Рішення

від 15.11.2024 по справі 922/2697/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024м. ХарківСправа № 922/2697/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Бардіна Наталія Олександрівна, самопредставництво.

відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу в порядку загального позовного провадження

за позовом: Східного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл 95», місто Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Східне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл 95», про стягнення штрафу у розмірі 41 300,00 грн. та пені у розмірі 41 300,00 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

05.08.2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2697/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

16.10.2024 року відповідачем сформовано та представлено до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 26135). Із обґрунтуванням своєї позиції пропуском позивачем строку позовної давності, який визначений нормами цивільного законодавства.

17.10.2024 року позивач, з приводу заявленого відповідачем клопотання щодо спливу строку позовної давності, заперечував з підстав необгрунтованості заяви.

17.10.2024 року ухвалою суду було залишено без розгляду заяву відповідача про застосування строку позовної давності (вх. № 26135 від 16.10.2024 року) з посиланням на частину 2 статті 207 ГПК України.

14.11.2024 року у зв`язку з технічною несправністю системи відеоконференцзв`язку, засідання у справі, яке було призначено на 14.11.2024 не відбулося. Засідання по даній справі перенесено на 15.11.2024 року, про що сторони були належним чином повідомлені, про що свідчить наявні в матеріалах справи Довідки про доставку електронного листа сформованою до Електронного кабінету учасників даної справи.

В судовому засіданні 15.11.2024 року представник позивача надав пояснення у справі, та вказав, що в повному обсязі підтримує позов. Відповідач не скористався правом на надання заперечень в письмовій формі, шляхом подання відзиву на позов.

Також відповідач своїм правом на участь представника у судовому засіданні як під час підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті не скористався, причину неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи направлялись до електронного кабінету відповідача, про що свідчать Довідки про доставку електронного листа сформованою до Електронного кабінету зазначеного учасника справи, яка є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема викладеної позиції у постанові від 30.08.2022 року по справі № 459/3660/21).

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак відзиву відповідачем подано не було.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2697/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

15.11.2024 року, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

У позовній заяві зазначається, що адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Колегія/позивач) розглянувши матеріали справи № 2/12-163-21 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл 95» (надалі відповідач), законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 27.07.2021 року № 70/73-р/к (надалі - Рішення), яким визнано, що відповідач вчинив порушення, що передбачено пунктом 13 статті 50, статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, що спричинило відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладення штрафу у розмірі 41 300,00 грн.

При цьому, Рішення у судовому порядку не оскаржувалось, протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Позивач вказує, що копія рішення була надіслана колегією разом із супровідним листом від 29.07.2021 року № 7002/2-6339 та отримана відповідачем 05.08.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102254620113. Отже, за вимогами частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строк сплати штрафу, накладеного рішенням, закінчився 05.10.2021 (включно).

Позивач вказує, що штраф у розмірі 41 300,00 грн., в порушення частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", станом на момент формування матеріалів позовної заяви відповідачем не сплачений. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування пені, у відповідності до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як вказано вище, відповідач своїм правом на формування заперечення з приводу доводів викладених у позовній заяві, не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту законності нарахування штрафу та пені за порушення відповідачем антимонопольного законодавства.

В силу приписів статей 3, 6, 7, 16, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольний комітет України (далі Комітет/АМК) у межах наданих йому повноважень має право витребувати необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншими суб`єктами господарювання, а суб`єкт господарювання, у свою чергу, зобов`язаний надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк (наведена позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 922/2274/17, від 19.06.2018 року у справі № 917/1410/17, від 16.01.2020 року у справі № 922/1203/19, від 28.01.2021 року у справі № 910/9166/19, від 30.11.2021 року у справі № 904/4203/20, від 09.03.2023 року у справі № 910/1546/22, від 09.05.2023 року у справі № 910/2852/22).

При цьому, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Комітету щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Комітет. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 року у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 року у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 року у справі № 910/12403/18.

Отже, Антимонопольний комітет України та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 цього Закону, положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» може витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання, якщо вона є дійсною та об`єктивною необхідністю для виконання завдань органу.

Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі. Ненадання інформації чи подання інформації в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки, відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 910/1750/23.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у зв`язку з проведенням дослідження ринку нафтопродуктів в межах Харківської, Сумської, Донецької, Полтавської, Луганської областей за 2020 рік, на виконання наказу Голови Антимонопольного комітету України від 20.05.2003 року за №51 «Про запровадження моніторингу та постійного аналізу стану конкуренції, зокрема, на ринку роздрібної реалізації нафтопродуктів», на підставі статей 3, 7, 12 пункту 5,12 частини 1 статті 17, 22, частин 1 і 2 статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» зі змінами), підпунктів 4,10 частини 1 пункту 3, підпунктів 5,12 частини 1 пункту 8,9 Положення про територіальне відділення АМК України, затвердженого розпорядженням АМК України від 23.02.2001 за №32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 року за № 291/5482 (зі змінами), на адресу відповідача рекомендованим листом від 19.01.2021 року за № 6102253518498 направлено Вимогу в.о. голови Відділення про надання інформації в 20-денний строк з дня її отримання, з інформуванням останнього про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або подання інформації в неповному обсязі.

Дану вимогу відповідач отримав 20.01.2021 року, та відповідно до 09.02.2021 (включно) останній мав надати інформацію на Вимогу, що зроблено ним не було. Відповідач не звертався до Відділення щодо продовження строку для надання інформації.

Пункт 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Таким чином, ненадання інформації у встановлені органом АМКУ строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Отже, відповідно до вищевказаних норм Комітет має право та наділений відповідними повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також приймати рішення про визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення якого є обов`язковим для виконання, в протилежному випадку (не сплата штрафу у строк встановлений законом), для захисту інтересів Антимонопольного комітету України, його органи подають до суду позовні заяви з метою відновлення порушеного права.

Надалі, адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Колегія/позивач) розглянувши матеріали справи № 2/12-163-21 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл 95» (надалі відповідач), законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 27.07.2021 року № 70/73-р/к (надалі - Рішення), яким визнано, що відповідач вчинив порушення, що передбачено пунктом 13 статті 50, статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, що спричинило відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладення штрафу у розмірі 41 300,00 грн., який вирахуваний з огляду на його чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік.

За матеріалами справи встановлено, що означене вище рішення скеровано відповідачу засобами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (рекомендоване повідомлення про вручення № 6102254620113) і вручено останньому - 05.08.2021 року, а відтак, відповідно до положення частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з цього строку (05.08.2021 рік) рахується двомісячний строк на сплату штрафу, строк по якому мав присічну дату - 05.10.2021 року. При цьому, відповідачем не було реалізоване його право за частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у двомісячний строк з дня одержання рішення, його оскаржити, протилежного матеріали справи не містять.

При цьому судом констатовано технічну описку у даті винесення Рішення (27.07.2021 рік проти зазначеного 27.07.2020 рік), яка не впливає на суть цього рішення, оскільки ця граматична помилка зумовлена неправильним написанням цифр, однак не спотворює текст рішення та не призводить до його неправильного сприймання.

Як встановлено судом, відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 41 300,00 грн., накладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету України від 27.07.2021 року № 70/73-р/к, у двомісячний строк з дня вручення рішення про накладення штрафу відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

З огляду на те, що не надання позивачем інформації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на Вимогу від 19.01.2021 року у встановлені ними строки, що спричинило застосування щодо відповідача штрафу, передбаченого статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 41 300 00 грн, який вирахуваний з огляду на його чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік. Суд, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати відповідачем всієї суми штрафу, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41 300,00 грн.

Окрім стягнення штрафу, позивач прохає про стягнення з відповідача пені за 648 днів прострочення оплати штрафу у розмірі 41 300,00 грн.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Крім того, нарахування пені в цьому випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/4585/19, від 17.12.2020 року у справі № 910/1548/19.

Перевіривши розрахунок пені, та з урахуванням частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету, суд прийшов до висновку, що пеня нарахована позивачем правильно. На підставі цього, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення пені за прострочення оплати штрафу у розмірі 41 300,00 грн.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року № 910/20661/16 та постанові від 16.06.2022 року № 917/530/21.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Вказане положення означає, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, враховуючи, що Рішення є таким, що набрало чинності та є обов`язковим до виконання, і відповідач не надав суду доказів сплати штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням у добровільному порядку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41 300,00 грн. та пені у розмірі 41 300,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124,129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123,129,194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл 95» (61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120; код ЄДРПОУ: 42623890) штраф у розмірі 41 300,00 грн. та пеню у розмірі 41 300,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл 95» (61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120; код ЄДРПОУ: 42623890) на користь Східного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ: 22630473) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 422,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" листопада 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/2697/24