Рішення

від 22.11.2024 по справі 915/1119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 рокуСправа № 915/1119/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» (28034, Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, смт. Приютівка, вул. Межева, буд. 2/1; ідентифікаційний код 23233729)

до відповідача: Фермерського господарства «Меркурій-Ю» (57013, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, с. Поріччя, вул. Молодіжна, буд. 20; ідентифікаційний код 40960462)

про: стягнення 110 164, 84 грн,

Суть спору:

16.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 325 від 10.09.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій-Ю» (код 40960462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» (код 23233729) суму в розмірі 110 164,84 грн, з яких: 65 882,82 грн сума основного боргу, 20 834,96 грн пеня, 23 447,06 грн 30% річних.

2. Стягнути з з Фермерського господарства «Меркурій-Ю» (код 40960462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» (код 23233729) суму в розмірі 3 028,00 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 15ША/20/06-1 від 20.06.2023, з Доповненням № 1/п від 20.06.2023, Доповненням № 2/п від 20.06.2023; видаткових накладних № 15/06-000027 від 20.06.2023, № 15/06-000023 від 20.06.2023; застосування норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статей 525, 526, 549, 551, 611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 230, 232 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою від 23.09.2024, позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1119/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 23.09.2024 о 17:10, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 у справі № 915/1119/24 позивач отримав 24.09.2024.

Відповідач отримав копію ухвали 23.09.2024, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600289872016.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 23.09.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Відповідач копію вказаної ухвали отримав 02.10.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, для відповідача тривав до 17.10.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2023 року між, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт», як продавцем, та Фермерське господарство «Меркурій-Ю», як покупцем, було укладено Договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції за № 15ША/20/06-1 від 20 червня 2023 року, (далі - Договір), відповідно до предмета якого продавець зобов`язався здійснити постачання товарів безпосередньо пов`язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі - товар), який покупець зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до п.1.2. цього Договору на умовах, що вказуються сторонами в Доповненнях (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- загальна кількість товару, «еквівалент ціни товару», «погоджений курс», асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним Договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього (п. 1.2);

- сторони в рамках даного Договору можуть внести зміни до умов даного Договору. Кожне окреме Доповнення до цього Договору є окремим погодженням в рамках даного Договору, воно не відміняє та не змінює дію попередніх Доповнень та самого Договору тільки якщо в ньому не вказано інше (п. 1.4);

- ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного Договору і визначається сторонами як «тверда ціна» та «попередня ціна» (п. 3.1);

- загальна ціна Договору визначається як сума вартості Доповнень до нього (п. 3.6);

- покупець зобов`язується оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки встановлені в Доповненнях до цього Договору. Сторони за окремим Доповненням до цього Договору можуть вибрати, іншу форму оплати за переданий товар (п. 4.1);

- продавець зобов`язується: передати товар на умовах, передбачених цим Договором (п. 7.1.1);

- покупець зобов`язується, зокрема: прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 7.2.1);

- усі спори, що пов`язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору за місцем знаходження відповідача відповідно чинного законодавства України (п. 10.1);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 11.1);

- сторони несуть наступну відповідальність: за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; за прострочення в поставки товару покупцю, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення (п. 11.2);

- крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми (п. 11.4);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 13.1).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

20.06.2023 сторонами також було погоджено, підписано та скріплено печатками Доповнення № 1/п до Договору 15ША/20/06-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 20 червня 2023 р., відповідно до предмета якого продавець передає, а покупець оплачує та приймає товар, що вказаний в п. 1.2 даного Доповнення (загальна вартість товару 254 810,82 грн).

Умовами вказаного Доповнення сторони погодили таке:

- покупець зобов`язується сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: - покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 5 липня 2023 р. в сумі 254 810, 82 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі вісімсот десять гривень 82 копійки), що становить, 100% вартості товару (п. 2.1);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за даним Доповненням та основним Договором сторони несуть відповідальність, визначену статтею 11 основного Договору та чинним законодавством України (п. 4.1);

- це Доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Доповненням та основним Договором (п. 5.1).

20.06.2023 сторонами також було погоджено, підписано та скріплено печатками Доповнення № 2/п до Договору 15ША/20/06-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 20 червня 2023 р., відповідно до предмета якого продавець передає, а покупець оплачує та приймає товар, що вказаний в п. 1.2 даного Доповнення (загальна вартість товару 51 072,00 грн).

Умовами вказаного Доповнення сторони погодили таке:

- покупець зобов`язується сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: - покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 5 липня 2023 р. в сумі 51 072,00 грн (п`ятдесят одна тисяча сімдесят дві гривні 00 копійок), що становить, 100% вартості товару (п. 2.1);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за даним Доповненням та основним Договором сторони несуть відповідальність, визначену статтею 11 основного Договору та чинним законодавством України (п. 4.1);

- це Доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Доповненням та основним Договором (п. 5.1).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як продавця, про стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені та відсотків річних, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору поставки, в частині своєчасності здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 15ША/20/06-1 від 20.06.2023 з доповненням до нього;

- видаткові накладні № 15/06-000027 від 20.06.2023, № 15/06-000023 від 20.06.2023.

- роздруківка з електронної програми клієнт-банк.

Відповідач, як уже було наведено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається таке.

На виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на суму 305882,82 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 15/06-000027 від 20.06.2023 на суму 254 810, 82 грн, № 15/06-000023 від 20.06.2023 на суму 51 072,00 грн, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Агросвіт», не спростованими та не запереченими Фермерським господарство «Меркурій-Ю», останнє частково сплатило грошові кошти за поставлений товар в загальній сумі 240 000,00 грн, в такі строки:

-платіжне доручення від 21.07.2023 року в сумі 90 000,00 грн;

-платіжне доручення від 27.07.2023 року в сумі 100 000,00 грн;

-платіжне доручення від 23.08.2023 року в сумі 50 000,00 грн.

Разом із тим, суд зауважує, що з наданої позивачем роздруківки з електронної програми клієнт-банк вбачається, що остання оплата відповідно до платіжного доручення А0000008803 в розмірі 50 000,00 грн була здійснена відповідачем 23.08.2024, а не як помилково стверджує позивач 23.08.2023.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Агросвіт» суму заборгованості в розмірі 65 882,82 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- пеню в сумі 20 834,96 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 06.07.2023 по 01.01.2024;

- 30 % річних в сумі 23 447,06 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 06.07.2023 по 10.09.2024.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п. 11.2 Договору за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені товариством були допущені помилки, а саме при визначенні періоду нарахування, з огляду на динаміку формування боргу з урахуванням дат здійснених відповідачем часткових оплат.

Крім того, як уже було наведено вище, позивачем в позовній заяві було вказано дату платіжного доручення № А0000008803 23.08.2023, замість зазначеної в роздруківці з електронної програми клієнт-банк 23.08.2024.

Зазначене призвело до помилкового нарахування позивачем пені у період з 24.08.2023 по 01.01.2024 виходячи із меншої бази нарахування.

Водночас, беручи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), нарахування пені слід здійснювати виходячи із зазначеної позивачем бази нарахувань (суми заборгованості) у відповідний період.

За такого, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період з 06.07.2023 по 21.07.2023 є 6 285,28 грн, в період з 22.07.2023 по 26.07.2023 1 774,38 грн, в період з 27.07.2023 по 23.08.2023 3 930,49 грн, в період з 24.08.2023 по 01.01.2024 8 584,47 грн. Таким чином, загальною сумою нарахування пені у спірних правовідносинах є 20 574,60 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 260,36 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми 30% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у п. 11.4 Договору сторони погодили, що відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми.

Суд також зауважує, що проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом компенсації користування коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні процентів річних товариством були допущені помилки, а саме: за увесь період прострочення (06.07.2023 по 10.09.2024) товариством у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2024 рік був високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.

Судом здійснено перерахунок розміру 30% річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 30% річних за період визначений позивачем є 23 409,49 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 30% річних в сумі 37,57 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 3 019,81 грн ((109 866,94 / 110 164,84) * 3 028,00 = 3 019,81) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій-Ю» (57013, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, с. Поріччя, вул. Молодіжна, буд. 20; ідентифікаційний код 40960462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» (28034, Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, смт. Приютівка, вул. Межева, буд. 2/1; ідентифікаційний код 23233729) 65 882,82 грн основного боргу, 20 574,60 грн пені, 23 409,49 грн 30 % річних, а також 3 019,81 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 260,36 грн та 30 % річних в розмірі 37,57 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» (28034, Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, смт. Приютівка, вул. Межева, буд. 2/1; ідентифікаційний код 23233729)

Відповідач: Фермерське господарство «Меркурій-Ю» (57013, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, с. Поріччя, вул. Молодіжна, буд. 20; ідентифікаційний код 40960462).

СуддяО.Г. Смородінова