Повістка від 18.11.2024 по справі 910/6628/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. ЧернівціСправа № 910/6628/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали заяви виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6628/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за позовом виробничого кооперативу «Путильський лісгосп»

до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 2314231,88 грн

Представники сторін:

від позивача Костишева В. Л.;

від відповідача Талалай А. С.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2024 у даній справі позов виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 2314231,88 грн задоволено.

Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» заборгованість за Договором у розмірі 290777,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 129595,28 грн, 3 % річних у розмірі 23783,59 грн, пеню у розмірі 322497,22 грн, заборгованість за користування чужим майном у розмірі 1013158,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 451549,87 грн, 3 % річних у розмірі 82869,21 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 34713,49 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2024 у справі № 910/6628/23, здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1303936,61 грн (заборгованість за Договором у розмірі 290777,82 грн та заборгованість за користування чужим майном у розмірі 1013158,79 грн), починаючи з 13.04.2023 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3 % річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 1303936,61 грн); Д кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

08.11.2024 через підсистему «Електронний суд» виробничий кооператив «Путильський лісгосп» звернувся до Господарського суду Чернівецької області з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

У заяві представниця позивача просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача 150000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 910/6628/23 і понесених позивачем відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 та на підставі акту наданих послуг № 36 від 07.11.2024.

Ухвалою суду від 08.11.2024 розгляд заяви виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» від 08.11.2024 про ухвалення додаткового рішення призначено в судовому засіданні на 18.11.2024 за участю представників сторін.

08.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.11.2024 задоволено заяву представника державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Талалая Андрія Славомировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в яких зазначає, що представниця позивача виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення жодним чином не обґрунтовує поважність причин неподання долучених до цієї заяви доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

Натомість, з долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6628/23 від 08.11.2024 документів вбачається, що договір про надання правової допомоги № 27-02-2023-1 був укладений між адвокатським об`єднанням «КОЛТ» ще 27.02.2023, а додаткова угода № б/н до договору про надання правової допомоги № 27-02-2023-1 укладена між цими ж особами 27.08.2024.

Таким чином, ніщо не заважало виробничому кооперативу «Путильський лісгосп» та/або його представнику адвокату Костишеній Вікторії Леонідівні подати такі докази до Господарського суду Чернівецької області до закінчення судових дебатів.

Також, зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150000 грн у даній справі є неспівмірним із складністю справи та часом, витраченим на виконання відповідних послуг.

Процедурні питання у справі № 910/6628/23 є типовими, їх виконання потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця. Таким чином, розмір витрат у зв`язку із зазначеним є завищеним.

Тому, просить суд у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 150000,00 грн відмовити у повному обсязі.

13.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 18.11.2024 задоволено заяву представниці позивача виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» Костишеної Вікторії Леонідівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розглянувши заяву виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» про вирішення питання про судові витрати та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6628/23 у розмірі 150000,00 грн, суд прийшов до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частин третьої-п`ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як слідує з матеріалів справи, 27.02.2023 між адвокатським об`єднанням «Колт» та виробничим кооперативом «Путильський лісгосп» укладено договір № 27-02-2023-1 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надати, а клієнт прийняти та оплатити замовлені ним юридичні послуги на умовах та в порядку, визначеному договором.

Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються сторонами за окремими замовленнями клієнта, які погоджуються сторонами у додаткових угодах до договору.

До правової допомоги, яка надається за даним договором, відноситься: підготовка та подача до суду процесуальних документів (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, скарга, апеляційна скарга, касаційна скарга, заяви тощо) та представництво в суді з метою виконання умов даного договору.

27.08.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 27-02-2023-1 де зазначено, що вартість юридичних послуг становить 150000,00 грн. Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця упродовж 30 (тридцяти) днів після ухваленням рішення суду першої інстанції на користь клієнта.

07.11.2024 між виконавцем та клієнтом підписано Акт наданих послуг № 36 на загальну суму 150000,00 грн, який скріплений підписами та печатками виконавця та клієнта.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Отже, надавши оцінку доказам щодо понесених виробничим кооперативом «Путильський лісгосп» витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом спору та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви адвоката Костишеної В. Л., яка діяла в інтересах позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6628/23 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення із відповідача на користь позивача 40000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20, від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Позивач в першій заяві по суті спору не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Однак, враховуючи, що відповідач у запереченнях не зазначив яким чином неподання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат в першій заяві по суті спору завадило відповідачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, суд користуючись свої правом відзначає, що оскільки відповідачем в подальшому подано докази, що підтверджують суму понесених витрат, у встановлені законом строки, суд в даному випадку не має права відмовляти у відшкодуванні витрат, посилаючись на порушення принципу змагальності, оскільки це є проявом надмірного формалізму.

Тому, на переконання суду, заява позивача підлягає частковому задоволенню стосовно розміру понесених витрат на правничу допомогу в сумі 40000,00 грн, що відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягу робіт.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В :

1.Заяву представниці виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6628/23 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь виробничого кооперативу «Путильський лісгосп» (59100, Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, буд. 216, код ЄДРПОУ 36754975) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40000,00 грн.

Позивач виробничий кооператив «Путильський лісгосп» (59100, Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Українська, буд. 216, код ЄДРПОУ 36754975).

Відповідач державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.11.2024.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/