Ухвала

від 14.11.2024 по справі 368/1087/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1087/24

провадження № 1-кп/368/175/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику кримінальне провадження № 12024111230001088 від 24.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, на утриманні малолітніх дітей не має, без визначеного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

14.11.2024 в судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією закону, який встановлював відповідальність за вчинення крадіжки, розмір якої не перевищує 3028 грн.

При цьому обвинуваченому роз`яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду у загальному порядку. Обвинувачений зазначив, що не бажає продовжувати судовий розгляд та просив закрити провадження.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання та просив суд одночасно вирішити питання про долю речових доказів.

Суд, вислухав думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Судом встановлено, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження із зазначених підстав.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч.ч.1, 3, 6 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 грн.) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративну відповідальність, є крадіжка, розмір якої не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 становить 3028,00 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1514,00 грн. на 2024 рік, а 2 неоподатковуваних мінімуми становить 3028,00 грн.

Отже, крадіжка майна вартістю до 3028,00 грн. включно, є адміністративним правопорушенням.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.

Частина 7 ст.42 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акту в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.

Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Згідно зобвинувальним актом ОСОБА_4 інкримінується вчиненнятаємного викраденнячужого майна(крадіжка),вчиненого умовах воєнногостану,а самеречей зприміщення магазину«Фора» вм.Кагарликна загальнусуму 1481,22грн та замахна таємневикрадення чужогомайна,вчиненого повторнота вумовах воєнногостану, ітакі діїкваліфіковані зач.4ст.185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20, провадження № 51-2331км21).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Кримінальне провадження № 12024111230001088 від 24.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, - закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Речові докази версія план схеми №3 на одному аркуші; акт інвентаризації викраденого майна від 03.05.2024 на одному аркуші; акт інвентаризації викраденого майна від 06.05.2024 на одному аркуші; акт інвентаризації викраденого майна від 24.05.2024 на одному аркуші залишити при матеріалах справи.

Процесуальі витрати відсуттні.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1