Постанова

від 22.11.2024 по справі 904/959/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/959/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вега авто" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 року у справі №904/959/24 (суддя Бажанова Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтраксервіс", м. Маріуполь Донецької області

до Приватного підприємства "Вега авто", м. Дніпро

про стягнення 23 845,88 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтраксервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Вега авто" на свою користь 13 600,00 грн заборгованості по оплаті товару за договором поставки, 2 728,62 грн пені, 2 720,00 грн штрафу, 920,93 грн 3% річних, 3 876,33 грн інфляційних втрат. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №18/02-2020-1 поставки товару від 18.02.2020 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар за видатковими накладними №214 та №226 від 31.01.2022 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 року у справі № 904/959/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Вега авто" (49100, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 112д, кім. 186, код ЄДРПОУ 35113099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтраксервіс" (87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Будівельників, буд. 187, кв. 9, поштова адреса: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, офіс 130; код ЄДРПОУ 36996228) 13 600,00 грн заборгованості по оплаті товару за договором поставки, 2 728,62 грн пені, 2 720,00 грн штрафу, 920,93 грн 3% річних, 3 876,33 грн інфляційних втрат, 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем умов договору, наявністю заборгованості за отриманий товар, правом позивача стягнути пеню та штраф відповідно до п.5.1 договору, інфляційні та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Вказує, що судом було проігноровано факт невідповідності підписів відповідальної особи на супровідних документах, наданих позивачем. Так, договір містить підпис керівника відповідача - Серебряного Владислава Ігоровича, натомість всі інші документи - як-то видаткові накладні №214 та №226 від 31.01.2022 року, на які посилається позивач як на підставу задоволення позовних вимог, містять підписи, які візуально суттєво відрізняються від підпису на договорі.

Вказані обставини не було досліджені судом, їм не було надано правову оцінку, вони не знайшли свого відображення у тексті оскаржуваного рішення.

Окрім того, судом не було досліджено факт того, що всі документи за різні дати та періоди, містять абсолютно ідентичне місце розташування підпису відносно місця відбитку печатки. Підпис не змінює свого місцерозташування відносно відтиску печатки на жодному документі, що створює враження про метод виготовлення документів, інший від фізичного їх підписання та проставлення печатки.

На підставі викладеного апелянт вважає, що судом не було належним чином встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того факту, що видаткові накладні №214 та №226 від 31.01.2022 року дійсно були підписані відповідачем і той дійсно отримав товар, визначений договором №18/02-2020-1 поставки товару від 18.02.2020 року.

Просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 року по справі № 904/959/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 23 845,88 грн; вирішити питання судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її необгрунтованою, спростовує доводи скаржника та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовтраксервіс" (постачальник) та Приватним підприємством "Вега авто" (далі покупець) був укладений договір № 18/02-2020-1 поставки товару, відповідно до пункту 1.1. якого поставки постачальник передає у власність покупця товари (шини, диски, колеса, комплектуючі та інші автомобільні товари для транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, спецтехніки) в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні відповідно до поданих заявок покупця, узгоджених сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, або в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору. Тара (упаковка) входить у вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем за видатковою, виданою постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий покупцем за видатковою накладною або узгоджений сторонами в рахунку, переданому за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, не підлягає поверненню з ініціативи покупця, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену відповідачем.

Згідно з пунктом 2.4 договору поставки підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передання (поставки) покупцю товару за цим договором у відповідності з визначеною кількістю та встановленою якістю, а також всіх документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставки ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в письмових додатках визначених п. 1.2 цього договору, у разі їх відсутності у рахунках і видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Згідно з пунктом 4.3 договору поставки оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом проведення безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 10.2 договору поставки цей договір набирає з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

31.01.2022 року позивач на виконання умов договору поставки здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 214 від 31.01.2022 року на суму 8 600,00 грн, № 226 від 31.01.2022 року на суму 8 600,00 грн, всього на загальну суму 17 200,00 грн

Приватним підприємством "Вега авто" згідно з платіжною інструкцією №1578 від 02.09.2022 перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтраксервіс" 12 800,00 грн. з призначенням платежу: "згідно рахунку №264 від 16.08.2021".

Позивач зазначив, а відповідач не заперечив ту обставину, що вказаною платіжною інструкцією відповідач повторно сплатив уже сплачений рахунок, тому позивач здійснив зарахування вказаних коштів за поставлений товар у порядку черговості, в тому числі й за поставлений товар за видатковою накладною № 214 від 31.01.2022 у сумі 3 600,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтраксервіс" посилається на неналежне виконання Приватним підприємством "Вега авто" зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної оплати товару, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 13 600,00 грн заборгованості по оплаті товару за договором поставки, 2 728,62 грн пені, 2 720,00 грн штрафу, 920,93 грн 3% річних, 3 876,33 грн інфляційних втрат.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 13 600,00 грн за договором поставки № 18/02-2020-1 від 18.02.2020 за поставлений товар за спірними видатковими накладними № 214 від 31.01.2022 року у сумі 5 000,00 грн (8 600,00 грн (вартість поставки) 3 600,00 грн сума часткової оплати) та № 226 від 31.01.2022 року у сумі 8 600,00 грн.

З урахуванням приписів пункту 4.3 договору строк оплати за поставлений товар згідно спірних видаткових накладних, є таким що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 13 600,00 грн до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині, не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13 600,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 договору поставки встановлено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. При цьому, при надходженні коштів від покупця за товар за цим договором, постачальник спочатку зараховую нараховану суму пені. Нарахування пені за прострочення оплати товару припиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошове зобов`язання повинно було бути виконане. Крім пені, у разі простроченні платежу на термін понад 30 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 2 728,62 грн пені за період з 15.02.2022 року по 15.08.2022 року, 2 720,00 грн штрафу, 920,93 грн 3% річних за період з 15.02.2022 року по 29.02.2024 року, 3 876,33 грн інфляційних втрат за період з січня 2022 року по січень 2024 року.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив. Вказані суми суд визнав такими, що підлягають стягненню на користь позивача.

За доводами апеляційної скарги скаржник ставить під сумнів доведення позивачем належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем товару та наявність заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На думку колегії суддів вказані доводи апелянта є безпідставними.

Так, за матеріалами справи відповідач не надавав суду першої інстанції заперечень щодо чинності і правомірності наданих позивачем доказів, як і факт отримання товару за видатковими накладними.

Усі надані позивачем документи щодо отримання товару видаткові накладні № 214 від 31.01.2022 року на суму 8 600,00 грн та № 226 від 31.01.2022 року на суму 8 600,00 грн, є належними та допустимим, стосуються предмета спору, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками.

Слід звернути увагу, що відповідач не заперечує отримання товару та створення первинних документів для належної облікової фіксації, а лише посилається на ніби-то недоліки, які за наявності обґрунтованих сумнівів, мають бути предметом окремого експертного дослідження.

Апелянт не надав суду докази того, що він звертався до позивача з претензіями щодо якості чи кількості поставленого товару, що додатково свідчить про те, що товар був прийнятий належним чином. Про це свідчать також докази щодо часткової оплати отриманого товару шляхом проведення зарахування позивачем зайво сплаченої відповідачем суми за іншим рахунком та відсутність заперечень скаржника щодо цього.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували фальсифікацію чи підробку документів. Підозри та сумніви відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції без надання відповідних доказів.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку колегії суддів скаржник не навів обставин, які б підтверджували порушення судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.

Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 року у справі №904/959/24 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко