Постанова

від 29.10.2024 по справі 904/4341/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4341/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників:

від позивача: Явтух О.Г.;

представник відповідача у судове засідання не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року (повний текст складено 11.01.2024 року) у справі №904/4341/23 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради заборгованості у розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу, з яких: 655 860,97 грн. - основний борг; 100 544,46 грн. - пеня; 17 039,64 грн. - інфляційні втрати; 6 077,58 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2017 року № 09421435IYCT017 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/4341/23 позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" основний борг у розмірі 655 530,36 грн., пеню в розмірі 50 272,23 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 039,64 грн. та судовий збір у розмірі 11 687,89 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг не виконав, позовні вимоги щодо наявності основного боргу в розмірі 311 377,72 грн. визнав. Також, суд погодився з запереченнями відповідача та встановив, що загальна сума за актами наданих послуг становить 655 530,36 грн. У зв"язку з порушенням основного зобов"язання суд визнав наявними підстави для нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у визначених позивачем сумах. Разом з тим, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені, що належав до стягнення з останнього на 50%.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ДП "Північтепломережа" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради», в якій просить це рішення скасувати частково, прийняти нове рішення та стягнути з підприємства основний борг у розмірі 311 377,72 грн, пеню у розмірі 20 189,79 грн, 3 % річних у розмірі 5 422,77 грн; інфляційні втрати у розмірі 3 736,34 грн та судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- акти № ДГР8224123 від 31.12.2022 на суму 136 567,50 грн, № 83000001 від 31.01.2022 на суму 103 792,54 грн та № ДГП83009224 від 31.05.2023 на суму 103 792,60 грн відповідач не визнає з огляду на те, що ці документи є дефектними та складеними з порушеннями вимог законодавства, оскільки позивач надав до суду первинні документи, що містять недоліки, які не дозволяють ідентифікувати особу, яка їх підписала, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;

- позивачем не надано належних доказів (документально не підтверджено) та не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог за вказаними актами ;

- суд безпідставно прийняв вказані вище акти як докази, що підтверджують здійснення господарських операцій та не перерахував пеню, 3 % річних та інфляційні втрати;

- судом першої інстанції порушено порядок оцінки доказів та не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що є порушенням ст. 86 ГПК України, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню;

- суд першої інстанції не врахував положення п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, згідно з якою судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнув з відповідача весь судовий збір у розмірі 11 687,89 гри.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що акти наданих послуг підписані без зауважень. Факт надання послуг з розподілу природного газу відповідачем не заперечувався, жодних скарг з приводу надання послуг з розподілу природного газу на адресу позивача від ДП "Північтепломережа" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР не надходило.

За доводами позивача підписання споживачем акту наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Також позивач вказує на те, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Відповідач не виконує свої зобов`язання зі сплати послуг з розподілу природного газу, жодних доказів на підтвердження важкого майнового стану не надав. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження хоча б часткового виконання своїх зобов`язань перед позивачем або які б доводили важкий майновий стан.

З огляду на викланене, на думку позивача, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Парусніков Ю.Б. , Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

18.06.2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.09.2024 року.

У зв`язку з відрядженням головуючого судді Верхогляд Т.А., суд не вважав можливим проведення судового засідання 24.09.2024 року, тому ухвалою суду від 16.09.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.10.2024 року.

У судовому засіданні 29.10.2024 року представники сторін надали пояснення по справі.

29.10.2024 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині задоволення позову про стягнення 388 193,19 грн, то відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнім підприємством "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживачем) підписано заяву-приєднання №09421435IYСТ017 від 01.01.2017 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Цією заявою Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач) приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2498, відповідно до п. 1.1 якого цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п.п.1.2, 1.3, умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем. Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За умовами п. 1.4 договору оператор ГРМ це оператор газорозподільної системи Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії, а споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

За цим договором споживачем є Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради".

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.1, 6.4 договору).

За змістом п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4 договору).

У п.п.8.1, 8.2 сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Згідно з п.12.2 договору, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Не розірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.

Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Отже, даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56XQ0001435IY007.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2744 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпрогаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,90грн за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ).

У 2023 році тариф залишився без змін та складає 0,90грн за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов договору позивач у період із грудня 2022 по травень 2023 року надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 655 860,97грн, що підтверджується актами наданих послуг: № ДГП8224123 від 31.12.2022 на суму 136 567,50 грн., №83000001 від 31.01.2023 на суму 103 792,54 грн., № ДГП83003368 від 28.02.2023 на суму 103 792,60 грн., №ДГП83005011 від 31.03.2023 на суму 103 792,60 грн., № ДГП83006717 від 30.04.2023 на суму 103 792,52 грн., №ДГП83009224 від 31.05.2023 на суму 103 792,60 грн.

У визначений п. 6.6 договору строк відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), за підрахунками позивача, склала 655 860,97 грн. та відповідачем не сплачена.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань у частині оплати основної заборгованості, позивачем нараховані пеня у сумі 100 544,46 грн. за період 11.01.2023 14.07.2023, три процента річних у сумі 6 077,58 грн за той самий період та інфляційні втрати у сумі 17 039,64 грн.

Неоплата відповідачем боргу, пені, інфляційних втрат та річних, стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 .

Відповідно до ч.2 гл. 1 розд. VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з п. 4 гл. 3 розд. VI цього Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до п. 1 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі ст.ст. 4, 173 - 175 та відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, за приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то факт надання послуг позивачем за договором у спірний період підтверджується, зокрема, відповідними актами приймання-передачі природного газу та актами наданих послуг, копії яких наявні у матеріалах справи.

Будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості, у справі відсутні.

Як встановлено вище, за умовами п. 6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Отже, строк оплати наданих позивачем за договором послуг за спірний період є таким, що настав.

Разом з тим, матеріали справи не містять й жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до ст. ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем наданих позивачем послуг у спірний період.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: доведення обставин щодо отримання відповідачем послуг з розподілу газу за договором у період грудень 2022 року - травень 2023 року, невиконання ним зобов`язань у частині оплати таких послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з розподілу природного газу.

Разом з тим, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки позивача, обґрунтовано врахував заперечення відповідача щодо нарахованої суми основного боргу та визнав наявними підстави для стягнення з останнього 655530,36 грн такого боргу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Також, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 17 039,64 грн, трьох процентів річних у сумі 6 077,58грн, а також пені.

Одночасно апеляційний суд погоджується із зменшенням судом розміру пені на 50% з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні, і присудженням її до стягнення з відповідача у розмірі 50 272,23грн.

При цьому доводи щодо непогодження з таким зменшенням позивачем не наведені.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неналежність як доказів актів № ДГР8224123 від 31.12.2022 на суму 136 567,50 грн, № 83000001 від 31.01.2022 на суму 103 792,54 грн та № ДГП83009224 від 31.05.2023 на суму 103 792,60 грн, оскільки вони підписані невизначеною особою.

У цьому зв`язку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.08.2023 року у cправі №910/14570/21, згідно з якою факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) навіть на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Факт надання послуг з розподілу природного газу відповідачем не заперечувався та не спростований належними доказами, жодних скарг з приводу надання послуг з розподілу природного газу на адресу позивача від ДП "Північтепломережа" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР не надходило. Надання послуг за договором, як зазначалось раніше, підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, спірні акти були підписані з боку відповідача та скріплені печаткою підприємства, обставини щодо їх підписання з боку позивача неуповноваженою особою скаржником не доведені, докази в обґрунтування цих обставин не надані.

Викладене, у тому числі, спростовує доводи скарги про безпідставне врахування судом вказаних вище актів.

Також, з огляду на відсутність підстав для зменшення суми основного боргу до 311 377,72 грн, як просить апелянт у скарзі, відсутні й підстави для перерахунку розму пені, річних та інфляційних втрат, враховуючи, що розрахунки цих сум, наведені у позовній заяві, були перевірені місцевим господарським судом та визнані обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що відповідають умовам договору та закону.

При цьому суд зазначає, що позивачем при зверненні з позовом фактично зроблено помилку лише при визначенні суми основного боргу. Між тим, розрахунок пені, річних та інфляційних втрат позивач здійснив з урахуванням суми боргу у розмірі 655 530,36 грн, яку було задоволено місцевим господарським судом.

Одночасно суд враховує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п.1-3 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання - чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У даному випадку твердження скаржника про нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді справи. Приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності та надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, при цьому зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

До того ж, на переконання колегії суддів, посилання апелянта на порушення судом першої інстанції порядку оцінки доказів зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою цих доказів. Між тим сама по собі незгода скаржника не вказує на проведення такої оцінки з порушенням певного стандарту доказування.

Доводи апелянта про те, що суд, розподіляючи судовий збір, не врахував положення п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо покладення його на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне:

Так, згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даній справі, як зазначено вище, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення основного боргу у розмірі 655 530,36 грн., а також про обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків та наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 100 544,46 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 039,64 грн.

З урахуванням викладеного, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача, складає 11687,88 грн. (779192,04 - сума обґрунтованих вимог позивача х 1,5%).

Разом з тим, суд вважав можливим зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%.

У цьому зв`язку колегія суддів зауважує, що за сталою практикою Верховного Суду судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Крім того, за умовами ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник, зокрема, внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно розраховано суму судового збору, який покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст .ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/4341/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.11.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов