Рішення

від 15.11.2024 по справі 914/2205/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 Справа № 914/2205/24

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Телекомпані», м. Київдо відповідача:Приватного підприємства «Ком і Тех», м. Львівпро:стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Хитрук Н.І. адвокатка;від відповідача:Горбунов С.О. адвокат; Горбунова О.Л. адвокатка.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Телекомпані» (надалі Позивач, ТОВ «Стар Телекомпані») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Ком і Тех» (надалі Відповідач, ПП «Ком і Тех») про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 13.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 14.10.2024.

У судовому засіданні 14.10.2024 оголошено перерву до 31.10.2024.

У судовому засіданні 31.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (вх. №26307/24 від 30.10.2024), про зупинення провадження у справі (вх. №3984/24 від 30.10.2024) та оголосив перерву до 15.11.2024.

Представниця позивача взяла участь у судовому засіданні 15.11.2024 у режимі відеоконференції, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Від позивача до суду надійшли повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі (вх. №26644/24 від 04.11.2024), пояснення у справі (вх. №27158/24 від 11.11.2024).

Представники відповідача у судове засідання 15.11.2024 з`явились, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Від відповідача до суду надійшли заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №26502/24 від 01.11.2024), пояснення у справі (вх. №26531/24 від 04.11.2024), повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання (вх. №26767/24 від 05.11.2024).

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

У поясненнях вх. №26531/24 від 04.11.2024 відповідач просить долучити до матеріалів справи ліцензійні та інші договори із правовласниками програм, лист №18/06 від 18.06.2024, лист №65/02 від 22.02.2024, електронне листування сторін, рахунки на оплату та акти приймання-передачі наданих послуг, аналіз фінансово-господарської діяльності позивача за 2023 рік.

Проаналізувавши зміст вказаних вище пояснень та заслухавши пояснення представників сторін, суд задля забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та виконання завдань господарського судочинства ухвалив продовжити строки для подання доказів та долучити до матеріалів справи документи, які вказані як додатки до пояснень вх. №26531/24 від 04.11.2024.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 31.12.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про надання послуг №50560, згідно із яким позивач зобов`язався надати відповідачу технічні послуги з (і) передавання даних ІР технічних потоків програм, визначених замовником у додатку №1 до договору та/або замовленнях; (іі) сприяння у формуванні сервісу замовника; (ііі) технічної підтримки сервісу замовника; комісійні послуги з укладення за дорученням замовника ліцензійних або інших договорів з правовласниками програм, визначених замовником у додатках до договору та/або замовленнях, від імені Стар Телекомпані, але за рахунок замовника; консалтинг та інші послуги, визначені договором та додатками нього та/або замовленнями.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання він виконав належним чином та надав відповідачу технічні послуги за договором. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання та у встановлений строк не оплатив вартості послуг за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 180`000,00 грн.

Зважаючи на це, позивач просить стягнути на його користь суму у розмірі 209`475,31 грн., з яких 180`000,00 грн. основний борг, 20`103,41 грн. пені, 6`513,63 грн. інфляційних втрат, 2`858,27 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

1. Позивач порушив умови договору, адже не уклав договорів із правовласниками програм. Він не довів, що має право поширювати програми, захищені авторським правом (не надав доказів отримання дозволів від правовласників і сплати на їх користь грошових коштів). За таких умов, право позивача у спірних відносинах не було порушене. З метою з`ясування причин поручення, відповідач намагався зв`язатися із позивачем. Однак, електронні засоби зв`язку останнього не працювали, домен «teletrans.tv» зник з Інтернет-простору, усі інші засоби комунікації не працювали;

2. Позивач не довів факту надання та отримання відповідачем послуг у спірний період;

3. Відповідачем припинено отримання послуг від позивача та укладено договори із правовласниками програм, зокрема з ТОВ «Континент ТВ», ТОВ «НКЦ», ТОВ «Космонова Бродкаст», ТРК «НМБ, ТОВ «Ай пі медіа груп» та ін.;

4. Відповідач реалізував свою право на розірвання договору з листопада 2023 року, надіславши позивачу листа від 26.07.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.12.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №50560 про надання послуг (надалі Договір), згідно із пунктом 2.1 якого виконавець надає замовнику:

- технічні послуги з (і) передавання даних ІР технічних потоків Програм, визначених замовником у додатку №1 до договору та/або Замовленнях; (іі) сприяння у формуванні Сервісу замовника; (ііі) технічної підтримки Сервісу замовника;

- комісійні послуги з укладення за дорученням замовника ліцензійних або інших договорів з правовласниками Програм, визначених замовником у додатках до договору та/або Замовленнях, від імені виконавця, але за рахунок замовника;

- консалтинг та інші послуги, визначені договором та додатками до нього та/або Замовленнями;

- послуги з розповсюдження Програм абонентам замовника через його мережу, визначених замовником у додатку № 2 до договору.

