Рішення

від 12.11.2024 по справі 141/292/24

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/292/24

Провадження №2/141/123/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

за участю:

позивачі не з`явилися,

представника відповідача - адвоката Гончар О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/292/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Надія-М.В.» про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою,

У С Т А Н О В И В :

03.06.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Надія-М.В.» про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по частки земельної ділянки площею 3,1999 га, кадастровий номер 0523181700:02:002:0656, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Оратівської селищної ради за межами села Заруддя Вінницького району Вінницької області.

Вказана земельна ділянка була подарована позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 бабою ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.07.2023, яка за життя оформила спадщину на підставі рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 17.03.2022 у справі № 141/115/22 на земельну ділянку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі зазначають, що весь час після смерті їх прабабки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ФГ «Надія-М.В.» безпідставно користувався вказаною земельною ділянкою та отримував відповідні блага, грошові кошти.

Баба позивачів ОСОБА_3 разом з позивачами неодноразово звертались до відповідача щодо здійснення нарахування грошових коштів за користування вказаною земельною ділянкою та отримання відповідних виплат, однак відповідачем в усному порядку було зазначено, що він відмовляється сплачувати кошти за користування земельною ділянкою.

Також позивачі зазначають, що наприкінці 2023 року відповідач повернув їм вказану земельну ділянку зі свого користування, однак без відшкодування будь-яких витрат за користування земельною ділянкою.

За вказаних обставин позивачі вважають, що відповідач зобов`язаний відшкодувати їм витрати за фактичне користування земельною ділянкою за 2021, 2022 та 2023 роки.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять суд стягнути з ФГ «Надія-М.В.» на їх користь заборгованість за користування земельною ділянкою за період з січня 2021 року по грудень 2023 року в розмірі по 20236,04 грн кожному позивачу.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі № 141/292/24 та призначено підготовче судове засідання на 30.07.2024.

29.07.2024 до суду від представника відповідача ФГ «Надія-М.В.»адвоката ГончарО.І. надійшов відзив на позов від 29.07.2024,згідно якогоадвокат ГончарО.І. просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву від 29.07.2024 зазначено, що 30.12.2022 постановою слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Бенеди Я.В. кримінальне провадження №4202202240000074 від 14.09.2022 за ч.1 ст. 212 КК України про те, що службові особи ФГ «Надія-М.В.» під час використання земельної ділянки на території Оратівської селищної ради умисно ухилились від сплати податків, заподіявши державі збиток в значних розмірах, закрито.

Адвокат Гончар О.І. вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають фактичним вимогам справи і вимогам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Судове засідання, призначене на 30.07.2024, не відбулось та було відкладено на 29.08.2024, у зв`язку із задоволенням заяви представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Дербіна Д.О. від 29.07.2024 про відкладення розгляду справи.

09.08.2024до судунадійшла відповідьна відзивпредставника позивачів адвоката Дербіна Д.О. від 06.08.2024, у якій адвокат ДербінД.О. просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування відповіді на відзив від 06.08.2024 зазначено, що постанову старшого слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Цвітка В.М. від 26.11.2023 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄДРДР 14.09.2022 за №4202202240000074 по ч.1 ст. 212 КК України, на яку посилався представник відповідача у відзиві на позовну заяву, ухвалою судді Іллінецького районного суду Вінницької області 04.06.2024 у справі № 131/830/24 скасовано.

Відтак, на сьогоднішній день за вказаним кримінальним провадженням продовжується досудове розслідування, а тому посилання представника відповідача на постанову слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Бенеди Я.В. про закриття кримінального провадження від 30.12.2022 є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу.

