Рішення

від 18.11.2024 по справі 911/2115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2115/24

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Топагротрак», с. Колодяжне Волинської області

до відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Бориспіль Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Омельянюка Олександра Сергійовича, м. Київ,

про стягнення 130 308,94 грн.,

за участю представників:

позивач:Михалевич М.М., адвокат, ордер серії АС №1079029 від 25.04.2024;

від відповідача:не з`явились;

від третьої особи:не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Топагротрак», с. Колодяжне Волинської області (далі по тексту ТОВ «Топагротрак») звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 08.08.2024 до відповідача ОСОБА_1 , м. Бориспіль Київської області (далі по тексту Корнус О.О.), в якій просить суд

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 130 308,94 грн., з яких:

125 087,1 грн. основного боргу за виконане міжнародне перевезення вантажу;

3 776,16 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період квітень 2024 року - червень 2024 року;

1 445,68 грн. три відсотка річних, нарахованих за період з 20.04.2024 по 07.08.2024;

- стягнути з відповідача 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ФОП Омельянюка О.С.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що 20.02.2024 між ТОВ «Топагротрак» (виконавець) та ФОП Корнусом О.О. (експедитор) був укладений договір №20/02 на транспортне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному напрямку, за умовами якого, експедитор доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по транспортному обслуговуванню з метою виконання перевезень вантажів експедитора в міжнародному автомобільному сполученні на підставі окремих заявок експедитора, підтверджуваних оформленням міжнародних накладних (CMR).

Позивач твердить, що свої зобов`язання за вказаним договором виконав, здійснив перевезення вантажу відповідно до замовлення бронювання від 20.02.2024, разом із тим, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, перевезення не оплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Так, в п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05.06.2018 року зазначено, що з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.08.2024 №57701765709 вбачається, що фізична особа-підприємець Корнус Олександр Олександрович припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 22.02.2024 за власним рішенням номер запису 2010320060001000470.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно зі статтею 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідач, укладаючи з відповідачем договір №20/02 від 20.02.2024 на транспортне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному напрямку, а також підписуючи замовлення №20/02 від 20.02.2024 на перевезення за маршрутом Київ-Париж, які є підставою заявленого позову, діяв у статусі суб`єкта підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що визначальною ознакою розмежування господарської та цивільної юрисдикції в даному випадку є зміст правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських відносин та у процесі здійснення позивачем та відповідачем підприємницької діяльності, отже спір у справі підвідомчий господарському суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 відкрито провадження у справі №911/2115/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.09.2024. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ФОП Омельянюка Олександра Сергійовича.

Вказану копію ухвали від 12.08.2024 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0600951946025 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 03.09.2024 повернуто підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Встановлений статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 18.09.2024.

14.08.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2024.

У підготовчому судовому засіданні 30.09.2024 суд оголосив перерву, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис, відсутні відповідач та третя особа ухвалою про повідомлення у порядку ст. 120-121 ГПК України.

Копія вказаної ухвали від 30.09.2024 направлялась відповідачу поштою та повернулась на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою від 21.10.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/2115/24 до судового розгляду по суті на 18.11.2024.

Копія вказаної ухвали від 21.10.2024 направлялась відповідачу поштою та повернулась на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

01.11.2024 від третьої особи ФОП Омельянюка О.С. надійшли письмові пояснення від 24.09.2024 щодо відомих йому обставин.

Ухвалою від 15.11.2024 забезпечено участь представника позивача адвоката Михалевича М.М. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судове засідання з розгляду справи по суті 18.11.2024 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції. Відповідач та третя особа повторно не з`явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 18.11.2024 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

У судовому засіданні 18.11.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТОВ «Топагротрак» до ОСОБА_1 про стягнення 130 308,94 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

20.02.2024 між ТОВ «Топагротрак» (виконавець) до ФОП Корнусом О.О. (експедитор) був укладений договір №20/02 на транспортне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному напрямку (далі по тексту Договір), за умовами якого:

- експедитор доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по транспортному обслуговуванню з метою виконання перевезень вантажів експедитора в міжнародному автомобільному сполученні на підставі окремих заявок експедитора, підтверджуваних оформленням міжнародних накладних (CMR) (п. 1.1);

- виконавець зобов`язаний по закінченню виконання перевезення передати оригінали відповідних товарно-транспортних документів (CMR) і підписаний акт виконаних робіт (п. 2.1.7);

- належним виконанням зобов`язань виконавця за даною угодою вважаються прийом усього об`єму вантажу, заявленого експедитором до перевезення, з дотриманням умов, погоджених сторонами в заявці і в пункті 2.1 цього договору і доставка усього представленого до перевезення вантажу в пункт призначення, вказаний CMR в погоджений термін (п. 2.1.13);

- експедитор зобов`язується забезпечувати оплату послуг виконавця відповідно до порядку розрахунків, передбаченого цим договором (п.2.2.5);

- вартість послуг виконавця визначається за угодою сторін окремо по кожному конкретному перевезенню, оформленій заявці і накладній CMR з урахуванням маршруту і погоджених сторонами умов виконання перевезення (п.3.1);

- оплата послуг виконавця робиться за угодою сторін окремо по кожному конкретному перевезенню, оформленій заявці і накладній CMR (п. 3.2);

- договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом 1 року. Якщо по закінченню цього терміну сторони продовжують виконувати умови цього договору і немає пропозицій щодо розірвання цього договору, то він вважаться продовженим ще на один рік. Сторони в праві розірвати договір без зазначення причин, з попередженням у письмовій формі за три місяця до закінчення терміну його дії (п. 7.1).

Укладеним між сторонами договір за своєю правовою природою є договором експедирування. Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Види транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором за дорученням клієнтів, передбачені статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

20.02.2024 ТОВ «Топагротрак» та ФОП Корнус О.О. підписали замовлення бронювання №20/02. Даним замовленням сторони погодили маршрут перевезення (Київ-Париж), найменування вантажу (пиво), його кількість (22 тони), дату, час та місце завантаження (21.02.2024), дату вивантаження (по прибуттю водія), суму фрахту (3 000 Євро по курсу НБУ на день вивантаження), форму оплати (безготівковий розрахунок на протязі до 6 банківських днів), особу водія та державні номери транспортного засобу та причіпу.

Заявою №24 від 04.03.2024 повідомлено про заміну транспортного засобу у зв`язку з його технічним станом.

Як вбачається з митної декларації №24UA100120190197U6, 21.02.2024 проведено контроль відправлення вантажу, про що здійснено відповідний запис ПМК 39/100 від 21.02.2024.

За приписами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

На замовлення ФОП Корнуса О.О. №20/02 від 20.02.2024 ТОВ «Топагротрак» здійснило перевезення вантажу, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія належним чином оформленої CMR №923800, яка містить відмітки (підписи та штампи) відправника, перевізника та одержувача. Відповідно до вказаної CMR, вантаж одержано 11.03.2024.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається із замовлення бронювання №20/02 від 20.02.2024, сума фрахту становить 3 000 Євро по курсу НБУ на день вивантаження, а розрахунок здійснюється на протязі до 6 банківських днів.

Офіційний курс Євро встановлений НБУ станом на 11.03.2024 складав 41,6957 грн./Євро.

За таких обставин суд встановив, що ОСОБА_1 мав обов`язок сплатити ТОВ «Топагротрак» 125 087,10 грн. (3000 Євро по курсу 41,6957 грн.) до 19.03.2024, а з 20.03.2024 настало прострочення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів здійснення оплати за виконане замовлення відповідач суду не подав.

ТОВ «Топагротрак» для оплати виконаного замовлення направило на адресу ОСОБА_1 оригінали рахунку на оплату №70 від 11.03.2024 та Акт надання послуг №73 від 11.03.2024 на суму 125 087,10 грн., про що свідчить експрес накладна ТОВ «Нова Пошта» №59001126588779, які не були отримані відповідачем.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 125 087,10 грн. є документально підтвердженою, обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання з оплати, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, проценти річних в сумі 1 445,68 грн. за період 20.03.2024-07.08.2024 та інфляційні втрати в сумі 3 776,16 грн. за період квітень 2024 року - червень 2024 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд, перевіривши правильність здійсненного позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог закону, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 1 445,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 776,16 грн. належать до задоволення повністю в заявлених сумах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Топагротрак» повністю та ухвалює рішення про стягнення з ОСОБА_1 125 087,10 грн. основного боргу, 1 445,68 грн. процентів річних та 3 776,16 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із задоволенням позову суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в сумі 3 028,00 грн. повністю.

Позивач також просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Для підтвердження факту понесених витрат на правову (правничу) допомогу представник позивача до судових дебатів подав копію договору №25/04-24 від 25.04.2024 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Михалевичем Михайлом Михайловичем та ТОВ «Топагротрак», ордеру серії АС №1079029 від 25.04.2024, акт від 08.08.2024 прийому-передачі виконаних робіт до Договору на суму 25 000,00 грн.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

25.04.2024 між адвокатом Михалевичем Михайлом Михайловичем (адвокат) та ТОВ «Топагротрак» (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №25/04-24, за умовами якого:

- адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу, але не виключно, в справі щодо стягнення заборгованості за міжнародні автомобільні перевезення, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п. 1.1);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.2.1);

- за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1, 1.2 Договору, замовник сплачує адвокату винагороду на підставі наданого акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.1);

- вартість послуг професійної правничої допомоги в суді першої інстанції становить 25 тисяч гривень (п. 3.2);

- розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, можуть також визначатися сторонами за домовленістю або в додатках до цього договору (п.4.1);

- за домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу (п. 4.2).

На виконання умов договору сторони погодили та підписали акт прийому-передачі виконаних робіт по Договору від 08.08.2024, за умовами якого адвокат надав клієнту послугу: «Правова допомога щодо стягнення заборгованості з послуг міжнародного автомобільного перевезення» загальною вартістю 25 000,00 грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу відповідає укладеному між позивачем та адвокатом договору та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджений документально, є співмірним із часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими та документально доведеними, та відповідачем не доведено зворотного.

З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 25 000,00 грн., та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат повністю у заявленій сумі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , д.н. 29.12.1993 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топагротрак» (45061, Волинська обл., Ковельський район, с. Колодяжне, вул. Луцька, буд. 10, ідентифікаційний код 43520705)

125 087,10 грн. (сто двадцять п`ять тисяч вісімдесят сім гривень десять копійок) основного боргу,

1 445,68 грн. (одна тисяча чотириста сорок п`ять гривень шістдесят вісім копійок) процентів річних,

3 776,16 грн. (три тисячі сімсот сімдесят шість гривень шістнадцять копійок) інфляційних втрат,

3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору,

25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 22.11.2024.

Суддя О.В. Конюх