Ухвала

від 22.11.2024 по справі 240/22937/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

22 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/22937/24

категорія 111010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" до Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік та дії Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік в частині, що стосується включення товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛІНГ-ОІЛ» до такого плану-графіка;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» від 12 листопада 2024 року №2687-п.

Разом з адміністративним позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС України у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «СЕЛІНГ-ОЛ» до ДПС України та Головного управління ДПС України у Житомирській області про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування наказу від 12 листопада 2024 року №2687- «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОЛ» - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі та зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Житомирській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» від 12 листопада 2024 року №2687-п, який було видано на підставі плану - графіка документальних планових перевірок на 2024 рік; - заборонити ДПС України та Головному управлінню ДПС України у Житомирській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС України у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» та щодо внесення інформації до плану - графіка документальних планових перевірок на 2024 - 2025 роки до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, враховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 152 КАС України, заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.

Заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просить суд зупинити дію наказу Головного управління ДПС України у Житомирській області №2687-п від 12.11.2024 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» та заборонити Головному управлінню ДПС України у Житомирській області та Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС України у Житомирській області від 12 листопада 2024 року №2687-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕЛІНГ-ОІЛ» та щодо внесення інформації до плану - графіка документальних планових перевірок на 2024 - 2025 роки до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такі види забезпечення позову як: заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник мотивує протиправністю дій та наказу №2687-п від 12.11.2024 про проведення документальної перевірки.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності наказу №2687-п від 12.11.2024 вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.

Відтак, посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності спірного наказу, є безпідставними, оскільки на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності такого рішення відповідача без дослідження доказів та заслуховування позиції сторін. Зокрема, оцінка діям та рішенням відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.

Крім того, суд не виявив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд звертає увагу на те, що вирішення вказаного питання на стадії відкриття провадження у справі фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Інших підстав для забезпечення позову в заяві не наведено.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Відповідно до статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В зв`язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.Г. Попова