Рішення

від 20.11.2024 по справі 925/423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Черкаси Справа № 925/423/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача (за первісним позовом) Сокуренка Є.С., адвоката за довіреністю, відповідача-1 (за первісним позовом) Тихонова О.А., адвоката за довіреністю (приймає участь в режимі відео конференції), відповідача-2 (за первісним позовом) не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Аеромех та до ОСОБА_1 про стягнення 265 460,21 грн,

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Аеромех до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про внесення змін до кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року первісний позивач звернувся до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Аеромех та ОСОБА_1 : 265 460, 21 грн. заборгованості по кредитному договору №40663973-КД-1 від 01.12.2020 з яких: 247 784,81 грн. заборгованість за кредитом та 17 675,40 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачами як солідарними боржниками зобов`язання за вищевказаним кредитним договором та договором поруки від 01.12.2020 № 40663973-ДП-1/1 щодо повернення позивачу суми кредиту.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

18 квітня 2024 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Науково виробниче підприємство Аеромех до суду через систему Електронний суд надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства комерційний банк (далі АТ КБ) Приватбанк про внесення змін до кредитного договору №40663973-КД-1 від 01.12.2020.

У зустрічному позові позивач вказував на те, що першочергове задоволення вимоги банку призведе до суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, очевидної неможливості виконання інших зобов`язань, і буде на шкоду інтересам товариства та його контрагентів.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що невиконання ним зобов`язань за кредитним договором відбулося через обставини, які були непередбачуваними, носили характер непереборної сили, і настанню яких товариство не могло запобігти.

Позивач у зустрічному позові стверджував, що відповідач залишив без уваги повідомлення позичальника про втрату всього майна внаслідок бойових дій на території Кремінської громади Луганської області і про неможливість здійснення господарської діяльності; двічі проігнорував пропозиції позичальника про застосування реструктуризації заборгованості, яка виникла з незалежних від сторін причин внаслідок дії обставин непереборної сили; безпідставно привласнив кошти в сумі 411 500 грн., помилково перераховані ПОСП "Рубас", та з надуманих причин відмовився від їх повернення; не повідомив про порядок зарахування коштів в погашення кредитної заборгованості; блокував рахунок товариства, що суттєво ускладнило підприємству відновлення діяльності, хоча банк достеменно знав про втрату позичальником всього майна.

Позивач у зустрічній позовній заяві посилаючись на положення ст. 652 Цивільного кодексу України просив суд зобов`язати відповідача внести зміни до кредитного договору від 01.12.2020 №40663973-КД-1, а саме останнє речення п. А.8 кредитного договору викласти в такій редакції: «Платежі по кредиту сплачуються першого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили, рівними частинами в сумі 10 000 (десять тисяч) грн».

Ухвалою суду від 01.05.2024 прийнято зустрічний позов ТОВ Науково виробниче підприємство Аеромех для спільного розгляду з первісним позовом АТ КБ Приватбанк та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

16.05.2024 відповідач за зустрічним позовом подав до суду відзив на зустрічний позов, в якому заперечував проти заявлених вимог та просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю мотивуючи тим, що:

- матеріали справи не містять доказів надсилання позичальником банку пропозиції про зміну пункту А.8 Кредитного договору у запропонованій ним редакції;

- у запропонованій редакції заявник не вказує тривалість платежів, тобто строк кредитування залишається невизначеним;

- жодним чином не обґрунтовано на підставі чого саме сума коштів 10 000 грн щомісяця є посильною до товариства, тоді як умовами кредитного договору передбачалась щомісячна сплата платежів в розмірі 11465.08 грн., що лише на 1465,08 грн більше, і тим не менш, ці зобов`язання тривалий час товариством не виконувались;

- відсутні докази того, які станом на час розгляду справи виробничі можливості, який дійсний фінансовий стан та якого розміру зобов`язання товариства перед іншими контрагентами.

01.07.2024 відповідач-1 за первісним позовом подав до суду заяву, в якій надав пояснення щодо фінансового стану господарської діяльності товариства та обставин, які унеможливили виконання його зобов`язань по кредитному договору.

Ухвалою суду від 02.07.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 серпня 2024 року

Хід подальших процесуальних дій відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

З 29.10.2024 по 20.11.2024 судом в судових засіданнях оголошувались перерви.

19.11.2024 відповідач-1 за первісним позовом подав до суду докази часткової оплати заборгованості по кредитному договору.

20.11.2024, до початку судового засідання первісний позивач подав до суду заяву, в якій підтвердив, що за період з 03.06.2024 по 01.11.2024 відповідачем-1 добровільно сплачено частину боргу у розмірі - 61 465,08 грн, а саме:

- 03.06.2024 - 10 000 грн (7664,90 кредит+2335,10 проценти);

- 02.07.2024 - 10 000 грн кредит;

- 01.08.2024 - 10 000 грн кредит;

- 02.09.2024 - 10 000 грн кредит;

- 01.10.2024 - 10 000 грн кредит;

- 01.11.2024 - 11 465,08 грн кредит.

Первісний позивач зазначив, що заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № 40663973-КД-1 від 01.12.2020 з урахуванням часткових погашень боргу станом на 19.11.2024 складає 203 995,13 грн, з яких:

-188 654,83 грн кредит;

- 15 340,30 грн проценти.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заявлені вимоги в частині стягнення 203 995,13 грн заборгованості підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, в іншій частині заявлених вимог просив суд провадження у справі закрити через відсутність спору. У задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити повністю.

Представник відповідача-1 за первісним позовом заперечував проти задоволення позову, зустрічний позов підтримав, просив суд зустрічні заявлені вимоги задовольнити повністю.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2020 між первісним позивачем - АТ КБ ПРИВАТБАНК та відповідачем-1 за первісним позовом ТОВ "НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЕРОМЕХ" був укладений кредитний договір № 40663973-КД-1 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 682189.76 грн. ( шiстьсот вiсiмдесят двi тисячі сто вiсiмдесят дев`ять гривень 76 копійок), у тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 676440 грн, придбання оптоволоконного лазерного верстата Bodor A3015;

- у розмірі 5749.76 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Пунктом А.3. Кредитного договору визначено термін повернення 01.11.2025 (пп.1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (підтверджується копіями кредитного договору № 40663973-КД-1 від 01.12.2020 р. та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів).

08.12.2020 на поточний рахунок відповідача-1 № 20634053728960 було перераховано кредитні кошти у розмірі 676440.00 грн., що підтверджується копіями виписки по рахунку 20634053728960.

01.12.2020 між первісним позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору (далі Додаткова угода), відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

За умовами п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,08% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) +5,00%.

Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до

дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала

заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу-1 було відкрито рахунок 29093020600686 (п. А.4. Кредитного договору).

Згідно п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

01.12.2020 між первісним позивачем та відповідачем-2 за первісним позовом - ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 40663973-ДП-1/1 (далі Договір поруки), предметом якого було надання поруки Поручителем (відповідачем-2) перед Кредитором за виконання зобов`язань відповідача-1 за Кредитним договором, Невідновлювальної кредитної лінії на суму 682189,76 грн з терміном дії до 01.11.2025 (п. 1.1. Договору поруки).

За умовами п.1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2. Договору поруки).

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2020 між ТОВ Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ (заставодавець) та банком (заставодержатель) був укладений договір застави обладнання №40663973-ДЗ-1/1 в забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за Кредитним договором та за цим договором, заставодавець надав в заставу обладнання, згідно переліку та родових ознак:

Найменування обладнання - модель, марка, рік випуску, виробник обладнання Оптоволоконний лазерний верстат Bodor, модель А3015, марка-рік виробництва - 2020;

Заводський номер ВНС-2009532

Одиниця виміру - штуки

Кількість - 1

Заставна вартість 1 127400,00 грн.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується: договором поставки №20-055 від 23.09.2020.

Застава за цим договором поширюється на страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмету застави або будь-яке інше відшкодування, отримане заставодавцем внаслідок вилучення або втрати предмету застави. Предмет застави передається в заставу разом з усіма його частинами та приладдям, з усіма вузлами, агрегатами та копіями технічної документації.

У зв`язку із припиненням відповідачем-1 щомісячних платежів, передбачені Графіком платежів, заборгованість за Кредитним договором станом на 19.03.2024 становила 265460,21 грн., з яких: 247784,81 грн. заборгованості за тілом кредиту та 17675,40 грн. заборгованості за процентами.

