Рішення

від 14.11.2024 по справі 904/3799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3799/24за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича, м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фундація "Конфлікт та розвиток" (Conflict and Development Foundation) (Техас, США)

про стягнення попередньої оплати

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Дейнека А.В.

Представники:

Від позивача: Доргова Г.В., ордер серія АР №1194478 від 26.08.2024, адвокат

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича 22990,73 доларів США попередньої оплати, 2299,07 доларів США договірної санкції та 30047,74 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ПК/ВЧД-9/23512/Ю від 23.08.2023 в частині своєчасної поставки товару. Позивач зазначає, що 23 серпня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Боровим Станіславом Тарасовичем (постачальник), Фундацією "Конфлікт та розвиток" (покупець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (отримувач) укладений договір поставки № ПК/ВЧД-9/23512/Ю від 23.08.2023. Відповідно до абзацу 2 пункту 1.1 договору, сторони погодили, що до правовідносин між покупцем і отримувачем застосовуються положення ст. 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець відступає отримувачу всі права покупця за договором, в тому числі, але не виключно право на отримання товару безоплатно. Відступлення покупцем своїх прав за договором отримувачу здійснюється автоматично та безоплатно без укладання додаткових договорів, а саме після оплати покупцем постачальнику вартості товару. Покупець не набуває право власності на товар. Отримувач набуває права покупця за цим договором безоплатно. Оскільки відповідач обумовлений договором товар не поставив, позивач просить стягнути попередню оплату.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні та подання відзиву на позов. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Направлені за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвали суду від 16.09.2024, 10.10.2024, 30.10.2024 повернулася на адресу суду, як не вручені. Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Суд наголошує на тому, що, ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Поштові відправлення з копіями ухвал суду від 16.09.2024, 10.10.2024, 30.10.2024 повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Додатково суд повідомляв відповідача про перебування справи на розгляді телефонограмою.

Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Від третьої особи надійшли пояснення, у яких вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договорів поставки та відступлення прав, виконання/невиконання даних договорів, строки дії договорів, порядок та строки виконання договорів, наявність/відсутність підстав для стягнення попередньої оплати.

Так, судом встановлено, що 23 серпня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Боровим Станіславом Тарасовичем (далі постачальник), Фундацією "Конфлікт та розвиток" (Conflict and Development Foundation) (покупець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" філія "Пасажирська компанія" (отримувач) укладено договір поставки №ПК/ВЧД-9/23512/Ю, відповідно до п. 1.1 якого покупець зобов`язується оплатити товар, що визначається у відповідній Специфікації до договору, на умовах цього договору, а постачальник зобов`язується після отримання оплати товару передати його у власність отримувачу. Сторони погоджуються що до правовідносин між покупцем і отримувачем застосовуються положення ст. 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якого покупець відступає отримувачеві всі права покупця за договором, в тому числі, але не виключно право на отримання товару безоплатно. Відступлення покупцем своїх прав за цим договором отримувачу здійснюється автоматично та безоплатно без укладення додаткових договорів, а саме після оплати покупцем постачальнику вартості товару. Покупець не набуває права власності на товар. Отримувач набуває права покупця за цим договором безоплатно. У отримувача не виникає жодних грошових зобов`язань за цим договором. Передача товару після його оплати здійснюється безпосередньо між постачальником і отримувачем на підставі акту приймання-передачі. Право власності на товар відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України виникає у отримувача з моменту отримання товару від постачальника.

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару відбувається на підставі Специфікацій до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід`ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого товару. Додатком до специфікації може бути технічне завдання, якщо цього потребують умови договору.

Пунктом 2.2 договору, передбачено, що вартість (ціна) об`єму товару і вартість (ціна) одиниці виміру товару визначається у відповідній Специфікації, з врахуванням податку на додану вартість відповідно до діючого законодавства України. Ціна товару вказана у Специфікації є договірною та відповідає рівню звичайної ціни.

Сторонами підписано до договору, Специфікації №1 від 23.08.2023, №2 від 23.08.2023, №3 від 23.08.2023, №4 від 23.08.2023.

У Специфікації №4 від 23.08.2023 сторони домовились про поставку партії товару на суму 22990,73 доларів США.

На підставі п.2.3 договору сторони у пункті 7 Специфікації №4 від 23.08.2023, узгодили умови платежу, а саме, що покупець здійснює передплату за товар у розмірі 100% від вартості товару, що складає 22990доларів США 73 центів.

Пунктом 3 Специфікації №4 від 23.08.2023 визначено, що поставка товару здійснюється протягом 180 календарних днів з дати отримання передплати на рахунок постачальника.

На підтвердження здійснення 100% передоплати у розмірі 22990 доларів США 73 центів надано банківський документ про здійснення оплати # P23120501-6686282 від 08.12.2023, із наданням нотаріально засвідченого перекладу зазначеного документу українською мовою.

Позивач зазначає, що з урахуванням отримання відповідачем попередньої оплати 08.12.2023, граничною датою поставки всього обсягу товару визначеного у Специфікації №4 від 23.08.2023 є 4 червня 2024 року. Однак, станом на 4 червня 2024 року відповідачем поставку товару на суму 22990 доларів США 73 центів не здійснено. Тому останній просить повернути попередню оплату, сплачену на виконання договору.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. З огляду на положення ст. 20 Цивільного кодексу України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з умов договору та Специфікації №4 строк поставки товару є таким що настав 04.06.2024.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару. Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати з наступного дня після спливу строку поставки, тобто 05.06.2024.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Враховуючи, що постачальник одержав суму попередньої оплати товару, однак не передав товар у встановлений строк (180 днів від дати здійснення попередньої оплати (05.06.2024)), позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 22990,73 доларів США 73 центів.

Доказів повернення попередньої оплати відповідач не надав, доказів, наведених на в обґрунтування позову не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що за договором поставки покупцем відступлені всі права отримувачеві (позивачеві), відповідно вимоги позивача про повернення попередньої оплати є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню попередня оплата в розмірі 22990,73 доларів США.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення договірну санкцію (10%) в розмірі 2299,07 доларів США, 10% річних у розмірі 320,30 доларів США та пеню в розмірі 30047,74 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.2 договору відповідно ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України сторони встановили відповідальність постачальника за не поставку або несвоєчасну поставку товару згідно умов цього договору. За кожне порушення щодо не поставки або несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю договірну санкцію у розмірі 10 % (десяти відсотків) від вартості не поставленого та/або несвоєчасно поставленого товару. Зазначена договірна санкція не є неустойкою у розумінні Господарського Кодексу України та Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.7 договору передбачено, що у випадку порушення строку поставки товару більш ніж на 7 (сім) календарних днів від кінцевого строку виконання цього зобов`язань, постачальник зобов`язаний на 8 (восьмий) день прострочення повернути покупцю сплачені грошові кошти за товар. А у випадку невиконання постачальником цього зобов`язання щодо повернення грошових коштів, він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 10% річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та заявив до стягнення договірну санкцію у розмірі 10% від суми попередньої оплати в розмірі 2299,07 доларів США.

Перевіркою правильності нарахування договірної санкції помилок не виявлено, тому вказана вимога підлягає задоволенню.

Також позивач на підставі п. 8.7 договору нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 30047,74 грн за період з 12.06.2024 по 01.08.2024 та 10% річних (ст. 625 ЦК України) у розмірі 320,36 доларів США.

Перевіркою правильності нарахування пені та 10 % річних судом виявлено допущення помилки, пов`язаної із неправильним визначенням початку періоду нарахування, оскільки, як зазначено судом вище, строк поставки настав 05.06.2024, а не 04.06.2024, як зазначає відповідач, відповідно семиденний термін повернення коштів 12.06.2024. Отже, прострочка повернення коштів з 13.06.2024.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення пені та 10% річних підлягають частковому задоволення, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 29360,51грн за період з 13.06.2024 по 01.08.2024, 10% річних у розмірі 314,08 доларів США за період з 13.06.2024 по 01.08.2024.

Отже з відповідача підлягає стягненню 22990,73 доларів США основний борг, 2299,07 доларів США договірна санкція, 29360,51 грн - та 314,08 доларів США - 10% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 13042,44 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фундації "Конфлікт та розвиток" (Conflict and Development Foundation) про стягнення попередньої оплати задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075915) попередню оплату в розмірі 22990,73 доларів США, договірну санкцію в розмірі 2299,07 доларів США, пеню в розмірі 29360,51 грн, 10% річних у розмірі 314,08 доларів США та витрати зі сплати судового збору в розмірі 13042,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.11.2024

Суддя О.М. Крижний