Рішення

від 22.11.2024 по справі 922/3074/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3074/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківблагоустрій", м. Харків до ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення 4279,49 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківблагоустрій" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2335 від 01.02.2021 р. у сумі 4279,49 грн., з яких 3459,76 грн. основного боргу; 733,73 грн. - інфляційних втрат; 86,00 грн. - 3% річних. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із обстрілом та пошкодженням приміщення Господарського суду Харківської області 28.10.2024, встановленням особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану, суд, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглядає справу упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.02.2021 між Комунальним підприємством "Харківблагоустрій" (виконавець) та ФОП Лисичкіним Олександром Валерійовичем (замовник) було укладено Договір на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2335 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язувався надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території до об`єкту господарської діяльності, розташованого за адресою: вул. Грицевця, 33-А, площею 118,0 кв.м., яка знаходиться в користуванні замовника, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити виконавцеві надані послуги.

Відповідно до умов п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору, замовник зобов`язувався: своєчасно робити оплату виконавцю за наданні послуги з санітарного очищення прилеглої території, у розмірі і терміни, передбачені розділами 4, 5 цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за Договором здійснюється замовником шляхом часткової передплати грошових коштів (до 100 %) на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за Договором здійснюється до 30 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.3. Договору, послуги вважаються наданими, якщо до 01 числа місяця, що йде за звітним, виконавцю не надійшла письмова претензія від замовника.

Пунктом 5.1. Договору було передбачено, що вартість з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим Договором щомісячно складає 566,40 грн., у тому числі 20% ПДВ в сумі 94,40 грн., згідно з додатком № 1 до Договору.

Згідно п. 5.2. Договору, вартість послуги з визначення обслуговуваної площі прилеглої до об`єкту господарювання за цим Договором складає 129,44 грн., згідно з додатком № 2 до Договору (єдино разовий платіж).

Відповідно до п. 11.1 Договору, він набирає чинності з "01" лютого 2021 року і діє до "01" лютого 2022 року. Оскільки жодна сторона не заявила про розірвання Договору у цей період, він вважається пролонгованим відповідно до п. 11.3. (якщо одна із сторін за 30 - днів до закінчення терміну дії Договору не заявила про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах і на той же термін).

20.12.2021 між Комунальним підприємством "Харківблагоустрій" (виконавець) та ФОП Лисичкіним Олександром Валерійовичем (замовник) була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, в якій сторони виклали п. 5.1. Договору в наступній редакції: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим Договором щомісячно складає 723,34 грн., у тому числі 20% ПДВ в сумі 120,56 грн., згідно з додатку № 1 до цієї Додаткової угоди № 1. Також, умовами Додаткової угоди № 1 було передбачено, що до неї додається додаток № 1, та вона і додаток № 1 набирають чинності з 01.01.2022 і є невід`ємною частиною даного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Договір було розірвано з 01.04.2023 року, що вбачається з наявного у матеріалах справи листа позивача вих.№ 362/2 від 05.10.2022.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з оплати за надані послуги за Договором у розмірі 3459,76 грн., про що позивачем надано відповідний розрахунок, відповідно до якого: Борг станом на 01.01.2022 - 1132,80 грн. (заборгованість за листопад та грудень 2021року). На підставі Додаткової угоди № 1 від 20 грудня 2021 року, у січні 2022 було нараховано 723,34 грн., сплачено у січні 2022 року - 566,40 грн. У лютому 2022 було нараховано 723,34 грн., оплата не здійснювалась. Станом на 01.03.22 борг становив 2013,08 грн. З 01 березня по травень 2022 року включно нарахування не здійснювалось, так як відповідач не здійснював свою підприємницьку діяльність. Оскільки з 01.06.2022 відповідач відновив свою підприємницьку діяльність йому було нараховано 723,34 грн. За липень 2022 року було нараховано 723,34 грн. За серпень 2022 року було нараховано 723,34 грн. У серпні 2022 року було нараховано 723,34 грн., сплачено у серпні 2022 року - 723,34 грн. Станом на 01.09.22 сума боргу становила 3459,76 грн.

Таким чином, згідно позову позивач вказує, що основний борг станом на день подання позову становить 3459,76 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, 16.11.2022 відповідачу було направлено рекомендованим листом претензію та акт звірки взаємних розрахунків, вих.№ 432 про стягнення боргу 3459,76 грн.

Також, 24.07.2024 відповідачу було направлено рекомендованим листом претензію та акт звірки взаємних розрахунків, вих. № 899 про стягнення боргу 3459,76 грн.

Проте відповідач відповіді позивачу не надав та борг у розмірі 3459,76 грн. не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів належного виконання умов Договору. Також, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу боргу в розмірі 3459,76 грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3459,76 грн. основного боргу, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 86,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 733,73 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на відсутність котррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 86,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 733,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України закріплює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких с фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП (17.11.2022) не припинились.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 29, 73, 74, 76 - 80, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (61166, м. Харків, вул. Шатилівська, 4, код ЄДРПОУ 34755720) 3459,76 грн. основного боргу за Договором на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2335 від 01.02.2021; 733,73 грн. інфляційних втрат; 86,00 грн. 3% річних та 3028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Комунальне підприємство "Харківблагоустрій" (61166, м. Харків, вул. Шатилівська, 4, код ЄДРПОУ 34755720).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне рішення складено "22" листопада 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/3074/24