Ухвала

від 20.11.2024 по справі 344/20254/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20254/24

Провадження № 2/344/4763/24

У Х В А Л А

20 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №16 в м.Івано-Франківську», третя особа без самостійних вимог Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач та його представник звернулися до Івано-Франківського міського суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на частину гаража в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року відкрито провадження у справі.

20.11.2024 сторона позивача подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії, що спрямовані на відчуження передачу, демонтаж та інше розпорядження гаражем № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , заборонити Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-Будівельний кооператив №16 в м.Івано-Франківську» проводити будь-які роботи, пов`язані з демонтажем або переміщенням зазначеного гаража. Підставами забезпечення позову зазначає: наявність двох спадкоємців, права яких можуть бути порушені, оскільки відповідач ОСОБА_3 вже намагався приховати існування зазначеного майна; існування ризику, що гараж № НОМЕР_1 може бути демонтований або проданий, що унеможливить подальше виконання судового рішення, на підставі листування з Гаражно-Будівельним кооперативом 16; зі сторони голови ГБК-16 03.12.2021 вже було зроблене незаконне заволодіння гаражем номер НОМЕР_1 в ГБК-16 на користь ОСОБА_3 з подальшою метою відчуження спадкового майна.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, забезпечення позову здійснюється з метою ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У свою чергу у п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України забезпечення позову може бути здійснено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом з цим відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, забезпечення позову здійснюється з метою ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Процесуальним законом встановлено обов`язок заявника щодо визначення конкретних дій заборону на вчинення яких повинно бути звернуто індивідуально визначеному колу суб`єктів, в свою чергу прохальна частина заяви про забезпечення позову є абстрактною за формою визначення заборонених дій, щодо нерухомого майна; не може бути встановлено на час виконання ухвали, а також безпосередньо впливає на обсяг виконавчих дій, що можуть бути вчинені за ухвалою суду.

Позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наміру відповідачів відчужити майно, що є предметом спору.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже обов`язком позивача є доведення правових підстав його заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову, доведення обставини не здійснення відповідних дій з метою зловживання процесуальними правами.

Отже в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено доказів об`єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Всупереч положенню п. 1 ст. 151 ЦПК України заявником не вказано пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення його заяви.

Однак в усталеній судовій практиці та цивільній правовій доктрині вказано на необхідність перевірки зазначених форм поведінки учасників цивільних відносин на відсутність елементів зловживання відповідними правами, оскільки як зазначено в положеннях ЦПК України здійснення дій чи утримання від них має правові наслідки для відповідних заінтересованих осіб.

Необхідність вирішення питання про зустрічне забезпечення також передбачено положенням п. 1 ст. 151 ЦПК України та належить до обов`язків позивача.

Таким чином заява сторони позивача не підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення, докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Бородовський С.О.