Рішення

від 22.11.2024 по справі 918/811/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/811/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний Банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" (34362, Рівненська обл., Володимирецький район, с. Любахи, вул. Вишнева, 58А, код ЄДРПОУ 40131958)

про стягнення в сумі 33 057 грн. 91 коп..

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний Банк "Львів" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" в якому просить стягнути з останнього заборгованість у сумі 33 057 грн. 91 коп.. Даний позов обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов Кредитного договору №158/В/2021 від 15.03.2021 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 33 057 грн. 91 коп., з яких: основний борг у сумі 29661 грн. 60 коп., відсотки у сумі 3 396 грн. 31 коп..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причини такої не подачі суд не повідомив.

Згідно Трекінгу сайту Укрпошта Ухвала Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 17.09.2024 року, яка направлялась рекомендованим листом за №0600286188785, вручена Відповідачу особисто 09.10.2024 року.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Ухвала суду від 04 вересня 2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена Позивачу в його електронний кабінет. Крім того, представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача. Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

15.03.2021 року між Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний Банк "Львів" (надалі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро", як Позичальником укладено Кредитний договір №158/В/2021, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень, із процентною ставкою 23,88% річних, з кінцевою датою повернення - 14.09.2023р. (надалі Кредитний договір).

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень, що підтверджується меморіальним ордером №485780 від 15.03.2021р..

Як вбачається з п.4.1., п.4.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.

Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) за ставкою, визначеною у п.2.1.3. Кредитного договору з моменту видачі Кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 Кредитного договору.

Згідно п.2.1.6. Кредитного договору повернення кредиту здійснюється згідно Графіку повернення кредиту, оформленого Додатком №1,що є його невід`ємною частиною.

Судом встановлено, що у встановлений Кредитним договором строк Відповідач грошових коштів Позивачу не повернув.

Станом 22.08.2024р. заборгованість Відповідача по основному боргу складає 29 661 грн.60 коп..

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто не сплачуючи заборгованість за кредитом, Позичальник порушує договір.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст, 629 Цивільного кодексу України), і вимогами законодавства. Відповідно до ч.І ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 4 статті 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором.

З урахуванням того, що термін дії Кредитного договору закінчився 14.09.2023р. та Позичальником не виконано взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, то Позивач набув право стягнення існуючої заборгованості з Відповідача по Кредитному договору в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У позовній заяви позивач окрім основної суми кредиту просить стягнути з Відповідача 3 396 грн. 31 коп. заборгованості за відсотками.

В той же час з розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами після закінчення строку дії Кредитного договору №158/В/2021 від 15.03.2021р., а саме після 14.09.2023.

Крім того, слід відмітити, що у вказаному розрахунку позивачем не зазначено, за який період сплачені відсотки відповідачем, а відтак у частині розрахунку нарахованих відсотків, які позивач просить стягнути, суд виходить з останніх нарахувань здійснених позивачем.

Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Вказаний правовий висновок неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема останній у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Відтак суд констатує, що нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не грунтуються на законі.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором №158/В/2021 від 15.03.2021р. в частині вчасного повернення кредитних коштів, а Відповідач вказаного належними доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" (34362, Рівненська обл., Володимирецький район, с.Любахи, вул. Вишнева, 58А, код ЄДРПОУ 40131958) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний Банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) основну заборгованість за Кредитним договором №158/В/2021 від 15.03.2021р. в розмірі 29661 грн. 60 коп. та судовий збір у сумі 2717 грн. 03 коп..

3. В решті позовних вимог у задоволенні відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.