Рішення

від 12.11.2024 по справі 160/23195/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуСправа №160/23195/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №349 від 22.07.2024 р., в частині, що стосується призову солдата ОСОБА_1 , під час проведення загальної мобілізації та доставленого 22.07.2024 р. у ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 29.05.2024 р. він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оформлення військового квитка. Після чого, 08.06.2024 р. він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки на підставі абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, в усній розмові він повідомляв працівникам відповідача, що вступив до Дніпровського державного медичного університету й наразі чекає направлення на проходження програми підготовки в інтернатурі. 25.06.2024 р. він отримав направлення на проходження програми підготовки в інтернатурі № 35/н, сформував довідку із Єдиної державної електронної бази з питань освіти та з`явився 26.06.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб надати всі необхідні документи для дооформлення відстрочки та отримання військового квитка. Однак, 26.06.2024 р. працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ознайомлення із документами, повідомили щоб він написав відповідну заяву й долучив до неї лише довідку із Єдиної державної електронної бази з питань освіти після чого йому наддадуть відстрочку та зателефонують коли йому необхідно буде прийти за військовим квитком. 22.07.2024 р. він прибув за місцем вимоги з метою отримання вищезазначених документів, після чого його було примусово направлено до ВЧ НОМЕР_1 та видано військовий квиток. Водночас, 24.07.2024 р. він вступив до інтернатури, що підтверджується наказом № 435-0, та ще раніше отримав направлення про проходження програми підготовки в інтернатурі № 35/н від 25.06.2024 р., відповідно до якого він зобов`язаний прибути 01.08.2024 р. на стажування до КНП «Міська лікарня №9» КМР, про що працівникам відповідача було відомо, оскільки про це неодноразово ним наголошувалось. Крім того, обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому працівники відповідача мали перевірити наявність чи відсутність у нього права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з його боку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 29.05.2024 р. позивач пройшов медичний огляд у позаштатній постійно діючій ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами медичного огляду визнаний придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві. 08.06.2024 р. позивач звернувся із заявою про оформлення відстрочки та видачу довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви надав довідку від 01.09.2023 р. № 361 Дніпровського державного медичного університету про те, що він у 2014 році вступив до Дніпровського державного медичного університету і зараз навчається на шостому курсі денного відділення. 12.06.2024 р. комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення, яким відмовлено у наданні відстрочки, оскільки позивачем не надано довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, передбачену Переліком.

29.06.2024 р. позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано заяву від 26.06.2024 р. про оформлення у порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 р. № 560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви було долучено довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти про поточне здобуття освіти. Згідно із зазначеною довідкою датою завершення здобуття освіти значиться 25.06.2024 р. Таким чином, 29.06.2024 р., в день подання заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації, він знав і повинен був розуміти, що додана до заяви довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної бази з питань освіти була підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації тільки до 25.06.2024 р. Комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами розгляду заяви від 26.06.2024 р. прийнято рішення 03.07.2024 р. про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оскільки згідно з інформацією, що міститься у наданій позивачем довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, закінчився термін навчання. Так, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 р. № 349 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією та відправлений у складі команди до ВЧ НОМЕР_1 , у зв`язку з чим його було знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач зауважує, що наказ про призов на військову службу за мобілізацією є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який на час подання позовної заяви вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його у склад команди ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби. З вказаних підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.06.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII.

12.06.2024 року Комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки. Причина відмови - не надано довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, передбачену Переліком.

25.06.2024 року позивач отримав направлення на проходження програми підготовки в інтернатурі № 35/н, база стажування: КНП КМР «Міська лікарня №9», дата прибуття: 01.08.2024 року, тривалість підготовки в інтернатурі: 2 роки.

26.06.2024 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про оформлення відстрочки на підставі абз.2 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII. До заяви було долучено довідку ЄДЕБО.

03.07.2024 року Комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки. Причина відмови у наданій довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти закінчився термін навчання.

Згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 року №349 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», солдата ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час загальної мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно із витягом з наказу Дніпропетровської обласної військової адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Про зарахування ОСОБА_1 » наказано випускника 2024 року Дніпровського державного медичного університету ОСОБА_1 зарахувати до КНП Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» на посаду лікаря-інтерна зі спеціальністю «Внутрішні хвороби» з 01.08.2024 року по 31.07.2024 року.

Не погоджуючись з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 року №349 в частині, що стосується призову його, під час проведення загальної мобілізації та доставленого 22.07.2024 р. у ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, на момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п`ята статті 22 Закону № 3543-ХІІ).

Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 11 Положення №154, передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

В свою чергу, громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з`явитися на виклики керівників відповідних органів.

За змістом позову, напередодні 22.07.2024 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 зателефонували позивачу та запросили з`явитися до відповідача для видачі військового квитка та документів пов`язаних з розглядом його заяви. 22.07.2024 року з`явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання документів, позивача було примусово направлено до ВЧ НОМЕР_1 та видано військовий квиток. Позивачем акцентовано на тому, що будь-якої згоди на проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, він не надавав. Крім того, він неодноразово наголошував про наявне направлення на проходження програми підготовки в інтернатурі від 25.06.2024 р. № 35/н.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII особи, які отримують фахову передвищу або вищу освіту, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, під час мобілізації не підлягають призову на військову службу.

Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22.

Відповідач у відзиві вказував на те, що 12.06.2024 р. комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення, яким відмовлено у наданні відстрочки, оскільки позивачем не надано довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, передбачену Переліком. 03.07.2024 р. комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами розгляду заяви від 26.06.2024 р. прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оскільки згідно з інформацією, що міститься у наданій позивачем довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, закінчився термін навчання.

З встановлених у цій справі обставин вбачається, що на момент призову та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації 22.07.2024 року, позивача не було зараховано до КНП «Міська лікарня №9» Кам`янської міської ради на посаду лікаря-інтерна. Оскільки, наказ «Про зарахування в інтернатуру ОСОБА_1 » датований 24.07.2024 року, а тому останній не міг бути взятий до уваги відповідачем під час проведення мобілізаційних процедур.

Щодо доводів позивача про те, що обов`язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було покладено на відповідача, суд зазначає таке.

З аналізу пункту 11 Положення №154 слідує, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов`язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.

При цьому, відповідно до ч.11 ст.38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №921, яким визначено, що призовники і військовозобов`язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.

Окрім того, рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.06.2024 року № 2 та від 03.07.2024 року № 5 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивачем оскарженні у судовому порядку не були.

Підсумовуючи наведене суд вказує, що відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв відповідача про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а саме: направлення на проходження програми підготовки в інтернатурі від 25.06.2024 р. № 35/н, дозволяють дійти висновку, що позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Позивач визначив спосіб захисту свого права шляхом визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №349 від 22.07.2024 р., в частині, що стосується призову солдата ОСОБА_1 , під час проведення загальної мобілізації та доставленого 22.07.2024 р. у ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Після видання спірного наказу, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008.

Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

Скасування спірного наказу без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма