Рішення

від 22.08.2024 по справі 439/680/24

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/680/24

Провадження № 2/439/291/24

22 серпня 2024 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач: Бродівська міська рада Львівської області,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області, про визнання права власності на майно за заповітом і у зв`язку з набувальною давністю, ухвалив таке рішення.

Позивач: ОСОБА_1 звернувсядо Бродівськогорайонного судуЛьвівської областііз позовнимивимогами довідповідача:Бродівська міськарада Львівськоїобласті,в якихпросить судвизнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,право власностіна 4/8ідеальних часткижитлового будинкуз приналежнимидо ньогогосподарськими будівлямиі побутовимиспорудами,який знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,з них3/8ідеальних частки,як наспадкове майноза заповітомі 1/8ідеальна часткау зв`язкуіз набувальноюдавністю.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 28 січня 1971 року було затвердження мирову угоду між сторонами, щодо поділу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даної ухвали було визначено наступні частки:

ОСОБА_3 - 4 / 8 ідеальних частки будинку

ОСОБА_4 - 3 / 8 ідеальних частки житлового будинку

ОСОБА_5 - 1 / 8 ідеальна частка будинку.

4/8 ідеальної частки, яка була визначена судом його батькові ОСОБА_3 , він успадкував. що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке було видане 05 квітня 2001 року державним нотаріусом Збавдень О.Є.

ОСОБА_4 на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області, було видано свідоцтво на право особистої власності від 11 листопада 1971 року, на 1/2 частку вищезазначеного житлового будинку, а не на 3/8 ідеальних частки, як це було визначено в затвердженій судом мировій угоді.

Реєстрація (перереєстрація) 1/8 ідеальної частки на вищезазначений будинок в органах БТІ при житті ОСОБА_5 взагалі не проводилась.

22 вересня 2016 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 склала користь ОСОБА_1 заповіт на 1/2 ідеальну частку вищезазначеного житлового будинку.

26 травня 2022 року за його заявою була відкрита спадкова справа № 106/2022 після смерті ОСОБА_4 , і згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 червня 2023 ·року частину спадщини він оформив, а саме земельну ділянку площею 0.0441 га, кадастровий номер 4620310100:07:005:0016, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Оформити спадщину на частину житлового будинку, який належав покійній ОСОБА_4 він не може, оскільки є розбіжності у визначенні часток згідно ухвали суду (3/8 частки) і свідоцтва про право власності на частину житлового будинку (1/2 частка ).

В цьому житловому будинку він проживає з 1989 року і йому нічого не відомо про ОСОБА_5 , якій згідно з ухвалою суду було визначено 1/8 ідеальна частка у вищезазначеному будинку, він її не пам`ятає, вона при ньому ніколи не проживала в даному житловому будинку.

З часу оформлення спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 , а саме з 05 квітня 2001 року, часткою , яка належить ОСОБА_5 згідно ухвали суду, він володіє та користується, сплачує всі комунальні послуги, здійснює поточні ремонти, дана частка в будинку в натурі ніколи не виділялася. За весь цей період часу ніхто не виставляв жодних претензій відносно частки, яка належала ОСОБА_5 . Чи жива дана особа на даний час йому не відомо, оскільки жодних документів про її смерть в нього не має. Також йому не відомо чи відкривалася спадкова справа після її смерті .

Позивач вказує, що він є єдиним спадкоємцем майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , інших осіб , які б претендували на дане спадкове майно не має.

Спадкова справа була відкрита виключно за його заявою в Бродівській нотаріальний конторі 25 травня 2022 року, номер у спадковому реєстрі: 69316734, номер у нотаріуса: 106/202 .

З приводу оформлення спадщини, а саме частини житлового будинку він подавав письмову заяву у нотаріальну контору, однак з цього приводу 28 березня 2024 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Квашею МЛ., було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто видачі свідоцтва на спадкове майно за заповітом . Основною причиною відмови є те, що в ряді документів є розбіжності , щодо розміру часток, які належали покійній ОСОБА_4 . Враховуючи ту обставину, що він на даний час не може оформити спадщину, а саме успадкувати 3/8 ідеальних частки житлового будинку у зв`язку із розбіжністю в документах, які визначають частки в житловому будинку. Крім того, після смерті ОСОБА_5 , залишається неоформлена 1/8 ідеальна часка житлового будинку. Позивач вважає, що є усі підстави для набуття права власності на цю частку житлового будинку за набувальною давністю.

Відтак, позивач мотивує, що з метою проведення належної правової процедури реалізації власних майнових, спадкових прав, він вимушений звернутися до суду за захистом свого невизнаного права.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

01 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів зі дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від них надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять суд задовольнити останні.

Відповідач участь свого представника під час судового засідання не забезпечив. Від представника відповідача: ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги визнає повністю та просить суд такі задовольнити.

08 серпня 2024 року надійшла інформація з Бродівської державної нотаріальної кантори щодо відсутності спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19 вересня 2000 року (а.с.12).

ОСОБА_3 належало на праві власності ідеальної частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними спорудами та земельної ділянки, реєстраційне посвідчення на об`єкт не рухомого майна № 679 від 05 квітня 2000 року(а.с.13-16).

Відповідно дозаповіту №НВХ 391919від 22вересня 2016року ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ,свідоцтво просмерть серія НОМЕР_2 від 18.01.2022року,заповіла належнуїї 1/2ідеальну частинужитлового будинку заадресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (а.с.17-22).

Відповідно до довідки Золочівського МБТІ КП Львівської обласної ради № 52 від 15.02.2023 року, за ОСОБА_5 не перереєстрована 1/8 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 згідно ухвали судового засідання народного суду Бродівського району від 28.01.1971 року не зареєстровані 3/8 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26-48).

Згідно із довідкою Бродівського відділу ДРАЦС Західного міжрегіонального управління міністерства Юстиції № 136-22.5-01-07 від 15 березня 2023 року, в архіві міститься актовий запис про смерть ОСОБА_5 №25 від 09.06.1984 року. (а.с.45)

Мотиви суду.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За правилами частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вимогами частини 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічні норми дублюються у нормі статті 5 Цивільного кодексу України, де вказується, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

За правилами статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Нормативними приписами статті 1218 Цивільного кодексу України визначено, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Нормою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вирішуючи питання визнання права власності в порядку спадкування, суд виходить з того, що позивач: ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 , та за заповітом після смерті ОСОБА_4 , які були співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно із довідкою Золочівського МБТІ КП Львівської обласної ради, у даному житловому будинку залишились не перереєстрованими 1/8 частка житлового будинку та 3/8 частки житлового будинку, які згідно ухвали судового засідання народного суду Бродівського району від 28.01.1971 року, належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , відповідно.

Судом встановлено, що згідно актового запису про смерть № 25, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , і не оформила своє право власності на 1/8 ідеальну частку даного житлового будинку. Таку частку житлового будинку їй присуджено ухвалою Народного суду Бродівського району Львівської області від 28 січня 1971 року, якою затверджено мирову угоду між позивачем ОСОБА_3 і відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1989 року.

Встановлено, що з часу смерті ОСОБА_3 , а саме з 05 квітня 2001 року, позивач користувався усім житловим будинком, в тому числі і часткою ОСОБА_5 , сплачував комунальні послуги, проводив ремонтні роботи.

Спадкова справа була відкрита за заявою ОСОБА_1 в Бродівській нотаріальній конторі 25 травня 2022 року, інших осіб які б претендували на майно покійної ОСОБА_5 немає.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давніснього володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давніснього володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давніснє володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися ним, інших власників даного майна не існує, суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.

Також, суд наголошує на тому, що позивач об`єктивно позбавлений можливості прийняти належну йому частину спадщини у позасудовому (нотаріальному порядку). Відтак, визнання права власності фактично є винятковим способом захисту прав позивача.

Також, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право на спадкове майно; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; те, що сторони не заперечують проти ухвалення рішення на користь позивача; те, що ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 206, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 3/8 ідеальних частки житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на спадкове майно за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на 1/8 ідеальну частку житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 22 серпня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Бродівська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26525941, місцезнаходження: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, площа Ринок,20.

Суддя Б.М. Петейчук