Ухвалою судувід 29.08.2024закрито підготовчепровадження усправі №141/292/24та призначеносправу досудового розглядупо сутіна 19.09.2024,у судове засідання викликати в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Судові засідання, призначені на 19.09.2024 та на 26.09.2024, не відбулись та були відкладено на 26.09.2024 та, в подальшому, на 24.10.2024, у зв`язку з відпусткою судді, та, відповідно, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивачів адвоката Дербіна Д.О. від 26.09.2024, а також клопотання представника відповідача ФГ «Надія-М.В.» адвоката Гончар О.І. від 24.09.2024 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2024, було оголошено перерву до 12.11.2024, у зв`язку із задоволенням усного клопотання представника позивачів адвоката Дербіна Д.О.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,а такожїх представник адвокат Дербін Д.О., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.11.2024 не з`явилися.

При цьому, 06.11.2024 до суду надійшли заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.10.2024 про розгляд цивільної справи № 141/292/24, призначеної на 12.11.2024, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Також 12.11.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивачів адвоката Дербіна Д.О. від 12.11.2024, якій представник позивача просить суд розглядати цивільну справу № 141/292/24 без участі позивачів та представника позивачів, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Згідно ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, з`ясувавши думку представника відповідача, а також з урахуванням конкретних обставин справи №141/292/24, наявності доказів своєчасного та належного повідомлення позивачів та їх представника про час, день та місце розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи № 141/292/24 за відсутності позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,а такожїх представника адвоката Дербіна Д.О.

В судовому засіданні 12.11.2024 представник відповідача ФГ «Надія-М.В.» адвокат Гончар О.І. позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.07.2024.

Додатково представник відповідача адвокат Гончар О.І. зазначив, що позивачами не надано та матеріали справи № 141/292/24 не містять документів. які б свідчили про будь-яке перешкоджання користування саме позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даної земельної ділянки, право на користування якої виникло у позивачів лише з 10.07.2023, а тому вважає, що право позивачів не було порушено жодним чином ні у 2021 році, ні у 2022 році, ні до 10.07.2023.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача, розглянувши матеріали справи № 141/292/24, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 17.03.2022 у справі № 141/115/22 позов ОСОБА_3 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0340851, виданий 07.03.1997року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області на ім`я ОСОБА_7 , дійсно належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,право наземельну частку(пай)для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва орієнтовноюплощею 3,54в умовнихкадастрових гектарах,розташовану натериторії Оратівськоїселищної радиВінницького районуВінницької області,згідно сертифікатуна правона земельнучастку (пай)серії ВН№ 0340851,виданого 07.03.1997року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набрало законної сили 28.04.2022.

Згідно інформації Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області, державного акту на право власності на земельну ділянку (пай) на ОСОБА_4 немає у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а державні акти на земельні ділянки (паї) видавалися в 2012 році, однак земельна ділянка на ім`я ОСОБА_4 виділена за № 151 в полі № 5.

Рішенням позачергової 38 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради № 1346 від 31.01.2023 надано гр. ОСОБА_3 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) № 151 в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1999 га, яка знаходиться на території Оратівської селищної ради за межами с. Заруддя Вінницького району Вінницької області, згідно рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 17.03.2002, справа № 141/1125/22.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 10.07.2023 (далі по тексту договору), посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 812, ОСОБА_3 (далі по тексту дарувальник) подарувала та передала у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі по тексту обдаровуваних) у рівних частках по (одній другій) частці кожному, а обдаровувані прийняли у власність, у рівних частках по (одній другій) частці кожний, дар від дарувальника майно, яке розташоване на території Оратівської селищної ради за межами села Заруддя Вінницького району Вінницької області та складається з цілої частки земельної ділянки площею 3,1999 га, кадастровий номер 0523181700:02:002:0656 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дарувальник передає майно у власність обдаровуваних безоплатно. (п.1, п.2 договору).

Земельна ділянка в цілому належить дарувальнику на підставі рішення про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність № 1453 від 18 травня 2023 року, виданого Оратівською селищною радою Вінницького району Вінницької області та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 50706711, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2752939705231. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу № НВ-9923670042023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04 липня 2023 року, створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, складає 114808,97 грн. ( п.3, п.4 договору).

Дарувальник стверджує та гарантує, що земельна ділянка, на момент укладення договору, нікому іншому не відчужена, щодо неї та відносно дарувальника не ведуться судові спори, відносно неї не укладено будь-яких договорів про відчуження та є його приватною власністю. Обтяжень земельної ділянки немає. Земельна ділянка візуально оглянута обдаровуваними до підписання цього договорів. Недоліків чи дефектів, які перешкоджали б її використанню за призначенням і інших недоліків на земельній ділянці, які на момент огляду виявлено обдаровуваними не було. Претензій до дарувальника щодо якісних характеристик відчужуваної земельної ділянки обдаровувані не мають. (п.8, п. 9 договору).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав № 338582671 та № 338581649, сформованих 10.07.2023, земельна ділянки площею 3,1999 га, кадастровий номер якої 0523181700:02:002:0656 на праві спільної часткової власності з розміром частки належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено 10.07.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Є.М. на підставі договору дарування, реєстр№ 812, що виданий 10.07.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Є.М.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_3 від 13.10.2022, адресовану начальнику ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 , ОСОБА_3 просить прийняти міри до ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 , відкрити кримінальне провадження за ст. 197-1 КК України, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за вказаним фактом, оскільки земельна частка (пай) на підставі рішення Оратівського районного суду від 17.03.2022 (справа № 141/115/22) належить їй, а користується нею безпідставно ОСОБА_9 та відмовляється повертати в користування заявника.

В подальшому ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було повідомлено ОСОБА_3 , що за результатами її звернення було установлено, що по даному факту відсутні ознаки кримінального та адміністративного правопорушення, а викладені у зверненні обставини містять ознаки цивільно-правових відносин, при завданні майнової шкоди фізичній особі спори вирішуються у судовому порядку. Щодо встановлення відомостей про використання земельної ділянки надіслано запит на проведення перевірки до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Згідно листа представника ОСОБА_3 ОСОБА_10 від 31.05.2022, адресоване керівнику ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 , у зв`язку з тим, що за період з 10.11.1998 (день смерті ОСОБА_4 ) по сьогоднішній день земельною ділянкою, право на яку визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Оратівського районного суду Вінницької області користується ОСОБА_9 , ОСОБА_10 просить здійснити нарахування на ім`я ОСОБА_3 грошових коштів за користування вказаною земельною ділянкою та виплатити за майновий пай.

Також відповідно до заяви ОСОБА_3 , адресованої керівнику ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 , ОСОБА_3 просить віддати ОСОБА_5 земельну ділянку (пай), державну реєстрацію земельної ділянки було проведено 27.03.2023, кадастровий номер 0523181700:02:002:0656, яка належить ОСОБА_3 та знаходиться на даний час у користуванні ФГ «Надія-М.В.».

30.12.2022 постановою слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Бенеди Я.В. кримінальне провадження №4202202240000074 від 19.09.2022 про те, що службові особи ФГ «Надія-М.В.» під час використання земельної ділянки на території Оратівської селищної ради умисно ухилились від сплати податків, заподіявши державі збиток в значних розмірах, закрито.

Як убачається зі змісту постанови від 30.12.2022, під ча кримінального провадження було винесено аргументовану постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 щодо визнання її потерпілою, у зв`язку з відсутністю фактів, які б вказували на відсутність завдання останній будь-якої шкоди, передбаченої ст. 55 КПК України та відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.

Згідно постанови від 30.12.2022, допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 вказав, що він є директором ФГ «Надія-М.В.» та на підставі договорів оренди належне йому господарство використовує земельні ділянки громадян, які розташовані на території Заруддянського старостинського округу Оратівської ТГ Вінницької області, для ведення фермерської діяльності, пов`язаної з сільськогосподарським виробництвом. Також додав, що знає ОСОБА_3 , яка протягом певного часу вимагає сплачувати їй орендну плату за одну із земельних ділянок, що перебуває у користуванні господарства, оскільки дана земельна ділянка раніше належала матері ОСОБА_3 , однак жодних документів, які б підтверджували право власності або ж правонаступництва, оформлення спадщини надати відмовляється та не з`являється до вказаного господарства для належного оформлення відповідних документів, з метою вирішення питання щодо отримання відповідної орендної плати. Враховуючи викладене, його господарство не в праві виплачувати грошові кошти за користування земельною ділянкою особі, яка не має підтверджуючих документів на право вланості. Крім того, ОСОБА_9 , зазначив, що його фермерське господарство сумлінно сплачує усі податки до місцевого бюджету, про що ведуться відповідні записи та наявні відповідні відомості в податковій, заборгованості та претензій до ведення ним господарської діяльності немає.

Окрім того, у постанові від 30.12.2022 зазначено, що аналізуючи здобуту в процесуальному порядку інформацію, можна дійти висновку, що звинувачення ОСОБА_3 щодо директора ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 носить здебільшого особистий характер, оскільки останній відмовився виплачувати кошти за оренду земельної ділянки заявниці, у зв`язку у відсутністю у неї належних документів на право власності вказаної земельної ділянки. Варто додати, що у зверненні ОСОБА_3 відсуті достатні відомості про ухилення ФГ «Надія-М.В.» (код ЄДРПОУ 13328972) від сплати земельного податку, оскільки останньою не було зазначено кадастрового номеру даної земельної ділянки та не долучено підтверджуючих документів, які б свідчили про існування сформованої земельної ділянки відповідно до ст. 79, 79-1 Земельного Кодексу України, а лише вказано про існування сертифікату на право на земельну частку (пай), який лиш посвідчує нереалізоване право на земельну ділянку, з чого можна зробити висновок що відповідні документи в заявниці відсутні.

Також у постанові від 30.12.2022 вказано, що з урахуванням зазначеного та зібраних у кримінальному провадженні доказів, надаши їм належну правову оцінку, слід дійти до висновку про те, що в даному випадку мають місце наявність цивільно-правових відносин з приводу доведення факту, що має юридичне значення на право власності на земельну частку (пай) за ОСОБА_3 після смерті її матері в зв`язку зі спадкуванням за законом, який в свою чергу є втраченим, відповідачем у цивільних правовідносинах є Оратівська селищна рада і ніяким чином не ФГ «Надія-М.В.», а тому факти, викладені у заяві щодо несплати податків ФГ «Надія-М.В.» за земельну ділянку, яка де-юре є, а де-факто належним чином не оформлена, не виділена на місцевості та фізично не існує, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, що виключає наявність в діянні події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, а тому кримінальне провадження, всесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022022240000074 від 19.09.2022 закрито, у зв`язку із відсутністю в діянні події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.06.2024 у справі № 131/830/24 скаргу представника скаржника ОСОБА_3 адвоката Дербіна Д.О. на постанову старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Цвітка В.М. про закриття кримінального провадження від 26.11.2023 по кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄДРСР 14 вересня 2022 року №4202202240000074 по ч.1 ст. 212 КК України задоволено.

Постанову старшого слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Цвітка В.М. про закриття кримінального провадження від 26.11.2023 по кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄДРСР 14 вересня 2022 року №4202202240000074 по ч.1 ст. 212 КК України скасовано.

Матеріали кримінального провадження №4202202240000074 від 14.09.2022 повернуто до СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області для організації проведення досудового розслідування.

Як убачається зі змісту типових договорів оренди землі, укладених 17.10.2023 між ОСОБА_2 (орендодавцем), а також ОСОБА_1 (орендодавцем) та Селянсько-фермерським господарством «Валентина» в особі голови Зрубовенка А.А. (орендарем), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку на території Заруддянської сільської ради з кадастровим номером 0523181700:02:002:0656, яка розташована за межами села Заруддя. В оренду передається по земельної ділянки площею по 1,5999 га. Договір укладено на строк 10 (десять) років (п.1, п.2, п.8 типових договорів оренди землі).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі в розмірі не менше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за бажання орендодавця (п.9 типових договорів оренди землі).

Відповідно до відповіді №899759 від 12.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку площею 3,1999 га, кадастровий номер 0523181700:02:002:0656, на вказане нерухоме майно зареєстровано інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки, дата укладення та дата державної реєстрації договору 17.10.2023. Суб`єктами даного речового права є СФГ «Валентина» (орендар) та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 (орендодавці). Підставою речового права (права оренди земельної ділянки) є договори оренди землі № б/н, що були укладені 17.10.2023 між СФГ «Валентина» та ОСОБА_1 , а також між СФГ «Валентина» та ОСОБА_2 Суб`єктами права власності земельної ділянки площею 3,1999 га, кадастровий номер 0523181700:02:002:0656, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки у праві власності: , дата реєстрації права власності 10.07.2023.

Допитана в судовому засіданні 24.10.2024 свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що раніше працювала у сільській раді землеупорядником, а тому їй відомо, що відповідач ФГ «Надія-М.В.» користується земельною ділянкою, яка належить позивачам, з 2007 року по день прийняття спадщини ОСОБА_3 , оскільки на вказану земельну ділянку (невитребуваний пай) мала право ОСОБА_4 , якій було виділено дану земельну ділянку після розпаду колгоспу.

Також свідок повідомила, що їй відомо про те, що позивачі звертались до відповідача, а саме голови ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 з приводу відшкодування збитків, а саме грошових коштів за користування земельною ділянкою, оскільки приїзджали приблизно рік назад, а саме влітку 2023 року у село до рідні. ОСОБА_3 земельну ділянку не обробляла, вказана земельні ділянка (не витребуваний пай) знаходилась у полі, на якому також знаходились оформлені земельні ділянки (паї) інших людей.

На даний час свідку ОСОБА_6 відомо, що земельну ділянку обробляє інша особа, якій позивачі віддали земельну ділянку в оренду.

Допитаний в судовому засіданні 24.10.2024 свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є головою СФГ «Валентина» та зазначив суду, що дізнався про дану земельну ділянку років 5-6 назад, оскільки у нього з Оратівською РДА були оформлені не витребувані паї, які були законно у його в оренді. ОСОБА_3 звернулась до нього з питанням про те, чи не було у нього у користуванні її не витребуваного паю, однак після перевірки списків було виявлено, що паю її в нього в оренді не було.

В подальшому, оглянувши карту розподілу паїв із колгоспу «Хлібороб», яка знаходилась у Зарудянській сільській раді, було виявлено, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_3 , знаходиться на площі поля, яке перебуває у обробітку ФГ «Надія-М.В.». При цьому, на той час кадастрового номер земельній ділянці не було присвоєно, а було зазначено лише умовні кадастрові одиниці.

Також свідок ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є власниками земельних ділянок, котрі розташовані по сусідству із земельною ділянкою, яка належала бабі позивачів. В подальшому, протягом 5-6 років бабою позивачів було розпочато процедуру оформлення право власності на дану земельну ділянку, та рік назад ОСОБА_3 уже було оформлено право власності на дану земельну ділянку

Свідок ОСОБА_5 вказує, що чув інформацію, про те, що власники даної земельної ділянки попросили голову ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 про виплату їм орендної плати за користування земельною ділянкою за останні три роки, так як він нею користувався, наскільки відомо свідку, 5-6 років, однак виплату позивачі не отримали.

Також свідок ОСОБА_5 зазначив, що на даний час дана земельна ділянка, яка належить позивачам, перебуває у нього в оренді. Земельна ділянка перебуває у нього в оренді з моменту оформлення позивачами права власності на дану земельну ділянку та, відповідно, оформлення договору оренди земельної ділянки, який було укладено між ним та позивачами особисто приблизно 11 місяців назад. За 2024 рік позивачам було перераховано орендну плату у розмірі 23000 грн (зі сплатою податку), та зазначив, що за 2023 рік орендна плата становила 19000 грн, однак чи виплачувалась позивачам орендна плата за 2023 рік, свідок не пам`ятає.

Також свідок ОСОБА_5 зазначив, що ним було досягнуто домовленість із керівником ФГ «Надія-М.В.» ОСОБА_9 про обмін земельними ділянками, а тому ним обробляється інша земельна ділянка, яка розташована на другому полі.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно із ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Разом з цим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню із дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. При цьому, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, який, однак, є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 683/1540/16-ц, від 08 листопада 2021 року у справі № 639/4848/18.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи справу, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Також, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відтак, досліджуючи наявні у справі № 141/292/24 докази та фактичні обставини, а також з огляду на характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд вважає вірним обраний позивачами та їх представником спосіб захисту та відновлення їх порушених прав та інтересів в частині стягнення з відповідача відповідних сум грошових коштів.

Однак, суд не погоджується із підставами заявлених позовних вимог, а саме в частині застосування аналогії закону про оренду землі у правовідносинах, які виникли між позивачами та відповідачем.

Так, статтею 2Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України,цим Законом,іншими нормативно-правовимиактами,прийнятими відповіднодо них,а такождоговором орендиземлі.

За змістом ч. 5 ст.6Закону України«Про орендуземлі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15Закону України«Про орендуземлі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній чи відробітковій (надання послуг орендодавцю) формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватись у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Положеннями ст.24Закону України«Про орендуземлі» встановлено права та обов`язки орендодавця, у тому числі вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до норм ст.25Закону України«Про орендуземлі» орендарземельної ділянкимає право:самостійно господарюватина земліз дотриманнямумов договоруоренди землі;за письмовоюзгодою орендодавцязводити вустановленому законодавствомпорядку жилі,виробничі,культурно-побутовіта іншібудівлі іспоруди тазакладати багаторічнінасадження;отримувати продукціюі доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Аналогічні положення щодо оренди землі передбачає й Земельний кодекс України.

Зокрема, згідно п. «в» ч. 1 ст.96ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 4 ст.124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 2 ст.409ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно положень ст.792ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави стверджувати, що орендні відносини, які виникають між фізичним та юридичними особами щодо використання земельних ділянок регулюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору оренди землі у відповідності до норм Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Застосування аналогії закону до відносин оренди землі між сторонами положеннями Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України не передбачено.

При цьому, як установлено судом та убачається із матеріалів справи № 141/292/24, договір оренди щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:02:002:0656 між позивачами та відповідачем не укладався.

Отже, застосування положень Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України в частині оренди землі до відносин, як виникли між позивачами та відповідачем у справі № 141/292/24, на яке посилається представник позивачів у позовній заяві, є не вірним.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Так, згідно частини першої статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У частині першій статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зроблено такі висновки: «кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексуУкраїни дляделіктних зобов`язань,які виникаютьіз заподіянняшкоди майну,характерним є,зокрема,зменшення майнапотерпілого,а длякондикційних -приріст майнав набувачабез достатніхправових підстав.Вина заподіювачашкоди єобов`язковимелементом настаннявідповідальності вделіктних зобов`язаннях.Натомість длякондикційних зобов`язаньвина немає значення,оскільки важливимє фактнеправомірного набуття(збереження)майна однієюособою зарахунок іншої.Таким чином,обов`язокнабувача повернутипотерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як установлено судом, предметом позову у справі № 141/292/24 є стягнення з відповідача на користь позивачів, як власників спірної земельної діялнки, коштів за фактичне користування цією земельною ділянкою. Натомість, договір оренди спірної земельної ділянки між позивачами та відповідачем не укладався.

Відтак, до відносин, які виникли між сторонами у справі № 141/292/24, суд застосовує положення ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, оскільки відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 листопада 2022 року у справа № 910/9185/19 зроблено висновок, що: «вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213ЦК України єосновною вкондиційному зобов`язанні,але невичерпує йогозмісту,адже порядз неюіснує правопотерпілого навідшкодування доходіввід такогомайна.У абзаціпершому частинипершої 1214 ЦКУкраїни визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. За змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових: 1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно; 2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна; 3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння. Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається. Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов`язки, зокрема, виникає обов`язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов».

Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 316 та 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно доч.4ст.334ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Також у постанові ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зроблено висновок про те, що для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідка з Державного земельного кадастру; витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Як установленосудом таубачається ізматеріалів справи,позивачі сталивласниками спірноїземельної ділянки зкадастровим номером0523181700:02:002:0656 лише 10.07.2023 року на підставі договору дарування від 10.07.2023, а тому набули усіх правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним нерухомим майном саме з 10.07.2023.

До цієї дати власником земельної ділянки була ОСОБА_3 (рідна баба позивачів).

Поряд з цим, спірна земельна ділянка належала до категорії невитребуваних земельних паїв, що не заперечувалось представниками сторін.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Згідно витягуз Державногоземельного кадаструпро земельнуділянку №НВ-1200299232023від 27.03.2023спірна земельнаділянка зкадастровим номером0523181700:02:002:0656 була сформована з присвоєннями відповідного кадастрового номеру лише 27.03.2023 (дата державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК) та право власності на неї вперше було зареєстровано 10.07.2023 за позивачами (витяг з Державного реєстру речових прав від 10.07.2023).

Також 17.10.2023 між позивачами та СФГ «Валентина» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:02:002:0656.

З огляду на вказані обставини, право вимагати від відповідача сплати будь-яких коштів за користування спірною земельною ділянкою на підставі частини першої статті 1212Цивільного кодексуУкраїни позивачі, як власники нерухомого майна, набули лише з 10.07.2023 та до 17.10.2023 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що у матеріалах справи № 141/292/24 відсутні будь-які належні докази в підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка до моменту її формування з присвоєннями відповідного кадастрового номеру за рішенням органу місцевого самоврядування передавалася в оренду ФГ «Надія - М.В.» для використання за цільовим призначенням на визначений строк.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою за 2021, 2022 роки, та з 01.01.2023 до 10.07.2023 року є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивачі не були власниками спірної земельної ділянки у зазначені проміжки часу, а також з огляду на їх недоведеність належними доказами згідно ст.ст. 76, 77, 81 ЦПК України.

Поряд з цим, враховуючи той факт, що спірна земельнаділянка належаладо категоріїневитребуваних земельнихпаїв табула сформованаз присвоєннямивідповідного кадастровогономеру лише27.03.2023,а такожз оглядуна показисвідка ОСОБА_5 (якийє головоюСФГ «Валентина», якому, в свою чергу, на підставі укладеного договору оренди від 17.10.2023 позивачі передали у користування спірну земельну ділянку) в частині визначення місця розташування цієї земельної ділянки на відповідному земельному масиві та фактичного користування нею, та відсутності в матеріалах справи належних доказів, які б засвідчували факт використання відповідачем в період з 10.07.2023 до 17.10.2023 року саме спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:02:002:0656, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою за період з 10.07.2023 до 17.10.2023 є також недоведеними.

При цьому покази свідків в підтвердження того факту, що відповідач використовував спірну земельну ділянку суд оцінює критично, оскільки за відсутності інших належних доказів останні не підтверджують факт користування відповідачем саме земельною ділянкою з кадастровим номером 0523181700:02:002:0656, яка належала докатегорії невитребуванихземельних паївта буласформована зприсвоєннями відповідногокадастрового номерулише 27.03.2023.

Також інші доводи та посилання представників сторін щодо заявлених позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи №141/292/24, та відповідно не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За вказанихфактичних обставин,враховуючи нормичинного цивільногозаконодавства Українив контексті виникнення спірних правовідносин між сторонами, відсутності належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог (а самевідсутності належнихдоказів впідтвердження фактувикористання відповідачемсаме спірноїземельної ділянкияк невитребуваної земельної частки (паю) та в подальшому земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:02:002:0656), суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову у справі №141/292/24 відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також відмови задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76- 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Копію рішення направити позивачам згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 22.11.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачі:

ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

Фермерське господарство «Надія-В.М.» (вул. 8-го Березня, буд. 12, с. Заруддя Вінницького району Вінницької області, 22643).

Суддя С.В. Климчук