Згідно п. 2.3.2 Кредитного договору внаслідок порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору щодо сплати щомісячних платежів відповідно Графіку платежів, первісний позивач направив Повідомлення-вимогу від 16.02.2024 відповідачам за первісним позовом із визначенням строку повернення кредиту 16 березня 2024 року.

Суд бере до уваги, що за період розгляду цієї справи відповідач-1 здійснив часткову оплату заборгованості по Кредитному договору в розмірі 61465,08 грн. Цей факт первісний позивач підтвердив та зазначив, що заборгованість відповідача-1 станом на 20.11.2024 становить 203 995,13 грн, з яких: 188 654,83 грн кредит і 15 340,30 грн відсотки.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1066, 1067, 1069 ЦК України містять такі положення:

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Кредитування банківського рахунку передбачено ст. 1069 Цивільного кодексу України, відповідно до якої банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

За приписами ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Предметом спору первісного позову у справі є вимога позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором.

Предметом спору зустрічного позову у справі є внесення змін до цього Кредитного договору.

Судом встановлено, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі кредитних правовідносин та правовідносин поруки як похідних відносини на забезпечення виконання основного кредитного договору.

Дані правочини містять умови щодо надання кредиту та забезпечення зобов`язання порукою.

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 682189,76 грн.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, відповідач-1 за первісним позовом частково сплатив грошові кошти в розмірі 61465,08 грн, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними інструкціями та не оспорюється первісним позивачем.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, оскільки відповідачем-1 за первісним позовом було виконано грошове зобов`язання в сумі 61465,08 грн, то суд вважає за необхідне в цій частині заявлених вимог провадження закрити за відсутністю предмету спору в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Зокрема, факт знищення предмету застави в результаті бойових дій на території міста Кремінна, Луганської області, первісний позивач не заперечує.

Судом враховано, що за умовами п.12 Договору застави ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмету застави несе заставодавець.

Проте, суд бере до уваги те, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до положень ст.20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі.

За правилами ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

В силу положень ч. 2 ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:

1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;

3) в інших випадках, встановлених законом або договором.

Твердження відповідача-1 за первісним позовом про недобросовісну поведінку позивача суд вважає помилковими, оскільки в даному випадку право обрання способу захисту свого порушеного права належить саме кредитору (банку).

Щодо доводів відповідача-1 за первісним позовом про те, що невиконання товариством зобов`язань за кредитним договором відбулося через обставини, які були непередбачуваними, носили характер непереборної сили, і настанню яких товариство не могло запобігти, суд зауважує, що за загальним правилом, неможливість виконати зобов?язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов?язання.

Зокрема, за кредитним договором зобов`язання позичальника є грошовим.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 вказував, що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК і ч. 2 ст. 218 ГК та не може вважатись форс-мажором.

Примусове виконання боржником в натурі своїх зобов`язань за договором не є відповідальністю за порушення зобов`язання в розумінні положень статті 622 Цивільного кодексу України та статей 216, 217 Господарського кодексу України.

Відтак боржник, якого звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає заперечення відповідача-1 за первісним позовом безпідставними.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України відповідачами факт здійснення, на підставі умов кредитного договору, розрахунку з первісним позивачем за наданий кредит, сплати відсотків за користування кредитом не доведено.

За змістом ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що первісний позов підлягає до часткового задоволення і з відповідачів необхідно солідарно стягнути 203 995,13 грн. заборгованості по кредитному договору №40663973-КД-1 від 01.12.2020 з яких: 188 654,83 грн. заборгованість за кредитом та 15 340,30 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідачів за первісним позовом на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Доводи позивача за зустрічним позовом суд вважає необґрунтованими, і такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Ст.55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою зустрічного позову позивачем визначено зміну істотних обставин, що на його думку, пов`язане з виникненням обставин непереборної сили (військова агресія рф), а правовою підставою позову визначено наявність умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до кредитного договору у судовому порядку у зв`язку з істотною зміною обставин.

