Рішення

від 04.11.2024 по справі 490/6003/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/6003/24

н\п 2/490/2804/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Твердохліб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Південна товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Південна товарна біржа, в якій позивач просить ухвалити рішення, яким визнати дійсним договір №9903 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілого домоволодіння з земельною ділянкою площею 416 кв. м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 , укладеного 21 травня 1999 року на Південній товарній біржі, зареєстрованого ММБТІ 15.06.1999 р. за №5562 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діяла за себе та за ОСОБА_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.07.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно з цим витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» інформацію щодо того, хто є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з зазначенням часток у праві власності.

На виконання цієї ухвали КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» надало суду запитувану інформацію.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися з невідомих суду причин. Позивач подав до суду заяву, у якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності зазначаючи при цьому, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Враховуючи думку представника позивача, який просить розглядати справу за його відсутності суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , яка діяла від себе та ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на Південній товарній біржі 21.05.1999 року укладено договір №9903 купівлі-продажу нерухомого майна, цілого домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці площею 416 кв. м. Також на цьому договорі здійснено напис, виконаний від руки, та викладено пункт 1 останній абзац … відчужується ціле домоволодіння із земельною ділянкою. Пункти 3,4,5: «Ціле домоволодіння із земельною ділянкою. Державний акт додається».

Згідно із пунктом 5 цього договору, продаж вчинено за 10 000 гривень, які продавець одержав до підписання цього договору. Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Південною товарною біржею в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №9903 від 21 травня 1999 року.

Відповідно до реєстраційного посвідчення на документі о праві приватної власності на ціле нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_2 - зареєстровано за ОСОБА_4 №5562 від 15.06.1999 року у ММБТІ.

В матеріалах справи наявне рішення Миколаївської міської ради від 07 червня 2002 року №2/15, з якого вбачається, що ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 416 кв.м. по 1-ому Провулку, 6 (Центральний район).. Державний акт на право приватної власності на землю, виданий Миколаївською міською радою від 23 листопада 1995 року № 2393 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 погашено.

Відповідно до державного акту на право власності на землю площею 0,0416 га по 1-й провулок, 6 у м. Миколаєві належить ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У даному випадку біржова угода укладена у 1998 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.1999 року № 9903 слідує, що ця угода укладена на Південній товарній біржі відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір № 9903 від 21.05.1999 року, укладений на Південній товарній біржі між ОСОБА_2 , яка діяла від себе та ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманого у власність цілого домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці площею 416 кв. м. у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 15.06.1999 року (за реєстровим № 5562).

Зі змісту договору від 21.5.1999 року № 9903 також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 10 000 гривень.

Відповідно до відомостей наданих КП ММБТІ від 20.09.2024 року, станом на 28.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1999 року, зареєстрованого на Південній товарній біржі за №9903 та зареєстровано в КП «ММБТІ» за Р№5562 від 15.06.1999 року.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Біржову угоду №9903купівлі-продажунерухомого майна,а самецілого домоволодінняз земельноюділянкою площею416кв.м.,яке знаходитьсяв АДРЕСА_1 ,укладеного 21травня 1999року наПівденній товарнійбіржі,зареєстрованого ММБТІ15.06.1999р.за №5562між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ,яка діялаза себета за ОСОБА_3 слід визнати дійсною.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу№9903нерухомого майна,укладеного 21травня 1999року наПівденній товарнійбіржі,зареєстрованого ММБТІ15.06.1999р.за №5562між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ,яка діялаза себета за ОСОБА_3 тазареєстрований вКП "Миколаївськеміжміське бюротехнічної інвентаризації"15.06.1999року за№ 5562- визнати дійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шолох Л.М.