Рішення

від 07.11.2024 по справі 917/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 917/964/24

м. Полтава

За позовом Головного управління Національної поліції в Полтавській області, вул.Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, Полтавська область,36014

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул.Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, Полтавська область,36014

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Головного управління Національної поліції в Полтавській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання протиправною відмови у погодженні списання нерухомого майна та зобов`язання прийняти рішення про погодження списання нерухомого майна - громадського будинку (будівлі АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: вул. Половки, 105-А, м. Полтава.

Ухвалою від 12.06.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 02.07.2024 року на 09:30 год.

28.06.2024 (вхід. № 9060) від представника відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник проти позову заперечує з наступних підстав:

- за результатами розгляду пакету документів наданим Головним управлінням Національної поліції в Полтавської області надано відмову в погодженні списання нерухомого державного майна, оскільки вказане майно не відповідає вимогам пункту 4 Порядку №1314, з огляду на те, що до вказаного майна можуть бути застосовані інші способи управління, зокрема приватизація;

- відомостей, що балансоутримувачем (позивачем) проводилась робота (вчинялися дії) щодо застосування відносно вказаного нерухомого майна інших більш ефективних способів управління приватизація, оренда, позивачем не було подано ні відповідачу ні до суду;

- до Регіонального відділення не надходило пропозицій органу управління щодо приватизації нерухомого майна - громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- актуальним питанням є поповнення Державного бюджету України, в тому числі за рахунок коштів від приватизації, як ефективного способу управління державним майном. При цьому, приватизація є ефективним способом відновлення занедбалого активу, оскільки після приватизації новий власник зможе модернізувати (зробити ремонт, відбудову об`єкта) або перепрофілювати об`єкт та створити нові робочі місця;

- запропоноване до списання нерухоме майно є фактично сформованим об`єктом приватизації (наявна державна реєстрація прав, сформована та зареєстрована земельна ділянка);

- при розгляді матеріалів щодо списання спірного майна Регіональним відділенням взято до уваги, що надані позивачем документи не містять вмотивованої аргументації з відповідними розрахунками щодо економічної недоцільності приватизації вказаного майна;

- позивачем не надано доказів, що ним вчиняються дії щодо укладення договору на будівництво житла на зазначеній земельній ділянці, в порядку визначеному Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. №481;

- питання прийняття рішення про погодження чи відмову в погодженні списання нерухомого майна є компетенцією органів державної приватизації, які наділені у спірних правовідносинах певним правом діяти на власний розсуд, обираючи будь - який правомірний варіант дій, зокрема, прийняти рішення про погодження списання майна чи про відмову в погодженні списання майна у разі наявності, визначених законодавством підстав для цього, що спростовує доводи позивача про відсутність у даному випадку дискреційних повноважень органу приватизації.

Ухвалою суду від 02.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 13.08.2024 на 09:30 год.

18.07.2024 (вхід. № 9876) від представника позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якій представник підтримує позовні вимоги з мотивів, викладених у позові та посилається на те, що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, є необгрунтованими, а відмова відповідача у погодженні списання спірного майна, оформлена листом від 10.05.2024 № 10-122-02217, є протиправною.

26.07.2024 (вхід. № 10169) від представника відповідача до матеріалів справи надійшли заперечення, в яких останній проти позову заперечує в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2024 на 13:00 год.

11.09.2024 (вхід. № 12015) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Рівненської області від 01.11.2022 у справі № 918/532/22, яке набрало законної сили 21.12.2022.

12.09.2024 (вхід. № 12052) від представника позивача до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення, в яких представник посилається на те, що відповідно до пункту 1 розпорядження начальника Полтавської обласної військової адміністрації від 27.03.2023 № 180 Про надання Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області земельної ділянки державної власності у постійне користування надано Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) у постійне користування земельну ділянку державної власності площею 1,9160 га, кадастровий номер 5310136400:13:003:0138, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код згідно з КВЦПЗД 02.10), що розташована за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 105а.

При цьому відповідно до статті 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Отже, нерухоме майно - громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 не може бути в установленому порядку відчужене, приватизоване, передане в оренду, оскільки це призведе до використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що відповідно до статті 143 Земельного кодексу України є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Позивач, вважає, що вказане свідчить про наявність безумовної підстави для списання вказаного нерухомого майна, що в свою чергу спростовує аргументи відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень при вирішенні даного питання. Лише списання вищевказаного нерухомого майна дозволить здійснювати використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

12.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.09.2024 до 15:00 год.

16.09.2024 (вхід. № 12155) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 5310136400:13:003:0138.

Судове засідання, призначене на 26.09.2024 на 15:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою від 01.10.2024 призначено розгляд справи на 22.10.2024 на 15:00 год.

В судовому засіданні 22.10.2024 р. суд оголосив перерву до 07.11.2024 до 12:00 год.

В судовому засіданні 07.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача позов заперечує.

В судовому засіданні 07.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

На балансі ГУНП в Полтавській області (далі ГУНП) знаходиться об`єкт нерухомого майна громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 18 кв.м. (опис: ворота № 1, хвіртка № 2, хвіртка № 3, огорожа № 4, огорожа № 5) розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що вказане нерухоме майно є морально застарілим, фізично зношеним, непридатним для подальшого використання, його відновлення є економічно недоцільним (у тому числі у зв`язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням).

В процесі списання вказаного майна позивачем вчинено ряд дій.

31.07.2023 наказом ГУНП № 733 Про створення комісії зі списання нерухомого майна з балансу ГУНП створено комісію зі списання з балансу ГУНП в Полтавській області об`єкта нерухомого майна: громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжним) будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої, крім представників ГУНП, включено представника державного органу приватизації головного спеціаліста відділу оцінки майна, майнових прав та розпорядження державним майном Управління орендних відносин, оціночної діяльності та розпорядження державним майном РВ ФДМУ Корж Світлану Василівну та представника місцевого органу виконавчої влади начальника відділу економічного розвитку промисловості, державної та спільної власності громад Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації Касич Аллу Юріївну.

09.08.2023 на офіційному веб порталі ГУНП опубліковано оголошення з пропозицією передачі державним органам, установам та організаціям об`єкта нерухомого майна, щодо якого виник спір. Запропоновано з метою відчуження, приватизації або оренди вищезазначеного об`єкта звернутися до ГУНП зацікавленим особам, у тому числі органу місцевого самоврядування, з пропозиціями відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

10.08.2023 в газеті Полтавській вісник позивачем опубліковано оголошення аналогічного змісту.

Листом Національної поліції України від 02.08.2023 № 7745/09/31-2023 повідомлено позивача, що з метою дотримання вимог абзацу третього підпункту 3 пункту 4 Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314, інформацію про вказане майно щодо можливості його безоплатної передачі опубліковано 13 червня 2023 року на офіційному веб сайті Національної поліції: www.npu.gov.ua у розділі Діяльність. Проте, протягом 30 робочих днів з дня оприлюднення цієї інформації до Національної поліції не надходили пропозиції від суб`єктів управління про їх заінтересованість у здійсненні передачі зазначеного нерухомого майна.

23.12.2023 проведено засідання Комісії, на якому вирішено визнати нерухоме майно (будівля АЗС, огорожа та ворота) загальною вартістю 110 368,90 грн таким, що підлягає списанню. Списання можливе за умови безумовного дотримання та виконання вимог Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. №1314.

Комісією підготовлено техніко-економічне обґрунтування необхідності списання вищезазначеного нерухомого майна ГУНП, відомість про об`єкти державної власності, що пропонуються до списання (відповідно до додатку 1 до Порядку № 1314), акт інвентаризації майна, яке пропонується до списання, відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується до списання в ГУНП, відомості про земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що пропонується до списання, відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо об`єкта нерухомості, акт списання основних засобів (часткової ліквідації), замовлено будівельно-технічне дослідження стосовно ступеню фізичного зносу та придатності до експлуатації громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого фахівцем (експертом) з відповідних галузей знань ОСОБА_1 та судовим експертом Шимкою В.М. складено висновок експертів від 25.10.2023 № 2-10/23-1.

Також Комісією складено акт технічного стану майна, що пропонується до списання в ГУНП в Полтавській області громадського будинку (будівлі АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений начальником ГУНП, у якому встановлено, що автозаправна станція з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на сьогодні є морально застарілою та фізично зношеною, за функціональним призначенням не відповідає нормативним вимогам з експлуатаційної придатності, а тому в подальшому використовувати її недоцільно.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2024 ГУНП листом № 38/115/31/04-2024 звернулось до Національної поліції України, у якому просило надати висновок щодо необхідності списання вищеназваного нерухомого майна для подальшого надання на погодження до органу приватизації РВ ФДМУ.

12.02.2024 Національна поліція України листом за вих. № 23186/09-2024 виклала зауваження та суперечності до матеріалів, наданих стосовно списання зазначеного нерухомого майна.

13.03.2024 ГУНП листом № 1220/115/04/31-2024 повторно направлено пакет документів до Національної поліції України з виправленнями та уточненнями в матеріалах списання вищезазначеного майна.

Листом Національної поліції України від 21.03.2024 № 43592/09 2024 вказано, що враховуючи результати комісійного будівельно-технічного дослідження, проведеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , якою визначено, що технічний стан зазначеного нерухомого майна відноситься до категорії 3 і характеризується як морально та фізично зношений, непридатний до нормальної експлуатації та відновлення якого за техніко-економічними показниками недоцільне, Національна поліція як орган, уповноважений управляти державним майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підтримує ініціативні пропозиції ГУНП щодо списання вищезазначеного нерухомого майна.

28.03.2024 ГУНП звернулось до РВ ФДМУ з листом № 421/115/31/04 2024, яким відповідно до вимог п. 6 Порядку № 1314 направлено копію висновку Національної поліції України як органу уповноваженого управляти державним майном від 13.03.2024 № 1220/115/04/31-2024 щодо необхідності списання з балансу ГУНП об`єкта нерухомого майна громадського будинку (будівля АЗС) з господарським (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та пакет документів щодо списання вищезазначеного нерухомого майна.

Рішенням РВ ФДМУ, оформленим листом від 10.05.2024 № 10-122-02217, відмовлено в погодженні списання нерухомого майна громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно не відповідає вимогам пункту 4 Порядку № 1314, з огляду на те, що до вказаного вище майна можуть бути застосовані інші способи управління, зокрема, приватизація.

Позивач вважаючи, що його право порушене, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Механізм списання об`єктів державної власності, якими є об`єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами, визначено Порядком списання об`єктів державної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. №1314 (далі Порядок), що прийнятий відповідно до ст. 5 Закону України Про управління об`єктами державної власності.

Відповідно до п. 2. дія цього Порядку поширюється на майно, що передане казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об`єднанням), закладам, установам та організаціям; майно, закріплене за підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук; майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутного капіталу: майно, що передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів).

Пунктом 4 Порядку визначено, що списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно:

1) морально застаріле чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб`єктом господарювання та відновлення якого є економічно недоцільним (у тому числі у зв`язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням);

2) пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення його є економічно недоцільним);

3) виявлене в результаті інвентаризації як нестача.

Згідно протоколу № 1 засідання комісії зі списання нерухомого майна з балансу ГУНП в Полтавській області від 23.12.2023, нерухоме майно (будівля АЗС, огорожа та ворота) загальною вартістю 110 368,90 грн визнано таким, що підлягає списанню. Списання можливе за умови безумовного дотримання та виконання вимог Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. №1314.

Комісією складено акт технічного стану майна, що пропонується до списання в ГУНП в Полтавській області громадського будинку (будівлі АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений начальником ГУНП, у якому встановлено, що автозаправна станція з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на сьогодні є морально застарілою та фізично зношеною, за функціональним призначенням не відповідає нормативним вимогам з експлуатаційної придатності, а тому в подальшому використовувати її недоцільно.

Згідно акту списання основних засобів (часткової ліквідації), затвердженого начальником ГУНП, громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими будівлями та спорудами, знаходиться в незадовільному стані, морально застаріла та фізично зношена, не відповідає нормативним вимогам з експлуатаційної придатності, не придатна до подальшого використання.

Згідно Висновку експертів Шимкі В.М. та Любченко В.І. № 02-10/23-1 ВІД 25.10.2023 ступінь фізичного зносу об`єкта: Громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 61%. Технічний стан об`єкта: Громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії « 3» і характеризується, як не придатний до нормальної експлуатації.

Згідно техніко-економічного обгрунтування необхідності списання нерухомого майна ГУНП у Полтавській області комісія вважає за доцільне провести списання фізично зношеного майна, яке не підлягає відновленню, а саме, Громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Списання майна негативно не вплине на цілісність майнового комплексу і провадження виробничої та іншої діяльності.

Отже, майно, щодо якого порушено питання про списання, є морально застаріле та фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб`єктом господарювання та відновлення якого є економічно недоцільним.

Зі змісту п. 4 Порядку можна дійти висновку, що списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне).

Згідно п. 4 Порядку № суб`єкти господарювання, на балансі яких перебуває майно, первісна (переоцінена) вартість якого становить більш як 50 тис. гривень та яке не використовується, у тому числі морально застаріле та фізично зношене, подають щомісяця до 10 числа інформацію про таке майно суб`єктам управління.

Суб`єкт управління з метою ефективного використання та безоплатної передачі такого майна іншим суб`єктам господарювання, що належать до сфери його управління, або іншим суб`єктам управління оприлюднює отриману інформацію на власному офіційному веб-сайті.

Відсутність протягом 30 робочих днів з дня оприлюднення інформації стосовно морально застарілого та фізично зношеного майна пропозицій щодо його передачі може використовуватися під час здійснення списання такого майна як підтвердження неможливості його безоплатної передачі в установленому порядку.

Листами Національної поліції України від 02.08.2023 № 7745/09/31-2023 та від 21.03.2024 № 43592/09 2024 повідомлено позивача, що з метою дотримання вимог абзацу третього підпункту 3 пункту 4 Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007 № 1314, інформацію про вказане майно щодо можливості його безоплатної передачі опубліковано 13 червня 2023 року на офіційному веб сайті Національної поліції: www.npu.gov.ua у розділі Діяльність. Протягом 30 робочих днів з дня оприлюднення цієї інформації до Національної поліції не надходили пропозиції від суб`єктів управління про їх заінтересованість у здійсненні передачі зазначеного нерухомого майна.

Отже, оприлюднення оголошення та відсутність пропозицій є доказом, що майно не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1314 списання майна здійснюється суб`єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб`єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

Списання майна здійснюється за умови врахування особливостей правового режиму майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень щодо розпорядження майном (крім випадків, коли встановлено заборону розпорядження майном).

Рішення про надання згоди на списання нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи) приймається суб`єктом управління лише за погодженням з державним органом приватизації за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1314 з метою отримання згоди на списання майна суб`єкт господарювання подає суб`єкту управління разом із зверненням стосовно списання майна такі документи:

1) підписане керівником суб`єкта господарювання техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, в якому містяться розрахунки та/або інша інформація про очікуваний фінансовий результат списання майна та про те, як воно вплине на фінансовий план (для державних підприємств), напрями використання коштів, які передбачається одержати в результаті списання, а також інформація про вплив списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження суб`єктом господарювання виробничої та іншої діяльності;

2) відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку (крім об`єктів незавершеного будівництва), згідно з додатком 1;

3) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2;

4) акт технічного стану майна, затверджений керівником суб`єкта господарювання (не подається у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача);

5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами);

6) відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, із зазначенням напрямів подальшого використання земельних ділянок, які вивільняються, та у разі наявності копії відповідних підтвердних документів, зокрема державного акта на право постійного користування землею, кадастрового плану або договору оренди землі;

7) відомості про об`єкти незавершеного будівництва, а саме: дата початку і припинення будівництва, затверджена загальна вартість, вартість робіт, виконаних станом на дату припинення будівництва (ким і коли затверджено завдання на проектування, загальна кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, кошторисна вартість проектно- вишукувальних робіт, виконаних до їх припинення, стадії виконання робіт);

8) відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб`єктам господарювання;

9) документи, на підставі яких здійснюється будівництво або реконструкція чи технічне переоснащення діючих об`єктів (у разі, коли майно списується у зв`язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням);

10) висновок спеціалізованої організації про технічний стан об`єкта нерухомості, що пропонується до списання, із визначенням витрат, необхідних для відновлення такого об`єкта (подається за вимогою суб`єкта управління або державного органу приватизації за місцезнаходженням суб`єкта господарювання).

Отже, пункт 6 деталізує пункт 4 та визначає перелік документів, що мають бути надані для вирішення питання про списання державного майна, зокрема відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб`єктам господарювання, які і забезпечують дотримання вимоги про можливість списання лише того майна, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне).

При цьому будь - яких конкретних дій, спрямованих на отримання відповідних відомостей, та документів, які мають бути підготовлені за результатами їх отримання, Порядок не містить, так само як і не містить способи доведення економічної недоцільності застосування інших способів управління майном.

Окрім того, зважаючи на зміст п. 6 Порядку, перелік документів, які подаються для списання майна, є вичерпним.

На виконання п. п. 8 п. 6 Порядку позивачем 09.08.2023 на офіційному веб порталі ГУНП опубліковано оголошення з пропозицією передачі державним органам, установам та організаціям об`єкта нерухомого майна, щодо якого виник спір. Запропоновано з метою відчуження, приватизації або оренди вищезазначеного об`єкта звернутися до ГУНП зацікавленим особам, у тому числі органу місцевого самоврядування, з пропозиціями відповідно до Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності.

10.08.2023 в газеті Полтавській вісник позивачем опубліковано оголошення аналогічного змісту.

Матеріали справи містять повний перелік документів, визначених Порядком, що мають бути надані позивачем для вирішення питання про списання державного майна.

Згідно п. 6 Порядку у разі коли рішення про списання майна потребує погодження з державним органом приватизації за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, такий суб`єкт подає зазначені документи відповідному органу приватизації разом з висновком суб`єкта управління щодо необхідності списання такого майна, який надається суб`єктом управління у формі листа протягом 30 днів з дати надходження документів, зазначених у підпунктах 1-10 цього пункту.

Суб`єкти господарювання, щодо яких Кабінет Міністрів України виконує функції з управління, подають зазначені документи Фонду державного майна для опрацювання і подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо списання майна.

У разі потреби суб`єкт управління, державний орган приватизації за місцезнаходженням суб`єкта господарювання можуть запитувати від суб`єкта господарювання додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про списання майна (технічні паспорти, суднові документи, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори або їх проекти тощо).

Вичерпний перелік додаткових документів може визначатися розпорядчим актом суб`єкта управління.

Державний орган приватизації за місцезнаходженням суб`єкта господарювання приймає протягом 30 робочих днів з дати надходження у повному обсязі зазначених документів, рішення про погодження чи відмову в погодженні списання майна, яке доводиться до суб`єкта господарювання у формі листа.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1314 рішення про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна приймається відповідним суб`єктом управління протягом 30 робочих днів з дати надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, та після погодження з державними органами приватизації відповідно до абзацу третього пункту 5.

Рішення про надання згоди на списання майна оформлюється у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди у формі листа. Рішення про відмову в наданні згоди на списання майна приймається у разі, коли:

майно не відповідає вимогам, визначеним у пункті 4 цього Порядку;

суб`єкт управління визначив інші шляхи використання майна, що пропонується до списання;

суб`єкт господарювання подав передбачені цим Порядком документи з порушенням установлених вимог, а також коли в документах наявні суперечності;

у техніко-економічному обґрунтуванні доцільності списання майна відсутні економічні та/або технічні розрахунки, що підтверджують необхідність списання майна (у тому числі визначення впливу списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження виробничої та іншої діяльності);

відповідно до законодавства заборонено розпорядження майном.

Рішенням РВ ФДМУ, оформленим листом від 10.05.2024 № 10-122-02217, відмовлено в погодженні списання нерухомого майна громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно не відповідає вимогам пункту 4 Порядку № 1314, з огляду на те, що до вказаного вище майна можуть бути застосовані інші способи управління, зокрема, приватизація.

Суд зазначає, що жодних критеріїв щодо порядку отримання та документального оформлення відомостей про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, зокрема, вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб`єктам господарювання, Порядок не містить.

Відповідач зазначає, що позивач не направляв на адресу відповідача пропозиції щодо включення об`єкта, який пропонується до списання, до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», а також про передачу майна в оренду згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Суд зазначає, що Порядком не передбачено обов`язку позивача звертатися до відповідача з окремим листом - пропозицією щодо приватизації або оренди майна, що підлягає списанню.

Крім того, поняття, які містяться у Порядку, а саме: «відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна …, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди» тощо, не є тотожними поняттям «укладення договору та приватизації» (відчуження з державної власності).

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі потреби суб`єкт управління, державний орган приватизації за місцезнаходженням суб`єкта господарювання можуть запитувати від суб`єкта господарювання додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про списання майна (технічні паспорти, суднові документи, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори або їх проекти тощо). Вичерпний перелік додаткових документів може визначатися розпорядчим актом суб`єкта управління.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодних додаткових документів під час вирішення питання про списання не запитував. Вичерпний перелік документів, які можуть запитуватися, визначається лише на підставі розпорядчого акту суб`єкта управління.

В протоколі № 1 засідання комісії зі списання нерухомого майна з балансу ГУНП в Полтавській області від 23.12.2023 р. зазначено, що представник РВ ФДМУ Корж Світлана Василівна довела присутнім зміст доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 р. № Д4/16, згідно якого погодження на списання майна надається за умови безумовного дотримання вимог пункту 4 Порядку, зокрема в частині, що запропоноване до списання майно не може бути в установленому порядку відчужене, приватизоване, передане в оренду або безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління передбачені законодавством. При прийнятті таких рішень будуть враховані підтвердні документи, зокрема протоколи аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ, що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників.

Однак суд зазначає, що доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 р. № Д4/16 стосується виключно начальників Регіональних відділень Фонду державного майна України і суперечить Постанові КМУ від 08.11.2007 № 1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності», оскільки нею не передбачено проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ, щодо майна, що підлягає списанню.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачем дотримано вимоги Порядку по списання об`єктів державної власності, з урахуванням висновку комісії, до складу якої входив представник РВ ФДМУ ОСОБА_3 , згідно якого подальше використання нерухомого майна є економічно недоцільним, оскільки майно є морально та фізично зношеним (об`єкт є непридатним до нормальної експлуатації за цільовим призначенням, повністю втратив економічну цінність, відновлення його за техніко-економічними показниками недоцільно) з рекомендацією виконання робіт з демонтажу (ліквідації) відповідного об`єкта, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, викладеної у листі від 10.05.2024 № 10-122-02217, у погодженні списання нерухомого майна є обгрунтованою, підтвердженою наявними доказами і підлягає судом задоволенню.

Заперечення відповідача, що наведені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, спростовуються всім вищенаведеним, а відтак є безпідставними та необгрунтованими.

Судом також взято до уваги, що відповідно до пункту 1 розпорядження начальника Полтавської обласної військової адміністрації від 27.03.2023 № 180 Про надання Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області земельної ділянки державної власності у постійне користування надано Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області у постійне користування земельну ділянку державної власності площею 1,9160 га, кадастровий номер 5310136400:13:003:0138, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код згідно з КВЦПЗД 02.10), що розташована за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 105а.

На вищезазначеній земельній ділянці розташовано нерухоме майно - громадський будинок (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, яке знаходиться на балансі позивача та пропонується до списання.

Отже, розміщення АЗС площею 18 кв.м. на земельній ділянці площею 1,916 га з кадастровим номером 5310136400:13:003:0138 не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки в порушення вимог чинного законодавства.

У Техніко-економічному обгрунтуванні необхідності списання нерухомого майна ГУНП У Полтавській області зазначено, що АЗС є об`єктом підвищеної небезпеки, а тому відповідно до пункту 4.15 ДСТУ 8855:2019 відноситься до класу наслідків (відповідальності) ССЗ. Відновлення об`єкту за техніко-економічними показниками недоцільно.

Разом з цим, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, як орган виконавчої влади, який відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України набув право постійного (безстрокового користування) земельною ділянкою площею 1,916 га з кадастровим номером 5310136400:13:003:0138, може бути позбавлений цього права лише на підставі ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка державної власності площею 1,9160 га, кадастровий номер 5310136400:13:003:0138, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана позивачу для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а отже, приватизація спірного нерухомого майна є економічно недоцільною і призведе до порушення права постійного користування позивачем земельною ділянкою, неможливості будівництва житлового будинку та використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

.

Щодо посилання відповідача на дискреційні повноваження органу, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18.

Частиною другою статті 5 ГПК України визначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен з яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/75/23, від 31.08.2023 у справі № 9901/364/21.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційні повноваження у прийнятті рішень та застерігає, що цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого, - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 3-рп/2016).

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати …, у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…, рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 № 826/3608/18.

Таким чином, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, тобто, коли у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 914/2223/22, від 18.05.2023 у справі № 910/2417/20, від 15.02.2022 у справі № 914/2055/18.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору будь-ким. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 910/9215/21, від 15.02.2022 у справі № 914/2055/18, від 21.09.2021 у справі № 927/1067/20.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 914/2949/22.

Повноваження щодо надання дозволу на списання об`єкта державної власності регламентований постановою Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007р. №1314 «Про порядок списання об`єктів державної власності». Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Стосовно критерію якості закону у п. 11 та 75 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи Щодо якості судових рішень зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення, відноситься якість законів, прийнятих законодавчими органами (зокрема, досконалість написання проектів законів або чіткість у змісті законів, а також відсутність порушень процесуальних правил).

Венеційська Комісія (у спеціальному Дослідженні Європейської Комісії За демократію через право під назвою Мірило правовладдя (Rule of law checklist, розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 1112 .03.2016)) виходить з того, що перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів влади, але й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання. Тому надзвичайно важливим є те, щоб ще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості їх практичного виконання, а також щоб мала місце перевірка вже після їх ухвалення на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано в дієвий спосіб. Це означає, що коли йдеться про правовладдя, то має здійснюватись оцінювання законодавства ex ante та ex post. Ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачуваних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб`єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права. Передбачуваність означає не лише те, що приписи акта права мають бути проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб`єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними.

Також у Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 Про верховенство права (the Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26.03.2011), розкриваючи поняття юридична визначеність (legal certainty), наголошується на тому, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, із тим, щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

У рішеннях ЄСПЛ та Верховного Суду сформувалась стала практика щодо визначення відповідних критеріїв. Так, ЄСПЛ у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував якість законодавства і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі Сєрков проти України (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) … якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо якості закону. Як зазначено у п. 186 рішення ЄСПЛ у справі Промислово-фінансовий Консорціум Інвестиційно-металургійний Союз проти України (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі Хасан і Чауш проти Болгарії [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84). Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedoni [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163. Крім того, у справі Новік проти України (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога якості закону у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі Волков проти України (заява № 21722/11, п.п. 170, 171). Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів згідно із законом ….також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі Копп проти Швейцарії (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); якість закону передбачає, inter alia (з лат. серед інших речей і справ), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі С.G. та інші проти Болгарії (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у п. 179 цього рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі Гудвін проти Сполученого Королівства (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно встановлено законом та здійснено згідно із законом, оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40;, заява № 45701/99 п. 109). На вимогах до закону як доступність, передбачуваність та зрозумілість (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; Мелоун проти Об`єднаного Королівства (Malone v. The United Kingdom), № 8691/79, п. 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції (Margareta and Roger Andersson v. Sweden), заява № 12963/87, п. 75; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1), заява № 6538/74, п. 46; Kuric? and Others v. Slovenia, заява № 26828/06, п. 34; Slivenko v. Latvia, заява № 48321/99, п. 100.

У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється (Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others, справа № 212-217/80, п. 10); або що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін (Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union, справа № T434/11, п. 93; France v. Commission, справа № C-325/91, п. 26).

Отже, поняття якість закону (quality of law) або принцип зрозумілих правил (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. Категорія якість закону є основою правового порядку, що ґрунтується на верховенстві права (принцип правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є юридична визначеність (legal certainty), яка є істотно важливою у питаннях довіри суспільства до судової системи. Норми права, що не відповідають критерію якості закону (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи. Законодавчий акт, який містить норму, що не сформульована з достатньою мірою якості, а також не дозволяє особі регулювати (впорядкувати) свою поведінку та передбачати (без зайвої складності або отримавши, при потребі, відповідну консультацію) наслідки такої поведінки, не володіє повною мірою такою ознакою як обов`язковість (не може розглядатись як право).

У контексті охарактеризованого критерію якості закону слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію якість закону, зобов`язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.

Установивши невідповідність акта законодавства критерію якість закону суд, за загальним правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості та розумності.

Відповідно до сталої судової практики, правозастосовчий орган (суб`єкт, що представляє державу або місцеве самоврядування) у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити та застосовувати норму на користь суб`єкта приватного права, адже якщо держава або місцеве самоврядування нездатні забезпечити видання зрозумілих загальнообов`язкових правил поведінки, негативні наслідки у спірних правовідносинах неправомірно покладати на іншу особу.

Зважаючи, що положення Порядку про списання державного майна в частині документів, які подаються з метою отримання згоди на списання, а також підстав для відмови у надані погодження на списання, викладені з недостатньою чіткістю та точністю, відтак мають тлумачитися на користь позивача.

Оскільки відмова відповідача у погодженні списання спірного майна, оформлена листом від 10.05.2024 № 10-122-02217 визнана судом протиправною, а підстави для відмови у погоджені списання нерухомого майна відповідно до п. 7 Порядку відсутні, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про погодження списання нерухомого майна - громадського будинку (будівлі АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до п. 6 Порядку № 1314 є обгрунтованою, підтвердженою наявними доказами і підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, що наведені у відзиві, спростовуються матеріалами справи, а відтак є безпідставними та необгрунтованими.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2 - 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про визнання протиправною відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, викладеної у листі від 10.05.2024 № 10-122-02217, у погодженні списання нерухомого майна та зобов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях прийняти рішення про погодження списання нерухомого майна - громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 обгрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ: 42769539), викладену у листі від 10.05.2024 № 10-122-02217, у погодженні списання нерухомого майна.

3. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ: 42769539) прийняти рішення про погодження списання нерухомого майна - громадського будинку (будівля АЗС) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: вул. Половки, 105-А, м. Полтава.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ: 42769539) на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83, код ЄДРПОУ: 40108630) 6 056,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 21.11.24

Суддя Солодюк О.В.