Рішення

від 22.11.2024 по справі 128/2160/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2160/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши увідкритому засіданнів залісуду впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявоюОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_2 в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області. Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належала померлому як члену колгоспного двору даного житлового будинку, який не втратив своє право на майно колгоспного двору станом на 15.04.1991 відповідно до записів погосподарських книг. Крім того, на ім?я ОСОБА_2 23.12.2009 було видано виконавчим комітетом Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області свідоцтво №58 про право власності на житловий будинок, з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.11.2009 за №120, згідно з яким ОСОБА_2 зазначений власником даного житлового будинку. Проте зазначений правовстановлюючий документ, а також підстава його видачі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.11.2009 за №120 були видані вже після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , за межами його цивільної правоздатності, а тому не породжують ніяких прав згідно з нормами статті 25 ЦК України, у зв`язку з чим вона не має можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок в нотаріальній конторі. 26.10.2007 ОСОБА_2 склав заповіт, яким усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде йому належати на момент смерті, заповідав своїй онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний заповіт був посвідчений 26.10.2007 ОСОБА_3 , секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за №525. Дублікат даного заповіту, замість втраченого, був виданий та посвідчений 26.02.2009 ОСОБА_3 , секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та зареєстрований в реєстрі за №11. Таким чином, вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_2 . Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і які прийняли спадщину, не було. Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_2 вона прийняла як спадкоємиця за заповітом та на решту спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме: на право на земельну частку (пай). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її баба ОСОБА_4 в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області. Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належала померлій як члену колгоспного двору даного житлового будинку, який не втратив своє право на майно колгоспного двору станом на 15.04.1991. Також було видано правовстановлюючий документ під час перебування баби ОСОБА_4 та діда ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, однак свідоцтво про право власності було видано вже після смерті діда, за межами його цивільної правоздатності, тому воно не породжує ніяких прав для особи згідно з нормами статті 25 ЦК України та не є належним правовстановлюючим документом на будинок. 21.01.2009 баба ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде їй належати на день смерті, онуці ОСОБА_1 . Даний заповіт був посвідчений 21.01.2009 ОСОБА_3 , секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за №07. Спадщину після смерті баби ОСОБА_4 вона прийняла, так як у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 баби ОСОБА_4 і які прийняли спадщину, немає. Оформити свої спадкові права на будинок в нотаріальній конторі вона не має можливості, так як відсутній належний правовстановлюючий документ на спадковий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а правоздатність діда ОСОБА_2 припинилася у зв`язку з його смертю. Відповідно до записів погосподарських книг, житловий будинок АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 відносився до суспільної групи колгоспних дворів і його членами були двоє осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які, відповідно, набули в рівних частках (по 1/2 частці кожний) право власності даний житловий будинок. Для того, щоб вирішити спір в досудовому порядку, вона зверталася до Вінницької районної державної нотаріальної контори, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.04.2024 за №611/02-31, тобто досудове врегулювання спору не дало бажаних результатів, а тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду. Тому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 27.10.2007 діда ОСОБА_2 (1/2 частка) та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 баби ОСОБА_4 (1/2 частка), а загалом право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається, відповідно до технічного паспорту від 22.04.2024, з житлового будинку під літ. «А»; веранди літ. «а»; ганку; сараю літ. «Б»; погребу літ. «п/Б»; сараю літ. «В»; погребу літ. «п/В»; сараю літ. «в»; воріт №1; хвіртки №2; огорожі №3; огорожі №4.

Суддя Вінницькогорайонного судуВінницької областіухвалою від31.05.2024відкрив провадженняу справіта призначивпідготовче засідання;витребував зВінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи №971/2008, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , та копію спадкової справи №214/2009, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 .

17.06.2024 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 31.05.2024 надійшла копія спадкової справи №971/2008, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , та копія спадкової справи №214/2009, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 .

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 13.08.2024 закрив підготовче провадження у справі та призначив судовий розгляд.

В судове засідання 20.11.2024 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

В матеріалах справи наявна заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Галіциної В.В. про розгляд справи без участі сторони позивача, позовну заяву підтримують та просять її задовольнити.

Представник відповідача Стрижавської селищної ради Форостяна О. попередньо подала до суду заяву, в якому просить розглянути дану справу без участі представника Стрижавської селищної ради, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

В частині третій статті 211ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 20.11.2024 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.10.2007 (а.с. 7).

26.10.2007 на випадок своєї смерті ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все його майно, де б воно не знаходилося, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на момент смерті, заповідає своїй онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією дублікату заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №11 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.01.2009 (а.с. 8).

21.01.2009 на випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого усе її майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, вона заповідає своїй онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого 21.01.2009 секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі за №07 (а.с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.05.1980, батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 12).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.03.2006, виданого повторно, батьками ОСОБА_6 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 11).

17.05.1978 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 17.05.1978 (а.с. 13).

З копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_6 від 23.12.2009 убачається, що житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , в цілому належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та складається з житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», ганку, загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 23,3 кв.м, сараю літ. «Б», погребу літ. «п/Б», сараю літ. «В», погребу «п/В», сараю літ. «в», огорожі №1-4; свідоцтво видане відповідно до рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради від 26.11.2009 №120 (а.с. 16).

Згідно з копією технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 22.04.2024, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», ганку, сараю літ. «Б», погребу літ. «п/Б», сараю літ. «В», погребу літ. «п/В», сараю літ. «в», воріт №1, хвіртки №2, огорожі №3, огорожі №4 (а.с. 18-22).

Відповідно до копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24.09.2008, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини; визначено ОСОБА_1 додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області, після смерті ОСОБА_2 (а.с. 99).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.03.2009, державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовська Л.М. посвідчила, що «на підставі заповіту, посвідченого секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовською В.О. 26.10.2007 і зареєстрованого в реєстрі за №525, дублікат якого виданий ОСОБА_3 , секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, 26.02.2009 і зареєстрованого в реєстрі за №11, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 ; спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з земельної частки (паю) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, що знаходиться в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належної померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №0448655, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 11.11.1997 на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27.06.1997 №328, зареєстрованого 13.11.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1209; спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Мізяківські Хутори», що знаходиться в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області в розмірі 5023 грн, належного померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифіката) серії ВІ ІІІ №007552, виданого Мізяківсько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області 14.09.2001; спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з грошових вкладів з усіма нарахованими відсотками та компенсаціями до вкладів, що зберігаються у ТВБВ №5321/026 філії Вінницьке районне відділення № НОМЕР_7 ВАТ «Державний ощадний банк України» в смт Стрижавка на рахунках №626, №91551/62600, належних померлому на підставі листа філії Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Вінниці від 16.03.2009 за №669» (а.с. 23).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину на заповітом від 13.07.2015, посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Каблучко Ю.В., «на підставі заповіту, посвідченого секретарем Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області Колосовською В.О. 21.01.2009, зареєстрованого в реєстрі за №07, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 1,6191 га, кадастровий номер 0520684000:01:003:0142, яка розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №774819, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 19.11.2008 на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 08.09.2008 №1765, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010884000256» (а.с. 24).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №41486537 від 30.07.2015 убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520684000:01:003:0142, розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, на праві приватної власності 30.07.2015 зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 25).

Відповідно до копії довідки від 17.03.2009, виданої сільським головою ОСОБА_8 , ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 з 1924 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30).

Рішенням №906 44 сесії 6 скликання Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.09.2015 «Про перейменування вулиць в селах Мізяківські Хутори та Переорки Вінницького району Вінницької області» сільська рада вирішила, крім іншого, перейменувати в АДРЕСА_1 (а.с. 31).

З копії погосподарських книг убачається, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи колгоспного двору та станом на 15.04.1991 його членами були ОСОБА_2 голова сім`ї та ОСОБА_4 дружина (а.с. 32-33).

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.04.2024 №611/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадковий будинок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , оскільки документ, який посвідчує право власності видано після смерті спадкодавця, коли особа втратила цивільну правоздатність та дієздатність (а.с. 34).

У листі старости Мізяківсько-Хутірського старостинського округу Панасюк Л. від 07.07.2024 №72 зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , являється рідною донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією такого листа (а.с. 100).

Згідно з актом обстеження фактичного місця проживання від 07.07.2024, при перевірці обстеження місця реєстрації/проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована та проживає за вказаною адресою; ОСОБА_6 являється рідною донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 101).

З витягу зі словника власних імен людей (українсько-російський і російсько-українськи) убачається тотожність імен ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) і ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) (а.с. 110-111).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.10.2024 №1901/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку спадкового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , оскільки у спадкоємця відсутні документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно та право власності спадкодавця не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав відповідно до законодавства (а.с. 130).

З копії спадкової справи №971/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 убачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , подавши відповідну заяву до Вінницької районної державної нотаріальної контори, у заяві зазначила, що інші спадкоємці відсутні (а.с. 49).

Згідно з копією довідки від 17.03.2009, ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 з 1924 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 56).

З копії спадкової справи №214/2009 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 убачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , подавши відповідну заяву до Вінницької районної державної нотаріальної контори, у заяві зазначила, що інші спадкоємці відсутні (а.с. 68).

Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 12.11.2024, посвідченої старостою Мізяківсько-Хутірського старостинського округу Стрижавської селищної ради, спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька ОСОБА_2 вона не прийняла і на неї не претендує, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 батька разом з ним не проживала, а також не являлася на момент його смерті пенсіонеркою чи непрацездатною особою, а тому не мала права на обов`язкову частку у спадщині; спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері ОСОБА_4 вона також не прийняла і на неї не претендує, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері вона разом з нею не проживала; їй відомо, що в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 128/2160/24, не заперечує проти задоволення позову, оскільки дійсно ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , як спадкоємиця за заповітом (а.с. 145).

За змістом статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У статті 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому чинним законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельні ділянки, то спадкоємець також не набуває на них права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відтак, спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 27.03.2019 (справа № 2-1625/1997).

Як вбачається зі змісту статей1220,1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимогстатті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦПК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частина п`ята статті 1269 ЦК України).

У частині першій статті 1270ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно доч.5ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Установлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 відносився до категорії колгоспних дворів. Членами колгоспного двору значилися ОСОБА_2 (дід позивача) та ОСОБА_4 (баба позивача).

Згідно з вимогами статті 7 Конституції СРСР (в редакції 1936 року), колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року №5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року №69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

У пункті 6 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22.12.1995№20«Про судовупрактику усправах запозовами прозахист праваприватної власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст. 120, 123ЦК України (в редакції 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від24.06.1983№4«Про практикурозгляду судамиУкраїни справпро спадкування» та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З вищенаведеного та з матеріалів даної справи убачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування (житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 ), мали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у рівних частках, оскільки станом 15.04.1991 вони були єдиними його членами.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина, крім іншого, на 1/2 частку будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, оскільки у встановлений рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24.09.2008 строк звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини, є онука померлого ОСОБА_2 ОСОБА_1 . Інші спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині та/або які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, відсутні.

Також установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 відкрилася спадщина, крім іншого, на 1/2 частку будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини, є онука померлої ОСОБА_4 ОСОБА_1 . Інші спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині та/або які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, відсутні.

Отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна після смерті діда та після смерті баби, ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 не має змоги, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосуваннястатті 392 ЦК Україниє відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Установлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 та баби ОСОБА_4 , які у рівних частках (по 1/2 частці) мали право на майно, що належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування (житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 ),однак отриматив нотаріусасвідоцтва проправо наспадщину післясмерті дідата післясмерті бабипозивач не має можливості.

Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

За клопотанням позивача суд вважає залишити за останньою судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1222-1223, 1233, 1269-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_2 та в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 баби ОСОБА_4 на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», ганку, сараю літ. «Б», погреба літ. «п/Б», сараю літ. «В», погреба літ. «п/В», сараю літ. «в», воріт №1, хвіртки №2, огорожі №3, огорожі №4.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Стрижавська селищна рада, адреса місцезнаходження: селище Стрижавка, вул. Героїв України, 7, Вінницького району Вінницької області.

Дата складення повного судового рішення 22.11.2024.

СУДДЯ