного належним чином зобов`язання Покупця з оплати Товару на підставі умов п. 5.5. Договору;

- ТОВ «Агрозахист Харків» додаткова угода, на яку посилається апелянт, не укладалась.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» - адвоката Мінаєва Д.Д. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/5430/23, яке відбудеться « 29» серпня 2024 р. о 10:15 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/5430/23, яке відбудеться « 29» серпня 2024 р. о 10:15 год ухвалено провести за участю представника ТОВ «Українська молочна компанія» - адвоката Мінаєва Д.Д. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 у зв`язку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/5430/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

За змістом ч.14 ст.32 ГПК України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» - адвоката Титова І.Б. надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№11230 від 28.08.2024), яке мотивовано участю представника у іншому судовому засіданні в рамках кримінального провадження, докази про що додані до клопотання.

Від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» - Божко Л.В. також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11245 від 28.08.2024), яке мотивовано зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні та відсутністю можливості залучити іншого представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 розгляд справи №922/5430/23 відкладено на 10 жовтня 2024 року о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» - адвоката Мінаєва Д.Д. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/5430/23, яке відбудеться « 10» жовтня 2024 р. о 10:30 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/5430/23, яке відбудеться « 10» жовтня 2024 р. о 10:30 год постановлено провести за участю представника ТОВ «Українська молочна компанія» - адвоката Мінаєва Д.Д. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 розгляд справи №922/5430/23 відкладено на 14 листопада 2024 року о 10:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№14607 від 14.11.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» - адвоката Мінаєва Д.Д. (вх.№14613 від 14.11.2024) про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/5430/23, яке відбудеться « 14» листопада 2024 р. о 10:45 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/5430/23, яке відбудеться « 14» листопада 2024 р. о 10:45 год постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» - адвоката Мінаєва Д.Д. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.11.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» проти вимог скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» укладено Договір поставки №487/23 від 17.10.2023, відповідно до якого ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» зобов`язалось поставити агрохімічну продукцію, а ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» прийняти і оплатити дану продукцію.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність Покупця Товар для використання у його господарській діяльності, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 2.2. Договору Сторони домовились, що Товар поставляється Партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару в кожній Партії визначаються Сторонами в окремих Специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 5.5. Договору у випадку порушення Покупцем строків виконання зобов`язань по Договору, Покупець підписанням цього Договору надає Постачальнику право на розсуд останнього або притримати виконання своїх зобов`язань до моменту виконання Покупцем його зобов`язань, або збільшити строк виконання своїх зобов`язань на кількість днів порушення Покупцем строків виконання зобов`язань, або відмовитись від своїх зобов`язань по Договору взагалі та, в разі отримання від Покупця коштів за Товар, повернути їх Покупцеві за виключенням сум, які Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, а також збитків, які поніс Постачальник в зв`язку з невиконанням Покупцем його зобов`язань.

Відповідно до п. 12.2. Договору закінчення дії Договору не звільняє Сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього Договору.

Сторонами визначено, що конкретний асортимент, кількість, ціна Товару, а також базис поставки буде погоджуватись у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

З метою виконання Договору, Сторонами укладено дві Специфікації, в яких визначено наступні умови:

- специфікацію №1 від 18 жовтня 2023 року, в п. 3 якої погоджено, що Покупець здійснює оплату шляхом переведення коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 80% від загальної вартості Товару, що становить 2 059 200,00 грн. - до 19.10.2023 року; 20 % від загальної вартості Товару, що становить 514 800,00 грн покупець сплачує після реєстрації податкової накладної протягом одного банківського дня;

- специфікацію №2 від 18 жовтня 2023 року, в п. 3 якої погоджено, що Покупець здійснює оплату шляхом переведення коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 80% від загальної вартості Товару, що становить 2 059 200,00 грн. - до 19.10.2023 року; 20 % від загальної вартості Товару, що становить 514 800,00 грн покупець сплачує після реєстрації податкової накладної протягом одного банківського дня.

У вказаних специфікаціях сторонами передбачено, що строк поставки товару (строк передачі товару покупцю) становить не пізніше 24.10.2023.

На виконання умов Специфікації №1 та Специфікації №2 позивачем 19.10.2023 здійснено два платежі - платіжні інструкції №3441 та № 3442 - на суму 2 145 000,00 гривень кожна, що в загальному становить 4 290 000,00 гривень.

20.10.2023 відповідно до Видаткової накладної №2359 від 20.10.2023 Відповідачем поставлено 44,2 тони товару на суму 1 034 280,00 гривень з ПДВ та згідно Видаткової накладної №2362 від 20.10.2023 - поставлено 22,1 тони товару на суму 517 140,00 гривень з ПДВ.

В подальшому ТОВ «Агрозахист Харків» зареєстровані 19.10.2023 Податкові накладні №26 від 19.10.2023 на 91,66т. та №27 від 19.10.2023 на 91,66 т.

Позивач за первісним позовом стверджує, що станом на кінцеву дати поставки визначену у Специфікаціях до Договору, а саме 24.10.2023, ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» поставив ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» лише 66,3 тони товару на суму 1 551 420,00 грн замість 220 тон які необхідно було поставити, тобто відповідач не в повній мірі виконав свої зобов`язання перед позивачем в частині недопоставки товару. Станом на день звернення до суду відповідачем не було поставлено частину товару у розмірі 153,7 тони, відтак у відповідача існує відповідальність перед позивачем у не сплаті боргу, а саме, різниці за кількість оплаченого товару, який так і не було поставлено позивачу, що становить 2 738 580,00 гривень.

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» мало протягом одного банківського дня з дня реєстрації ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» податкових накладних, тобто в строк по 20 жовтня 2023 року включно, адже податкові накладні були зареєстровані ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» 19 жовтня 2023 року, сплатити залишок вартості товару в розмірі 514 800,00 грн за Специфікацією №1 та 514 800,00 грн за Специфікацією №2. Оскільки позивачем не сплачено відповідачу вартість товару на загальну суму 1 029 600,00 грн, це надає відповідачу право на притримання на умовах договору і згідно приписів ст. 538 ЦК України, що в подальшому стало підставою для вимоги про стягнення 1 029 600,00 грн боргу (неоплаченого товару), штрафу та пені за заявленим зустрічним позовом.

Позивачем за первісним позовом 03.11.2023 засобами електронного зв`язку направлено відповідачу претензію №775 від 03.11.2023 з проханням сплатити суму боргу, пені та штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Також 27.12.2023 ТОВ «Агрозахист Харків» направило на електронну адресу ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» проект додаткової угоди про повернення грошових коштів у розмірі 2 838 580 грн у зв`язку з недопоставкою товару за Договором в строк до 29.12.2023 включно, проте дана додаткова угода, як встановлено господарським судом, сторонам остаточно узгоджена та підписана не була.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив що з умов договору та фактичних обставин справи вбачається порушення покупцем - ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» свого грошового зобов`язанні із здійснення оплати товару за Специфікаціями № 1 та № 2 на суму 1 029 600,00 грн., прострочення якого почалось саме з 21.10.2023. Суд дійшов висновку про те, що ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» не було порушено зобов`язань з поставки попередньо оплаченого товару ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» у зв`язку з відсутністю виконаного належним чином зобов`язання Покупця з оплати Товару. Місцевий господарський суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену постанові від 18.08.23 у справі №927/211/22, вказав, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. Оскільки ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» належним чином виконувало умови Договору поставки, з моменту підписання Специфікації № 1 та № 2 до Договору відвантажило частину оплаченого покупцем товару, з огляду на відсутність остаточного розрахунку за передбачений специфікаціями товар ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ», а саме, неоплата товару на суму 1 029 600,00 грн. в обумовлений договором строк, враховуючи умови пункту 5.5 договору поставки щодо права постачальника притримати виконання своїх зобов`язань до моменту виконання покупцем його зобов`язань (або збільшити строк виконання своїх зобов`язань на кількість днів порушення Покупцем строків виконання зобов`язань), з урахуванням належно обраного способу захисту порушених прав ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ», суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічного позову та наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» на користь ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» суми боргу (неоплаченого товару), обумовленого договором. При цьому первісний позов суд вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню при встановлених вище дійсних фактичних обставин спору. Крім того, з огляду на порушення ТОВ «УКРАЇНСЬКА МОЛОЧНА КОМПАНІЯ» взятих на себе зобов`язань за договором та перевіривши правильність здійсненого ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» розрахунку пені та штрафу, суд вважає його арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства та домовленостям, досягнутим сторонами в укладеному договорі поставки: 20 відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань складає 58 623,77 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань складає 92 392,55 грн за періоди 21.10.2023 по 01.02.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №487/23 від 17.10.2023 (далі Договір).

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність Покупця Товар для використання у його господарській діяльності, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити Товар.

Сторони погодили, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонам в окремих Специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. На кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію. Ціна товару визначається у специфікаціях. (п.п.2.2., 2.3., 3.1. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору якщо сторони не погодять інших строків оплати, покупець зобов`язаний оплатити поставлений йому товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

При цьому, пунктом 4.4. Договору визначено, що сторони можуть погодити оплату товару на умова часткової або повної попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання Договору, Сторонами укладено дві Специфікації, в яких визначено наступні умови:

- специфікацію № 1 від 18 жовтня 2023 року, в п. 3 якої було погоджено, що Покупець здійснює оплату шляхом переведення коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 80% від загальної вартості Товару, що становить 2 059 200,00 грн. - до 19.10.2023 року; 20 % від загальної вартості Товару, що становить 514 800,00 грн покупець сплачує після реєстрації податкової накладної протягом одного банківського дня;

- специфікацію № 2 від 18 жовтня 2023 року, в п. 3 якої було погоджено, що Покупець здійснює оплату шляхом переведення коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 80% від загальної вартості Товару, що становить 2 059 200,00 грн. - до 19.10.2023 року; 20 % від загальної вартості Товару, що становить 514 800,00 грн покупець сплачує після реєстрації податкової накладної протягом одного банківського дня.

З аналізу вказаних Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору вбачається, що сторони погодили попередню оплату щодо поставки визначеного у таких Специфікаціях товару.

За змістом статті 693 Цивільного кодексу України попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК).

Із наданих Специфікацій вбачається поетапне здійснення оплати за Договором. Так, матеріалами справи підтверджується виконання покупцем обов`язку з оплати 80% загальної вартості товару до 19.10.2023, про що свідчать платіжні інструкції №3441 від 19.10.2024 на суму 2 145 000,00 грн та №3442 від 19.10.2024 на суму 2 145 000,00 грн.

19.10.2023 ТОВ «Агрозахист Харків» зареєстровано податкові накладні №26 від 19.10.2023 на 91,66т. та №27 від 19.10.2023 на 91,66 т, які долучено до матеріалів справи. Вказані податкові накладні містять відмітку про їх доставку контрагенту.

З огляду на реєстрацію зазначених податкових накладних, у ТОВ «Українська молочна компанія» виник обов`язок за специфікаціями сплатити 20% від загальної вартості Товару, що становить 514 800,00 грн за обома специфікаціями, протягом одного банківського дня, тобто у сумі 1 029 600,00 грн до 20.10.2023.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідних оплат, що не заперечує і сам покупець. Тобто, позивачем не виконано обов`язок із внесення оплати на загальну суму 1 029 600,00 грн.

Разом з цим, 20.10.2023 ТОВ «Агрозахист Харків» поставило частину товару за специфікаціями, що підтверджується видатковою накладною №2359 від 20.10.2023 на суму 1 034 280,00 грн та видатковою накладною №2362 від 20.10.2023 на суму 517 140,00 грн.

При цьому, ТОВ «Агрозахист Харків» зазначає, що зв`язку із з вказаними допущеними порушеннями Відповідачем було прийнято рішення про притримання поставки Товару до моменту повного виконання Позивачем його грошових зобов`язань за Договором на підставі п. 5.5. Договору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.5. Договору у випадку порушення Покупцем строків виконання зобов`язань по Договору, Покупець підписанням цього Договору надає Постачальнику право на розсуд останнього або притримати виконання своїх зобов`язань до моменту виконання Покупцем його зобов`язань, або збільшити строк виконання своїх зобов`язань на кількість днів порушення Покупцем строків виконання зобов`язань, або відмовитись від своїх зобов`язань по Договору взагалі та, в разі отримання від Покупця коштів за Товар, повернути їх Покупцеві за виключенням сум, які Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, а також збитків, які поніс Постачальник в зв`язку з невиконанням Покупцем його зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, ТОВ «Агрозахист Харків» цілком законно скористалося погодженим обома сторонами способом захисту порушеного права постачальника та не здійснювало подальшу поставку товару з огляду на відсутність здійсненої покупцем оплати 20% товару у строк до 20.10.2023 відповідно до умов специфікації.

Колегія суддів зазначає про необґрунтованість доводів апелянта про те що з огляду на не поставку ТОВ «Агрозахист Харків» обумовленого договором товару у визначений договором строк у ТОВ «Українська молочна компанія» не виникло обов`язку зі сплати Товару, який не було поставлено.

За встановлених у справі обставин, сторони погодили конкретно визначений порядок внесення оплати. Так, як вже зазначено вище, обов`язок покупця сплатити 20% вартості товару за кожною з обох специфікацій ставиться в залежність від дати реєстрації продавцем податкової накладної. Реєстрація постачальником податкових накладних є юридичним фактом, з моменту настання якого у позивача починав обраховуватись строк для оплати другої частини вартості товару. З огляду на що строком оплати є 20.10.2023. В той час як відповідно до Специфікацій строк передачі товару покупцю не пізніше 24.10.2023.

При цьому, колегія суддів зазначає, що строк оплати 20% вартості товару жодним чином не пов`язаний з фактом поставки, чи не поставки товару ТОВ «Агрозахист Харків», адже сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах передоплати, тобто, після належного виконання позивачем свого обов`язку з повної оплати вартості товару.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження ТОВ «Українська молочна компанія» про те, що ТОВ «Агрозахист Харків» порушено строк поставки товару не відповідає дійсності, адже визначальним є те, що саме через порушення покупцем строків оплати товару та з урахуванням положень п.5.5. Договору, для постачальника не настав строк поставки товару.

Посилання ТОВ «Українська молочна компанія» на те, що останнім було прийнято рішення не проводити 20% оплати товару з огляду на відсутність поставки товару в повному обсязі в межах сплаченої передоплати є безпідставним, оскільки обов`язок з остаточної оплати товару останній повинен був здійснити в строк до 20.10.2023, а обов`язок ТОВ «Агрозахист Харків» поставити товар відповідно до Договору визначено в строк до 24.10.2023. Тобто, обов`язок покупця виконати зобов`язання зі сплати вартості товару передує обов`язку постачальника поставити такий товар.

З огляду на встановлені обставини справи щодо попередньої оплати товару, обов`язку зі сплати такої вартості у термін до дати поставки товару, умови п.5.5. Договору, посилання апелянта на те, у останнього не вкинило обов`язку зі сплати вартості товару, який не було поставлено, є помилковими.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» не порушено зобов`язань з поставки попередньо оплаченого товару ТОВ «Українська молочна компанія» у зв`язку з відсутністю виконаного належним чином зобов`язання Покупця з оплати Товару та підставі умов п. 5.5. Договору, є законним та обґрунтованим.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права, на яку посилається апелянт, вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Однак з урахуванням вищевстановлених обставин справи щодо відсутності факту неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань щодо строків поставки товару, на що посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.693 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на що відсутні підстави для повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначав, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Однак, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22 відступаючи від вказаного висновку зазначила, що таке тлумачення приписів ч.3 ст.538 ЦК є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Вказівка «має право» означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).

Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.

Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК та умовам договору.

У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст.620 ЦК).

Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

Інше тлумачення ст.538 ЦК нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.

Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

Стосовно посилання апелянта на те, що судом першої інстанції проігноровано обставини того, що ТОВ «Агрозахист Харків» після отримання коштів по Специфікаціям №1 та №2 від 18.10.2023 почало поводити себе недобросовісно та протиправно, не відповідало на телефоні дзвінки, ігнорувало ділові зустрічі, перемовини, не давало ніяких відповідей стосовно дат поставки Товару, не надало Відповідь на претензії, самостійно звернулось до ТОВ «УМК» з пропозицією укласти Додаткову Угоду до Договору у якій зобов`язалось у зв`язку з недопоставкою Товару повернути Покупцю грошові кошти у розмірі 2 838 580,00 грн у строк до 29.12.2023 включно, колегія суддів вказує про наступне.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення ТОВ «Українська молочна компанія» будь-яких дій, спрямованих на з`ясування обставин передачі товару за договором та ігнорування ТОВ «Агрозахист Харків» таких звернень. Направлена постачальнику Претензія №775 від 03.11.2023 стосується повернення суми попередньої оплати, а також нарахованих штрафних санкцій, та містить доводи, аналогічні тим, що покладено в обґрунтування первісного позову.

Посилання апелянта на Додаткову угоду до Договору, у якій ТОВ «Агрозахист Харків» зобов`язалось у зв`язку з недопоставкою Товару повернути Покупцю грошові кошти у розмірі 2 838 580,00 грн у строк до 29.12.2023 включно, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що вказана додаткова угода не підписана зі сторони ТОВ «Агрозахист Харків», не є належним доказом внесення змін до укладеного сторонами Договору та не породжує жодних правових наслідків.

Щодо посилання скаржника на те, що з огляду на наявну передплату, постачальник на підставі п. п.4.9 Договору міг відрахувати відповідні грошові кошти в рахунок оплати за товар, є необґрунтованим та здійснений без урахування положень п.5.5. Договору щодо права на притриманння.

Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено що вказаний пункт 4.9. Договору виключено сторонами відповідно Протоколу розбіжностей до Договору поставки №487/23 від 17.10.2023. При цьому, виключення відповідного пункту було пропозицією покупця, що знайшло відображення в узгодженій редакції.

Відповідно до п.2 Протоколу розбіжностей до Договору поставки №487/23 від 17.10.2023 після укладення (підписання) даного Протоколу узгодження розбіжностей уповноваженими представниками сторін, Договір вважається укладеним (підписаним) з урахуванням умов, викладених у цього Протоколі розбіжностей у графі (у стовпчику) Узгоджена редакція Сторін.

Частинами 3, 4 вказаного Протоколу визначено, що підписуючи його, сторони підтверджують, що досягли згоди за всіма істотними умовами Договору. Цей Протокол узгодження розбіжностей є невід`ємною частиною Договору, умови викладені у даному Протоколі мають перевагу над умовами Договору.

Протокол розбіжностей до Договору поставки №487/23 від 17.10.2023 підписано обома сторонами та скріплено їх печатками.

Таким чином, заперечення покупця проти вимоги постачальника про стягнення попередньої оплати є необґрунтованими.

Отже, з огляду на відсутність порушення ТОВ «Агрозахист Харків» своїх зобов`язань за Договором в частині поставки товару, та відсутність остаточного розрахунку покупцем за визначений у специфікаціях товар у розмірі 1 029 600,00 грн, з урахуванням умов пункту 5.5 Договору щодо права постачальника притримати виконання своїх зобов`язань до моменту виконання покупцем його зобов`язань, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Українська молочна компанія» на користь ТОВ «Агрозахист Харків» суми боргу (неоплаченого товару) та необґрунтованість первісного позову.

Суд звертає увагу, що зобов`язання в силу ч.1 ст.526 ЦК має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. ( ч.6 ст. 231 ГК України)

Відповідно до п. 9.8. Договору у випадку, якщо Сторонами буде погоджено продаж Товару на умовах повної або часткової передплати, строк оплати якої буде порушено Покупцем, Покупець зобов`язується сплати на користь Постачальника суму боргу (суму передплати), пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 20 (двадцять) відсотків річних за весь час прострочення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Виходячи з наведеного слід дійти висновку про те, що зобов`язання з внесення попередньої оплати є грошовим зобов`язанням.

Як вже зазначено вище, системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК свідчить про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на встановлені вище обставини порушення ТОВ «Українська молочна компанія» строків внесення передплати, колегія суддів зазначає про обґрунтованість нарахування 20% річних та пені на суму боргу (неоплаченого товару). При цьому, з огляду на встановлені вище умови договору, початком прострочення зобов`язання з внесення попередньої оплати є 21.10.2023.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 92 392,55 грн та 20% річних у розмірі 58 623,77 грн за період з 21.10.2023 по 01.02.2024, колегія суддів зазначає, що він здійснений у відповідності до умов договору, норм чинного законодавства та є арифметично вірним. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Українська молочна компанія» 20 відсотків річних в розмірі 58 623,77 грн, пені в розмірі 92 392,55 грн 151 275,44 грн підлягають задоволенню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо дослідження фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/5430/23 підлягає залишенню без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/5430/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.11.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян