Ухвала

від 22.11.2024 по справі 363/5987/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"22" листопада 2024 р. Справа № 363/5987/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши на відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною позовною заявою, у якій просить суд визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відомості до актового запису про народження дитини, зазначивши його батьком.

Після виконання судом вимог частини шостої та восьмої статті 187 ЦПК України встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою, вказаною у позовній заяві, а позивач зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 , тобто за іншою, ніж ним зазначено у позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Перевіривши матеріалами позовної заяви, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху з таких підстав.

Так, статтями 15, 16 ЦК України та статтею 4 ЦПК України кожній особі надано право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а статтею 177 цього Кодексу документи, що додаються до позовної заяви.

Зокрема, відповідно до частини першої та пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору(частина шоста статті 175 ЦПК України).

А згідно із частиною п`ятою статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21.12.2007 вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Позивач, звертаючись до суду з із позовною заявою про визнання його батьківства щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обґрунтування заявлених вимог, зазначено, з 2014 року позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та між ними склалися стосунки близькі до сімейних, вели спільне господарство, підтримували один одного матеріально та духовно. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Після появи сина, деякий час вони проживали окремо. Оскільки позивач та відповідач шлюб не реєстрували, відомості про батька дитини у свідоцтві про народження не внесено. З 2020 року вони знову почали разом проживати, дитина проживає з батьком та мамою. Згодом позивач прийняв рішення визнати себе батьком ОСОБА_3 і в серпні цього року звернувся до Вишгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), щоб подати заяву про визнання себе батьком дитини, але йому одразу рекомендували з цим питанням звернутися до суду, без роз`яснення інших варіантів вчинення такої дії. До позовної заяви ОСОБА_1 долучив копії паспорта громадянина України та картки платника податків на своє ім`я, а також копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого зазначено: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_2 , та картки платника податків ОСОБА_3 .

Ознайомившись із змістом позовної заяви, перевіривши долучені докази, судом встановлено, що у позовній заві не зазначено та до неї не долучено доказів на підтвердження викладених у ній обставин, які мали місце до народження дитини та після.

Верховним Судом було роз`яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).

Так, предмет доказування під час розгляду позову про визнання батьківства є, зокрема: походження дитини від певної особи (батька або матері); факти, що підтверджують спільне проживання і ведення сумісного господарства батьків до народження дитини, зокрема проживання в одному житловому приміщенні, сумісне харчування, взаємна турбота один про одного, придбання майна для сумісного користування і т.д.; факти участі фактичного батька дитини в його вихованні або утриманні; дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України); батьки дитини невідомі і запис про них у Книзі реєстрації народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (частина друга статті 135 СК України).

Частинами третьою, четвертою статті 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

На підтвердження того, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 СК України, до позовної заяви не додано, а з долученої до позовної заяви копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , убачається наявність у дитини батька ОСОБА_4 , який може заперечувати проти позовних вимог позивача.

Крім цього, у позовній заяві не зазначено та не надано відомостей на підтвердження того, що відповідач не перебувала у шлюбі з іншими особами у спірний період, які можуть заперечувати батьківство позивача щодо дитини.

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Суд зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Зміст позову є вказівкою позивача на спосіб захисту вже порушеного права (стаття 16 ЦК України), однак в позові не вказано, у чому саме полягає спір між позивачем і відповідачем в цій частині.

Згідно вимог частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

З поданих до суду документів не вбачається, що між сторонами існує спір з приводу батьківства позивача або, що органом державної реєстрації актів цивільного стану відмовлено сторонам у справі у вчинені відповідного актового запису (у випадку відмови, надати підтверджуючі документи).

Процедура внесення змін до актового запису про народження дитини, на підставі спільної заяви жінки та чоловіка, за умови що реєстрація народження дитини проведена на підставі статті 135СК України (відомості про батька дитини внесено за заявою жінки, яка не перебувала у шлюбі), визначена розділом ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом МЮУ № 96/5від 12.01.2011.

Так, відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини є заява про визнання батьківства, що може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження.

Відповідно до п.п. 2.13.4 п. 2.13 розділу ІІ Порядку, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, серед іншого, є заява про визнання батьківства (додаток 3), тобто спільна заява батьків, тобто спільна заява чоловіка що визнає своє батьківство відносно дитини та жінки, яка є матір`ю дитини, яка в заяві підтверджує що певний чоловік є батьком дитини.

Отже, законодавством України визначений позасудовий порядок визнання батьківства за спільною заявою чоловіка та жінки, при цьому така заява може бути подана як до народження дитини, так і після цього.

Позивачем в позові не викладено обставин, які перешкоджають визнанню батьківства в позасудовий спосіб, обставин які б свідчили про існування спору про право, зокрема спору про батьківство між сторонами. В позові не викладено, ким не визнається, чи оспорюється право позивача на батьківство, що перешкоджає реалізації права на батьківство без звернення до суду, та чи взагалі реалізував позивач право на досудове вирішення вказаного питання, оскільки у позові відсутнє посилання на докази та їх не долучено позивачем про його звернення у серпні цього року до Вишгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), щоб подати заяву про визнання себе батьком дитини, та відмова вказаного органу у прийнятті відповідного рішення. Тобто, позивачем не надано суду підтвердження про звернення сторін до органів державної реєстрації актів цивільного стану у відповідності до вимог статті 126 СК України.

Крім цього, варто зазначити, що згідно із частиною другою статті 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Приписи статті 128 СК України передбачають визнання батьківства за рішенням суду в позовному провадженні. Водночас, що як убачається із змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом у порядку позовного провадження, при цьому у позовній заяві міститься одночасне посилання на положення статей 293 та 315 ЦПК України щодо необхідності у цій справі також засвідчити факт родинних відносин із сином, як фізичної особи. При цьому, варто зазначити, що порядок встановлення юридичних фактів передбачено розділом IV ЦПК України «Окреме провадження».

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з недотриманням вимог, встановлених статями 175, 177 ЦПК України, які є імперативними нормами закону та мають вичерпний перелік вимог щодо належного оформлення позовної заяви.

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства, з урахуванням вимог частини першої статті 177 ЦПК України, зазначивши та долучивши докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), про визнання батьківства залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лукач