Рішення

від 22.11.2024 по справі 910/11322/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2024Справа № 910/11322/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику справу

За позовом Управління гуманітарної політики Нікопольської міської ради

(53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь,

вул. Електрометалургів, буд. 17/1;

ідентифікаційний код: 40452816)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем"

(01041, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40;

ідентифікаційний код: 44876120)

про стягнення 66 942,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління гуманітарної політики Нікопольської міської ради (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 66 942,00 грн., посилаючись на те, що позивач не має змоги обміняти талони на паливо на АЗС, що є наслідком невиконання відповідачем умов Договору поставки № 104, 105 від 26.06.2023 в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11322/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.09.2024 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 22.09.2024.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11322/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Управлінням та ТОВ «Синергія Систем» укладено договір № 105 від 26.06.2023 про закупівлю бензину та договір № 104 від 26.06.2023 про закупівлю дизельного палива (Договори).

Згідно ст. 19 Закону України «Про публічні закупівлі» 26.06.2023 сформовано та оприлюднено Звіт про результати проведення закупівлі UA- 2023-06-07-004887-а.

Відповідно до п. 1.1. Договорів предметом договору є придбання паливно-мастильних-матеріалів, а саме дизельного палива та бензину А-95 у талонах, відповідно.

Згідно п. 3.1. Договору № 104 загальна ціна на закупівлю дизельного палива складає 33 256,00 грн. та згідно п. 3.1. Договору № 105 на закупівлю бензину складає 45 780,00 грн.

Пунктом 5.2. Договорів визначені умови, за яких між сторонами здійснюються розрахунки, зокрема на підставі оформленої належним чином видаткової накладної та рахунку, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання талонів на розрахунковий рахунок Постачальника перераховуються кошти.

Так, талони були отримані та відповідно кошти оплачені, що підтверджується видатковими накладними № 423 від 27.06.2023, № 421 від 27.06.2023 та платіжними інструкціями № 872 від 28.06.2023, № 873 від 28.06.2023.

Відповідно до п. 2.7. Договорів відпуск палива з АЗС здійснюється за талонами.

В свою чергу, на талонах проставлена дата їх дійсності, а саме до 31.12.2023.

Управління використало вказаних талонів: дизпаливо - на 8 314,00 грн. (200 л.); бензин - на 3 780,00 грн. (90 л.).

Залишок: дизпаливо - на 24 942,00 грн. (600 л.); бензин - на 42 000,00 грн. (1 000 л.), що підтверджується довідкою головного бухгалтера Управління від 24.04.2024 № 190.

Разом з цим, пунктом 4.3. Договорів передбачена можливість для Покупця замінити талони на видачу бензину та дизельного палива, строк дії яких закінчився на інші.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з приводу обміну вищезазначених талонів на інші, що підтверджується листами № 393 від 08.12.2023, № 222 від 15.05.2024.

Тобто, Управління позбавлене можливості реалізувати право на отримання паливно- мастильних матеріалів, зокрема бензину А-95 - 1 000 л. та дизпалива - 600 л., за які було сплачено кошти.

Отже, кількість паливно-мастильних матеріалів, які не відпускаються на станціях АЗС Укрнафта складає всього 1 600 л. на загальну суму 66 942,00 грн. із розрахунку, що ціна за 1 л. дизпалива складає 41,57 грн., а бензину А-95 за 1 л. 42,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач вказує, що ТОВ «Синергія Систем» безпідставно утримує (зберігає) кошти у розмірі 66 942,00 грн., оскільки фактично не забезпечило та не створило умови для Покупця (Позивача) отримати паливно-мастильні матеріали у кількості 1 600 л. за відповідними Договорами.

За доводами позивача, станом на момент пред`явлення даної позовної заяви, відповідачем залишились неотоварені талони в кількості 1 600 л. на загальну суму 66 942,00 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач передав позивачу талони відповідно до видаткових накладних № 423 від 27.06.2023 та № 421 від 27.06.2023 до Договорів №104 та 105 на загальну суму 79 036,00 грн, які були повністю оплачені позивачем згідно платіжними інструкціями № 872 від 28.06.2023, № 873 від 28.06.2023.

За умовами договору відповідач також зобов`язався здійснювати своєчасну поставку палива та в повному обсязі у відповідності до умов договору.

В той же час, за твердженнями позивача, право на отримання палива було реалізоване останнім частково. Зокрема, за твердженням позивача, котре належними та допустимим доказами не спростовано відповідачем, Управління використало вказаних талонів: дизпаливо - на 8 314,00 грн. (200 л.); бензин - на 3 780,00 грн. (90 л.). Залишок: дизпаливо - на 24 942,00 грн. (600 л.); бензин - на 42 000,00 грн. (1 000 л.), що підтверджується довідкою головного бухгалтера Управління від 24.04.2024 № 190.

При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання (відпуску) позивачем оплаченого на підставі Договору бензину та дизелю на загальну суму 79 036,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За змістом ст. 667 Цивільного кодексу України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

За висновками суду, відсутність дій відповідача щодо фактичного передання товару на АЗС постачальника та/або його партнерських АЗС на території України у визначений договором строк, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за Договором поставки №104 та №105 від 26.06.2023 стосовно передачі (відпуску) позивачеві оплаченого товару - бензину та дизелю в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 66 942,00 грн. визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наведено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, визначення позивачем ст. 1212 ЦК України, як правової підстави вимоги про стягнення спірної суми грошових коштів, не перешкоджає суду, керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, застосувавши до них норми статей 664, 667, 693 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Управління гуманітарної політики Нікопольської міської ради в повному обсязі.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (01041, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40; ідентифікаційний код: 44876120) на користь Управління гуманітарної політики Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 17/1; ідентифікаційний код: 40452816) суму коштів в розмірі 66 942,00 грн. та суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Суддя М.О. Лиськов