Постанова

від 05.11.2024 по справі 908/3077/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/3077/21(908/939/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Грінцов І.В. адвокат, за ордером

відповідач - ОСОБА_2 - не з`явився,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕЯ-Д"

арбітражний керуючий, ліквідатор - Венська Оксана Олександрівна - особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області

від 07.11.2023

у складі судді: Юлдашева О.О.

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 23.04.2024

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуюча), Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.

у справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕЯ-Д"

про визнання довіреності неукладеною, витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 908/3077/21 за заявою

ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕЯ-Д"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕЯ-Д" (далі - боржник, ТОВ "ВЕРЕЯ-Д").

2. В межах справи № 908/3077/21 про банкрутство ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" до Господарського суду Запорізької області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовної заявою до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ТОВ "ВЕРЕЯ-Д", в якій просила суд:

визнати неукладеною довіреність від 17.05.2019, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б., за реєстровим № 273, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 діяти в її інтересах (з правом передоручення);

витребувати квартиру, розташовану за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 137 кв.м., внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 2445923180000, від ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" на користь ОСОБА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, зокрема і витрати на правову допомогу, зокрема ті що підлягають сплаті.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- за змістом листа - відповіді Міністерства юстиції України від 20.01.2022 приватний нотаріус ОСОБА_4 у період часу з 07.05.2019 по 23.05.2019 перебував на амбулаторному стаціонарному лікуванні, що свідчить про те, що він не мав можливості здійснювати будь-які нотаріальні дії;

- починаючи з 18.02.2019 приватний нотаріус Гнідюк О.В. переховується від органів досудового розслідування, про що міститься відповідна інформація на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України, а вже з 26.11.2019, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва у справі №753/18064/16-к перебуває у розшуку;

- особа, на яку начебто оформлена довіреність, а саме ОСОБА_2 позивачу не відома, особисто не знайома.

- Наказом Міністерством юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5 скасовано рішення від 02.09.2021 за № 60139370, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомості: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ "ВЕРЕЯ-Д".

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. ОСОБА_1 11.03.2011 набула право власності на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 137,00, житлова площа (кв.м): 73,40, на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2010, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міськнотокругу ОСОБА_5 за номером 2132.

5. 27.07.2021 ОСОБА_1 , через представника за довіреністю, виданої в порядку передоручення ОСОБА_6 подано заяву загальним зборам ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" з проханням прийняти її до складу засновників ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" та в якості внеску в статутний капітал прийняти квартиру, що є особистою власністю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої становить 5 400 000,00 грн.

6. Рішенням загальних зборів ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" від 27.07.2021 вирішено прийняти ОСОБА_1 до складу засновників ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" та в якості внеску частки у статутному капіталі від ОСОБА_1 прийняти об`єкт нерухомості: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої становить 5 400 000,00 грн.

7. 27.07.2021 між ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" та ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_6 , що діє на підставі довіреності виданої в порядку передоручення укладено акт приймання-передання нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_2 в якості внеску у статутний капітал.

8. 02.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60139370, на підставі поданого Акту приймання-передавання нерухомого майна, серія та номер:1689,1690, виданий 27.07.2021, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за яким право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ТОВ "ВЕРЕЯ-Д".

9. 15.09.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено Акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ВЕРЕЯ-Д", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за номером 2246,2247. Зазначений Акт складений на підставі укладеного договору купівлі-продажу частки (частини частки) статутного капіталу ТОВ "ВЕРЕЯ-Д".

9.1. Пунктом 1 Акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" від 15.09.2021 визначено, що ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_7 як директор ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" прийняв частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" у розмірі 9,7% (дев`ять цілих сім десятих відсотка), яка в грошову еквіваленті становить 5 400 000,00 грн.

9.2. Пунктом 2 Акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" від 15.09.2021 визначено, що сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ВЕРЕЯ-Д".

10. 15.09.2021 проведені реєстраційні дії пов`язані зі зміною складу засновник ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" пов`язані з виходом зі складу засновників Товариства ОСОБА_1 .

11. 03.11.2021 позивачка звернулася з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві, за результатами якого порушено кримінальне провадження за № 12021100060001732.

12. 03.11.2021 позивачкою подано до Міністерства юстиції України скаргу в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

13. Наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5 скаргу ОСОБА_1 від 03.11.2021 задоволено у повному обсязі, скасовано рішення від 02.09.2021 за № 60139370, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у цій справі в задоволенні позову відмовлено.

14.1. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що:

- позивачкою не надано доказів на підтвердження неукладення довіреності; наявні обґрунтування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а подані докази не є беззаперечними та такими, що свідчать про неукладення особисто позивачем спірної довіреності;

- станом на момент розгляду справи позивачкою не надано обґрунтованих доказів того, що дії, пов`язані з формуванням статутного капіталу ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" з боку позивача в якості учасника Товариства, здійснювалось поза волею позивачки;

- в матеріалах справи відсутні судові рішення у справах, які набрали законної сили в частині визнання недійсним як заяв про включення до складу учасників ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" ОСОБА_1 , акту приймання-передачі нерухомого майна, сплати частки у статутному капіталі ТОВ "ВЕРЕЯ-Д", так і реєстраційних дій, які були проведені за результатами даних дій;

- станом на момент розгляду справи правочин, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ВЕРЕЯ-Д", оформлений актом приймання-передачі майна від 27.07.2021, є чинним та в судовому порядку не скасований.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою від 23.04.2024 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення;

рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі № 908/3077/21 (908/939/23) залишив без змін.

15.1. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що:

- з огляду на предмет позову та заперечення позивача щодо підписання довіреності від 17.05.2019 у цьому випадку підлягає встановленню обставина підписання/непідписання позивачем спірної довіреності. При цьому, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції на вирішення учасників справи ставилося питання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, що спростовує доводи скаржника про те, що судом при вирішенні спору не було досліджено питання про витребування оригіналу довіреності та проведення почеркознавчої експертизи щодо дослідження підпису позивачки на цій довіреності;

- постановлення господарським судом ухвали про витребування оригіналу спірного правочину, направлення та виконання такої ухвали суду по суті є неможливим та буде мати виключно формальний характер, оскільки оригінал довіреності перебуває у ОСОБА_2 , останнє відоме місце якої є місто Донецьк;

- суд не прийняв до уваги висновок експерта № 1064/01/2024 за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12012100060001732 як такий, що не існував на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції;

- наявний в матеріалах справи лист Міністерства юстиції України від 20.01.2022 року свідчить про те, що станом на 17.05.2019 діяльність приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. не зупинялась та не припинялась; докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Суд зауважив, що перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні 17.05.2019 не є автоматичною підставою для зупинення або припинення діяльності приватного нотаріуса та неможливості вчинення останнім нотаріальних дій;

- місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання позивачки на те, що на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України у розділі "Особи, які переховуються від органів влади" наявний запис у відношенні приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. як особи, що переховується від органів досудового розслідування, як на підставу неможливості вчинення нотаріальної дії 17.05.2019, оскільки наявність в графі "зникла особа" з 18.02.2019 не може ототожнюватися зі статусом "особи, яка переховується від органів досудового розслідування";

- сторонами не надано достатніх та беззаперечних доказів, які б підтверджували, що у період з 18.02.2019 по 17.05.2019 щодо приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. в порядку Кримінального процесуального кодексу України винесені рішення про розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування та чи суду приватного нотаріуса Гнідюка О.Б., судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято як належний доказ інформацію, що висвітлена на сайті Міністерства внутрішніх справ України. Водночас у справі № 753/18064/16-к в межах кримінального провадження № 12015100020001865 ОСОБА_8 оголошено у розшук ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.11.2019, тобто після посвідчення приватним нотаріусом Гнідюком О.Б. оспорюваної довіреності від 17.05.2019;

- відсутність у розпорядженні Київського державного нотаріального архіву матеріалів нотаріального діловодства приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. за 2019 рік не підтверджує відсутність проведеної нотаріальної дії у вигляді нотаріального посвідчення довіреності;

- суд врахував, що в матеріалах справи наявна роздруківка з Реєстру нотаріальних дій, яка в силу законодавства є доказом на підтвердження вчинення нотаріальних дій, а отже, і реальності самої довіреності. При цьому суд зазначив, що наявність у відповідному реєстрі запису свідчить про те, що 17.05.2019 оспорюваний правочин було укладено та нотаріально посвідчено. Водночас, позивачка не надала належних та допустимих доказів оскарження зазначених нотаріальних дій у встановленому законом порядку;

- 02.11.2021 позивач звернулась з заявою про припинення дії довіреності, тому з 02.11.2021 довіреність від 17.05.2019, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Ю., є припиненою. З урахуванням наведеного, суд погодився із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання довіреності неукладеною;

- щодо вимоги позивача про витребування із чужого незаконного володіння спірної квартири суд зазначив, що Акт приймання-передання нерухомого майна до складу статутного фонду від 27.07.2021 є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. Тому ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, доказів зворотного суду не надано. Водночас, приймаючи до уваги недоведення позивачем, що спірне нерухоме майно вибуло поза волею власника - ОСОБА_1 , суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про витребування майна від ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню;

- апеляційний господарський суд зазначив про безпідставність доводів скаржниці про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставину фіктивного включення ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ "ВЕРЕЯ-Д", оскільки у цьому випадку правомірність/неправомірність включення ОСОБА_1 до складу учасників Товариства не є предметом цього спору;

- апеляційний господарський суд також зазначив, що висновок колегії Міністерства юстиції України не містить будь-яких доводів щодо надання оцінки спірній довіреності, яка є предметом розгляду у цій справі. Тому встановлені Колегією Міністерства юстиції України обставини не є належними та допустимими доказами підтвердження факту незаконного позбавлення позивача об`єкту нерухомості;

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість доводів скаржниці щодо встановлення постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі № 640/35568/21 законності наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5, оскільки у зазначеній постанові зазначено про те, що спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. З огляду на встановлення судом порушення правил юрисдикції, оцінка законності наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5 в межах справи № 640/35568/21 судом апеляційної інстанції не надавалась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. ОСОБА_1 07.06.2024 звернулась до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 908/3077/21 (908/939/23), в якій скаржниця просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати неукладеною довіреність від 17.05.2019, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б., за реєстровим № 273, та витребувати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 137 кв. м., внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 2445923180000, від ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" (ЄДРПОУ 40727130) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3077/21 (908/939/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В, суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024.

18. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , датою проведення судового засідання визначено 10.09.2024.

19. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Венської О.О., про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

20. У зв`язку з перебуванням судді Васьковського О.В. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3077/21 (908/939/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024.

21. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2024 відкладено розгляд касаційної скарги, датою проведення судового засідання визначено 01.10.2024.

22. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 відкладено розгляд касаційної скарги, датою проведення судового засідання визначено 15.10.2024.

18. Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 05.11.2024, 12:00.

19. 26.07.2024 від представника ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" адвокатки Венської О.О. надійшов відзиві на касаційну скаргу, в якому представниця Товариства просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 908/3077/21 (908/939/23) - у повному обсязі; рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 908/3077/21 (908/939/23) - залишити без змін.

19.1. У відзиві зазначено, що подані позивачем документи на стадії апеляційного провадження не можуть бути розглянуті в якості доказів, що в свою чергу унеможливлює їх прийняття господарським судом та тим паче здійснення аналізу цих документів, без відповідного судового рішення в межах кримінального провадження № 12021100060001732 від 03.11.2021.

19.2. За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність законодавчо встановлених підстав для прийняття поданих додаткових доказів ОСОБА_1 на стадії апеляційного провадження як належних з подальшою їх оцінкою є законним та обґрунтованим, висновки скаржника в цій частині, про ігнорування висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.

19.3. Також у відзиві зазначено, що обставини у цій справі з обставинами у справі № 759/1692/18 не є подібними з огляду на те, що у цій справі волевиявлення позивача було наявно, позивач самостійно, за власним бажанням оформив довіреність, яка є предметом судового провадження. Крім того, враховуючи викладене, приймаючи до уваги недоведення позивачем, що спірне нерухоме майно вибуло поза волею позивача, вимога позивача про витребування майна від ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню.

Щодо розгляду поданих заяв та клопотань

21. Від ОСОБА_1 04.11.2024 надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22. Колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на таке.

23. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами четвертою-шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

24. Заявник зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово послідовно формувала позицію про те, що якщо особа не підписувала спірний договір, то такий договір є неукладеним, а майно, передане на підставі такого правочину підлягає витребуванню на користь власника без необхідності визнання наступних правочинів відносно такого майна недійсними. При цьому саме по собі рішення про витребування такого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.

24.1. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справи дійшли висновку про те, що необхідно визнавати недійсними наступні правочини, вчинені на підставі підробленої довіреності та не знайшли підстав для витребування майна, що було передано на підставі такої довіреності..

24.2. Тобто, зазначене клопотання фактично обґрунтоване неврахуванням судами попередніх інстанцій сталої практики Великої Палати Верховного Суду.

25. Колегія суддів звертає увагу, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами попередніх інстанцій, та/або переоцінювати їх.

25.1. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування усіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, місцевим та апеляційним судам результат вирішення конкретної судової справи.

25.2. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

26. Суд зазначає, що в клопотанні не викладено правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, не обґрунтовано, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства та суперечність правових позицій у судовій практиці, на які здійснив посилання скаржник, у зазначеній правовій ситуації. Скаржник не обґрунтував свої твердження щодо того, у чому полягає неможливість вирішення справи касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження та у чому полягає невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справ.

26.1. Також скаржником не наведено доводів щодо наявності невизначеності поставлених судом правових питань на нормативному рівні та не надано аргументів щодо неможливості подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

26.2. Відтак, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки доводи скаржника не підтверджують наявність виключної правової проблеми ні за кількісним, ні за якісним критерієм, і можуть бути вирішені судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

26.3. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

27. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (05.11.2024) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 05.11.2024.

28. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, Верховний Суд розглядає справу № 908/3077/21 (908/939/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржниці

(Бондарева Л.В.)

29. Скаржниця звернула увагу, що висновок почеркознавчої експертизи було створено лише 17.01.2024, а постанову, на підставі якої вона була проведена було винесено слідчим 28.12.2023 після винесення судом першої інстанції рішення. Тобто в розумінні приписів статті 269 ГПК України зазначені докази є додатково поданими і поважність їх неподання є очевидною, оскільки вони отримані після винесення рішення судом першої інстанції (через неможливість отримати оригінал оскаржуваної довіреності) і не могли бути подані раніше позивачем з об`єктивних причин.

29.1. На думку скаржниці, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги докази, які в сукупності доводять позовні вимоги позивача, а саме той факт, що оскаржувана довіреність була підробленою, внаслідок чого відбулись подальші юридичні, а фактично рейдерські дії по незаконному відчуженню нерухомого майна ОСОБА_1 . В матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження позиції відповідачів, які б спростовували позовні вимоги чи надані представниками позивача докази. Надані в ході розгляду справи ліквідатором доводи базуються лише на припущеннях і не підтверджені жодним допустимим доказом. Натомість, суди першої та апеляційної інстанції взагалі проігнорували надані стороною позивача докази та додаткові докази, як і проігнорували зазначений вище стандарт "вірогідність доказів".

29.2. Скаржниця доводить, що суди дійшли помилково висновку про відсутність підстав для застосування статей 387, 388 ЦК України, оскільки власник із дотриманням вимог зазначених статей може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника(подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, у постанові від 05.10.2022 у справі №759/1692/18).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Предметом судового розгляду в цій справі є визнання довіреності неукладеною та витребування нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за відповідачем, на користь позивача.

35. За змістом рішення місцевого господарського суду вбачається, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені докази, щоб свідчили про зупинення в порядку статті 29-1 та/або в порядку статті 30 Закону України "Про нотаріат" припинення діяльності приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. станом на момент вчинення нотаріальної дії, в даному випадку спірної довіреності від 17.05.2019. Крім того, суд звертав увагу, що будь-яких доказів, а саме листків непрацездатності та або інших документально підтвердження неможливості виконувати функції приватного нотаріуса Гнідюком О.Б. позивачкою не надано.

36. Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними з огляду на таке.

37. Як вбачається зі змісту позовної заяви та касаційної скарги, позивачка обґрунтовувала незаконність дій нотаріуса тим, що нотаріальні дії були вчинені поза визначеним робочим місцем нотаріуса, без зазначення причин здійснення правочинів не за встановленим робочим місцем нотаріуса.

Тобто в цьому випадку суд ототожнив "припинення нотаріальної діяльності" із "вчиненням нотаріальних дій поза межами приміщенням нотаріальної контори".

37.1. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2 глави 1 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

37.2. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу I Порядку, якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (із змінами).

37.3. Тобто, в цьому випадку суд, обмежившись посиланням на відсутність доказів про припинення нотаріальної діяльності, не досліджував і не встановив обставин щодо здійснення нотаріальних дій приватним нотаріусом Гнідюком О.Б. поза межами робочого кабінету нотаріуса, на що звертав увагу позивач.

37.4. Водночас, посилаючись на необхідність надання позивачем "листків непрацездатності", суд не встановив та не зазначив яким чином в цьому випадку у фізичної особи-позивача могли опинитися зазначені докази щодо стану здоров`я та перебування на лікуванні іншої фізичної особи-пацієнта, які, відповідно до статті 40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", можуть містити лікарську таємницю.

38. Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що справа Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 753/18064/16-к за кримінальним провадженням № 12015100020001865 від 27.02.2015 не відносяться до обставин цієї справи, оскільки за змістом наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що зазначене кримінальне провадження здійснювалося за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 358, частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 190 КК України, тобто за статтями, які пов`язані із злочинами проти власності та шахрайством.

39. При цьому, обмежившись посиланням на наявну на сайті МВС інформацію, суд не досліджував стан розгляду справи № 753/18064/16-к, причини, обставини та наслідки відкриття кримінального провадження №12015100020001865 від 27.02.2015 щодо ОСОБА_8 , а також наслідки та зв`язок таких обставин із обставинами, на які посилається позивач.

40. Місцевий господарський суд, надаючи оцінку Наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5, яким задоволено у повному обсязі скаргу ОСОБА_1 від 03.11.2021 та скасовано рішення від 02.09.2021 за №60139370, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., зазначив лише про те, що такий доказ не є доказом в розумінні частини першої статті 76 ГПК України щодо позовної вимоги про визнання довіреності неукладеною. Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки Наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5 та Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.11.2021 в контексті позовної вимоги про витребування спірної квартири на користь позивачки на підставі статей 387, 387 ЦК України.

41. Водночас, посилаючись на рішення Конституційного Суду України Другого сенату у справі № 3-270/2019 (6302/19), місцевий господарський суд не врахував, що визнання норми неконституційною зазначеним Судом не має наслідком автоматичне скасування усіх рішень та дій, які були вчинені на підставі такої норми.

41.1. При цьому, предметом цієї справи не є скасування Наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2021 за № 4171/5 та Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.11.2021, відтак їх чинність у цій справі не може оцінюватися судом, оскільки такі обставини не є предметом судового розгляду у цій справі.

42. Також місцевий господарський суд зазначив, що об`єкт нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_2 в якості частки учасника ОСОБА_1 внесена до статутного капіталу ТОВ "ВЕРЕЯ-Д". При цьому, обмежившись посиланням на те, що на момент розгляду справи позивачем не надано обґрунтованих доказів того, що дії пов`язані з формуванням статутного капіталу ТОВ "ВЕРЕЯ-Д" з боку позивача, в якості учасника Товариства, здійснювалось поза волею позивача, суд не дослідив обставини набуття позивачем статусу учасника зазначеного Товариства та не обґрунтував/спростував доводи позивача, що такі дії були поза його волею в контексті доводів представника відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву.

43. Апеляційний господарський суд, надаючи оцінку доводам скаржника, фактично зазначив ті самі підстави для відмови у задоволенні позову, що і місцевий господарський суд, без надання власної оцінки відповідної оцінки як доводам скаржника, так і наявним в матеріалах справи доказам.

44. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про наявність доказів на підтвердження наявності довіреності, не дослідили обставини щодо законності вчинення такої нотаріальної дії приватним нотаріусом, яка позивачем прямо ставиться під сумнів. При цьому, оскарження правочинів, які були вчинені на підставі довіреності, враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, є передчасним, оскільки наявність дійсної на момент вчинення правочинів довіреності спростовуватиме наявність підстав, на які посилається позивачка для визнання таких правочинів недійсними.

44.1. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що однією з підстав застосування статті 388 ЦК України є вибуття майна з власності позивача поза його волею. У цій справі позивачка не лише зазначила про відсутність волі при вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення довіреності, але й щодо укладення подальших правочинів.

44.2. При цьому, судами не враховано, що наявність кримінального провадження щодо здійснення шахрайства приватним нотаріусом, звернення позивачки до Міністерства юстиції України з відповідними скаргами, відсутність оригіналу довіреності та нотаріальної справи є у своїй сукупності обставинами, яким суди повинні надавати оцінку не лише кожній окремо, але й у їх сукупності, з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів" не лише щодо доводів позивача, але й щодо доводів інших учасників справи.

44.3. На відмінну від "достатності доказів", зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

44.4. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

45. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

46. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

48. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Не з`ясувавши відповідних обставин (щодо законності вчинення дій приватним нотаріусом, законності вчинення подальших правочинів на підставі довіреності та наявності обставин та підстав для застосування положень статей 387, 388 ЦК України) та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог щодо визнання довіреності недійсною і застосування положень статей 387, 388 ЦК України.

50. Ураховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, надати належну оцінку доводам позивачки щодо законності дій приватного нотаріуса, наслідків таких дій і обставини в частині внесення спірного нерухомого майна в статутний капітал боржника, а також щодо наявності/відсутності обставин для застосування статей 387, 388 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

53. Згідно пунктом 1 та пунктом 2 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

54. З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

55. Під час нового розгляду справи у визначеній частині, місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

56. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не ухвалюється нове рішення, а справа направлена до місцевого суду на новий розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 908/3077/21 (908/939/23) - скасувати.

3. Справу № 908/3077/21 (908/939/23) направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік