Рішення

від 22.11.2024 по справі 925/1223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1223/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу

за позовом Черкаської міської ради,

до відповідача - фізичної-особи підприємця Ліповченка Віктора Івановича,

про стягнення 41 316,37 грн,

01.10.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Черкаської міської ради з вимогою стягнути з фізичної-особи підприємця Ліповченка Віктора Івановича безпідставно утримувані кошти у розмірі 41 316,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти у розмірі 41 316,37 грн, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний сплатити ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 07.10.2024 господарський суд відкрив провадження у справі №925/1223/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Постановив розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 05.11.2024. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Господарський суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду з відмітками пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання". Дата на поштовому штемпелі 12.10.2024.

З метою встановлення коректних причин повернення поштового відправлення господарський суд здійснив витяг з сайту АТ "Укрпошта" за трек-номером 0600294155055, зі змісту якого випливає, що поштове відправлення 12.10.2024 повернуто відправнику: відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже, господарський суд доходить висновку, що поштове відправлення надіслане відповідачу (копія ухвали про відкриття провадження у справі) повернуте до суду саме через відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, копія ухвали, надіслана на адресу відповідача вважається врученою 12.10.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Таким чином строк для подання відзиву відповідачем сплив 28.10.2024. Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)

Крім того, відповідач додатково повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Черкаської області. Таке оголошення суд розмістив 07.10.2024.

За ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач належно повідомлений про розгляд справи.

05.11.2024 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.10.2012, ОСОБА_1 належало на праві приватної власності приміщення торгової секції другого підземного поверху № 50, А-2, 1пд, 2пд, 3пд, загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.08.2012, ОСОБА_1 на праві приватної власності належало приміщення торгового центру (літ. А-2, 1пд, 2пд, 3пд), а саме: приміщення торгової секції другого підземного поверху № 50 площею 147,9 кв.м та частину приміщень спільного користування, а саме: приміщення першого поверху з №І до №V, приміщення першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, з №77 до №81, з №1 до №Х, приміщення другого підземного поверху №1, з №5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34, №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, приміщення третього підземного поверху №1, з №3 до №27, №29, №30, №37, №46, з №48 до №61, №66, №72, №74, №75, №77, №78, №90, №91, №92, №99, з №І до №VІІ площею 106,54 кв.м.

07.02.2013 ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) підписали Договір купівлі-продажу приміщення торгової секції, відповідно до п. 1.1. якого, "Продавці" ОСОБА_1 продає та передає у власність, а "Покупець" ОСОБА_2 купує та приймає у власність приміщення торгової секції № 250 (двісті п`ятдесят), а саме: приміщення торгової секції другого підземного поверху № 50 (п`ятдесят) літ. А-2, 1пд, 2пд, 3пд, загальною площею 147,9 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (надалі по тексту - приміщення торгової секції, або об`єкт) та сплачує грошову суму у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

07.12.2013 ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровуваний) підписали Договір дарування частини приміщення торгового центру, відповідно до п. 1 якого, Гр. ОСОБА_1 передає безоплатно у власність, а гр. ОСОБА_2 приймає у власність як дарунок 121/10000 (сто двадцять одну десятитисячну) частку в праві власності на приміщення торгового центру (літ. А-2, 1пд, 2пд, 3пд), а саме: частину приміщень спільного користування: приміщення першого поверху з №І до №V, приміщення першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, з №77 до №81, з №1 до №Х, приміщення другого підземного поверху №1, з №5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34. №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, приміщення третього підземного поверху №1. з №3 до №27, №29, №30, №37, №46, з №48 до №61, №66, №72, №74, №75, №77, №78, №90, №91, №92, №99, з №І до №VІІ площею 106,54 кв.м, що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Дашковича Остафія, будинок 19 (дев`ятнадцять), (надалі по тексту - приміщення).

07.12.2013, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 393530915), за відповідачем зареєстровано право власності приміщення торгового центру (літ. А-2, 1пд, 2пд, 3пд), а саме: частина приміщень спільного користування першого поверху з №І до №V, частина приміщень спільного користування першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, з №77 до №81, з №1 до №Х, частина приміщень спільного користування другого підземного поверху №1, з №5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34. №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VІІ, частина приміщень спільного користування третього підземного поверху №1. з №3 до №27, №29, №30, №37, №46, з №48 до №61, №66, №72, №74, №75, №77, №78, №90, №91, №92, №99, з №І до №VІІ. Всього по приміщенням спільного користування 8780,9 кв.м, приміщення торгової секції третього підземного поверху №96, приміщення торгової секції другого підземного поверху №57 за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, серія та номер: 5025, виданий 07.12.2013, видавник: ПН Ткаченко І.П., розмір частки 121/10000.

27.02.2014, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 393531074), за відповідачем зареєстровано право власності на приміщення торгової секції другого підземного поверху № 50 (п`ятдесят) літ. А-2, 1 пд, 2 пд, 3 пд, загальною площею 147,9 кв.м за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 168, виданий 07.02.2023, видавник: приватний нотаріус Ткаченко І.П.

Отже, загалом, за адресою АДРЕСА_1 , відповідачу належать приміщення загальною площею 254,44 кв.м (147,9 + 106,54).

17.06.2015, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, зареєстровано право комунальної власності Черкаської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, на якій знаходяться приміщення, частина з яких належить відповідачу, належить до комунальної власності Черкаської міської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, яка знаходиться за адресою вулиця Остафія Дашковича, 19, м. Черкаси, Черкаська область належить до земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Площа земельної ділянки становить 0,9456 га. Нормативна грошова оцінка станом на 20.02.2023 - 8 232 488,16 грн.

Крім того, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, площа земель під спорудами становить 0,9456 га, код цільового призначення - для будівель та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Згідно з довідкою Комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 29.05.2024 № 343, площа торгового центру літ. А-2, 1пд, 2пд, 3пд по АДРЕСА_1 , за даними технічної інвентаризації станом на 02.04.2012р. та 31.10.2012р., становить 24 652,6 кв.м.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, загальна площа приміщення торгового центру Априм.1-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2 546,7 кв.м.

Таким чином, загальна площа торгового центру за адресою вул. Остафія Дашковича, 19, м. Черкаси становить 27 199,3 кв. м (24 652,6 + 2 546,7).

З урахуванням наведених даних позивач обґрунтовано обраховує частку землекористування відповідача у розмірі 88,45 кв.м: 254,44 : 27 199,3 = 0,00935465; 0,00935465 х 9 456 кв.м = 88,45 кв.м.

Рішенням від 25.06.2015 № 2-1312 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, Черкаська міська рада, серед іншого, вирішила встановити на території міста Черкаси такі місцеві податки: 1) Податок на майно, який складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; плати за землю; транспортного податку; 2) Єдиний податок та затвердила Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.

У п. 9 Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси встановлено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси. Так для земельних ділянок з функціональним призначенням "інші земельні ділянки комерційного призначення" встановлено розмір орендної плати (%) з 01.01.2016 - 3.

Рішенням від 27.06.2017 № 2-2219 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, Черкаська міська рада вирішила, зокрема затвердити Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. Згідно з п. 9 цього Положення, розмір відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Черкаси з функціональним використанням орендованої земельної ділянки - земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.

Рішенням від 27.06.2019 № 2-4690 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, Черкаська міська рада вирішила затвердити Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, відповідно до п. 8 якого, земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік", значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 рр. була сталою і застосовувалася із значенням 1.0, за 2021 рр. становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023- 1,051.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, для земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 встановлювались такі розміри нормативної грошової оцінки:

станом на 15.01.2021 - 6 507 713,76 грн;

станом на 26.02.2024 - 8 652 334,56 грн.

Так позивач у зв`язку з фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою та ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, вважає за необхідне стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти за таке фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 41 316,37 грн за період 02.04.2017 - 11.09.2024, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. (ст. 3 Закону України "Про оренду землі")

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі")

Як уже встановлено судом, право власності на приміщення торгової секції площею 147,9 кв.м та частину приміщень спільного користування площею 106,54 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , відповідач набув 27.02.2014 та 07.12.2013 відповідно. Таке нерухома майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002, яка є комунальною власністю позивача.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі")

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України)

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 та ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України)

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

За змістом положень глав 82 та 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Ч. 1 ст. 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України)

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України)

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Враховуючи викладене, суд установив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Отже, господарський суд доходить висновку, що за період 02.04.2017 - 11.09.2024 відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою вул. Остафія Дашковича, 19, м. Черкаси, якою фактично користувався без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З викладеного випливає, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та з вказаного закону не випливає обов`язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, яка має затверджуватися відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Розмір нормативно-грошової оцінки позивач визначив математичним методом з урахуванням індексації та відповідно її розмір становить: за 2017 рік - 6 507 713,76 грн; за 2018 рік - 6 507 713,76 грн; за 2019 рік - 6 507 713,76 грн; за 2020 рік - 6 507 713,76 грн; за 2021 рік - 6 507 713,76 грн; за 2022 рік - 7 158 485,14 грн; за 2023 рік - 8 232 257,91 грн; за 2024 рік - 8 652 334,56 грн.

Так з урахуванням площі земельної ділянки 9 456 кв.м, частки землекористування відповідача 88,45 кв.м та розміру відсотків від грошової оцінки землі позивач розрахував очікувану орендну плату від відповідача за кожен рік:

2017-2021 роки: 6 507 713,76 : 9 456 х 88,45 х 3 % = 1 826,17 грн;

2022 рік: 7 158 485,14 : 9 456 х 88,45 х 9 % = 6 026,35 грн;

2023 рік: 8 232 257,91 : 9 456 х 88,45 х 9% = 6 930,30 грн;

2024 рік: 8 652 334,56 : 9 456 х 88,45 х 9% = 7 283,94 грн.

На підставі зазначеного позивач нарахував заборгованість у розмірі 41 316,37 грн:

за період 02.04.2017 - 31.12.2017 - 1 370,87 грн,

за період 01.01.2018 - 31.12.2018 - 5 478,50 грн,

за період 01.01.2019 - 31.12.2019 - 5 478,50 грн,

за період 01.01.2020 - 31.12.2020 - 5 478,50 грн,

за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 5 478,50 грн,

за період 01.01.2022 - 31.12.2022 - 6 026,35 грн;

за період 01.01.2023 - 31.12.2023 - 6 930,30 грн;

за період 01.01.2024 - 11.09.2024 - 5 074,87 грн.

Дослідивши наведений розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що його здійснено методологічно та арифметично правильно, проте, позивач помилився при додаванні сум за зазначені періоди, оскільки загалом така сума становить 41 316,39 грн.

Підсумовуючи викладене, не виходячи за межі позовних вимог, господарський суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 41 316,37 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 247, 251-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної-особи підприємця Ліповченка Віктора Івановича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок: №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані кошти у розмірі 41 316,37 грн.

Стягнути з фізичної-особи підприємця Ліповченка Віктора Івановича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38715770, вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000) 3 028 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу за допомогою системи "Електронний суд", відповідачу - засобами поштового зв`язку.

Повне рішення складено та підписано 22.11.2024.

СуддяЗоя ЗАРІЧАНСЬКА