Ухвала

від 20.11.2024 по справі 308/16741/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16741/24

1-кс/308/6977/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковник юстиції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що в період з 17.07.2024 по 11.10.2024 у громадянки України ОСОБА_5 , яка займає посаду ректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З метою успішної реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_5 , будучи обізнаною з вищевказаними положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо надання відстрочки від мобілізації здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, розробила та впровадила злочинну схему, яка полягала в наступному: підшуковуванні військовозобов`язаних, які бажають ухилитися від мобілізації, після чого забезпечення формального влаштування останніх на денну форму навчання у іноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський Університет» (мовою оригіналу: «Vysoka skola medzinarodneho podnikania ISM Slovakia v Presove»), юридична адреса: АДРЕСА_1 та після отримання відповідних документів, які свідчать про зарахування на навчання, забезпечення їх подання через спільників вчинюваного злочину в ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою безперешкодного прийняття службовими особами зазначеної установи рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

При цьому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що самостійно реалізувати зазначену злочинну схему вона не спроможна, остання залучила до своєї злочинної діяльності проректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» громадянина України ОСОБА_6 та військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі ВСП) громадянина ОСОБА_7 , які переслідуючи корисливий мотив, надали свою добровільну згоду на участь у вчиненні злочину.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та на виконання раніше розробленої злочинної схеми, ОСОБА_5 в період з 17.07.2024 по 11.10.2024 підшукала ряд громадян України, серед яких і ОСОБА_8 , яким, з метою забезпечення ухилення від мобілізації, запропонувала за грошову винагороду в розмірі 1500 доларів США допомогти у влаштуванні на навчання в іноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський університет», без подальшого реального навчання, після чого за 700 доларів США вирішити питання з службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у безперешкодному прийнятті останніми рішення щодо надання відстрочки від мобілізації, на що останні погодилися.

Надалі, вищевказані особи, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, з метою забезпечення ОСОБА_5 влаштування на навчання у вищезгаданий іноземний вищий навчальний заклад передали останній раніше обумовлену суму коштів та пакет документів, а громадянин України ОСОБА_8 , 03.09.2024 об 11:13:03 год. прибув в приміщення службового кабінету ОСОБА_5 , який розташований на 7 поверсі в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 де також передав останній пакет необхідних документів та грошові кошти.

Окрім цього, ОСОБА_5 , з метою недопущення викриття злочинної діяльності з боку правоохоронних органів, повідомила вищевказаним особам та ОСОБА_8 про те, що під час розмов по мобільним засобам зв`язку необхідно вживати завуальовані (кодові) слова, зокрема відвідування ТЦК та СП «проходження виробничої практики», а грошові кошти «книжки», а також з кожним проводила чіткий інструктаж, щодо подальших дій.

В подальшому, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, передала вищезгадані документи в «Пряшівський університет», після чого отримала наступні документи, які свідчили про зарахування на навчання вищевказаних осіб, а саме: договір на навчання з додатками укладений навчальним закладом на словацькій мові, довідку про зарахування на навчання на словацькій мові, студентський квиток і квитанцію про оплату за навчання.

Надалі, ОСОБА_5 , після здійснення перекладу вищевказаних документів, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та успішної реалізації раніше розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, під час особистої зустрічі передала пакети вищевказаних документів, які свідчили про зарахування на навчання в іноземний вищий навчальний заклад та частину грошових коштів в сумі по 700 доларів США за кожну особу спільнику вчинюваного злочину, а саме: ОСОБА_7 , для подальшої передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вирішення питання щодо безперешкодного прийняття рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

В свою чергу ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, згідно відведеної йому злочинної ролі, з метою доведення спільного з ОСОБА_5 злочинного умислу до кінця, у невстановлений досудовим слідством час, однак не пізніше 11.10.2024, передав вищевказані пакети документів, серед яких і ОСОБА_8 службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідком чого останніми було прийнято рішення та надано відстрочку зазначеним особам від мобілізації.

Слідчий вказує, що таким чином, ОСОБА_5 , внаслідок вчинення таких умисних дій, обґрунтовано підозрюється у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, 11.10.2024 слідчим за погодженням з прокурором складено письмове повідомлення про підозру та повідомлено про підозру громадянці України ОСОБА_5 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В ході досудового розслідування отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 402851628 у відповідності до якої підозрюваній ОСОБА_5 належить на праві приватної власності об`єкт житлової нерухомості, а саме будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 424, 2 м. кв.

Сторона обвинувачення вказує, що отримані в ході досудового розслідування фактичні дані та сам механізм вчинення злочину, свідчить про те, що вищевказане майно придбане (одержане) підозрюваною ОСОБА_5 за доходи отримані від вчинення злочину, який інкримінується останній, з обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінального правопорушення за ст. ст. 114-1, 368-3 КК України, а тому у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вищевказане майно яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, з метою забезпечення його спеціальній конфіскації підлягає арешту.

Слідчий, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву, згідно якої просив розглянути клопотання про арешт майна без його участі та зазначив, що клопотання підтримує повністю та просить його задовольнити. Крім того, просить розглянути вищевказане клопотання без повідомлення підозрюваної та її захисника, з метою забезпечення арешту майна, оскільки органу досудового розслідування наявні ґрунтовні підозри та інформація про те, що ОСОБА_5 може вжити та вживає заходи щодо відчуження зазначеного майна третім особам. Зазначене майно підозрюваної щодо якого подано клопотання про арешт не є тимчасово вилученим.

Відповідно доположень ч.2ст.172КПК Україниклопотання слідчого,прокурора,цивільного позивачапро арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя на підставі ч.2 ст.172 КПК України вважає за можливе провести розгляд клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власників майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України.

11.10.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в межах кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна №402851628 від 08.11.2024 року, офісні приміщення (будівля з прибудовою) за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2024 року, вартість нерухомого майна становить 600000, 00 грн.

При цьому, до матеріалів клопотання додано довідку про доходи №9 від 22.10.2024 року, видану ОСОБА_5 , про те, що за період її перебування на посаді ректора ТОВ «ЗВО Східно-європейський слов?янський університет» за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 року нараховано 942 749, 81 грн. заробітної плати; довідку Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області №1505 9754 2050 2571 від 23.10.2024 видану ОСОБА_5 , яка отримує пенсію за віком, зокрема за період з травня 2021 по жовтень 2024 в сумі 517 627, 39 грн.; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи від 10.10.2024 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи від 10.10.2024 року.

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно доположень ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Метою поданого клопотання про арешт майна слідчий визначив забезпечення спеціальної конфіскації, відповідно до п.2 ч.2 ст.170 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:

1) обвинувального вироку суду;

2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;

4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст. 96-2 КПК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Обов`язок доведення необхідності арешту майна та наявності відповідних ризиків, законодавцем покладено на особу, що звернулася з клопотання про арешт майна.

За наведеного, дослідивши клопотання та додані до нього додатки слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором необґрунтовано та не наведено достатніх підстав, та не надано доказів для того, щоб вважати, що майно, а саме будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 424, 2 м. кв., на яке просить накласти арешт було одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, та що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

За положеннями ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, як накладення арешту на будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 424, 2 м. кв., такий захід забезпечення при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Крім того, за змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 2 ст. 131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, про арешт майна, - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1