За цим Договором замовник зобов`язаний приймати та сплачувати ціну послуг (пункт 2.2).

Сторони погодили таке розуміння термінів, що вживаються у Договорі:

- абонент особа, яка отримує доступ до сервісу замовника;

- замовлення означає належним чином оформлену пропозицію замовника до виконавця про надання окремих послуг за договором, яка подається за формою, визначених додатками до договору;

- базове замовлення означає замовлення, оформлене додатком №1 до договору, щодо надання базового пакету послуг за договором;

- програма/телерадіопрограма поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач, включаючи рекламні блоки, анонси та інше, що мають постійні назви та/або логотипи і транслюються відповідно до сітки мовлення;

- сервіс замовника або сервіс комплекс технічних засобів та інформації, який відображається в текстовій, графічній або інших формах, які контролюються замовником, і за допомогою яких надається можливість доступу до перегляду передач організацій мовлення, аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм та інших об`єктів авторського та суміжного права, а також реклами та інших матеріалів, що входять до складу сервісу.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору виконавець надає послуги на постійній основі протягом дії договору. Послуги за окремими замовленнями надаються виконавцем з дня наступного за днем погодження і підписання відповідного замовлення.

Сторони підписали такі додатки до Договору:

1) Базове замовлення від 31.12.2019 (Т.1; а.с. 26-27), у якому погодили, зокрема умови надання технічних послуг із передавання даних ІР технічних потоків програм, які підготовлені для сервісу замовника, а саме: надання послуг здійснюється через волоконно-оптичну лінію зв`язку у режимі 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік. Перелік програм наведено у пункті 1.1.1 Базового замовлення.

Планована дата початку надання послуг за Базовим замовленням 01.01.2020 (пункт 8 Базового замовлення).

У пункті 4 Базового замовлення замовник гарантує наявність майнових прав на програми, щодо яких надаються технічні послуги за цим базовим замовленням. При цьому замовник зобов`язаний (і) узгодити з правовласниками факт надання виконавцем технічних послуг щодо програм, визначених пунктом 1.1.1 Базового замовлення, а також залучення третіх осіб, визначених пунктом 5 Базового замовлення, для отримання таких послуг, (іі) надати за вимогою виконавця підтвердження наявності у замовника прав щодо програм, визначених пунктом 1.1.1 цього замовлення, у спосіб, визначений виконавцем (пункт 6).

2) Додаткове замовлення №1 від 31.12.2019 (Т.1; а.с. 28-31), у пункті 1 якого сторони погодили додатковий перелік програм, щодо яких позивачем надаватимуться послуги. Способи надання послуг щодо цих програм визначаються виконавцем самостійно.

Планована дата початку надання послуг за Додатковим замовленням 01.01.2020 (пункт 4 Додаткового замовлення).

У пунктах 7, 8 Додаткового замовлення сторони погодили, що майнові права щодо програм, визначених пунктом 1 цього додаткового замовлення, не передаються. Замовник може уповноважити виконавця представляти його інтереси перед правовласниками програм, визначених пунктом 1 цього додаткового замовлення, в процесі укладення, виконання та припинення ліцензійних або інших договорів з ними, шляхом укладення між замовником та виконавцем нових додаткових замовлень до договору.

Судом встановлено, що сторони погодили особливі умови надання послуг, враховуючи необхідність отримання дозволів для ретрансляції програм. Так, пунктом 3.3 Договору передбачено, що технічні послуги, визначені замовником у додатках до договору та/або замовленнях, надаються у такому порядку:

- не пізніше, ніж через 7 (сім) днів наступних за днем укладення виконавцем договору із правовласниками програм, щодо яких надаються технічні послуги, або

- з дня наступного за днем погодження і підписання відповідного замовлення у випадку наявності у замовника прав на програми та надання ним відповідного підтвердження наявності прав.

Ліцензійні або інші договори з правовласниками, у тому числі але не виключно (i) організаціями мовлення, (її) організаціями колективного управління авторськими та суміжними правами, (ііі) третіми особами, які володіють правами на програми або/та уповноважені укладати договори щодо програм, укладаються виконавцем на умовах, визначених у додатках до договору та/або замовленнях, у тому числі щодо території, технології та порядку розповсюдження програм замовником (пункт 3.5 Договору).

