Ухвала

від 22.11.2024 по справі 320/54438/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 листопада 2024 року м. Київ № 320/54438/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СинергіяБуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СинергіяБуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 07.11.2024 №7479-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СинергіяБуд».

22.11.2024 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій той просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу ГУ ДПС від 07.11.2024р. №7479-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СинергіяБуд» код ЄДРПОУ 41372344».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказана заява передана головуючій судді для розгляду 22.11.2024.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що спірний наказ про проведення документальної планової перевірки, прийнятий відповідачем, є таким, що винесений протиправно, із порушеннями законодавства та перевищенням службових повноважень.

Враховуючи, на думку позивача, незаконність такого наказу, позивач має на меті відмовити відповідачу в доступі до перевірки. Вказує, що як результат, відповідач може застосувати до позивача адміністративний арешт. В такому випадку, за твердженням позивача, господарська діяльність підприємства буде паралізована, внаслідок чого працівники залишаться без доходів.

Відтак, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказав, що зазначені обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

У заяві про забезпечення позову, заявник вказує на протиправність оскаржуваного наказу.

Разом з цим, суд наголошує, що обраний спосіб забезпечення позову по своїй сутності є прямим перешкоджання діяльності Головного управління ДПС в м. Києві, як контролюючого органу, в частині проведення перевірок. При цьому, на цій стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд не може оцінювати оскаржуваний наказ та вважати його таким, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого такому наказу буде надана оцінка на предмет його правомірності.

Припущення заявника про можливе настання негативних наслідків для нього не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. В даному випадку доводи позивача повинні бути підтверджені реальними доказами, які б дали змогу суду зробити висновок про наявність законодавчо встановлених підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник.

При цьому, саме рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом оскарження у даному провадженні, не містить тих положень, реалізація яких може мати невідворотні наслідки для позивача, що могло б слугувати підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення їх дії.

Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 сформував висновок, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.

Тобто, навіть за умови проведення перевірки, попри оскарження наказу про її проведення, позивач не позбавлений права в подальшому оскаржувати прийняті за її наслідками рішення, обґрунтовуючи їх протиправність порушенням вимог законодавства щодо процедури проведення перевірки.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та відсутність належних доказів в обґрунтування поданої заяви, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для забезпечення позову.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди заявнику або в подальшому унеможливить захист його інтересів.

В наявних матеріалах відсутні докази на підтвердження доводів та обставин вказаних в заяві про забезпечення позову.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На переконання суду, подання адміністративного позову предметом якого є визнання протиправними певних дій та скасування рішення не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу представника позивача на те, що Верховним Судом у своїх рішеннях неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно з якою «визнання протиправним наказу про проведення документальної планової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».

Відтак, незабезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії наказу не призведе до неможливості поновлення прав позивача у разі задоволення позову судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі №813/116/18, від 02 квітня 2019 року у справі № 1340/4044/18.

Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання про забезпечення позову, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування даного клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «СинергіяБуд» про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Шевченко А.В.