Рішення

від 22.11.2024 по справі 300/280/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2024 р. справа № 300/280/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ВК-АВТО" доІвано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ВК-АВТО" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2023/000135 від 02.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення № UA206080/2023/000020/1 від 03.11.2023 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а саме моторного транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка - MAN, модель TGX 18/520, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2015, номер шасі WMA06XZZ6FM661111, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 15256 см3, потужність двигуна 383 кВт, обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за резервним. Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2023/000135 від 02.11.2023 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2023/000020/1 від 03.11.2023. Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями та вказує, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, оскільки були відсутні розбіжності у поданих митному органу документах.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.55).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.02.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2023/000020/1 від 03.11.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2023/000135 від 02.11.2023. Зокрема, представник відповідача зазначила, що декларантом не подано повного переліку документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України. До митного оформлення не долучено жодного документа, який би засвідчував продаж товару від продавця до покупця, зокрема касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які мають відомості щодо вартості товару. Ненадання відповідних документів, що містять числові значення щодо товару, слугували підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.58-58).

12.02.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.83-84).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

Судом встановлено, що 11.01.2020 між ТОВ «ВК-Авто» (Покупець) та фірмою Nutzfahrzeughandel von LKW Baumaschinen (Німеччина) укладено контракт № 012020, за умовами якого продавець зобов`язується здійснити підбір та продаж засобів наземного транспорту, їх частин та обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових так і тих, що були у використанні. Відомості про товар обумовлюються в інвойсі. Ціна на одиницю товару визначається в кожному окремому випадку та вказуються в інвойсі. Умови поставки DAР Львів. Всі витрати за доставку товару здійснюється за рахунок продавця та включається у вартість товару (а.с.18).

Доповненням № 3 від 13.07.2020, сторонами, внесено зміни до контракту № 012020 від 11.01.2020, зокрема в п.1.3, п.2.1, п.4.3 Контракту: - п.1.3 загальна сума контракту складає 500000,00 (п`ятсот тисяч) EUR; - п.2.1 продавець поставляє товар згідно даного контракту на умовах DAР м. Коломия, якщо інакші умови поставки не обумовлені іншими додатками до даного контракту; - п.4.3 оплата проводиться за безготівковим розрахунком після реалізації транспортних засобів не пізніше 100 робочих днів (а.с.19).

Доповненням № 5 від 27.07.2022, сторонами, внесено зміни до контракту № 012020 від 11.01.2020, зокрема в п.1.3, п.2.1, п.4.3 Контракту: - п.1.3 загальна сума контракту складає 1500000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) EUR; - п.2.1 продавець поставляє товар згідно даного контракту на умовах DAР м. Коломия, якщо інакші умови поставки не обумовлені іншими додатками до даного контракту на умовах DAР не страхуються; - п.4.3 оплата проводиться за безготівковим розрахунком після реалізації транспортних засобів не пізніше 200 робочих днів (а.с.20).

На виконання умов контракту від 11.01.2020 № 012020 позивачу поставлено сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка - MAN, модель TGX 18/520, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2015, номер шасі WMA06XZZ6FM661111, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 15256 см3, потужність двигуна 383 кВт за ціною 11000,00 EUR, що стверджується рахунком № 069/2023 від 26.10.2023 (а.с.14, 33).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 02.11.2023 позивач через свого декларанта подав для митного оформлення МД № 23UA206080006444U4 щодо товару за описом «моторний транспортний засіб сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка - MAN, модель TGX 18/520, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2015, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 15256 см3, потужність двигуна 383 кВт. Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 11000,00 EUR (а.с.13).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи:

- рахунок-фактуру (інвойс) 069/2023 від 26.10.2023;

- декларація про походження товару 069/2023 від 26.10.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 02.10.2014;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.10.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 11.05.2015;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 012020 від 11.01.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020;

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 20.01.2020;

- акт фізичного огляду від 01.11.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 23DE88519122752E5 від 30.10.2023.

Подання вищенаведених документів відповідач не заперечує.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За наслідком процедури консультацій посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2023/000135 від 02.11.2023 (а.с.24).

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної Картки "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи: - за наявності - інші платіжні та або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товарах: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; а у разі відсутності експертний висновок про вартість автомобіля, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Крім того, під час форматологічного контролю встановлено, що у наданих декларантом документах, а саме в Копії експортної декларації країни відправлення відсутні числові значення складових вартості, що передбачено ст.54 п.6. ч.2 Митного кодексу України. Також встановлено, що загальна сума Контракту № 012020 від 11.01.2020 та Доповнення № 3 від 13.07.2020 до Контракту № 012020 від 11.01.2020 складає 500000,00 (п`ятсот тисяч) EUR, проте ТЗОВ "ВК-АВТО" згідно Контракту № 012020 від 11.01.2020 здійснило митне оформлення товарів на м/л «Коломия» загальною фактурною вартістю 1047390,00 EUR. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 27.10.2023 № UA305160/2023/35940, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного). товару. Визначена митна вартість на рівні - 18200,00 EUR/шт.».

У зв`язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UA206080/2023/000020/1 від 03.11.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості зазначені ті ж самі що й в Картці відмови (а.с.25).

03.01.2024 позивачем подана заява про перегляд рішення № UA206080/2023/000020/1 від 03.11.2023, до вказаної заяви додано: копію доповнення № 5 від 27.07.2022 до контракту № 012020 від 11.01.20220; копію рахунків-фактур (інвойсів 069/2023, 071/2023, 072/2023; копію платіжного доручення № 0410001 від 29.11.2023; копію витягу з рахунку продавця про надходження коштів по рахунку-фактурі 069/2023 від 27.10.2023; копію листа від продавця від 03.01.2024 про отримання коштів по рахунку-фактурі 069/2023 від 27.10.2023 (а.с.29-30).

Листом від 09.01.2024 за № 7.21-1/7.21-15/13/139 відповідач повідомив позивача, що митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Виходячи з вищенаведеного, Івано-Франківська митниця вказує про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товару та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA206080/2023/000020/1 від 03.11.2023 у зв`язку з виявленими розбіжностями та непредставленням документів, які містять у своєму складі відомості про вартість товару та базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (а.с.31-32).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Як встановлено із спірного рішення, підставою для коригування митної вартості товару було неподання декларантом документів, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваною товару та/або інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина 1 статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 809/946/17.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

В даному випадку, підставою для коригування митної вартості товару є неподання декларантом документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Як встановлено судом, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію № 23UA206080006444U4, згідно якої визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № 069/2023 від 26.10.2023; декларація про походження товару 069/2023 від 26.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 02.10.2014; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 11.05.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 012020 від 11.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020; договір про надання послуг митного брокера б/н від 20.01.2020; акт фізичного огляду від 01.11.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23DE88519122752E5 від 30.10.2023.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, містять усі необхідні реквізити сторін: продавця NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW BAUMASCHINEN та покупця ТОВ "ВК-АВТО", особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Більше того, судом встановлено, що позивачем в подальшому додано копію доповнення № 5 від 27.07.2022 до контракту № 012020 від 11.01.20220; копію рахунків-фактур (інвойсів № 069/2023, № 071/2023, № 072/2023; копію платіжного доручення № 0410001 від 29.11.2023; копію витягу з рахунку продавця про надходження коштів по рахунку-фактурі 069/2023 від 27.10.2023; копію листа від продавця від 03.01.2024 про отримання коштів по рахунку-фактурі № 069/2023 від 27.10.2023.

Суд зазначає, що рахунок-фактура № 069/2023 від 26.10.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті від 28.11.2023 (а.с.36) та лист-підтвердження про оплату від 03.01.2024, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Відтак, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 11000,00 EUR, банківським платіжним документом за товар по рахунку фактура №069/2023 від 28.11.2023, що проведено на суму 24000,00 EUR (згідно рахунку № 069/2023, рахунку № 071/2023 та рахунку № 072/2023 за вантажний автомобіль марки MAN з номером кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , ціна: 11000,00 EUR,

номером кузова НОМЕР_6 , MAN 18440 TGX, ціна: 7000,00 EUR, номером кузова НОМЕР_7 , MAN 18440 TGX, ціна: 6000,00 EUR).

Більше того, в матеріалах справи міститься копія листа від продавця від 03.01.2024 про отримання коштів по рахунку-фактурі № 069/2023 від 27.10.2023, за змістом якої судом встановлено, що продавець, NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW BAUMASCHINEN, підтверджує про отримання грошей за рахунком № 070/2023 на суму 18000,00 EUR від 18.12.2023 за вантажний автомобіль марки Scania R450 з номером кузова YS2R4X2000542 та ще одного отримання коштів від 29.11.2023 на суму 24000,00 EUR згідно рахунку №069/2023 рахунку, № 071/2023 та рахунку № 072/2023 за вантажний автомобіль марки MAN з номером кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , ціна: 11000,00 EUR, номером кузова НОМЕР_6 , MAN 18440 TGX, ціна: 7000,00 EUR, номером кузова НОМЕР_7 , MAN 18440 TGX, ціна: 6000,00 EUR. Вказані суми поступили на рахунок (а.с.38).

Відтак, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаним ТОВ "ВК-АВТО" моторного транспортного засобу сідельного тягача, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару.

Окрім того, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем автомобіля.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля суд зазначає настпуне.

Відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2 статті 64 МКУ).

Як встановлено з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно статті 64 МК України - резервний метод, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

- ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

- системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

- ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

- вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

- ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

- мінімальної митної вартості;

- довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Крім того, суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Відповідач вказує, що для визначення митної вартості використанні відомості з МД від 27.10.2023 № UA305160/2023/35940, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару. Визначена митна вартість на рівні - 18200,00 EUR/шт. (а.с.24).

Однак, самої декларації від 27.10.2023 № UA305160/2023/35940 до суду не надано, факту того, що автомобіль, що ввозився за цією декларацією, має ідентичні пошкодження, ресурс пробігу, тощо, суду відповідачем не доведено.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 18200,00 EUR. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що цифровий рівень митної вартості імпортованого товару, що є нижчим від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Так, відповідач надав матеріали на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, однак матеріалів, які би доводили повну тотожність або максимальну подібність технічних характеристик (стану) порівняних автомобілів, та які б були використані при прийнятті оскаржуваних рішень, суду не надано, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2023/000020/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2023/000135 від 02.11.2023, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із платіжною інструкцією від 12.1.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 7276,87 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір в розмірі 7276,87 грн.

Щодо інших витрат, які просить стягнути позивач, та які вважає судовими витратами, а саме витрати понесені на здійснення перекладу документів, які подавались до митного органу при здійснені митного оформлення товару із іноземних мов на українську мову в розмірі 1625,00 гривень, суд зазначає наступне.

На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати представником позивача надано копії рахунку за перекладацькі послуги та платіжні доручення № 716 від 05.01.2024 на суму 5000,00 грн., від 08.01.2024 за № 717 на суму 1500,00 грн.

Суд зазначає, що позивач чи його контрагент згідно правил міжнародного ділового звичаю не позбавлений права складати відповідні документи будь-якою мовою, якщо сторони дійдуть відповідного погодження із вказаного приводу. Однак, використовуючи такі первинні документи у взаємовідносинах із юридичними чи фізичними особами, органами державної влади в Україні, позивач повинен забезпечити відповідність зазначених документів вимогам законодавства України.

Згідно статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Позивач як юридична особа, яка є резидентом України, використовуючи у публічних відносинах з органами державної влади первинні бухгалтерські та фінансові документи, на підтвердження обставин та фактів, які він декларує, несе обов`язок забезпечення доведення змісту таких документів державною мовою. Витрати позивача на виконання цього обов`язку не відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи судом.

При цьому, слід відрізняти залучення перекладача на підставі цивільно-правових угод до офіційного перекладу документів складених іноземною мовою від участі перекладача допущеного або призначеного судом згідно статті 71 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, вказані витрати не відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи, будь-яких інших дій щодо забезпечення права особи на перекладача при розгляді справи в суді, а також залучення такого перекладача судом не здійснювалось.

Враховуючи наведене слід відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення витрат понесених на оплату послуг перекладача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ "ВК-АВТО" - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2023/000020/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2023/000135 від 02.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь ТОВ "ВК-АВТО" (код ЄДРПОУ 43365135, вул. О.Кобилянської, 1, с. Тулуків, Івано-Франківська область, 78340) сплачений судовий збір в розмірі 7276,87 грн. (сім тисяч двісті сімдесят шість гривень 87 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ТОВ "ВК-АВТО" (код ЄДРПОУ 43365135, вул. О.Кобилянської, 1, с. Тулуків, Івано-Франківська область, 78340).

Відповідач:

Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.