Рішення

від 06.11.2024 по справі 490/4380/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/4380/24

н\п 2/490/2383/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 листопада 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді - Чулуп О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ребрина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група лекс»</a>, треті особи: приватний виконавець Шарков Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1014 від 13.01.2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що такий напис не підлягає виконанню з огляду на те, що оскаржуваний напис нотаріусом вчинено з порушення вимог чинного законодавства. Нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі договору, який не посвідчено нотаріально. Також нотаріус вчиняючи цей виконавчий напис не пересвідчився про наявність чи відсутність спору щодо суми заборгованості.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Шаркова О.О. перебуває виконавчий напис № 1014 виданий 13.01.2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансово-правова група лекс» заборгованості в сумі 12149,55 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII(в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Частиною 1статті 88Закону № 3425-XIIвстановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, виконавчий напис це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат`та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьомустаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таких висновків дійшов Верховнй Суд у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.

Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.

Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів наведено упостанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (даліПерелік).

Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.

Перелік (в редакції від 29 листопада 2001 року) містить список документів на підставі яких вчиняється виконавчий напис нотаріуса і серед таких не містить вказівки на те, що виконавчий напис може бути вчинено щодо договорів, укладений в простій письмовій формі. Договір, щодо якого можливо вчинити виконавчий напис повинен бути нотаріально посвідчений. Отже, лише щодо нотаріально посвідчених договорів можливо вчинити виконавчий напис нотаріуса.

Зі змісту наявного в матеріалах справи виконавчого напису вбачається, що підставою для вчинення останнього є кредитний договір № 200282720 від 18 травня 2015 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , договір відступлення права вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 року укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський», договір відсступлення права вимоги № 516/ФК-21 від 01.12.2021 року укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», договір відступлення права вимоги № 516/ФК-21/1 від 01.12.2021 року укладений між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «Фінансово-правова група Лекс».

Судом встановлено, що кредитний договір № 200282720 від 18 травня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та між ПАТ «Банк Михайлівський» не був нотаріально посвідчений. Відтак, оскаржуваний у цій справі виконавчий напис вчинено з порушенням Переліку, тобто вимог законодавства.

Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.

Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 18 травня 2015 року по 16 листопада 2021 року у сумі 12149,55 грн., яка складається з: простроченої заборгованості 3817,47 грн., простроченої заборгованості за нарахованими доходами в розмірі 7482,08 грн., плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 850 грн.

За приписами частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає позивач із сумою заборгованості перед «Фінансово-правова група Лекс» він не погоджується.Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на підтвердження існування за період з 18 травня 2015 року по 16 листопада 2021 року заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» у сумі 12149,55 грн.

Відтак сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 18 травня 2015 року по 16 листопада 2021 року у сумі 12149,55 грн. не є безспірною, тому не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст.12,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1014 від 13 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості в розмірі 12149 грн. 55 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група лекс»</a>, код ЄДРПОУ 44371579, адреса: м. Миколаїв, проспект Центральний, будинок 93, 54017.

Суддя