Ухвала

від 21.11.2024 по справі 160/30866/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

21 листопада 2024 р.Справа №160/30866/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування подання, наказів,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2024 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час проведення позапланової цільової перевірки порядку вчинення нотаріальних дій, проведеної на підставі наказу № 1755/13.4-06 від 05.09.2024; визнати протиправними та скасувати висновки, викладені у довідці про проведення позапланової цільової перевірки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 13.09.2024; визнати протиправним наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 1889/13.4-06 від 26.09.2024; скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 1889/13.4-06 від 26.09.2024; визнати протиправним наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2086/13.4-06 від 22.10.2024; скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2086/13.4-06 від 22.10.2024; визнати протиправним наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2079/13.4-06 від 24.10.2024; скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2079/13.4-06 від 24.10.2024; визнати протиправним подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №554999/08.4-20 від 22.10.2024 року «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (свідоцтво від 28.02.2001 №3894)»; скасувати подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №554999/08.4-20 від 22.10.2024 року «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (свідоцтво від 28.02.2001 №3894)».

Одночасно з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2086/13.4-06 від 22.10.2024 та із змінами внесеними наказом 2079/13.4-06 від 24.10.2024; заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №346 від 29.11.2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що 23.10.2024 року позивач отримала копію наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2024 року № 2068/13.4-06 відповідно до якого тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 25.10.2024 до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців. В подальшому, до наказу були внесені зміни, дату, з якої зупинено нотаріальну діяльність визначено 28.10.2024 року. Вказує, що спірний наказ не містить відомостей щодо негативних наслідків, виявлених відповідачем під час перевірки порушень позивача; порушень зі сторони позивача; не містить фактів вчинення позивачем повторних порушень у сфері державної реєстрації, що могло 6 свідчити про їх системний характер та не містить обґрунтування ухвалення наказу про зупинення нотаріальної діяльності та направлення подання до Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Позивач наголошує на тому, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тим, що оскаржувані накази, дії та рішення відповідача є очевидно протиправними; існує загроза порушення даними індивідуально-правовими актами її прав і невжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення дії оскаржуваних рішень та наказів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Наголошує на тому, що оскаржуваний наказ фактично позбавляє позивача права на працю та залишає її без засобів для існування, позбавляє можливості вчиняти нотаріальні дії, створює обставини втрати ділової репутації та клієнтів і осіб, які системно користувались нотаріальними послугами позивача. На даний час позивач позбавлена права на працю та залишилась без засобів для існування, в той час як вона є єдиним годувальником у сім`ї. Зазначає, що незастосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може призвести до реалізації наданих Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату повноважень на ухвалення рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Вирішуючи питання наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову в даній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Згідно з Рекомендаціями № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд враховує наступне.

Так, наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2068/13.4-06 від 22.10.2024 року "Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 " тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 25.10.2024 року до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.

Наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2079/13.4-06 від 24.10.2024 року внесено зміни до пункту 1 наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2068/13.4-06 від 22.10.2024 року та викладено його зміст в наступній редакції: "Тимчасово зупинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 28.10.2024 року до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців".

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може займатись підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право па працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За загальним правилом інститут забезпечення позову покликаний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі якщо існує реальна та доведена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Обставинами справи підтверджується, що незалежно від результатів вирішення спору по суті, вжиття заходів забезпечення позову щодо збереження права на працю позивача на час розгляду справи в суді не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення процесу діяльності самозайнятої особи безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У зв`язку з наведеним і враховуючи те, що предметом позову є, зокрема, наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2068/13.4-06 від 22.10.2024 року із змінами внесеними наказом 2079/13.4-06 від 24.10.2024 року, суд вважає, що достатнім способом захисту в даному випадку є забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2068/13.4-06 від 22.10.2024 року та із змінами внесеними наказом 2079/13.4-06 від 24.10.2024 року.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Вжиття такого заходу забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Також, суд зазначає, що зупинивши нотаріальну діяльність позивача до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, відповідач фактично позбавив можливості позивача отримувати дохід від професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків та виплати заробітної плати помічнику не зважаючи на фактичне зупинення її діяльності.

При цьому, суд враховує, що вжиті заходи забезпечення позову у такий спосіб не є рішенням по суті спору та у жодному разі не вирішує спір по суті, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги про забезпечення позову шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням у даній справі, оскільки забезпечення даного позову таким заходом, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)(49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21А, ЄДРПОУ 43315529), третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування подання, наказів - задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2068/13.4-06 від 22.10.2024 року із змінами внесеними наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2079/13.4-06 від 24.10.2024 року.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська