Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/6920/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 910/6920/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чижевський А.П. - згідно ЄДРПОУ,

від відповідача: Макіян Г.М.- ордер серія АН №1074415 від 10.06.2024,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Овруцької міської ради

до Фізичної особи - підприємця Зелінського Юрія Васильовича

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

Овруцька міська рада Житомирської області звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Зелінського Юрія Васильовича про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 10.06.2024 передав за підсудністю вказану позовну заяву на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Житомирської області від 04.07.2024 справу №910/6920/24 передано для розгляду судді Вельмакіній Т.М.

Ухвалою від 09.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 06.08.2024.

22.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 06.08.2024 суд відклав підготовче засідання на 09.09.2024.

06.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Після завершення судового засідання 09.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій також вказано про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 09.09.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 09.10.2024.

09.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 09.10.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 07.11.2024, зважаючи на клопотання представника позивача та з метою дотримання процесуальних прав учасників справи.

07.11.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи, а саме рішення Овруцької міської ради від 22.10.2024 про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Протокольною ухвалою від 07.11.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні 07.11.2024 до 11.11.2024.

Представник позивача у засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що власник нерухомого майна має право обирати, який договір для користування земельною ділянкою укласти, у даному випадку, ОСОБА_1 виявив бажання придбати вказану земельну ділянку. Вважає, що запропонований позивачем договір оренди землі може бути укладений лише на майбутнє та не може поширюватися на правовідносини сторін, які виникли до його укладення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від укладання (підписання) договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1824210100:01:014:0355 загальною площею 0,5000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій знаходиться нежитлова будівля загальною площею 11 кв.м, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1649 від 07.09.2023, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.48-53) вказав, що спір між сторонами виник щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно ОСОБА_1 як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, тому відсутні підстави вважати, що у вказаних правовідносинах ОСОБА_1 діяв як суб`єкт господарювання, та відповідно вказана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі. Зазначив, що матеріали справи не містять відомостей щодо оформлення правового титулу щодо користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане відповідачем майно, попереднім власником цього майна. Вказав, що 17.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до позивача з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт, що належить йому на праві власності. Із заявою щодо укладення договору оренди відповідач до позивача не звертався. При цьому, посилаючись на ст.122 ЗК України, стверджує, що саме власнику об`єкта нерухомості належить право визначати викупити земельну ділянку, чи орендувати.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Суд встановив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №365446408 від 12.02.2024 (а.с.12) Овруцька міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1824210100:01:014:0355 загальною площею 0,5000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

На вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля загальною площею 11,2 кв.м, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1649 від 07.09.2023, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №365446315 від 12.02.2024 (а.с.13-14).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу №1649 від 07.09.2023, нежитлова будівля загальною площею 11.2 кв.м передана у власність покупця згідно Протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230730-72378 від 18.08.2023 (а.с. 64, 65). Згідно пункту 1.3 цього договору, нежитлова будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 0,5000 га. кадастровий номер 1824210100:01:014:0355, форма власності: комунальна.

З наданого до справи протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230730-72378 (а.с. 58) вбачається, що об`єкт оцінки розташований в периферійній економіко - планувальній зоні м. Овруч, в районі промислової забудови, тощо. Територія обладнана об`їзними шляхами, які знаходяться в задовільному стані. Район, в якому знаходиться об`єкт оцінки характеризується низьким рівнем розвитку соціальної інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2023 Овруцькою міською радою прийнято рішення №2102 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно якого, зокрема, вирішено: - передати гр. ОСОБА_1 на умовах оренди терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 1824210100:01:014:0355, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - "03.07. - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"; - встановити гр. ОСОБА_1 ставку орендної плати в розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки; - Овруцькій міській раді, в особі міського голови ОСОБА_2 , укласти договір оренди землі із гр. ОСОБА_1 (а.с.15).

На виконання даного рішення Овруцька міська рада направила ОСОБА_1 лист №02-09/3154 від 11.12.2023 із пропозицією в десятиденний термін з дня отримання цього листа підписати договір оренди землі та один примірник повернути на адресу Овруцької міської ради, до якого було долучено підписаний зі сторони позивача (орендодавця) договір оренди землі від 22.09.2023 (а.с.20-24).

Матеріалами справи підтверджується те, що ОСОБА_1 не підписав договір оренди землі від 22.09.2023, відповідь на пропозицію щодо укладення договору не надав, а вказаний вище лист з долученим договором оренди землі від 22.09.2023 повернувся відправнику з відміткою АТ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання".

На час розгляду справи вищевказане рішення Овруцької міської ради від 22.09.2023 №2102 "Про надання в оренду земельної ділянки" є чинним.

Водночас, суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до Овруцької міської ради із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,5000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1824210100:01:014:0355, цільове призначення 03.07. - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 11,2 кв.м, що належить йому на праві приватної власності з 07.09.2023 на підставі договору купівлі-продажу №1649 від 07.09.2023, яка знаходиться у користуванні на підставі рішення Овруцької міської ради "Про надання в оренду земельних ділянок" від 22.09.2023 №2102 (а.с.57).

22.10.2024 Овруцька міська рада прийняла рішення №2932, згідно якого вирішила, зокрема, продати гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,5000 га, кадастровий номер 1824210100:01:014:0355, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Водночас пунктом 4 цього рішення відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розстрочення платежу за придбання земельної ділянки (а.с.145-147).

Стосовно юрисдикції даного спору суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 6 статті 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

При цьому Господарський суд м. Києва ухвалою від 10.06.2024 передав за підсудністю вказану позовну заяву на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті першому статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява №4451/70, §36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.

При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України. громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на зайняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд враховує, що у постанові від 25.02.2020 у справі №916/385/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи - підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці площею 0,5000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1824210100:01:014:0355, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №69190025 від 07.09.2023 як фізичній особі.

Водночас згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с.35). Основним видом економічної діяльності визначено - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Суд встановив, що у цій справі спір виник між Овруцькою міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 з приводу користування земельною ділянкою з цільовим призначенням "03.07. - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", на якій знаходиться нежитлова будівля, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Доказів на підтвердження зміни цільового призначення земельної ділянки, які могли б свідчити, що земельна ділянка та об`єкт нерухомості, розташований на ній, не використовується та не буде використовуватися відповідачем для господарської діяльності, матеріали справи не містять.

Так, сам відповідач, звертаючись до позивача із заявою від 17.07.2024 (а.с.57) щодо надання дозволу на викуп земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі вказує її цільове призначення "03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

Також, як вбачається з протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230730-72378 (а.с.58), у найменуванні лота, зокрема вказано, що нежитлова будівля в АДРЕСА_2 , яка знаходиться на вказаній земельній ділянці, розташована в периферійній економіко-планувальній зоні м. Овруч, в районі промислової забудови.

З огляду на цільове призначення земельної ділянки, вона може використовуватися ОСОБА_1 лише у його господарській діяльності

Таким чином, цільове призначення цієї земельної ділянки саме по собі вказує на те, що фізична особа ОСОБА_1 як сторона у спірних правовідносинах виступає суб`єктом господарювання, зокрема і з огляду на наявність зареєстрованого статусу фізичної особи - підприємця.

При цьому, суд враховує, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Враховуючи, що вказаний спір стосується правовідносин щодо користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, які за своїм змістом є господарськими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Доказів на спростування зазначеного до справи не надано.

Також суд враховує, що позивач, звертаючись до суду самостійно формує склад сторін, вказуючи відповідача у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи.

Так, у позовній заяві позивач визначив відповідачем Фізичну особу - підприємця Зелінського Юрія Васильовича, оскільки останній виступає у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, поряд з цим просить визнати укладеним договір оренди землі з ОСОБА_1 як фізичною особою.

Враховуючи те, що згідно наданого до справи договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, саме фізичну особу зазначено покупцем нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тому, з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, суд враховує, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, придбаним фізичною особою, яка водночас у спірних правовідносинах виступає суб`єктом господарювання, з огляду на наявність такого зареєстрованого статусу та господарський характер цих правовідносин, який вбачається із характеристик придбаного об`єкта нерухомості та призначення земельної ділянки.

Одночасно з цим, суд враховує, що недопустимим є неправомірне обмеження права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з формальних підстав, а також те, що ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and Kupchik v. Ukraine", заяви №7714/06 та №23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту першого статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява №34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту першого статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" ("Mosendz v. Ukraine", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" ("Shestopalova v. Ukraine", заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту першого статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Стосовно позовних вимог про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно з нормою статті 14 Конституції України, яка кореспондується приписам ч. 1 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.11 ст.120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Відповідно до частин 1, 3 статті 78 ЗК України. право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами частин 1, 2 статті 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом статті 144 Конституції України, статті 12 ЗК України, до повноважень міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини 1,2 статті 116 ЗК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дату укладення та строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Також передбачається, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюються статтею 187 ГК України.

Так, за приписами ч.1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ч.2 цієї статті, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже, переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог, днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що, в такому випадку, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Приписами ч.7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 179 ГПК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В даному випадку, суд встановив, що на земельній ділянці комунальної власності позивача розміщений об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля), який відповідач набув за договором купівлі-продажу, при цьому у попереднього власника об`єкта нерухомого майна земельна ділянка не перебувала у користуванні, у зв`язку з чим у відповідача, відповідно до ч.11 ст.120 ЗК України, виник обов`язок протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування, у даному випадку Овруцької міської ради, з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності.

Водночас відповідач наведених вимог закону не виконав, заходів для узаконення фактичного користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею у період з 07.09.2023 (дата укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі) до 17.07.2024 (дата звернення із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) не вживав, у зв`язку з чим відносини між позивачем та відповідачем щодо користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, не були оформлені належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, з метою збільшення надходжень до бюджету Овруцької міської ради, позивач прийняв рішення №2102 від 22.09.2023 про передачу ОСОБА_1 на умовах оренди вказаної земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач з дотриманням вимог закону надіслав відповідачу проект договору оренди землі із пропозицією щодо його укладення, однак відповідач вказаний договір не підписав, відповіді на пропозицію щодо укладення договору позивачу не направив, а надіслані позивачем відповідачу документи повернулися адресанту "за закінченням терміну зберігання".

Водночас, зважаючи на заперечення відповідача, суд враховує, що станом на дату прийняття цього рішення, у матеріалах справи наявне лише рішення Овруцької міської ради про продаж ОСОБА_1 відповідної земельної ділянки та відмову у наданні дозволу на розстрочення платежу за придбання земельної ділянки, при цьому відсутні докази укладення між сторонами договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, державної реєстрації ОСОБА_1 права власності на неї, що свідчили б про остаточне врегулювання земельних відносин між сторонами і усунення правової невизначеності щодо користування відповідачем цією земельною ділянкою.

При цьому суд бере до уваги, що наслідки укладення в подальшому договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки визначені у ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" та у п. 26 наданого позивачем проекту договору оренди землі, якими визначено, відповідно, що дія договору оренди припиняється у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; у разі придбання орендарем земельної ділянки у власність. Вказане свідчить про те, що наведені відповідачем аргументи про те, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, не впливають на результат вирішення спору, однак укладення такого договору є підставою припинення договору оренди.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що неукладення відповідачем з позивачем договору оренди землі порушує законні права та інтереси позивача та призводить до неотримання позивачем орендної плати, яка є обов`язковою відповідно до чинного законодавства, за користування відповідачем вказаною земельною ділянкою.

При цьому суд встановив, що проект договору оренди, запропонований позивачем, містить всі необхідні (істотні) умови. Зі змісту запропонованої позивачем редакції договору оренди землі вбачається, що вказаний договір відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", а також те, що визначений у договорі оренди розмір орендної плати за землю встановлено відповідно до Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок, затвердженого рішенням Овруцької міської ради №1119 від 14.03.2019 "Про внесення змін до Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок".

Судом взято до уваги і те, що на час розгляду справи рішення Овруцької міської ради від 22.09.2023 №2102 "Про надання в оренду земельної ділянки", яким у тому числі встановлено гр. ОСОБА_1 ставку орендної плати в розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки, є чинним.

Також суд враховує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 р. у справі № 916/1423/18 викладено наступну правову позицію:

- визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України;

- звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України;

- вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України;

- за наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст.187 ГК України, суд наголошує, що датою укладання спірного договору є дата набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1824210100:01:014:0355, загальною площею 0,5000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), терміном на 10 (десять) років, між Овруцькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_2 , який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з одного боку та ОСОБА_1 , з другого боку у наступній редакції:

"ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

місто Овруч

Житомирської області "22" вересня 2023 року

ОВРУЦЬКА МІСЬКА РАДА (в подальшому - Орендодавець), в особі міського голови ОСОБА_2 , який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з одного боку, та

Громадянин ОСОБА_3 (в подальшому - Орендар) з

другого,

що в подальшому іменуються Сторонами, індивідуально Стороною, уклали цей Договір про нижченаведене:

Предмет Договору

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (в подальшому - Об`єкт оренди): кадастровий номер 1824210100:01:014:0355; місце розташування: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07).

Об`єкт оренди

2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5000 гектара, яка розташована: Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, 1В.

3. На земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, нежитлова будівля.

4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1824210100:01:014:0355, на дату укладення Договору становить: 4 598 629,20 грн. (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 20 копійок).

Строк дії Договору

5. Строк дії Договору складає 10 (десять) роки та закінчується 22.09.2033 року.

Орендна плата

6. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 7 (сім) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, станом на 31 січня року, в якому здійснюється виплата орендної плати, з урахуванням її індексації, встановленої відповідно до чинного законодавства.

7. Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця у розмірі 1/12 частини річної орендної плати з урахуванням всіх необхідних індексів та коефіцієнтів.

8. Розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- в інших випадках, передбачених законом.

9. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим Договором;

- стягується пеня у розмірі 0,5 відсотків від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Умови використання земельної ділянки

10. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі.

11. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

12. Умови збереження стану Об`єкта оренди:

- Об`єкт оренди використовується виключно за його цільовим призначенням;

- Орендар має слідкувати за екологічною безпекою землекористування;

- Орендар несе повну відповідальність за збереження стану орендованої земельної ділянки;

- забороняється самовільна забудова Об`єкта оренди.

Умови повернення земельної ділянки

13. Після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Ділянка вважається повернутою лише у випадку внесення даних про припинення права оренди до державного реєстру відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо Сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

14. Здійснені Орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

15. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені Орендарем за письмовою згодою з Орендодавцем, не підлягають відшкодуванню.

16. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов`язань, передбачених цим Договором.

Збитками вважаються:

- фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов Договору Орендодавцем, а також витрати, які Орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

- доходи, які Орендар міг би реально отримати в разі належного виконання Орендодавцем умов Договору.

17. Розмір фактичних витрат Орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

18. На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Інші права та обов`язки Сторін

19. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням відповідно до умов цього Договору;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та додержання державних стандартів, норм і правил;

- своєчасного внесення орендної плати.

20. Орендодавець зобов`язаний:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам Договору;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- попередити Орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого Об`єкта оренди.

21. Орендар мас право:

- самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов цього Договору;

- отримували продукцію і доходи;

22. Орендар зобов`язаний:

- приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим Договором, після державної реєстрації права оренди за цим Договором відповідно до чинного законодавства;

- виконувати встановлені щодо Об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або цим Договором;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього Договору надати його копію відповідному органу доходів і зборів;

- дотримуватись екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів;

- додержуватись державних стандартів, норм і правил відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі;

- у випадку відчуження нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, письмово повідомити Орендодавця протягом п`яти робочих днів з дня припинення права власності Орендаря на нерухоме майно та припинити цей Договір;

- повернути земельну ділянку в належному стані в день закінчення строку дії Договору, шляхом державної реєстрації припинення права оренди на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства.

Ризик випадкового знищення або пошкодження

Об`єкта оренди чи його частини

23. Ризик випадкового знищення або пошкодження Об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

Страхування об`єкта оренди

24. Згідно з цим Договором Об`єкт оренди не підлягає страхуванню

Зміна умов Договору і припинення його дії

25. Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою Сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку.

26. Дія Договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-Орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

27. Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою Сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із Сторін у наслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

28. Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

29. Припинення права власності на нерухоме майна Орендаря, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, у зв`язку з його відчуженням не є підставою для припинення цього Договору.

Новий власник нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, автоматично стає новим Орендарем даної земельної ділянки, про що нотаріусом вносяться відомості до Державного реєстру речових прав при проведенні купівлі-продажу даного нерухомого майна.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

30. У випадку не повідомлення Орендодавця про зміну власника нерухомого майна відповідно до п. 25 цього Договору, земельна ділянка вважається не повернутою Орендодавцю.

31. За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

32. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Прикінцеві положення

33. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

34. Право оренди земельної ділянки виникає в Орендаря з дня державної реєстрації.

35. Цей Договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий в Орендаря.

Реквізити Сторін

Орендодавець

ОВРУЦЬКА МІСЬКА РАДА

вул. Тараса Шевченка, 31а,

м. Овруч, Коростенський р-н,

Житомирська обл., 11101,

Код ЄДРПОУ 04053370

Орендар

ОСОБА_3

АДРЕСА_3 ,

Ідентифікаційний номер НОМЕР_1

Підписи Сторін

Орендодавець

МП

Орендар

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Зелінського Юрія Васильовича ( АДРЕСА_4 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Овруцької міської ради (11101, Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Шевченка Тараса, буд. 31-А, ід. код 04053370) 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.11.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - відповідачу - рек. з пов.

- позивачу через систему "Електронний суд"