Позивач за зустрічним позовом вказував, що наявність передбачених ст. 652 ЦК України істотних змін обставин як підстави для зміни Кредитного договору не викликає сумнівів, оскільки:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки не могли передбачити повномасштабну російську агресію та окупацію частини території України;

- ні боржник як заінтересована сторона, ні банк не могли ні передбачити, ні запобігти настанню вказаних обставин, ні усунути ці обставини після їх виникнення;

- сплата кредиту за графіком, передбаченим договором, за умови знищення та розкрадання основних засобів виробництва, повністю позбавила б ТОВ НВП АЕРОМЕХ того, на що воно розраховувало під час укладення договору, і явно порушила б співвідношення майнових інтересів сторін договору;

- ні договір, ні звичаї ділового обороту не передбачають, що ризик невиконання зобов`язання через настання обставин непереборної сили покладається на позичальника. Навпаки, чинне законодавство звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, спричинене дією обставин непереборної сили.

Виходячи з викладеного, позивач за зустрічним позовом просив суд внести зміни до кредитного договору №40663973-КД-2 від 10.12.2021 в запропонувавши останнє речення п. А.8 кредитного договору викласти в такій редакції: «Платежі по кредиту сплачуються першого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили, рівними частинами в сумі 10 000 (десять тисяч) грн».

Як зазначалося вище, згідно п. 2.3.2 Кредитного договору внаслідок порушення відповідачем-1 за первісним позовом умов Кредитного договору по сплаті щомісячних платежів відповідно Графіку платежів, банк відправив повідомлення-вимогу від 16.02.2024 відповідачам за первісним позовом в якому визначив новий строк повернення кредиту 16.03.2024. Повідомлення - вимога направлялась з описом вкладення до цінного листа.

Суд бере до уваги правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц про те, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Таким чином, після пред`явлення Повідомлення-вимоги від 16.02.2024 з вимогою про дострокове повернення кредиту позивач за первісним позовом фактично вчинив односторонній правочин, яким змінив: строк дії кредитного договору, періодичність платежів, порядок сплати процентів за користування кредитом.

Суд враховує, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України), яка охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19.

Зокрема, договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

При цьому, слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;

у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Отже, в даному випадку, відповідачем за зустрічним позовом (банком), за одностороннім правочином був визначений новий строк повернення кредиту (16 березня 2024 року), та як наслідок банком було змінено строк дії кредитного договору.

Ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За приписами ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до положень ч.4 ст.652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судом встановлено, що до направлення банком повідомлення-вимоги від 16.02.2024, позичальник не звертався до останнього з пропозицією, або до суду з відповідною вимогою, про внесення змін у кредитний договір на підставі ч.2 ст. 652 ЦК України.

За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Докази направлення позивачем за зустрічним позовом проекту додаткової угоди про внесення змін до спірного Кредитного договору в матеріалах справи відсутні. Текст змін до Кредитного договору від 01.12.2020 був лише викладений безпосередньо у зустрічному позові.

Водночас, дострокове припинення дії кредитного договору на час розгляду справи в суді позбавляє можливість внесення будь-яких змін у такий договір в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови у зустрічному позові.

Абзацом першим частини 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач (Банк) за зустрічним позовом свої зобов`язання за Кредитним договором виконав.

Як зазначалося вище боржник, якого звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, а відсутність грошових коштів не є форс-мажором. Тобто, із суті кредитного договору вбачається, що ризик зміни обставин, які перешкоджають, або можуть перешкодити своєчасному поверненню позичальником кредитних коштів банку несе саме позичальник, а не банк.

Суд враховує, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог позивача за зустрічним позовом в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, із врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у зустрічній позовній заяві обставин, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, в силу чого у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЕРОМЕХ" (20251, Черкаська обл., Звенигородський р-н, місто Ватутіне, вул.Транспортна, будинок 2, код ЄДРПОУ: 40663973) та ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ: 14360570) - 203 995,13 грн (двісті три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять грн. 13 коп.), з яких: 188 654,83 грн (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн. 83 коп.) - заборгованість за кредитом; 15 340,30 грн (п`ятнадцять тисяч триста сорок грн 30 коп.) - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЕРОМЕХ" (20251, Черкаська обл., Звенигородський р-н, місто Ватутіне, вул.Транспортна, будинок 2, код ЄДРПОУ: 40663973) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) - 1 529,96 грн одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять грн 96 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) - 1 529,96 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять грн 96 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) сплачений на підставі платіжної інструкції № BOJ68B3Y3F від 28.03.2024 судовий збір в сумі 125,59 грн. (сто двадцять п`ять грн. 59 коп.).

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.11.2024.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