Рішення

від 07.11.2024 по справі 926/1772/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1772/24

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство», Чернівецька область, Чернівецький район, село Валя Кузьмина

до ОСОБА_1 , Чернівецька область, Чернівецький район, село Боянчук

про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди - 262568,46 грн

Суддя Гончарук О.В.

секретар судового засідання Медвідчук І.В.

Представники сторін:

від позивача Довгопола К. А., ордер № 1072686 від 01.07.2024;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 262568,46 грн (252472,05 грн матеріальної шкоди, 3787,08 грн судового збору у справі 926/4101/23, 5680,62 грн судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 926/4101/23, 378,71 грн виконавчого збору, 250 грн розміру мінімальних витрат виконавчого провадження).

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі 926/4101/23, залишеним в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство» шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 252472,05 грн та судовий збір у розмірі 3787,08 грн.

Вказану шкоду, як зазначає позивач, заподіяла посадова особа Державного спеціалізованого господарства підприємство «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство», що підтверджується вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області у справі № 716/552/23 від 26.03.2023 про визнання винним ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2024.

Ухвалою суду від 01.08.2024 задоволено заяву (вх. № 1983) від 31.07.2024 представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

05.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх. № 2298) про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 06.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.08.2024.

Ухвалою суду від 15.08.2024 відкладено підготовче засідання на 09.10.2024.

Ухвалою суду від 09.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2024.

Ухвалою суду від 23.10.2024 відкладено розгляд справи на 06.11.2024.

У судове засідання 06.11.2024 відповідач не з`явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, одночасно в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу директора ДП «Чернівецьке лісове господарство» №267к від 11.09.2012 ОСОБА_1 з 15.09.2012 прийнято на посаду майстра лісу Чорнівського лісництва ДП «Чернівецьке лісове господарство».

15.09.2012 між ДП «Чернівецьке лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого ОСОБА_1 бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку відповідає за їх збереження, у зв`язку з чим зобов`язується дбайливу ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей, приймати заходи для запобігання їх нестачі, розкиданню, знищенню, псуванню, втратам.

Наказом директора філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» №1 К від 26.12.2022, у зв`язку із припиненням державного підприємства «Чернівець лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_1 01.01.2023 зараховано на посаду майстра лісу Чорнівського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

02.01.2023 між філією «Чернівецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та ОСОБА_1 , як майстром лісу Чорнівського лісництва, укладено Договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого майстер лісу зобов`язується забезпечити збереженість матеріальних цінностей, приймати заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам.

Згідно посадової інструкції №07-26/03 від 20.01.2023, майстер лісу несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією; за правопорушення скоєні в процесі здійснення своєї діяльності; за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області у справі №716/552/23 від 26.04.2023, що набрав законної сили 27.05.2023, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 26.04.2023 між обвинуваченим ОСОБА_1 тa прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Чернівецької обласної прокуратури Гандабура С.П. Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області у справі № 716/552/23 від 26.04.2023 встановлено: «Незважаючи на вищевказане, майстер лісу Чорнівського лісництва Голек О.М. , як службова особа, будучи зобов`язаним належно виконувати свої службові обов`язки, маючи об`єктивну можливість виконання покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісу, в період з 01.12.2022 по 01.02.2023, перебуваючи на ввіреному йому обході №4, який складається з кварталів №941-45, 55-59 Чорнівського лісництва на території Чернівецького району Чернівецької області, неналежно виконував свої службові обов?язки, не здійснюває належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних бій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належної охорони природних комплексів національного парку в межах ввіреного йому обходу, в результаті чого допустив незаконну порубку 10 (десяти) дерев різних порід на території Чорнівського лісництва, а саме незаконну порубку 7 (семи) сироростучих дерев породи граб та 3 (трьох) сухостійних дерев породи бук, яку здійснили невстановлені особи у кварталі №59 виділу №5 обході №4 Чорнівського лісництва, в період з 01.12.2022 по 01.02.2023.

В рішенні Господарського суду Чернівецької області у справі №926/4101/23 від 22.11.2023 встановлено: « 01.02.2023 під час проведення перевірки Чорнівського лісництва представниками ДП Ліси України в особі філії Чернівецьке лісове господарство виявлено ряд порушень природоохоронного законодавства, про що складено акт від 01.02.2023 та в подальшому посадовими особами філії «Чернівецьке лісове господарство» Подільського офісу ДІ «Ліси України», керуючись постановою Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022 « Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», здійснено розрахунок заподіяної шкоди в розмірі 252472,05 грн.

Вироком Заставнівського районного суду від 26.04.2023 у справі №716/552/23, який набрав законної сили 27.05.2023, ухвалено затвердити угоду про визнання винуватості укладену 26.04.2023 між обвинуваченим ОСОБА 1 та прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Чернівецької обласної прокуратури Гандабура С.П. Визнано винуватим ОСОБА І у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 КК України».

Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/4101/23 від 22.11.2023 стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство»:

1) на користь Горішньошеровецької сільської ради Чернівецького району шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 252 472,05 грн. (двісті п?ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят дві тисячі 05 копійок);

2) на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір в розмірі 3 787,08 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 08 копійок).

05.01.2024 позивачем перераховано кошти за судовий збір із врахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 4 415,79 грн. на рахунок Глибоцького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується Платіжною інструкцією № 3012 від 05.01.2024.

08.01.2024 Старшим державним виконавцем Глибоцького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дабикою Владиславом Петровичем було ухвалено Постанову про закінчення виконавчого провадження №73711023 (копія додається) відповідно до якого виконавче провадження було закінчено у зв?язку із сплатою заборгованості позивачем в повному обсязі.

Частинами 4-6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до пункту 12 частини1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

іншими винними діями посадової особи.

Отже, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність посадових осіб юридичної особи, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, виражена у формі умислу або необережності. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

До аналогічного правового висновку, викладеним у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 522/4619/16-ц, прийшла Велика Палата Верховного Суду.

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 (яка наразі є чинним нормативним документом, що регулює такі правовідносини) затверджено Перелік посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва (далі - Перелік).

Згідно вказаного Переліку до робіт, які мають виконуватись працівниками, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відносяться роботи з прийому на зберігання, обробці, зберіганню, відпустку матеріальних цінностей на складах.

В сукупності зазначені обставини свідчать про можливість укладення з майстром лісу Чорнівського лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (кореспондується з висновком Верховного суду у постанові від 25.10.2018 року по справі №491/961/16-ц).

Щодо позову в частині стягнення 10096,41 грн шкоди слід відмовити з огляду на те, що обов`язок відшкодувати завдані працівником збитки у повному обсязі встановлюється для відповідача у справі на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України,у відповідності до якої, особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, а зазначені кошти до суми виплаченого відшкодування, не відноситься.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне за загальним правилом початок перебігу цього строку співпадає з днем виявлення шкоди, яким слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. День виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку. (п.20Постанови Пленуму ВСУ від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»).

Такі правові позиції були викладені Верховним судом України від 02.03.2016 року у справі №6-1263цс15 та від 23.11.2016 року у справі 6-763цс16.

У постанові Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 154/92/17 суд прийшов до висновку, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється річний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство» 05.01.2024 здійснено платежі за шкоду заподіяну охороні навколишнього природнього середовища в сумі 252472, 05 грн та судовий збір у розмірі 3787,08 грн, що є фактичними витратами підприємства на відшкодування збитків.

Отже, суд зазначає, що саме після сплати зазначених платежів у підприємства виникало право на звернення про відшкодування цих витрат до працівників, і саме із цього періоду розпочинається річний строк для звернення до суду.

Позовна заява в рамках цієї справи надійшла до суду 04.07.2024, тобто в межах річного строку, що спростовує доводи відповідача про застосування строку позовної давності.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку що позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство», до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди у сумі 262568,46 грн підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 252472, 05 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство», до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди у сумі 262568,46 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернівецьке лісове господарство» (60411, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, 25, код 45064237) 252472,05 грн та 3786,87 грн судового збору.

3. У задоволені позову в частині стягнення - 10096,41 грн- відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

У зв`язку з проходженням у період з 11.11.2024 по 15.11.2024 підготовки судді у Національній школі суддів України, повне судове рішення складено 21.11.2024.

СуддяО.В. Гончарук