Як передбачено пунктом 3.13 Договору, виконавець самостійно не здійснює передачу прав на програми будь-яким чином.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що у випадку, якщо замовник самостійно отримав майнові права на програми, щодо яких надається технічна послуга, він зобов`язаний: (і) урегулювати претензії третіх осіб щодо порядку розповсюдження замовником таки програм; (іі) узгодити з правовласниками факт надання виконавцем технічних послуг щодо таких програм; (ііі) надавати за вимогою виконавця підтвердження наявності у замовника прав щодо таких програм у спосіб, визначений виконавцем.

Виконавець гарантує функціонування технічного обладнання, яке забезпечує надання послуг, а замовник наявність прав на програми, щодо яких надаються технічні послуги, у разі якщо він самостійно отримав/отримує майнові права на такі програми (пункти 7.2.1, 7.3.1 Договору).

Згідно із пунктом 6.1. Договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю щомісячну плату, що складається з ціни базового замовлення; вартості послуг за кожним окремим замовленням та/або додатком до договору.

Ціна базового замовлення становить 3`400,00 грн. (пункт 6.2 Договору). Ціна послуг за Додатковим замовленням №1 від 31.12.2019 становить 11`600,00 грн. без ПДВ (пункт 3).

Таким чином, загальна місячна плата за Договором становить 15`000,00 грн. (11`600,00 + 3`400,00).

Відповідно до пунктів 6.4, 6.5 Договору за перший місяць надання послуг замовник сплачує винагороду виконавцеві протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення договору. Починаючи з другого місяця надання послуг і протягом строку дії договору, замовник сплачує винагороду виконавцеві до 10 (десятого) числа поточного місяця надання послуг.

Оплата послуг здійснюється на підставі договору та не потребує направлення рахунків/інвойсів (пункт 6.6 Договору).

На виконання умов Договору, відповідач у період з 07.07.2020 по 09.10.2023 перерахував на рахунок позивача 660`000,00 грн., оплативши тим самими вартість послуг, що надавалися у період з січня 2020 року по серпень 2023 року. Вказане підтверджується фільтрованою випискою від 09.09.2024 за період з 07.07.2020 по 09.09.2024 (Т.1; а.с. 32-33).

Згідно із оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 31.12.2019 по 09.09.2024 у відповідача існує заборгованість за Договором у розмірі 180`000,00 грн. за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року (Т.1; а.с. 34-35).

Судом встановлено, що Господарським судом Львівської області видавався судовий наказ від 10.07.2024 у справі №914/1749/24 про стягнення із ПП «Ком і Тех» на користь ТОВ «Стар Телекомпані» 150`000,00 грн. боргу за Договором №50560 від 31.12.2019 за період з вересня 2023 року по червень 2024 року.

Однак, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2024 у справі №914/1809/24 судовий наказ у справі №914/1749/24 було скасовано.

З огляду на це, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення основного боргу у розмірі 180`000,00 грн. за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року.

Пунктом 8.7 Договору передбачено, що за невиконання своїх грошових зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні, крім суми боргу, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту, а також частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) позивач здійснив нарахування на суму основного боргу 20`103,41 грн. пені, 6`513,63 грн. інфляційних втрат, 2`858,27 грн. 3% річних, про стягнення яких також просить суд.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем укладено ряд договорів із особами, уповноваженими передавати майнові права на ретрансляцію програм, щодо яких позивачем надавались технічні послуги, а саме:

1) Субліцензійний договір №151-ІМГ/23 від 01.01.2023 (Т.2; а.с. 72-78), згідно із яким ТОВ «НКЦ» (ліцензіат) надає відповідачу (субліцензіат) невиключне майнове право на використання телепрограм шляхом ретрансляції в телемережі в аналоговому, цифровому та ІРТV форматі у місті Львів. При цьому відповідач повинен самостійно і за власний рахунок здійснювати необхідні адміністративні, організаційні та технічні заходи, пов`язані із прийомом телепрограм та їх ретрансляцією абонентам (пункт 2.4.7);

2) Договір №ІРТV-1046 від 17.11.2023 (Т.2; а.с. 57-63), згідно із яким ТОВ «Континент ТВ» (підприємство) надає відповідачу (провайдер) невиключне право на ретрансляцію програм (и) шляхом технології ІРТV в багатоканальній мережі на території міста Львова. При цьому відповідач повинен за власний рахунок провести всі організаційні і технічні заходи, необхідні для ретрансляції (пункт 4.6).

Наведений договір укладено відповідачем після отримання претензії ТОВ «Континент ТВ» від 15.11.2023 (Т.1; а.с. 82), у якій останній повідомляє, що ПП «Ком і Тех» здійснює ретрансляцію каналів «Трофей», «Терра», «Наука», «Фауна» у місті Львові за відсутності укладеної угоди із правовласником, що порушує його майнові права;

3) Договір №65-ДР від 01.12.2023 (Т.2; а.с. 65-67), згідно із яким Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «ТРК «НБМ» (ліцензіар) надає відповідачу (ліцензіат) невиключне право на ретрансляцію телепрограми на території міста Львова та міста Свалява Закарпатської області у телемережі ліцензіата, а ліцензіат зобов`язується здійснювати ретрансляцію телепрограми на території, забезпечити всім абонентам можливість отримання телепрограми у всіх пакетах програм. При цьому відповідач повинен забезпечувати наявними технічними засобами якісну і безперебійну ретрансляцію програми (пункт 4.2.2);

4) Договір №26 від 15.12.2023 (Т.2; а.с. 68-70), згідно із яким КП КМР «Телекомпанія «Київ» (телеканал) надає відповідачу (провайдер) право на ретрансляцію сигналу, що несе програми телеканалу, з метою надання провайдером програмних послуг, а провайдер зобов`язується використовувати надане право відповідно до договірних умов. При цьому відповідач повинен здійснювати ретрансляцію з дотриманням вимог державних стандартів і технічних параметрів (пункт 3.7);

5) Додаткову угоду №5 від 01.01.2024 до Ліцензійного договору №84/16/КТ від 01.03.2016, за якою ТОВ «Ай Пі Медіа Груп» (ліцензіар) надав відповідачу (ліцензіат) невиключне право на розповсюдження та поширення телерадіопрограм (Т.2; а.с. 81).

6) Договір №4702-2024 від 01.02.2024 (Т.2; а.с. 82-85), згідно із яким ТОВ «Солар Медіа» (телеканал) надає відповідачу (провайдер) невиключне право на ретрансляцію сигналу, що несе телепрограму, з метою надання провайдером програмних послуг, а провайдер зобов`язується використовувати надане право відповідно до договірних умов. При цьому відповідач гарантує проведення за свій рахунок всіх організаційних та технічних заходів, необхідних для забезпечення приймання і ретрансляції програм телеканалу в телемережі провайдера, зокрема укладення договорів із відповідним оператором телекомунікацій (пункт 3.7.4);

7) Ліцензійний договір №2/11083-250424Л від 01.05.2024 (Т.2; а.с. 93-96), згідно із яким ТОВ «Космонова Бродкаст» (ліцензіар) надає відповідачу (ліцензіат) право на використання програми шляхом ретрансляції через дозволений сервіс, а ліцензіат зобов`язується забезпечити технічну сторону по організації ретрансляції телепрограми і виплатити ліцензійну плату.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №50560 про надання послуг від 31.12.2019.

У даній справі предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 180`000,00 грн. за Договором.

Підставою заявлених вимог є виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання у період з вересня 2023 року по серпень 2024 року технічних послуг та невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом з`ясовано, що позиція кожної зі сторін щодо обставин виконання позивачем умов Договором є протилежною. У той час, як позивач стверджує про надання послуг у спірний період, відповідач заперечує відповідні обставини, посилаючись на недоведеність позовних вимог ТОВ «Стар Телекомпані».

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Положеннями статті 79 ГПК України закріплено такий стандарт доказування, як вірогідність доказів, котрий полягає в тому, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду (надалі ВПВС) неодноразово наголошувала, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови ВПВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

У постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 ВПВС зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що зміст технічних послуг, які надавались позивачем, зводиться до того, що ТОВ «Стар Телекомпані» здійснює доставку технічних потоків програм до сервісу замовника, який являє собою комплекс технічних засобів. Завдяки цьому ПП «Ком і Тех» має можливість надавати своїм абонентам доступ до перегляду передач організацій мовлення, аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм та інших об`єктів авторського та суміжного права, а також реклами та інших матеріалів, що входять до складу сервісу.

У ході судового розгляду позивач повідомив, що для надання технічних послуг він послуговувався віртуальною локальною комп`ютерною мережею (VLAN) Kyiv-Lvov-Komitex, використовуючи при цьому гарантований канал передавання даних, а також резервний негарантований канал передавання даних через мережу Інтернет.

Відповідно до умов Договору технічні послуги надаються на постійній основі, тобто безперервно. Базовим замовленням від 31.12.2019 також встановлено, що надання технічних послуг із передавання даних ІР технічних потоків програм здійснюється через волоконно-оптичну лінію зв`язку у режимі 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік.

Позивач розпочав надання послуг за Договором з 01.01.2020, що підтверджується проведеною відповідачем оплатою за повний перший місяць 2020 року. Надалі, відповідач продовжував споживати послуги, оплачуючи у повному обсязі їх вартість аж до 31.08.2023, що свідчить про виконання ТОВ «Стар Телекомпані» зобов`язання із безперервного надання послуг.

Хоча у період з 01.09.2023 по 31.08.2024 відповідач не здійснював жодних оплат, суд переконаний, що обставини надання позивачем послуг за Договором у цей спірний період скоріше були (мали місце), аніж не були. На це вказують у своїй сукупності як договірні умови щодо надання послуг на постійній основі, так і доведений факт початку надання цих послуг і їх подальшої систематичної щомісячної оплати відповідачем. Крім цього, позивач надсилав відповідачу окремі рахунки на оплату, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (Т.1; а.с. 104-109).

При здійсненні таких висновків, суд враховує ту обставину, що сторони не передбачили необхідності фіксувати факт надання технічних послуг шляхом складання акта приймання-передачі. Так, дійсно, пунктом 3.10 Договору передбачено, що за результатами наданих послуг за звітний квартал виконавець станом на останній календарний день звітного кварталу надсилає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, який також вважається звітом виконавця щодо наданих комісійних послуг.

Разом з цим, наведене договірне положення стосується комісійних, а не технічних послуг. Заявлена до стягнення сума складається виключно із ціни технічних послуг. До неї не включено вартості інших послуг, передбачених Договором, зокрема комісійних послуг. Відтак, необхідність складання актів надання послуг у спірний період була відсутня.

Враховуючи те, що позивач розпочав безперервне надання послуг, а відповідач більше ніж протягом трьох років оплачував їх вартість, суд доходить висновку, що у даній справі на ПП «Ком і Тех» покладається тягар доказування факту припинення надання йому послуг у спірний період.

Судом встановлено, відповідач не висловлював жодних заперечень щодо надання йому технічних послуг за Договором, як і не вимагав припинити їх надання. Так, дійсно, у матеріалах справи наявний лист №31/26.07.2024 від 26.07.2024, однак у ньому відповідач лише стверджує, що самостійно вжив заходів для припинення споживання послуг у листопаді 2023 року через невиконання ТОВ «Стар Телекомпані» зобов`язань із укладення ліцензійних та/або інших договорів із правовласниками.

Разом з цим, будь-яких доказів, які б свідчили про реальне припинення споживання технічних послуг з листопада 2023 року відповідачем до суду подано не було. Зокрема, ним не було надано доказів укладення договору про надання технічних послуг іншим, ніж позивачем виконавцем та виконання такого договору.

Загалом, доводи відповідача про припинення споживання послуг з листопада 2023 року оцінюються судом критично, як з огляду на те, що листа в котрому він повідомив позивача про припинення споживання послуг було направлено лише 26.07.2024 (тобто після видання Господарським судом Львівської області судового наказу про стягнення з відповідачів спірних коштів), так і враховуючи непослідовність позиції ПП «Ком і Тех».

Зокрема, у судовому засіданні 14.10.2024 представник відповідача стверджував, що технічне від`єднання від споживання послуг відбулося у жовтні 2023 року. У той же ж час, у відзиві на позовну заяву та уже згаданому вище листі №31/26.07.2024 від 26.07.2024 вказано, що заходи із припинення отримання послуг були здійснені лише після отримання від ТОВ «ТВ «Континент» претензії від 15.11.2023, тобто у другій половині листопада 2023 року.

Необхідно зазначити, що відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Згідно із пунктом 12.3 Договору будь-яка сторона може розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це іншу сторону у строк 30 (тридцять) днів до бажаної дати розірвання договору, що починається з моменту направлення відповідного листа про розірвання договору на адресу такої сторони.

Суд звертає увагу на те, що розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 29.04.2021 у справі №916/3904/19.

В судовому засіданні представниця позивача підтвердила, що отримавши в серпні 2024 року лист відповідача від 26.07.2024, позивач припинив надавати послуги з 01.09.2024, як це передбачено умовами укладеного Договору.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, надані позивачем докази більш вірогідно свідчать про те, що обставини надання послуг за Договором у спірний період (з вересня 2023 року по серпень 2024 року) мали місце, ніж навпаки. Відтак, доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Посилання відповідача на неможливість зв`язатись із позивачем у спірний період є безпідставними, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами. Щодо наданих відповідачем доказів листування між сторонами (Т.2; а.с. 97-101), то такі не стосуються спірного періоду, а тому не можуть братися до уваги судом при вирішенні спору у даній справі.

Відповідач також переконаний, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не укладав договорів із правовласниками програм, які входять до сервісу замовника. На його думку, неправомірна бездіяльність позивача у цій частині свідчить про відсутність порушеного права.

Надаючи оцінку наведеним твердженням, суд зазначає, що укладення договорів із правовласниками програм обумовлене необхідністю дотримання встановлених законом вимог у сфері авторського права. Так, для забезпечення законного транслювання програм необхідно отримати дозвіл від суб`єкта авторського права, який наділений виключними майновими правами щодо об`єкта авторського права.

Положення Договору сформульовані таким чином, що укладати договори на використання програм може як позивач, так і відповідач. При цьому позивач укладає такі договори на умовах, визначених у додатках до договору та/або замовленнях (пункт 3.5 Договору). Укладення таких договорів від імені позивача, але в інтересах відповідача входить до складу комісійних послуг та передбачає отримання відповідного доручення відповідача.

Судом встановлено, що Базовим замовленням від 31.12.2019 та Додатковим замовленням №1 від 31.12.2019 не передбачено обов`язку позивача укладати договори із правовласниками програм. У Базовому замовленні від 31.12.2019 відповідач гарантував наявність майнових прав на програми, щодо яких надаються технічні послуги та зобов`язався узгодити з правовласниками факт надання позивачем технічних послуг. Відтак, станом на момент підписання цього додатку до Договору відповідач повинен був самостійно отримати необхідні для здійснення ретрансляції дозволи.

У Додатковому замовленні №1 від 31.12.2019 передбачено лише те, що відповідач може уповноважити позивача представляти його інтереси перед правовласниками програм у процесі укладення, виконання та припинення ліцензійних або інших договорів з ними, шляхом укладення між замовником та виконавцем нових додаткових замовлень до договору. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач доручав позивачу укладати такі договори в його інтересах у той чи інший спосіб, зокрема шляхом підписання сторонами додаткового замовлення.

Зважаючи на це, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що саме позивач повинен був укладати договори із правовласниками програм, що входять до сервісу замовника. Оскільки доказів надання позивачу доручення на укладення таких договорів до суду подано не було, то у спірних правовідносинах відповідний обов`язок покладався саме на відповідача. Ігнорування наведеного обов`язку не свідчить про порушення договірного зобов`язання ТОВ «Стар Телекомпані», оскільки позивач не несе відповідальності перед суб`єктами прав інтелектуальної власності за незаконне використання замовником прав інтелектуальної власності (пункт 8.3 Договору).

Що стосується претензії ТОВ «Континент ТВ» від 15.11.2023, то відповідач повинен був урегулювати її або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом доручення позивачу укласти такий договір.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що ПП «Ком і Тех» самостійно уклало із ТОВ «Континент ТВ» Договір №ІРТV-1046 про надання невиключного права на ретрансляцію програми шляхом технології ІРТV від 17.11.2023, а також ряд інших договорів із правомочними суб`єктами щодо використання програм, які входять до його сервісу.

У цьому контексті важливо зазначити, що зміст укладених відповідачем договорів та Договору, заборгованість за яким є предметом спору у цій справі, є відмінним. Перші врегульовують надання відповідачу права на ретрансляцію програм, які входять до його сервісу та передбачають зобов`язання останнього створити належні технічні умови для розповсюдження (пункт 2.4.7 Субліцензійного договору №151-ІМГ/23 від 01.01.2023; пункт 4.6 Договору №ІРТV-1046 від 17.11.2023; пункт 4.2.2 Договору №65-ДР від 01.12.2023; пункт 3.7 Договору №26 від 15.12.2023; пункт 3.7.4 Договору №4702-2024 від 01.02.2024).

У той же ж час, Договір безпосередньо спрямований на забезпечення технічних умов для ретрансляції програм. Він не передбачає передачу жодних прав на програми, про що прямо зазначено у пункті 3.13, а також у пункті 7 Додаткового замовлення №1 від 31.12.2019.

Отже, саме по собі укладення договорів на використання програм не спростовує факту виконання позивачем Договору, а лише підтверджує дотримання ПП «Ком і Тех» договірних і встановлених законом вимог щодо законного розповсюдження програм, відносно яких позивачем надавались технічні послуги.

Як передбачено частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пунктів 6.4, 6.5 Договору за перший місяць надання послуг замовник сплачує винагороду виконавцеві протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення договору. Починаючи з другого місяця надання послуг і протягом строку дії договору, замовник сплачує винагороду виконавцеві до 10 (десятого) числа поточного місяця надання послуг.

Загальна місячна плата за Договором становить 15`000,00 грн.

Оплата послуг здійснюється на підставі договору та не потребує направлення рахунків/інвойсів (пункт 6.6 Договору).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих йому за спірний період послуг не виконав. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 180`000,00 грн.

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати суми основного боргу відповідачем надано не було, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість відповідної позовної вимоги позивача.

Звертаючись до суду із позовом, позивач також просив стягнути на свою користь 20`103,41 грн. пені, 6`513,63 грн. інфляційних втрат, 2`858,27 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх договірних обов`язків.

Пунктом 8.7 Договору передбачено, що за невиконання своїх грошових зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні, крім суми боргу, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснюється ним на суми заборгованості за кожен окремий місяць спірного періоду, у якому відповідач не проводив оплату (Т.1; а.с. 37-57).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що така обрахована правильно, а тому відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача суму у розмірі 6`513,63 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення 20`103,41 грн. пені та 2`858,27 грн. 3% річних, то такі підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 20`013,98 грн. та 2`849,66 грн. відповідно.

При здійсненні розрахунків позивач залишив поза увагою те, що у окремі місяці останній десятий день на оплату припадав на вихідні дні (субота, неділя), у зв`язку із чим підлягав перенесенню на перший за ним робочий день. Йдеться про такі місяці: вересень і грудень 2023 року; лютий, березень, серпень 2024 року,

Доводи відповідача про те, що при нарахуванні пені позивач вийшов за межі строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, не знайшли свого підтвердження у ході проведення перерахунку розміру пені.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2`513,71 грн., що підтверджується платіжним документом №6053-3357-1737-9640 від 09.09.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (Т.1; а.с. 11, 60).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`512,53 грн.

Позивачем подано до суду заяву вх. №27162/24 від 11.11.2024, у якій він просить стягнути із відповідача у розмірі 48`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, подавши до суду відповідні заперечення (вх. №27632/24 від 14.11.2024). Він посилається на те, що позивач не надав усіх доказів судових витрат разом із позовною заявою, хоча повинен був. Ордер адвокатки і видана їй довіреність взаємовиключають один одного, а тому стягнення витрат на правову допомогу є сумнівним. Позивачем не надано доказів оплати понесених ним витрат, рахунків на оплату. Заявлена до стягнення сума судових витрат є завищеною та неспівмірною із предметом спору. Станом на дату подання позову, позивач знав суть спору, жодних письмових доказів (окрім договору) ним до суду не подано, витрат на збирання доказів, адвокатських запитів, копіювання матеріалів не понесено.

Проаналізувавши доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ «Стар Телекомпані» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 28`000,00 грн. До вказаної суми входять підготовка позову, відповідні на відзив, участь у одному судовому засіданні (Т.1; а.с. 8).

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у cправі №910/13813/21).

Зважаючи на це, суд відхиляє аргументи відповідача в частині строків подання позивачем доказів понесення витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представниця позивача вказала, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 48`000,00 грн. При цьому у заяві про відшкодування витрат вказано, що кількість документів, яка була підготовлена в процесі розгляду справи зросла через поведінку відповідача, що і зумовило збільшення розміру фактичних витрат на правову допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем подано до суду:

1) Копію Договору про надання правової допомоги №02/09/24-1 від 02.09.2024, згідно із яким ТОВ «Стар Телекомпані» доручає, а адвокатка Хитрук Н.І. бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту у обсягах визначених пунктом 1.2 цього договору. Обсяг правової допомоги включає, зокрема представництво інтересів клієнта у місцевих господарських судах.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.6 цього Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Сторони домовились, що розмір гонорару встановлюється на підставі додаткової угоди.

2) Копію Додаткової угоди від 02.09.2024 до Договору №02/09/24-1 від 02.09.2024, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів клієнта у господарському (-их) суді (-ах) щодо спору, який виник між клієнтом та ПП «Ком і Тех» у зв`язку із порушенням останнім свого обов`язку по сплаті послуг за Договором №50560 від 31.12.2019. Під час виконання доручення адвокат користується правами, визначеними договором та законодавством України.

Гонорар адвоката становить 2`000,00 грн. за годину надання послуг. Сторони погодили, що вартість участі у кожному судовому засіданні у справі становить 2`000,00 грн. Плата за участь у судовому засіданні стягується незалежно від того чи фактично відбулось судове засідання, окрім випадків, якщо таке засідання не відбулось із вини адвоката (пункт 4, 6 Додаткової угоди).

У пункті 5 Додаткової угоди сторони погодили такий попередній розрахунок розміру гонорару: ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз матеріалів справи і підготовка позовної заяви 16`000,00 грн. за 8 год.; підготовка відповіді на відзив 10`000,00 грн. за 5 год.

Остаточний перелік послуг та вартість послуг адвоката визначається сторонами за результатами наданих послуг на підставі акта приймання-передачі та розрахунку розміру винагороди (пункт 7 Додаткової угоди).

3) Копію Акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.11.2024, відповідно до якого адвокатка Хитрук Н.І. надала позивачу правову допомогу на загальну суму 48`000,00 грн.

4) Копію Додатку №1 від 09.11.2024 до Акта №1 від 09.11.2024, у якому наведено перелік наданих послуг, час, витрачений на їх надання, та їх вартість, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз матеріалів справи і підготовка позовної заяви 16`000,00 грн. за 8 год.;

- підготовка відповіді на відзив 10`000,00 грн. за 5 год.;

- підготовка письмових пояснень від 28.10.2024 8`000,00 грн. за 4 год.;

- підготовка заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі від 30.10.2024 4`000,00 грн. за 2 год.;

- підготовка письмових пояснень від 09.11.2024 6`000,00 грн. за 3 год.;

- участь у судових засіданнях 14.10.2024 та 31.10.2024 4`000,00 грн.

У матеріалах справи наявні також копія Ордеру серії АІ №1698091 від 09.09.2024, виданого адвокатці Хитрук Н.І., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально, та довіреність від 03.07.2024, видана позивачем адвокатці Хитрук Н.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» (Т.1; а.с. 67, 69).

Доводи відповідача про те, що ордер адвокатки і видана їй довіреність взаємовиключають один одного, а тому стягнення витрат на правову допомогу є сумнівним, суд відхиляє, з огляду на їх безпідставність. Як ордер, так і довіреність є лише документами, які підтверджують повноваження представника. Їх одночасна наявність не може впливати на можливість вирішення судом питання про розподіл судових витрат.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

При здійсненні розподілу судових витрат суд також керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

Насамперед, суд зазначає, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу (48 000,00 грн.) є неспівмірним із ціною позову (209 475,31 грн.) та становить майже четверту частину від заявлених позовних вимог.

Сукупна вартість послуг із підготовки позову і відповіді на відзив (26 000,00 грн.) є завищеною, адже не відповідає складності справи та є неспівмірною із часом, витраченим адвокаткою на її надання.

Так, справи про стягнення боргу за несвоєчасне виконання договірного зобов`язання є загальнопоширеними в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Зі змісту позову, відповіді на відзив, а також кількості доказів поданих на підтвердження заявлених вимог, вбачається, що підготовка позову не могла зайняти у позивача вісім годин, а відповіді на відзив п`ять годин. Фактично, ключовий зміст кожної із цих заяв по суті спору викладено лише на п`ятьох сторінках, у них містяться посилання на загальні норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Що стосується поданих позивачем письмових пояснень від 28.10.2024, то такі спрямовані на деталізацію підстав заявлених вимог. Суд звертає увагу на те, що чітке та вичерпне викладення фактичних обставин справи ТОВ «Стар Телекомпані» повинне було здійснити ще при поданні позовної заяви. Натомість, у даній справі, позивач вирішив обмежитись загальним викладом обставин у позові та лише після отримання заперечень відповідача та проведення судових засідань у справі прийняв рішення деталізувати окремі обставини (зокрема, щодо порядку і обсягу надання технічних послуг за Договором).

Час, витрачений на надання послуги із підготовки заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі від 30.10.2024 (2 год.) та, відповідно, ціна цієї послуги, на переконання суду, є завищеними, адже відповідне заперечення викладено фактично на трьох аркушах, значну частину яких складають посилання на загальновживану практику суду касаційної інстанції та правові норми.

Час, витрачений на надання послуги із підготовки письмових пояснень від 09.11.2024 (3 год.) та, відповідно, ціна цієї послуги, на переконання суду, є завищеними, адже відповідні пояснення в основній частині є компіляцією раніше викладених позивачем обставин у інших документах, що ним подавались протягом розгляду справи.

Окрім цього, суд зазначає, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, враховуючи недоведення позивачем тих обставин, що справа №914/2205/24 має особливе значення для нього, а також зважаючи на те, що справа не викликала публічного інтересу.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

З огляду на це, є безпідставними доводи відповідача про неможливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу за відсутності доказів оплати ціни таких послуг.

Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/2205/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача буде 15`000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ком і Тех» (79049, м. Львів, вул. Трильовського, буд. 28, кв. 88; код ЄДРПОУ 33753225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Телекомпані» (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15а, оф. 502; код ЄДРПОУ 39275742) 180`000,00 грн. основного боргу, 20`013,98 грн. пені, 6`513,63 грн. інфляційних втрат, 2`849,66 грн. 3% річних, 2`512,53 грн. судового збору та 15`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2024.

СуддяКрупник Р.В.