Рішення

від 19.11.2024 по справі 570/3656/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3656/24

Номер провадження 2/570/1223/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Карпяк С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що має право на земельну частку (пай) розміром 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Дружба», але не може отримати цю земельну ділянку, оскільки її право заперечується відповідачем Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області. За наведеного вона вимушена звернутися до суду з метою захисту свої прав та просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право на зазначену земельну частку (пай), та зобов`язати Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити зазначену ділянку в натурі (на місцевості).

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22.07.2024 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О., та призначена до підготовчого судового засідання.

20.09.2024 року представником відповідача через систему "Електронний суд" було подано відзив на позовну заяву. В поданому відзиві представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що набуття права на земельні ділянки працівника соціальної сфери не є тотожним з правом члена колективного сільськогосподарського підприємства на земельну частку (пай). Окрім того вказує, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до положень підпункту 5 п.27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12.11.2024 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без його участі та без участі позивачки. Позов підтримує та просить його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви позов не визнає. Просить справу розглядати без його участі, у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви просять справу розглядати без їх участі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом, позиція сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до трудової книжки позивачки 28.01.1994 року ОСОБА_1 прийнято на посаду фельдшера-лаборанта Новоукраїнської дільничної лікарні.

12.11.1999 р. звільнена з посади фельдшера-лаборанта у зв`язку з переводом у притулок неповнолітніх м. Рівне.

Рішенням Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 08 червня 1993 року № 83 "Про створення комісії по роздержавленню та приватизації земель" створено комісію по роздержавленню та приватизації земель. На підставі вищевикладеного рішення, землю було передано у колективну власність для сільськогосподарського призначення, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю КСП "Дружба" на території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради від 17 листопада 1995 року, серія РВ00014.

Позивачка має бути включена у списки осіб, які мали право на отримання земельної ділянки (паю), оскільки на час роздержавлення і приватизації земель Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області вона працювала у соціальній сфері та проживала у сільській місцевості та незаконно була позбавлена права на отримання земельної частки.

В подальшому було затверджено списки громадян, яким надається право на земельну частку (пай), з них 73 особи, які працюють в соціальній сфері, але не було включено ОСОБА_1 . Розмір земельної частки (паю) колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" на території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради Рівненського району Рівненської області становить 2,04 умовних кадастрових гектарів. На дату звернення до суду сертифікат на право на земельну частку (пай) та державний акт взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 не видавався.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 20.06.2024 року № 29-17-0.3-3405/2-24 та доданих до нього документів убачається, що в списках осіб на право на земельну частку (пай) під час розпаювання по Новоукраїнській сільській раді Рівненського району Рівненської області прізвище ОСОБА_1 не значиться, сертифікат на право на земельну частку не оформлявся та не видавався, розмір середньої земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по Новоукраїнській сільській раді становить 2,04 га.

При прийнятті рішення суд зважає на наступні положення законодавства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2 Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п.5 Закону України). Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) зазначено, що згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі(на місцевості).

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно ст.6 ЗК України (редакція від 22.06.1993 р.) право на земельну частку (пай) мають особи, які працюють у сільському господарстві, а саме усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, які проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції та ч.2 ст.1 Земельного кодексу право власності на землю є гарантованим, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно згідно із законом.

За ст.373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.2 ст.5 Земельного кодексу України суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства. Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13.03.1992 року № 2201 затверджена форма державного акта на право колективної власності на землю до якого додається за встановленою формою список громадян-співвласників цієї власності.

При розгляді справ про визнання права особи на земельну частку (пай) судам необхідно з`ясовувати:

- наявність підстав для набуття такою особою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві (кооперативі, акціонерному товаристві), чи відбулося таке набуття фактично з врахуванням того, що перебування особи в трудових відносинах з підприємством не означає автоматичного набуття членства в ньому;

- наявність передбачених законом підстав для набуття особою права на земельну частку (пай), зокрема факт членства особи в колективному підприємстві на момент отримання ним правовстановлюючого документа на землю;

- дату видачі колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, акціонерному товариству) акта на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту (п. 6 листа Верховного Суду України №19-3767/0/8-08 від 29 жовтня 2018 року «Щодо розгляду земельних спорів»).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

Ураховуючи зміни, які відбудились в законодавстві в сфері регулювання питання щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, пріоритетне застосування мають саме відповідні норми, які діють з 01 січня 2019 року. Натомість, визначені у наведеній постанові Пленуму Верховного Суду України роз`яснення (рекомендації) не в повній мірі відповідають діючому (оновленому) законодавству України.

Внесеним до списку особам, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка і проводиться їх реєстрація районною державною адміністрацією. Тобто, для набуття права на земельну частку (пай), відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720, необхідна наявність двох обставин: членство у колективному сільськогосподарському підприємстві та внесення до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до пункту "м" частини першої статті 77 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні і фармацевтичні працівники мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст.25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Особи, зазначені у частині першій статті 25 ЗК України, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров`я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно ст.3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема:

? приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

? укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

? приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Згідно п.7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціям" від 8 серпня 1995 р., створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі земель у колективну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятих у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких прийнято у члени сільськогосподарських підприємств.

При неможливості надання такій особі земельної частки (паю) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 має бути виділена із земель запасу, створеного місцевою радою. (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Разом з тим, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 р. справа № 383/993/18 (провадження № 61-5798св20), право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, оскільки порушення прав позивача є триваючим.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14 зазначено, що право особи на майно і земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на майно і земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на підпункт 5 п.27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, згідно якого під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, оскільки такі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

7 квітня 2022 року у Перехідних положеннях Земельного кодексу України з`явився новий пункт 27, підпунктом 5 якого було заборонено безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Внаслідок суттєвих змін, пов`язаних із захистом країни, поступово відбувалось і пом`якшення законодавства, у зв`язку з чим 19 листопада 2022 року підпункт 5 було доповнено таким реченням: «Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути: безоплатна передача із земель державної і комунальної власності; приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) та ін.

Пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК.

Але така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1 статті 81 ЗК), право на яку вже має громадянин.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 було дано старт процесу паювання земель, відповідно до якого паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Тобто землі, які підлягали паюванню, у процесі приватизації підприємств вибули з державної власності та перейшли у колективну.

Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) по суті передбачав заміну наявного віртуального права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини 1 статті 81 ЗК (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України. Подібний правовий висновок міститься в Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.07.2023 справа № 392/856/22. Суть якої відрізняється від даної справи лише наявною правовою підставою для виділення в натурі земельної частки паю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-5464св22) зазначено, що: «у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. […]».

Отже, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

У нашому випадку встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах та є членом ПСП «Дружба», доказів про виключення її з членів ПСП «Дружба» немає. Позивачка набула право на земельну частку (пай), адже була включений до відповідного списку як додатку до Державного акта про право колективної власності на землю. З цього часу право позивачки не оспорювалося та припинено не було.

Зважаючи на вищезазначене, позивачка ОСОБА_1 є такою, що набула право власності на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта на право колективної власності на землю, незважаючи на невнесення її у списки осіб, які мали право на отримання земельної ділянки (паю), проте через відсутність реєстрації такого права обмежена у праві розпорядження таким майном.

Окрім того, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» не вносить жодних змін до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Тому, механізм набуття права власності шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) не містить жодних заборон.

Надалі суд звертає увагу на наступне.

Станом на час подання позову до суду, відкриття провадження по справі та її розгляду в суді першої інстанції вже діявЗакон України № 2498-VIII, яким внесені зміни доЗакону України «Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV(далі - Закон України № 899-IV).

Статтею 14-1 Закону України № 899-IV(яка діє з 01 січня 2019 року) встановлено новий порядок використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства та визначено організацію розподілу земель, що залишилися у колективній власності, яку здійснюють виключно сільські, селищні, міські ради на території якої такі землі розташовані.

Відповідно до пункту 21Перехідних положень Земельного кодексу України(який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначенимЗакономперебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. ЗазначенийЗаконє підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеногоЗаконупереходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законодавством оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та відповідно єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Висновки суду.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки буде прийняття рішення про визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) розміром 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Дружба», та зобов`язання Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити позивачці земельну частку (пай) розміром 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Адже саме такий спосіб захисту права позивача узгоджується з правовою позицією, що висловлена у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 р., справа № 530/467/19.

Щодо судових витрат.

Позивачка не заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідача на її користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивачка не бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивачки. Таким чином понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа:Головне управлінняДержгеокадастру уРівненській області про визнання права на земельну частку (пай) - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" та зобов`язати Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) площею 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04387119, вул. Свято-Преображенська, буд. 66, с. Олександрія Рівненського району Рівненської області).

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне).

Суддя Красовський О.О.