Рішення

від 22.11.2024 по справі 910/7872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2024Справа № 910/7872/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури

(21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33;

ідентифікаційний код: 02909909)

в інтересах держави в особі

1. Північного офісу Держаудитслужби

(04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18;

ідентифікаційний код: 40479560)

2. Вінницької обласної ради

(21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 70;

ідентифікаційний код: 00022438)

до 1. Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний

клінічний фтизіопульмонологічний центр" Вінницької обласної ради

(23233, Вінницька область, с. Бохоники, комплекс будівель та споруд,

б/н; ідентифікаційний код: 05484008)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

(01010, м. Київ, вул. Островських Князів, буд. 32/2;

ідентифікаційний код: 43965848)

про визнання договору недійсним та стягнення 184 300,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (далі-позивач - 1) та Вінницької обласної ради (далі-позивач - 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр" Вінницької обласної ради (далі-відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі-відповідач - 2) про визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.04.2023 №41АВ200-1178-23, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр" Вінницької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр" Вінницької обласної ради 184300,99 грн., а одержані за рішенням суду відповідачем - 1 кошти в розмірі 184300,99 грн. стягнути в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

09.07.2024 Вінницькою обласною радою до суду подано клопотання про зупинення провадження в справі №910/7872/24 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду в справі №918/1043/21

15.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав недоведеності та необґрунтованості.

16.07.2024 Північним офісом Держаудитслужби до суду подано відповідь на відзив.

16.07.2024 від Вінницької окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

22.07.2024 від Вінницької окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.

26.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

29.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7872/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі №918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду.

Стосовно клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та Вінницької обласної ради про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи.

При цьому, наявність одразу обох цих обставин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що судом не встановлено неможливості встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду у даній справі без вирішення справи №918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Суд вважає, що в даній справі існує об`єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та Вінницької обласної ради про зупинення провадження у даній справі.

08.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подано до суду письмові пояснення по справі.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню.

КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонолічний центр» 22.03.2023 в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» розпочато процедуру відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі електричної енергії (ідентифікатор закупівлі UA-2023-03-22-002161-a), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-22-002161-a.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 291 600,00 гривень.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаній процедурі відкритих торгів з особливостями прийняв один учасники ТОВ «Твій Газзбут» з остаточною пропозицією 230 040,00 грн.

Як вбачається з повідомлення про намір укласти договір, переможцем закупівлі визначено ТОВ «Твій Газзбут» з ціновою пропозицією 230 040,00 гривень.

Як наслідок, між КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонолічний центр» та ТОВ «Твій Газзбут» укладено договір про постачання газового палива (природний газ) споживачу від 07.04.2023 № 41АВ200-1178-23 (далі по тексту - Договір).

Умовами вказаного Договору визначено, що постачальник зобов`язується постачати споживачу у 2023 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу - 12 000 куб.м, (пункти 1.1, 1.2).

Загальна вартість Договору становить 230 040,00 грн (п. 3.6).

Відповідно до додаткової угоди №1/41АВ200-1178-23 від 25.12.2023 до Договору, сторонами вирішено зменшити обсяг закупівлі та ціну Договору, яку визначено у сумі 184300,99 грн.

Як вбачається зі звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023- 03-22-002161-а, сума оплати за даним Договором склала 184 300,99 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 373 від 14.12.2023, № 348 від № 336 від 17.10.2023, № 298 від 13.09.2023, № 260 від 16.08.2023, № 228 від 13.07.2023, № 186 від 14.06.2023, № 174 від 12.05.2023, № 399 від 26.12.2023.

Відповідно до річного плану закупівель на 2023 рік, джерелом фінансування даної закупівлі є місцевий бюджет.

Прокурор вказує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Твій Газзбут» (ЄДРПОУ: 43965848) кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є ОСОБА_1, громадянство: АДРЕСА_1 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100. Тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь- яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, траста або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи тощо.

Статтею 1 Закону України «Про санкції» передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про санкції» застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». і

Згідно з рішенням від 18.06.2021 Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) вирішила підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), а також застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1.

У позиції 538 Додатку № 1 вказаного рішення РНБО містяться наступні відомості: ОСОБА_1 (Фирташ Дмитрий Васильевич, FIRTASH DMYTRO), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Бересток Заліщицького р-ну Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

До ОСОБА_1 терміном на три роки застосовано наступні види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України «Про санкції»): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

За твердженням прокуратури, вищевказане свідчить про поширення на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України «Про санкції» було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції), такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у ч. 2 ст. З Закону України «Про санкції».

Спір виник у зв`язку з тим, що на думку Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури вказаний договір має бути визнано недійсним, а сплачені за ним кошти в розмірі 184 300,99 грн стягнуті до державного бюджету на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Згідно з предметом позовних вимог, їх юридичними та фактичними підставами, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог, перелік обставин, які є предметом доказування у справі, складають обставини, які дають відповіді на такі ключові питання:

1) чи наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді?

2) чи був учасник процедури закупівлі особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг та чи були у зв`язку з цим у замовника підстави, для прийняття рішення про відмову в участі у процедурі закупівлі та обов`язок відхилити тендерну пропозицію учасника?

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру":

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури зазначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Дотримання спеціальних економічних та інші обмежувальних заходів (санкції) є невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні та захисту національних інтересів, національної безпеки та територіальної цілісності України.

Таким чином, порушення законодавства про санкції призводять до порушення конституційних засад, ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Пред`явлення позову прокурором у даному випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" вчинено порушення законодавства про санкції та здійснено, попри заборону, участь у публічних закупівлях та отримано бюджетні кошти.

Наслідком цього стало нівелювання мети застосування санкцій - захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Управління Північного офісу Держаудитслужби Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури обґрунтовував наступним.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Верховний Суд неодноразово у своїх правових висновках стверджував, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету.

При цьому, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Джерелом фінансування оскаржуваної закупівлі є кошти місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб`єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Орган місцевого самоврядування зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Також Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтримав вищевказану правову позицію щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах в дохід місцевого бюджету на користь органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу на вжиття заходів реагування до поновлення інтересів держави.

Таким чином, Вінницька обласна рада є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах у будь-який спосіб, передбачений ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом У країни "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави до позовної заяви подано листи № 50/8152вих24 від 30.05.2024 та № 50/8151вих24 від 30.05.2024 якими прокуратура повідомляла Вінницьку обласну раду та Управління Північного офісу Держаудитслужби про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування задля їх поновлення, проте отримано відповіді про неможливість звернення до суду за відсутності повноважень та відсутності коштів на сплату судового збору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Управління Північного офісу Держаудитслужби належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому судом враховано, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури попередньо повідомив Вінницьку обласну раду листом № 50/8879вих-24 від 12.06.2024 та Управління Північного офісу Держаудитслужби листом № 50/8880вих-24 від 12.06.2024 про подання відповідного позову.

Стосовно того, чи був учасник процедури закупівлі особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг та чи були у зв`язку з цим у замовника підстави, для прийняття рішення про відмову в участі у процедурі закупівлі та обов`язок відхилити тендерну пропозицію учасника, суд зазначає наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

При цьому, порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування визначені Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації; уповноважена особа (особи) - службова (посадова) чи інша особа, яка є працівником замовника і визначена відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель згідно з цим Законом на підставі власного розпорядчого рішення замовника або трудового договору (контракту); учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об`єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію/пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

За положеннями частин 1-5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частини 1, 2 ст. 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Вказана норма кореспондується з п. 11 ч. 47 Особливостей №1178 згідно з яким замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", крім випадку, коли активи такої особи в установленому законодавством порядку передані в управління АРМА.

Що стосується санкційної політики держави, - така регламентована Законом України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року №1644-VII (далі - Закон України "Про санкції", спеціальний закон).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

Частиною 1 статті 4 спеціального закону визначено види санкції. Зокрема, видами санкцій згідно з цим законом є:1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; 21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Таким чином перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України "Про санкції" не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом."

Водночас, статтею 5 Закону України "Про санкції" законодавцем визначено коло суб`єктів уповноважених приймати рішення про застосування санкцій. Відповідно до ч.ч. 1-8 ст. 5 Закону України "Про санкції":

- Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

- Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

- Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання. Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

- Припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, як санкція згідно з цим Законом здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України або іншого суб`єкта законодавчої ініціативи.

- Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.

- Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.

- Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

- Забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами у межах наданих їм повноважень.

Дискреційні повноваження дають можливість органу державної влади, органу місцевого самоврядування, а також іншим суб`єктам управлінської діяльності (далі - адміністративний орган) приймати максимально зважені та справедливі рішення під час правозастосування. Отже, враховуючи положення статті 5 Закону України "Про санкції" перелік інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом та рішення про їх застосування приймається уповноваженими на те органами відповідно до спеціального законом.

Наведене дає підстави для висновку, що забезпечення реалізації санкції, види яких прямо не названі у ст.4 Закону України "Про санкції", але зазначені у законах (напр.Закони України "Про публічні закупівлі", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" і т.д.) і підзаконних нормативних актах (напр.. "Особливості 1178", "Про затвердження Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів /санкцій/ Постанова 65 Правління Національного банку України від 11.05.2023 і т.д.), підлягають застосуванню до осіб лише у разі їх внесення до переліку видів санкцій у конкретному персональному рішенні суб`єкта за результатами розгляду Радою національної безпеки та оборони України пропозицій внесене них суб`єктами подання (ст.5) та введенням її рішення в дію в установленому законом порядку (ст.5).

Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно осіб, згідно додатків.

Відповідно до пункту 538 Додатку №1 рішення РНБО значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" - "ОСОБА_1", щодо якого терміном на 3 роки прийнято рішення про:

- блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

- обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

- запобігання виведенню капіталів за межі України;

- зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

- анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

- заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

- повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

- заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

- заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення

- інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції".

Правовою підставою прийняття Радою національної безпеки та оборони України рішення від 15.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів "санкцій" стосовно застосування, зокрема, до ОСОБА_1, обмежувальних санкцій та Указу Президента України від 21.04.2021 № 169/2021, яким зазначене рішення введено в дію, вказано положення статті 5 Закону України "Про санкції".

Отже, такий вид санкцій як "заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", ні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", ні до кінцевого бенефіціарного власника товариства - ОСОБА_1 рішенням РНБО введеним в дію указом Президента - не застосовувався. У санкційному переліку вказаний вид санкції - відсутній. Суб`єкт, уповноважений приймати рішення про застосування санкцій в межах своїх дискреційних повноважень визначив, які види санкцій слід застосовувати до кінцевого бенефіціарного власника відповідача-2.

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що замовник процедури закупівлі на підставі статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 11 частини 47 Особливостей 1178 зобов`язаний був прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхилити тендерну пропозицію ТОВ "Твій Газзбут" з підстав застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства санкцій, зокрема, у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Водночас, в зазначеному переліку відсутня санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України ''Про санкції'' щодо фізичної особи, громадянина України, кінцевого бенефіціарного власника відповідача.

Проте, як вже було встановлено судом, ні до безпосередньо учасника процедури закупівлі (юридичної особи), ні до його кінцевого бенефіціарного власника (фізичної особи) санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" застосовано не було.

За наведених обставин, у замовника процедури закупівлі не було правових підстав для прийняття рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та обов`язку відхилити тендерну пропозицію.

Щодо застосування пункту 13 "Інші санкції" до ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" та ОСОБА_1 прокурор зазначає, що пряме визначення вказаному поняттю Закон України "Про санкції" не містить.

Водночас у ст. 1 цього Закону розкрито загальну мету та цілі санкційних обмежень, а саме можливість застосування з боку України спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до відповідних суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території чи завдання майнових втрат. Забезпеченні потреби держави у невідкладному та ефективному реагуванні на такі загрози та недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку. Визначення законодавцем поняття "Інші санкції" вказує на відсутність виключного переліку можливих обмежень, які можуть бути застосовано з метою досягнення кінцевого результату та цілій України на відповідному етапі існування.

Наведені твердження суд відхиляє з огляду на наступне.

Україна є демократична правова держава, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 8 Основного закону).

У статті 19 Конституції України зазначається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 2 ГПК України верховенство права займає місце серед засад (принципів) господарського судочинства. Принципом Верховенства права має керуватися суд і при вирішенні справи (частина перша статті 11 ГПК України)

"Будь-який припис права має бути доступним і передбачуваним" ("Achour v. France", заява № 67335/01, п. 42; "Kononov v. Latvia" [ВП], заява № 36376/04, п 185).

Норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку; він повинен бути здатен - за потреби й за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія ("Редакція газети "Правоє дєло" та "Штекель проти України" (заява № 33014/05, п. 51, 52)

На вимогах "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості" наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; "Мелоун проти Об`єднаного Королівства" ("Malone v. The United Kingdom"), № 8691/79, п. 66); "Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції" ("Margareta and Roger Andersson v. Sweden"), заява № 12963/87, п. 75; "Аманн проти Швейцарії" (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; "The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1)", заява № 6538/74, п. 46; "Kuricм and Others v. Slovenia", заява № 26828/06, п. 34; "Slivenko v. Latvia", заява № 48321/99, п. 100, "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110; "Хасан і Чауш проти Болгарії" [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84. Ось деякі з ненаведених вище висновків Суду: "особа повинна мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку"; "громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія"; "у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав".

Узагальнюючи, ЄСПЛ у справі "Михайлюк та Петров проти України" (заява № 11932/02, п. 25) резюмував, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) № 38812/97, п. 155).

Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що "наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється" ("Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others", справа № 212-217/80, п. 10); або "що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін" ("Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union", справа № T434/11, п. 93; "France v. Commission", справа № C-325/91, п. 26).

Розвиваючи ці положення й надаючи їм прикладного змісту, ЄСПЛ вивів концепцію найбільш сприятливого тлумачення закону судом, що логічно витікає із пошуку належних способів реагування на встановлені Судом порушення вищенаведених вимог в частині якості законодавства. Так, зокрема, за висновками ЄСПЛ у справі "Сєрков проти України" "відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо "якості закону" (заява № 39766/05, п. 51). Продовжуючи цю думку, у справі "Щокін проти України" Суд констатував: "Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника". "У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56).

Наслідуючи такий підхід, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 теж зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Отже, доступність, ясність, чіткість, зрозумілість і передбачуваність законодавства є вимогою законності й правової визначеності як складових принципу Верховенства права у будь-якій сфері правовідносин, а надто - у публічній (сфері владно-підпорядкованих правовідносин із застосуванням адміністративного примусу як методу реалізації функцій державного управління з наслідками у виді обмеження прав особи).

Разом з тим, забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч. 11 ст. 11 ГПК України).

При цьому підставою до незастосування закону може слугувати лише встановлена судом невідповідність його Конституції України, а не дефектність чи неповнота як такі.

За наведених обставин, з огляду на відсутність у санкційному переліку застосованих щодо кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі санкції "у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" - відсутні підстави вважати, що до ТОВ "Твій Газзбут" та його кінцевого бенефіціарного власника застосовано спірну санкцію. Інакший би підхід свідчив про застосування до відповідача-2 виду санкції, якого не застосовано уповноваженим на те органом.

Допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції" у суду відсутні підстави вважати що це "інша санкція", про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону, та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією" у розумінні п. 25 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції". Тобто сам суб`єкт застосування санкцій повинен сформулювати вид санкції, яка не названа у попередніх пунктах частини першої статті 4 Закону, однак відповідає принципам їх застосування, встановленим у статті 3 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

До предмету доказування в межах даної справи належить (1) встановлення/не встановлення застосування до кінцевого бенефіціарного власника відповідача-2 санкції у виді "заборони на здійснення у публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" та (2) у зв`язку з цим - наявності/відсутності правових підстав приймати замовником рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язання відхилити тендерну пропозицію учасника процедури (3) встановлення обов`язку відповідача-2 подавати замовнику інформацію про застосування санкції до кінцевого бенефіціарного власника відповідача-2.

Проте, суд зазначає, що вказаний письмовий доказ - висновок про результати моніторингу процедури закупівлі судом відхиляється, як такий, що не стосується предмету доказування. Такий висновок не встановлює преюдицію, не є рішенням уповноваженого органу про застосування конкретного виду санкцій до кінцевого бенефіціарного власника відповідача-1, не встановлює факту застосування до кінцевого бенефіціарного власника відповідаяа-1 санкції у виді "заборони на здійснення у публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнається за державою досить широка "сфера розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

На думку суду, державними органами у даному випадку допущено занадто широкий розсуд щодо виду санкцій, якій не був застосований до учасника процедури закупівлі чи його кінцевого бенефіціарного власника, і який така (-і) особа(-и) не мали правових підстав застосовувати до себе самостійно, і який не мав правових підстав замовник процедури вважати застосованим до них.

Інакший підхід порушував би право на мирне володіння майном передбачене Конвенцією, оскільки допускав би свавільне втручання держави - її органів і посадових осіб та суду у таке право.

Водночас вбачається суперечлива поведінка Замовника закупівлі, яка виражається у невідхиленні тендерної пропозиції, укладенні і виконанні договору закупівлі, за умови об`єктивної відсутності введеного виду санкцій, який би забороняв такі дії та визнання позовних вимог.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог. Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов