Рішення

від 06.11.2024 по справі 907/590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

06 листопада 2024 р. м. Ужгород Справа №907/590/24

За позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, с. Косонь Берегівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсними Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021; стягнення 56 657,21 грн зайво сплачених грошових коштів,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Прокуратури Романюк Д.В., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Берегівська окружна прокуратура, м. Берегове Закарпатської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, с. Косонь Берегівського району Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсними Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021; стягнення 56 657,21 грн зайво сплачених грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2024 відкрито провадження у справі №907/590/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого прокурору та позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання прокурором та позивачем відповідей на відзив та відповідачем заперечень на відповіді на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 26.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2024 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/590/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2024.

Ухвалою суду від 03.09.2024 продовжено строк підготовчого засідання у справі №907/590/24 до 03.10.2024, відкладено підготовче засідання на 19.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/590/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 17.10.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання судом визнана на власний розсуд.

Ухвалою суду від 17.10.2024 судове засідання у справі відкладено на 06.11.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання судом визнана на власний розсуд.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 04.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6810/24 від 04.09.2024) позивач просить розгляд справи здійснити за його відсутності; заявлені прокурором вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно і належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 17.10.2024 явка учасників справи в судове засідання 06.11.2024 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧА

Прокурор просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на недійсність Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до укладеного між позивачем та відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є підставою для визнання Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 недійсними в судовому порядку та стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету суми 56 657,21 грн зайво сплачених грошових коштів відповідно до приписів ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адресу Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області лист-запит №07.50-101-713-24/2716ВИХ-24 від 13.05.2024 щодо встановлення факту вжиття позивачем заходів із визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 56 657,21 грн (в тому числі, в судовому порядку). Водночас останнім таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Позивач Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову суду не подала, водночас в надісланому через підсистему Електронний суд клопотанні б/н від 04.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6810/24 від 04.09.2024) вказала, що підтримує позовні вимоги прокурора та не заперечує проти їх задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подала відзив на позовну заяву б/н від 08.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5418/24 від 09.07.2024), за змістом якого стверджує про те, що заявлені прокурором позовні вимоги не узгоджуються із фактичними обставинами справи, оскільки між ТОВ Закарпаттяенергозбут та Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, а не від 17.02.2020, як про це вказує в позові прокурор.

Представник відповідача зауважує, що законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару; при цьому, зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За твердженням представника відповідача, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

На переконання представника відповідача, застосована законодавцем конструкція за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю передбачає, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.

Представник відповідача також звертає увагу на те, що чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст; водночас у листі Мінекономрозвитку №3304-04/33869-06 від 14.08.2019 Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії, серед іншого, вказано, що для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку сторони можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку (https://www.oree.com.ua).

Представник відповідача наголошує, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

За твердженням представника відповідача, довідки ТПП при укладенні оспорюваних додаткових угод не були єдиним доказом, що підтверджував коливання ціни у бік збільшення, позаяк у всіх випадках відповідач обґрунтовував збільшення ціни даними з сайту ДП Оператор ринку, тобто в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 67 Закону України Про ринок електричної енергії.

На думку представника відповідача, попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни, відтак, сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10%, і таке збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергію) пропорційно збільшенню ціни на ринку.

Таким чином, представник відповідача вважає, що всі додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та у повній відповідності до листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а отже з боку ТОВ Закарпаттяенергозбут дотримано всіх вимог законодавства, які є підставою для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), зокрема: - укладення додаткових угод відбулося за згодою сторін; - порядок зміни умов договору був визначений самим договором (відповідно до проєкту, який містився у тендерній документації); - підстава збільшення коливання ціни товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене відповідачем як постачальником електроенергії); - ціна за одиницю товару збільшувалася не більше ніж на 9,99% щодо кожної додаткової угоди; - загальна сума (ціна) договору не була збільшена.

Як зазначає представник відповідача, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а, відповідно, й у зміні відповідних умов договору, тобто навіть за наявності росту цін на ринку товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, за твердженням представника відповідача, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір; крім того, відмова від укладення спірних Додаткових угод №2-5 до Договору від 17.02.2021 порушила би співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки ціна, визначена в Договорі, не покривала б витрат відповідача, пов`язаних із постачанням електричної енергії.

Водночас представник відповідача наголошує, що у випадку розірвання сторонами Договору від 17.02.2021, Косоньській сільській раді Берегівського району Закарпатської області необхідно би було обрати нового постачальника, провівши відповідну процедуру закупівлі, або укласти договір із постачальником останньої надії.

Поряд із цим, як вказує представник відповідача, ціна, за якою здійснювалося постачання електричної енергії постачальником останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго значно вища за ціну, що визначена у Додаткових угодах до Договору від 17.02.2021, що, у свою чергу, мало би наслідком ймовірне порушення майнових інтересів не тільки відповідача (в частині отримання збитків у разі неукладення таких Додаткових угод чи розірвання Договору від 17.02.2021), а й Косоньської сільської ради (у разі переведення її на постачання електричної енергії постачальником останньої надії).

Із посиланням на викладений у відзиві контррозрахунок заявлених у даній справі позовних вимог представник відповідача звертає увагу на те, що не підлягає до задоволення позов у частині: 1) щодо стягнення 839,55 грн за актом приймання-передачі електричної енергії №110213/7/1 за липень 2021 року (24 826,57 грн 23 987,02 грн); 2) щодо стягнення 813,28 грн за актом приймання-передачі електричної енергії №110213/8/1 за серпень 2021 року (24 049,94 грн 23 236,66 грн); 3) щодо стягнення 1755,61 грн за актом приймання-передачі електричної енергії №110213/9/1 за вересень 2021 року (51 915,79 грн 50 160,18 грн); 4) щодо стягнення 1912,56 грн за актом приймання-передачі електричної енергії №110213/10/1 за жовтень 2021 року (56 557 грн 54 644,44 грн); 5) щодо стягнення 3026,34 грн за актом приймання-передачі електричної енергії №110213/11/1 за листопад 2021 року (89 492,95 грн 86 466,61 грн); 6) щодо стягнення 2405,44 грн за актом приймання-передачі електричної енергії 110213/11/1 за грудень 2021 року (71 132,09 грн 68 726,65 грн), тобто всього на суму 10 752,78 грн.

За твердженням представника відповідача, якщо припустити, що правомірним є підняття ціни лише на 10% загальної вартості за 1 кВт, то сума надмірно сплачених коштів буде становити 45 904,43 грн (56 657,21 грн 10 752,78 грн = 45 904,43 грн), що на 10 752,78 грн менше від суми, зазначеної в позовній заяві прокурора.

На переконання представника відповідача, прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №922/2321/22 не тільки суперечить наданим Уповноваженим органом роз`яснень щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та діям Уряду в частині затвердження норм, встановлених підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей, а й резонує із офіційною позицією щодо даного питання Держаудитслужби та більшості замовників у сфері публічних закупівель (у тому числі Апарату Верховного Суду, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора та інших міністерств, відомств, органів місцевого самоуправління, комунальних і державних підприємств, правоохоронних органів тощо) в частині неможливості ретроспективної дії відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Прокурор на адресу суду надіслав відповідь на відзив №07.50-101-713-24/3817ВИХ-24 від 16.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5821/24 від 24.07.2024), за змістом якої стверджує про те, що надані відповідачем цінові довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення Договору та Додаткових угод чи будь-які інші дані, які би підтверджували коливання ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим такі не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі; більше того, в самих довідках зазначено, що вони носять виключно інформаційний характер і не можуть розглядатись як підтверджуючий документ.

На переконання прокурора, Додаткові угоди №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 є укладеними з перевищенням встановленого законодавством 10% ліміту на підвищення ціни від ціни, встановленої основним Договором.

Прокурор звертає увагу на те, що посилання відповідача на обов`язковість застосування до спірних правовідносин Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, не узгоджується з нормами Закону України Про публічні закупівлі, з якими відповідач погодився, беручи участь у оголошеному Косоньською сільською радою тендері.

Також прокурор зауважує, що норми Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, застосовуються до публічних закупівель, які проводяться та зворотної дії у часі не мають.

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подала заперечення на відповідь на відзив б/н від 26.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5852/24 від 26.07.2024), за змістом яких, серед іншого, вказує на те, що з урахуванням європейського законодавства, на якому ґрунтується Закон України Про публічні закупівлі в силу статті 148 Угоди про асоціацію з ЄС, та європейської практики, висвітленої в рішеннях ЄСПЛ, Правило 10%, викладене у частині 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, повинно трактуватися на користь учасника закупівлі, тобто відповідача.

На переконання представника відповідача, в разі визнання недійсними спірних Додаткових угод та стягнення з ТОВ Закарпаттяенергозбут надмірно сплачених грошових коштів, останньому будуть завдані збитки в розмірі 56 657,21 грн, і, крім того, у відповідача виникне право на звернення до суду з позовними вимогами до Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про відшкодування збитків та упущеної вигоди, понесених у зв`язку з неправомірними діями останньої в частині порушення норм Закону України Про публічні закупівлі шляхом підписання означених Додаткових угод.

За твердженням представника відповідача, маніпулятивними є доводи прокурора про те, що ТОВ Закарпаттяенергозбут як суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, а отже несе ризики зміни ціни, повинне передбачати їх і одразу закладати у ціну договору, оскільки постачальнику самим законодавством надано право (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі) змінювати ціну в договорі з огляду на те, що мало місце коливання ціни такого товару на ринку; аналогічне право Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області та ТОВ Закарпаттяенергозбут погодили й у Договорі.

В поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях б/н від 17.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8095/24 від 17.10.2024) представник відповідача зазначає про те, що в Цивільному кодексі України відсутні норми матеріального права, які би передбачали можливість застосовувати при визнанні правочину недійсним правовий наслідок у вигляді односторонньої реституції та ще й тільки в частині вартості виконаного за правочином; водночас посилання на ст. 1212 Цивільного кодексу України як на підставу стягнення грошових коштів теж не спростовує висновок щодо того, що саме двостороння реституція є правовим наслідком недійсного правочину, адже ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення глави 83 Набуття та збереження майна без достатньої правової підстави Цивільного кодексу України, застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відтак, представник відповідача наголошує, що положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані саме в рамках повернення виконаного за недійсним правочином, тобто двосторонньої реституції.

На думку представника відповідача, поведінка сторони оспорюваних правочинів, а саме, Косоньської сільської ради, яка вимагає визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів, є явно суперечливою її попередній поведінці, яка знайшла свій вияв в укладенні Додаткових угод до Договору від 22.01.2021 та погодженні зафіксованої в цих угодах ціни електричної енергії, підписання актів-приймання передачі та подальшої оплати за поставлену електроенергію.

Представник відповідача зауважує, що Косоньська сільська рада могла відмовитись від підписання запропонованих їй Додаткових угод та від оплати поставленої електричної енергії, і в такому випадку дії останньої були б добросовісними і зрозумілими для відповідача, що, у свою чергу, не позбавило б його як постачальника електричної енергії можливості внести до Договору зміни щодо вартості електричної енергії не на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону, яка не містить обмежень щодо розміру збільшення вартості закупівлі.

Прокурор через підсистему Електронний суд подав додаткові пояснення б/н від 23.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8235/24 від 23.10.2024), в яких, зокрема, звертає увагу на те, що запропонована відповідачем модель відшкодування заподіяних йому, на думку останнього, збитків була б застосовною лише у разі визнання недійсним основного Договору в цілому; в такому разі усі отримані відповідачем кошти підлягали би поверненню Косоньській сільській раді Берегівського району Закарпатської області, а вартість спожитої нею електричної енергії підлягала би відшкодуванню за ринковими цінами постачальнику, оскільки фактично між сторонами були би відсутні будь-які договірні відносини, які б регулювали купівлю-продаж товару (електричної енергії).

Водночас прокурор наголошує, що предметом позову в даній справі є визнання недійсними лише Додаткових угод №2-5 до Договору як таких, що суперечать Закону України Про публічні закупівлі, тобто істотні умови Договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1, в тому числі щодо ціни одиниці товару, у разі визнання Додаткових угод №2-5 залишаться чинними, оскільки між сторонами Договору укладено правочин, яким, зокрема, обумовлено ціну товару на рівні 2,2398936 грн.

Відтак, за позицією прокурора, вся придбана електрична енергія за Договором із моменту укладення Додаткової угоди №2 мала бути придбана саме за встановленою вказаною Додатковою угодою ціною.

Прокурор зауважує, що в даному випадку Додатковими угодами №2-5 було збільшено вартість одиниці товару, тобто на підставі оскаржуваних правочинів відповідач отримав кошти у більшому розмірі, ніж той, що передбачений Договором, а позивач, у свою чергу, недоотримав обсяг електричної енергії, встановлений умовами Договору.

За твердженням прокурора, відновлення status quo (поновлення у попередньому стані) в цьому випадку полягає у відновленні для Косоньської сільської ради ціни за одиницю товару, яка була передбачена Договором, і поверненням (стягненням) різниці коштів між ціною, визначеною Договором та Додатковою угодою. Водночас прокурор зазначає, що оскільки позивач за спірними Додатковими угодами не набув додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено Договором, то у відповідача не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, позаяк він не передавав Косоньській сільській раді додаткових кіловат електричної енергії порівняно з умовами Договору, а навпаки, загальний об`єм отриманої електричної енергії було зменшено зі збільшенням вартості за одиницю товару.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області (споживачем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 (далі Договір), пунктом 2.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія на 2021 рік) (далі електрична енергія) по 2-у класу напруги в обсязі 300 000 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього Договору.

Згідно із п. 2.2. Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів або надання послуг: до 31 грудня 2021 року включно.

За змістом п. 5.1., 5.2. Договору, ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить: 2-й клас напруги 1,751427 грн без ПДВ, ПДВ 0,350286 грн, разом з ПДВ 2,101713 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії (0,29393 грн без ПДВ за 1 кВт/год) та не включається тариф на розподіл електроенергії. Споживач здійснює плату за послуги з передачі електричної енергії через постачальника, що входить до вартості електричної енергії відповідно до умов цього Договору. Загальна вартість цього Договору становить 525 428,25 грн, крім того ПДВ 105 085,65 грн, разом з ПДВ 630 513,90 грн, в тому числі згідно затвердженого кошторису видатків установи на 2021 рік 630 513,90 грн, з ПДВ.

Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. При цьому споживач залишає за собою право здійснювати авансові платежі до настання кінцевого строку розрахунку (п. 5.6. Договору).

За умовами п. 5.7. Договору, загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 5.8. Договору, сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії згідно пунктів 5.3.2., 5.3.5. 5.3.7. та 5.3.9. цього Договору може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникли підстави для таких змін, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору. Збільшення ціни електричної енергії може лише з документальним обґрунтуванням зміни ціни.

Пунктом 5.9. Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання електроенергії до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків та виконання інших зобов`язань до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 31.03.2021 сторони домовились викласти п. 2.1. та 5.2. Договору в наступних редакціях: 2.1. Очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становить 281 639 кВт/год (з 22.02. по 28.02.2021 2374 кВт/год; з 01.03. по 31.12.2021 279 265 кВт/год); 5.2. Загальна вартість цього Договору становить: 630 513,90 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару: 2,2398936 грн з ПДВ.

За змістом Додаткової угоди №2 від 25.06.2021 сторони дійшли згоди викласти п. 2.1. та 5.1. Договору в наступних редакціях: 2.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія активна) (далі електрична енергія) по 2-у класу напруги в обсязі 138 698 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього Договору; 5.1. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 630 513,90 грн з ПДВ, ПДВ 105 085,65 грн. Ціна за спожиту електричну енергію з 01.07.2021 за 1 кВт/год становить 1,996007 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,399201 грн, разом з ПДВ 2,395208 грн.

На підставі Додаткової угоди №3 від 30.07.2021 сторони домовились викласти п. 2.1., 5.1. Договору в наступних редакціях: 2.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія активна) (далі електрична енергія) по 2-у класу напруги в обсязі 135 399 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього Договору; 5.1. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 630 513,90 грн з ПДВ, ПДВ 105 085,65 грн. Ціна за спожиту електричну енергію з 01.08.2021 за 1 кВт/год становить 2,05949417 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,41189883 грн, разом з ПДВ 2,471393 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 сторонами викладено п. 2.1. та 5.1. Договору в таких редакціях: 2.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія активна) (далі електрична енергія) по 2-у класу напруги в обсязі 71 343 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього Договору; 5.1. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 630 513,90 грн з ПДВ, ПДВ 105 085,65 грн. Ціна за спожиту електричну енергію з 01.11.2021 за 1 кВт/год становить 2,235874 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0,447175 грн, разом з ПДВ 2,683049 грн.

03.12.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору, якою змінено п. 2.1. та 5.1. останнього наступним чином: 2.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія активна) (далі електрична енергія) по 2-у класу напруги в обсязі 47 069 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього Договору; 5.1. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 630 513,90 грн з ПДВ, ПДВ 105 085,65 грн. Ціна за спожиту електричну енергію з 01.12.2021, за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 2,915849 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 2,135944 грн; - тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,29393 грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,485975 грн.

Судом встановлено, що відповідачем на користь Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області було поставлено електричну енергію в загальному обсязі 256 083 кВт/год на суму 629 927,84 грн, а саме, в лютому 2021 року 2374 кВт/год на суму 4989,47 грн, в березні 2021 року 65 221 кВт/год на суму 137 075,87 грн, у квітні 2021 року 10 285 кВт/год на суму 32 049,53 грн, у травні 2021 року 27 722 кВт/год на суму 62 094,34 грн, в червні 2021 року 13 322 кВт/год на суму 29 839,86 грн, у липні 2021 року 10 709 кВт/год на суму 25 650,29 грн, у серпні 2021 року 10 374 кВт/год на суму 25 638,23 грн, у вересні 2021 року 22 394 кВт/год на суму 55 344,37 грн, у жовтні 2021 року 24 396 кВт/год на суму 60 292,10 грн, у листопаді 2021 року 38 603 кВт/год на суму 107 484,54 грн та у грудні 2021 року 30 683 кВт/год на суму 89 469,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції (електричної енергії), підписаними та скріпленими печатками постачальника і споживача.

Факт сплати вартості вказаних обсягів електричної енергії на користь відповідача підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Покликаючись на безпідставність та незаконність внесених сторонами змін до укладеного між ними Договору в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 в силу приписів ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції після 19.04.2020), прокурор просить означені Додаткові угоди визнати недійсними та в порядку ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем грошові кошти за поставлену йому електричну енергію в загальній сумі 56 657,21 грн.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між позивачем Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут Договір про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України та параграфу 3 глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Так, частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що в якості підстав заявлених позовних вимог у даній справі прокурором визначено положення Закону України Про публічні закупівлі, які були чинними на час внесення сторонами змін до укладеного між ними Договору шляхом укладення відповідних Додаткових угод.

Беручи до уваги те, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної позивачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню приписи Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору №110213 від 17.02.2021), договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За приписами ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас положеннями ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

За матеріалами справи судом встановлено, що на момент укладення сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 останніми досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, його ціни 2,101713 грн за 1 кВт/год (із ПДВ), а в подальшому, шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до Договору, постачальником і споживачем у порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі збільшено відповідну ціну 1 кВт/год електричної енергії до 2,2398936 грн, що не перевищує встановлену вказаним Законом 10-відсоткову межу збільшення ціни за одиницю товару.

Поряд із цим, надалі сторонами укладено Додаткові угоди №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021, якими внесено зміни до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, зокрема, в частині вартості предмета закупівлі (електричної енергії).

Надаючи оцінку доводам прокурора щодо недійсності Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення Закону України Про публічні закупівлі, суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставами для внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 шляхом укладення оспорюваних прокурором Додаткових угод були цінові довідки Закарпатської торгово промислової палати №Ц-16 від 23.02.2021, №Ц-45 від 01.06.2021, №Ц-59/1 від 14.07.2021 та №Ц-114 від 18.11.2021, виконані на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, однак, у відповідному документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

У даному контексті суд зазначає, що зазначені вище цінові довідки Закарпатської торгово промислової палати №Ц-16 від 23.02.2021, №Ц-45 від 01.06.2021, №Ц-59/1 від 14.07.2021 та №Ц-114 від 18.11.2021 не можна розцінювати як належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки такі не містять інформації про коливання ціни на електричну енергію, що, за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону, є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Вказані документи визначають лише вартість електроенергії на конкретну дату та не доводять динаміку зміни ціни в бік збільшення; в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, а отже останні не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Більше того, як вбачається із примітки вищевказаних цінових довідок (пункт 2), вони носять виключно інформативний характер і не можуть розглядатися як підтверджуючий документ.

За приписами ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №110213 від 17.02.2021), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Водночас суд звертає увагу, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як у бік зменшення, так і у бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 15.06.2022 у справі №924/674/21 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, що діє з 19.04.2020), а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 11.10.2023 у справі №903/742/22).

Інше тлумачення відповідної норми Закону Про публічні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2022 у справі №927/563/20 та від 22.05.2024 у справі №924/427/23.

У даному контексті суд також відхиляє посилання представника відповідача на зміст листів-роз`яснень Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, долучених до матеріалів справи, оскільки право тлумачити норму права є виключно правом суду; роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 сформульовано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання та підвищення ціни на електричну енергію, у порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень укладеного між ними Договору, укладено Додаткові угоди №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021, згідно з якими збільшено ціну за одиницю товару в розмірі, що перевищує гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За встановлених судом обставин справи та з урахуванням правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 про те, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд висновує, що оспорювані прокурором Додаткові угоди №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 суперечать нормам Цивільного кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі, а відтак, підлягають визнанню недійсними.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021, застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору (з урахуванням їх зміни відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021).

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі в частині збільшення ціни закупівлі поза межами встановленої законом граничної межі її збільшення та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених Додаткових угод не має значення для встановлення їх недійсності, а відтак, заперечення представника відповідача в цій частині відхиляються судом.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недійсності правочину.

Так, згідно із частиною 1 цієї статті, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У даному контексті слід зауважити, що з урахуванням встановленої судом недійсності Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору, останні не породжують будь-яких правових наслідків, а відтак, правовідносини між позивачем та відповідачем у частині, зокрема, ціни електричної енергії, поставленої за Договором №110213 від 17.02.2021, регулюються умовами означеного Договору, а також Додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до нього, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут було зобов`язано поставити Косоньській сільській раді 281 639 кВт/год електричної енергії за ціною 2,2398936 грн за 1 кВт/год із урахуванням ПДВ.

При цьому, починаючи з липня 2021 року, поставлені відповідачем обсяги електроенергії позивачем оплачувалися, виходячи зі збільшеної ціни останньої на підставі недійсних Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 56 657,21 грн, які останній зобов`язаний повернути позивачу в силу приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №927/373/22, від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 30.05.2024 у справі №916/3015/23 та від 12.06.2024 у справі №922/2060/23.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку, що заявлені прокурором вимоги про визнання недійсними Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 01.11.2021 та №5 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021 та про стягнення з відповідача суми 56 657,21 грн грошових коштів є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Судом відхиляються аргументи представника відповідача щодо можливості застосування у спірних правовідносинах встановленого Законом України Про публічні закупівлі максимуму можливого збільшення ціни договору (10%) та використання його в розрахунках між сторонами, позаяк ТОВ Закарпаттяенергозбут не надано суду доказів укладення між ним та споживачем додаткової угоди, яка би визначала вартість електроенергії в розмірі, що саме на 10% більший від зазначеного в Договорі; більше того, оскільки правовідносини між сторонами носять господарський характер, то суд не наділений правом самостійно застосовувати відповідну ціну товару без доказів її погодження сторонами Договору та доказів відповідності означеної зміни ціни Закону України Про публічні закупівлі.

Критично суд оцінює також і доводи представника відповідача про наявність у ТОВ Закарпаттяенергозбут збитків, які в порядку ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України підлягають до відшкодування позивачем як особою, яку відповідач вважає винною з огляду на визнання судом недійсними Додаткових угод до Договору, позаяк відповідної вимоги про стягнення з позивача збитків ТОВ Закарпаттяенергозбут не заявлено, а суд невправі при ухваленні рішення виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Безпідставними є й доводи представника відповідача про необхідність застосування у спірних правовідносинах двосторонньої реституції, оскільки відновлення status quo (поновлення у попередньому стані) шляхом нівелювання юридичного значення Додаткових угод у цьому випадку полягає у відновленні для позивача ціни за одиницю товару, яка була передбачена Договором (із урахуванням Додаткової угоди №1 від 31.03.2021), і поверненням (стягненням) різниці коштів між ціною, передбаченою Договором і спірними Додатковими угодами. Водночас позивач у даному випадку не набув додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено Договором, тому у відповідача не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки він не передавав Раді додаткового об`єму електроенергії порівняно з умовами Договору, а навпаки - загальний об`єм останньої було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №927/68/23.

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про прокуратуру, діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно зі ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 2, 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач у справі Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області є органом місцевого самоврядування, що зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому, є належним позивачем у цій справі.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21, Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак прокурором доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.

Зазначене узгоджується також із позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 15 140 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 25.06.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, укладену між Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 30.07.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, укладену між Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 01.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, укладену між Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут.

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №110213 від 17.02.2021, укладену між Косоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, пл. Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41999833) на користь Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, вул. Бочкаі, будинок 5, с. Косонь, Берегівський район, Закарпатська область, 90223 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04348993) суму 56 657,21 грн (П`ятдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень 21 коп) грошових коштів.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, пл. Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 15 140 грн (П`ятнадцять тисяч сто сорок гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

8. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

9. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки суддів місцевих господарських судів у режимі онлайн з 11.11.2024 по 15.11.2024 включно, повне судове рішення складено та підписано 22.11.2024.

Суддя Л.І. Пригара