Рішення

від 22.11.2024 по справі 320/3162/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Київ№ 320/3162/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ від 10.08.2023 № 174 "Про затвердження структури та штатної сичельності центрального апарату АРМА";

визнати протиправним та скасувати наказ від 10.08.2023 № 184 "Про введення в дію шататного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів";

визнати протиправним та скасувати наказ від 15.12.2023 № 668/9-03-ос "Про звільнення Астаф" ОСОБА_2 ";

поновити на посаді головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату АРМА з 18.12.2023;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2023 по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність свого звільнення на підставі оскаржуваного наказу відповідача, у зв`язку з порушенням визначеної законом процедури звільнення, при цьому, що при звільненні позивачу не було запропоновано рівнозначної або нижчу посаду державної служби для переведення.

Позивач наголошує на тому, що роботодавець міг запропонувати рівнозначну посаду підкатегорії В на яку мав змогу перевести, відповідно до діючого законодавства про державну службу, проте, цього зроблено не було, що суперечить чинному законодавству.

З попередженням про наступне звільнення, у зв`язку із затвердженням структури від 10.08.2023 та введення в дію штатного розпису від 23.08.2023 позивача було ознайомлено 15.11.2023, одночасно запропоновано посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту, на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації ( ОСОБА_3 ), однак, ця посада належить до підкатегорії В1, тобто посада головного спеціаліста державного органу, строкова. Проте, в порушення норм ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» керівником державної служби запропоновано позивачу не іншу рівнозначну посаду державної служби, а посаду державної служби на умовах строкового трудового договору, лише одну посаду, хоча та той час були вакантні інші рівнозначні посади. При цьому, позивач наголошує на тому, що не було враховано професійну підготовку та професійні компетентності, а також переважне право на залишення на роботі, передбачене трудовим законодавством.

На переконання позивача, вбачається очевидна відсутність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 передумов для звільнення з посади, оскільки фактично скорочення його посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу не відбулось, що має наслідком поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, за якою, просить зменшити позовні вимоги у справі № 640/11506/22 та не здійснювати розгляд вимог, викладених у пунктах 2, 3 позову ОСОБА_1 щодо: визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №174 від 10.08.2023 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА»; визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №184 від 22.08.2023 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Також, позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, в якому зазначено про те, що з урахуванням того, що посада належить до посад з функціями передбаченими іншим законодавством, окрім Закону України «Про державну службу», КЗпП, зважаючи на те, що АРМА не надано обґрунтувань та пояснень інших порушень, що мали вплив на порушення при звільненні, такі пояснення можна отримати від АРМА лише під час судових засідань.

Розглянувши вказане клопотання, з урахуванням предмету спору та наявних у справі матеріалів, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються КАС України (ч. 5 ст. 12 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згаданою ч. 4 ст. 257 КАС України, а також ч. 4 ст. 12 КАС України вказано чіткий перелік категорій справ, які за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, а саме справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, суд звертає увагу, що даний спір не належить до переліку, визначеного ч. 4 ст. 12 КАС України, та не підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що дана справа, де предметом спору є розгляд питання правомірності рішення про звільнення позивача з публічної служби, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки вважає, що швидкість вирішення справи вказаної категорії є пріоритетним, а тому, клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

До суду від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, адже позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту, на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації та попереджений, що у разі відмови від запропонованої посади по закіиченшо 30 календарних днів з моменту вручення попередження, позивача буде звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». З попередження про наступне звільнення вбачається, що позивач ознайомився з попередженням та не згоден із запропонованою посадою, про що свідчить відповідний підпис. Заява щодо згоди на переведення на вакантну посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту від нього, в подальшому, не надходила. У зв`язку з відсутністю заяви позивача про згоду на призначення на іншу посаду та сплину строку вивільнення працівника, оскаржуваним наказом було звільнено позивача з посади.

Враховуючи, що запропонована посада була вакантною, позивач не скористався правом переведення та не подав відповідну заяву, а відповідачем, у свою чергу, дотримано вимоги чинного законодавства, позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, зауважено, що законодавство не містить жодних норм щодо обов`язку пропонування державному службовцю всіх наявних посад державної служби, а тому, безпідставними є аргументи позивача, про те, що АРМА порушено норми ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Крім того, сам по собі факт наявності вакантних посад на підприємстві не свідчить про можливість зайняття їх особою, яку звільняють. У зв`язку з тим, що саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників, тому оскарження позивачем наказу Національного агентства від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА» та наказу Національното агентства від 10.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів» не вважається належним способом захисту.

30.04.2024 стороною позивача подано суду відповідь на відзив на позовну заяву.

22.05.2024 відповідачем подано заперечення по справі.

21.06.2024 позивачем надано суду додаткові пояснення щодо викладеного у запереченнях відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.12.2019 (наказ № 397/9-03-ос від 09.12.2019) працював в Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) на посадах, зокрема: головного спеціаліста Відділу забезпечення організаційних та контрольних повноважень Голови АРМА центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів як такий, що визначений переможцем конкурсу, з випробуванням строком на 1 (один) місяць.

23.01.2020наказом № 40/9-03-ос, переведений на посаду головного спеціаліста Відділу управління ризиками, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу».

13.07.2020 наказом №194/9-03-ос, позивач переведений на посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту з 14.07.2020, за згодою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу».

12.01.2021 наказом №4/9-03-ос позивач був переведений на посаду головного спеціаліста Сектору управління ризиками з 13.01.2021, за згодою.

01.07.2022 наказом №183/9-03-ос позивач переведений на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту з 01.07.2022, строково, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця ( ОСОБА_3 ), увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації, за яким зберігається посада державної служби, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 та ст. 43 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із зміною структури та введенням в дію штатного розпису.

20.02.2023наказом №43/9-03-ос позивач був переведений на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту з 21.02.2023, за згодою.

Наказом Націона.льного агентства від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», було затверджено структуру та штатну чисельність центрального апарату АРМА.

Наказом Національного агентства від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», введено в дію штатний розпис на 2023 центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 23.08.2023.

Відповідно до вказаного штатного розпису на 2023 рік, Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів скорочено, утворено Сектор внутрішнього аудиту.

15.11.2023, у зв`язку із скороченням посади головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту, позивачу вручено попередження про наступне звільнення. Одночасно, запропоновано посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту, на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову с.лужбу під час загальної мобілізації ( ОСОБА_3 ) та попереджений, що у разі відмови від запропонованої ОСОБА_1 посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення попередження, позивача буде звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом АРМА від 14.12.2023 № 668/9-03-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату АРМА 18.12.2023 за ініціативою суб`єкта призначення, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу» та ст. 24 Закону України «Про відпустки». Підставою звільнення в наказі зазначено попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 15.11.2023.

Позивач вважає його звільнення незаконним через порушення процедури попередження та подальші дії роботодавця, позяк, зі змісту оскаржуваного Наказу від 14.12.2023 № 668/9-ОЗ-ОС вбачається, що він був винесений, зокрема, на підставі попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 15.11.2023, яким запропоновано посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту, на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації ( ОСОБА_3 ), тобто посаду на умовах строкового трудового договору, не рівнозначну. При цьому в період з 15.11.2023 до 18.12.2023від роботодавця інших пропозицій щодо працевлаштування на інших посадах в АРМА до позивача не надходило, а відповідно до листа АРМА від 27.12.2023 № 11865/1-40- 23/9.1, станом на 12.12.2023, у центральному апараті АРМА вакантними були посади державних службовців.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 12.10.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до ст. 87 цього Закону.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно змісту ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Тож, за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, з огляду на що, вказане свідчить, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем. До того ж, право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.

Рішення роботодавця про «зміни в організації виробництва і праці» може бути зумовлене різними причинами, зокрема, вдосконаленням, перепрофілюванням виробництва, зменшенням обсягу виробництва продукції (надання послуг), фінансовою неспроможністю, стратегією розвитку бізнесу, відповідно, це зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, необхідних для виконання роботи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Голова Національного агентства, зокрема, затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства, що, на переконання суду, свідчить про наявність дискреційних повноважень Голови Національного агентства щодо визначення структури центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.01.2021 у справі №753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Судом досліджено обставини скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, що підтверджується наказом Національного агентства від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та наказом Національного агентства від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

У зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Режим воєнного стану регламентовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вказаний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Таким чином, в період дії воєнного стану обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема, щодо можливості переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану.

Судом досліджено, що наказом Національного агентства від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», затверджено структуру та штатну чисельність центрального апарату АРМА. Також, наказом Національного агентства від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», введено в дію штатний розпис на 2023 центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 23.08.2023.

Відповідно до вказаного штатного розпису на 2023 рік, Відділ внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів скорочено, утворено Сектор внутрішнього аудиту.

15.11.2023 у зв`язку із скороченням посади головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту, позивачу вручено попередження про наступне звільнення.

Одночасно, позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту, на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації ( ОСОБА_3 ) та попереджений, що у разі відмови від запропонованої посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення попередження, позивача буде звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

З попередження про наступне звільнення вбачається, що позивач ознайомився з попередженням та не згоден із запропонованою посадою, про що свідчить відповідний підпис. Заява щодо згоди на переведення на вакантну посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього аудиту від ОСОБА_1 не надходила.

У зв`язку з відсутністю заяви позивача про згоду на призначення на іншу посаду та сплив строку вивільнення працівника, наказом від 14.12.2023 № 668/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу», було звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 18.12.2023.

Як вже зазначалось вище, державний службовець звільняється на підставі п. ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

За доводами позивача, його незаконно звільнено, адже АРМА при звільненні порушено норми спеціального та загального законодавства, яким регламентоване переважне право працівника на залишенні на роботі, оскільки жодної рівнозначної або ж нижчої посади при звільненні запропоновано не було.

Проте, не є спірним те, що відповідач 15.11.2023 письмово попередив ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення у зв`язку із затвердженням з 10.08.2023 структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА відповідно до наказу АРМА від 10.08.2023 № 174 «Про затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та введенням в дію з 23.08.2023 штатного розпису на 2023 рік центрального апарату АРМА, відповідно до наказу АРМА від 22.08.2023 № 184 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Одночасно, вказано, що строк дії попередження 30 календарних днів починаючи з моменту вручення попередження та зазначено, що у різі відмови від запропонованої посади, відбудеться звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Суд враховує, що позивачу було запропоновано посаду головного спепіаліста Сектору внутрішнього аудиту, на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовпя, увільненого від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізапії ( ОСОБА_3 )

Отже, доводи позивача про те, що жодної рівнозначної або ж нижчої посади при звільненні запропоновано не було, є помилковим, адже, враховуючи те, що запропонована посада була вакантною, а позивач не скористався правом переведення та не подав відповідну заяву, суд вважає, що Національним агентством було дотримано вимоги чинного законодавства.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує прапівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно з ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статгі 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.

Таким чином, трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників і при цьому не враховується переважне право на залишення на роботі.

Водночас, твердження позивача про те, що роботодавець міг запропонувати рівнозначну посаду, але завідомо цього не зробив, є субґєктивним, при цьому, що чинне законодавство не містить обов`язку пропонування державному службовцю всіх наявних посад державної служби. Крім того, суд зауважує, що сам по собі факт наявності вакантних посад на підприємстві не свідчить про можливість зайняття їх особою, яку звільняють.

Стосовно посилання позивача на те, що в структурі АРМА відбулись зміни, за наслідком яких відбулось скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, водночас, внаслідок зміни внутрішньої структури фактично посаду головного спеціаліста Відділу не ліквідовано, а замінено на посаду головного спеціаліста Сектору з подібними посадовими обов`язками та метою посади, які мають здебільшого декларативний характер, суд зазначає, що позивачу було запропоновано посаду державної служби саме у Секторі внутрішнього аудиту, натомість, саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

За висновком суду, відповідачем не було допущено процедурних порушень при попередженні про звільнення, та самому звільненні позивача, які б мали наслідком для висновку про незаконність самого звільнення позивача з посади. При цьому, фактично, доводи позивача зводяться до незгоди із запропонованою посадою через її тимчасовий характер, проте вказане не унеможливлює відповідачу її пропонувати іншим претендентам. Вказана обставина не впливає на характер та статус/категорію такої посади.

За наведеного, судом встановлено правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення позивача, а тому, також задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено, що звільнення позивача відбулось із дотриманням законодавства, підстава звільнення визначена правильно, процедура звільнення дотримана.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.