Рішення

від 20.11.2024 по справі 340/4533/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4533/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство "Комфортне місто" при Долинській міській раді, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Долинської міської ради № 5174 від 05.04.2024 "Про приведення у відповідність до містобудівної документації назви будівлі".

В обґрунтування позовних вимог вказав, що спірним рішенням назву та функціональне призначення будівлі, розташованої за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р., м. Долинська, вул. Центральна, 151, загальною площею 860,2 м2, яка перебуває у комунальній власності Долинської ТГ та обліковується на балансі КП "Комфортне місто" при Долинській міській раді було замінено з "Гуртожиток (будинок квартирного типу)" на "Готель (громадська будівля)". Однак, "Гуртожиток" був включений до переліку об`єктів для розміщення громадян, які переміщаються з тимчасово-окупованих територій, є житлом соціального призначення, а тому безпідставна зміна його назви та цільового призначення є порушенням соціального права громадян на тимчасове житло. Так як у "Гуртожитку" проводилися відповідні ремонтні роботи, що підтверджується інформацією електронної системи публічних закупівель, та у ньому вже наявне необхідне майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", він є належним житлом для тимчасово-переміщених осіб з належними умовами для проживання у ньому в умовах воєнного стану. В той же час, основне цільове призначення "Готелів" спрямоване не на забезпечення тимчасовим житлом громадян, які цього потребують, а на надання платних житлових послуг, в т.ч. культурно-дозвіллєвих, фізкультурних та оздоровчих послуг, та відповідно отримання прибутку за надання таких послуг, а не на забезпечення тимчасовим житлом громадян, які цього потребують. Отже, на думку прокурора, зазначене є підставою для визнання рішення № 5174 від 05.04.2024 незаконним та скасування.

Ухвалою судді від 22.07.2024 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство "Комфортне місто" при Долинській міській раді (а.с.177).

Представник відповідача подав відзив, у якому позовні вимоги не визнач та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки під час передачі у комунальну власність ДП "Дирекція КГЗКОР" не передавалося Долинській міській раді жодної документації на "гуртожиток" по вул. Центральна, 151 в м. Долинська, Кропивницький р, Кіровоградська обл.. Це будівля колишньої поліклініки, тому вона була запроектована та збудована у відповідності до державних будівельних норм для громадської забудови. На даний час вона відповідає вимогам ДБН В.2.2-9:2018 "Громадські будинки та споруди". Згідно з висновком про технічний стан колишньої чеської поліклініки від 16 вересня 2002 року будівля була пристосована для використання під гуртожиток.Зокрема вказано, що технічний стан колишньої поліклініки класифікується як нормальний і дозволяє експлуатувати її в якості гуртожитку. Рішенням Долинської міської ради від 15.07.2020 № 1363 затверджений Генеральний план міста Долинська та до цього часу не змінювався. Згідно з Генеральним планом міста Долинська будівля за адресою: вул. Центральна, 151 в м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, за експлікацією значиться під номером 42 "Готель" (а.с.182-184).

Прокурор подав відповідь на відзив, у якій не погодився з твердженнями відповідача (а.с.201-204).

У свою чергу, представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у якому звернув увагу адміністративного суду на те, що Долинська міська рада, як орган управління майном комунальної власності самостійно вирішує питання зміни назви та функціонального призначення належних їх будівель в залежності від своїх потреб. Cпроба позивача запобігти відчуженню майна комунальної власності, є по суті спробою втручання у виключні повноваження сесії міської ради, а не позовом, спрямованим на захист інтересів держави (а.с.224-226).

Прокурор подав додаткові пояснення, у яких просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки скасування оскаржуваного рішення зможе запобігти подальшим спробам незаконно відчужити указаний об`єкт комунальної власності соціального призначення (а.с.233-236).

Дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено наступне.

Рішенням Долинської міської ради від 03.12.2021 року № 2335 "Про безоплатне прийняття об`єктів з державної у комунальну власність Долинської міської територіальної громади" було затверджено акт приймання-передачі та безоплатно прийнято від державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" у комунальну власність об`єкти державної власності та передано їх на баланс КП "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді, згідно з переліком, що додається (а.с.24).

Відповідно до акту приймання-передачі та переліку об`єктів (додаток до акту приймання-передачі) у комунальну власність передано гуртожиток по вул. Радянська,151, будівля 2-воповерхова, стіни цегляні, фундаменти залізобетонні, крівля рубероїдна, плити-перекриття залізобетонні, опалення централізоване, електрозабезпечення, водовідведення та каналізація (а.с.25-44).

На підставі технічного висновку Кіровоградської обласної державної адміністрації від 20.09.2002 № 130/2002 про технічний стан колишньої чеської поліклініки по вул. Радянська, 153 в м. Долинська, будівля поліклініки перепрофільована в гуртожиток, технічний стан будівлі класифікується як нормальний і дозволяє експлуатувати її за призначенням в якості гуртожитку (а.с.49-51).

Рішення Долинської міської ради від 16.10.2002 № 248 затверджено висновок про технічний стан гуртожитку № 130/2002 від 20.09.2002 (а.с.93-94).

Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю від 04.11.2002 № 590, яке видано на підставі рішення Долинської міської ради від 15.10.2002 № 248 та указаного технічного висновку, об`єктом прав є цілий гуртожиток (а.с.48).

Згідно до інформації Фонду державного майна України від 21.05.2024 № 10-24-13798 встановлено, що з метою внесення до Реєстру об`єктів державної власності Міністерством економіки/Міністерством з питань стратегічних галузей економіки України до Фонду надавалися відомості стосовно нерухомого державного майна за кваліфікаційним угрупуванням: 1130.1 Гуртожитки для робітників і службовців відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду від 15.03.2006 № 461, зокрема гуртожиток за місцезнаходженням: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Советська, 151, яке перебувало на балансі Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", щодо якого виконане прийнято управлінське рішення, а саме передано у комунальну власність (а.с.54).

Відповідно до інформації ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 16.05.2024 № 549-17/20 реєстрацію права власності проведено на цілий гуртожиток (а.с.57).

За даними офіційного веб-сайту Кіровоградської обласної державної адміністрації указана будівля з 2015 входить до переліку об`єктів для розміщення громадян, які переміщаються з тимчасово-окупованих територій (а.с.127-130).

За даними офіційного електронного майданчику "Prozorro" встановлено, що Долинською міською радою проведено ряд закупівель щодо ремонту указаного приміщення з метою облаштування місць для тимчасового перебування внутрішньо переміщених (а.с.109-120).

Зі звіту Долинського міського голови за 2022 рік слідує, що гуртожиток по вул. Центральна, 151 в м. Долинська відноситься до місць розміщення громадян, які у зв`язку з бойовими діями залишили місце проживання, на облаштування якого (придбання матеріалів для поточного ремонту будівлі, поточний ремонт покрівлі площею 525 кв.м та укосі, придбання вікон, котла твердопаливного з автоматикою, димової труби та паливних брикет, придбання генератора, а також предметів, обладнання та інвентарю) у 2022 році було витрачено 922913,91 грн з місцевого бюджету (а.с.122-126).

Згідно рішення Долинської міської ради від 31.08.2023 № 333 створено фонд тимчасового житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, до якого зараховано житлові приміщення (кімнати) будинку квартирного типу-гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.215).

Однак, рішенням Долинської міської ради від 05.04.2024 № 5174 "Про приведення у відповідність до містобудівної документації назви будівлі" назву та функціональне призначення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 860,2 м 2, яка перебуває у комунальній власності Долинської міської територіальної громади та обліковується на балансі комунального підприємства "Комфортне місто" при Долинській міській раді було замінено з "Гуртожиток (будинок квартирного типу)" на "Готель (громадська будівля)" (а.с.77).

Наказом начальника відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту, благоустрою, містобудування, архітектури та капітального будівництва Долинської міської ради від 17.04.2024 № 18 підтверджено адресу закінченого будівництвом об`єкту - "Готель (громадська будівля)" по АДРЕСА_1 (а.с.88-89).

Відповідні відомості Долинською міською радою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.86-87).

У травні 2024 року Долинською міською радою оголошено електронний аукціон щодо продажу майна № SPE001-UA-20240511-58440, а саме: "Комплекс будівель та споруд громадського призначення, до комплексу входять: будівля готелю, загальною площею 860,2 кв.м., та будівля складу, загальною площею 31,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ".

Після внесення прокурором відомостей до ЄРДР за № 42024120040000039 від 15.05.2024 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України за вказаним фактом, Долинською міською радою 17.05.2024 прийнято рішення № 5370, яким дане приміщення виключено з Переліку об`єктів комунальної власності Долинської міської територіально громади, що підлягають приватизації, і електронний аукціон відмінено (а.с.78, 121).

Проте, оскільки рішення Долинської міської ради № 5174 від 05.04.2024 на даний час не скасоване, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Статтею 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на звернення прокурора (його заступника) до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 Закону №1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно до частини четвертої та п`ятої статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Стаття 5 Житлового кодексу України визначає, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частини 3 статті 16 Закону № 280/97-ВР, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону № 280/97-ВР підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Так, прокурор в адміністративному позові, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення із позовом, зазначив, що даний спір стосується прийняття відповідачем незаконного рішення, яке в подальшому може призвести до вибуття із комунальної власності та із житлового фонду територіальної громади нерухомого майна. Обраний прокурором спосіб захисту права, а саме визнання незаконним та скасування незаконного рішення органу місцевого самоврядування спрямований на захист інтересів держави, зокрема на захист соціальних прав незахищених категорій громадян або громадян, які цього потребують, на тимчасове житло, де держава як гарант в особі органу місцевого самоврядування має такі права забезпечувати, особливо в умовах збройної агресії, коли питання забезпечення житлом внутрішньо-перемішених осіб постало досить гостро. Органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносин, є сама відповідач як уповноважений власником - територіальною громадою м. Долинська орган, який здійснює розпорядження майном комунальної власності. Таким чином, у даному спорі прокурор має бути самостійним позивачем, оскільки в іншому випадку відбулося б співпадіння позивача та відповідача в одній особі.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 р. № 500-VI (далі - Закон № 500-VI), сфера дії якого поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу (частина перша статті 1 Закону № 500-VI).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 500-VI, сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) (частини четверта статті 1 Закону № 500-VI).

Відповідно до статті 2 Закону № 500-VI громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Частиною 1 статтею 3 Закону № 500-VI визначено, що забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів, зокрема: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд; 6) видатки, пов`язані з капітальним ремонтом гуртожитків (їх житлових комплексів та/або їх частин), що передаються у власність територіальних громад згідно з цим Законом, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел. У разі погіршення стану гуртожитку, включеного до статутного капіталу, який підлягає передачі у комунальну власність, понад норми фізичного зносу за час його перебування у приватній власності місцева рада має право вимагати від власника гуртожитку провести ремонт гуртожитку або стягнути з власника в договірному чи судовому порядку вартість такого ремонту та/або відповідних відновлювальних робіт.

Частинами 1-2 статті 14 Закону № 500-VI передбачено, що гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.

Статтею 18 Закону № 500-VI передбачено, що органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону:

1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону;

2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону;

2-1) після передачі гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону:

приймають рішення відповідно до глави 4 "Користування гуртожитками" Житлового кодексу Української РСР про надання жилої площі в гуртожитку з укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку мешканцям таких гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, та видають їм спеціальні ордери на право вселення на відповідну жилу площу в гуртожитку;

приймають рішення відповідно до глави 59 "Найм (оренда) житла" Цивільного кодексу України про надання житла в гуртожитку за договором найму (оренди) житла на певний строк за плату іншим мешканцям таких гуртожитків, на яких не поширюється дія цього Закону;

3) приймають рішення про надання відповідним незаселеним житловим комплексам статусу "житло соціального призначення";

4) приймають рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу) після його прийняття у власність територіальною громадою та відселення мешканців відповідно до чинного законодавства;

5) приймають рішення про використання згідно з чинним законодавством земельних ділянок, необхідних для експлуатації відповідно до цього Закону житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, що перебувають у власності територіальних громад;

6) здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій;

7) здійснюють контроль за використанням усіх гуртожитків, що перебувають у державній та комунальній власності виключно за призначенням, визначають управителів гуртожитків, а також виконавців житлових і комунальних послуг;

8) вживають необхідних заходів, у межах наданих повноважень, щодо забезпечення, збереження та використання житлового фонду гуртожитків незалежно від форми власності відповідно до цього Закону;

9) встановлюють плату за оформлення реєстрації місця проживання в гуртожитку;

10) встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території;

11) приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків;

12) забезпечують пристосування гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під`їздів, сходових клітин та жилих приміщень, займаних особами з інвалідністю чи сім`ями, в яких є особи з інвалідністю та/або діти з інвалідністю;

13) ведуть суцільний облік громадян, які не мають власного житла, на правових підставах вселені в гуртожиток, фактично проживають у ньому та мають право на отримання соціального житла;

14) укладають та розривають договори найому житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад;

15) затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми фінансування, утримання та облаштування гуртожитків, переданих територіальним громадам відповідно до цього Закону, здійснюють контроль за їх виконанням;

16) створюють постійні комісії із забезпечення реалізації житлових прав громадян відповідно до частини другої статті 26 цього Закону;

17) створюють за рахунок коштів, отриманих від приватизації жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством, спеціальні фонди розвитку гуртожитків та житла соціального призначення як складову бюджетів місцевих рад;

18) розпоряджаються коштами спеціального фонду розвитку гуртожитків та житла соціального призначення, спрямовуючи їх виключно на капітальний ремонт, реконструкцію, утримання, експлуатацію житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, утримання та облаштування відповідних жилих і нежилих приміщень, облаштування відповідних земельних ділянок;

19) звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону;

19-1) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на частково-компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 14 цього Закону;

19-2) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на повній компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж розмір, на якому наполягає власник гуртожитку відповідно до пункту 4 частини третьої статті 14 цього Закону;

20) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.

Згідно до статті 127 Житлового кодексу УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради.

Статтею 128 Житлового кодексу УРСР передбачено, що жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до пункту 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, жила площа в гуртожитках надається: у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї; у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах.

Згідно до статті 10 Закону № 500-VI статус гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, після прийняття відповідною місцевою радою рішення про їх приватизацію або про надання їм статусу житла соціального призначення не може бути змінено, крім випадку визнання гуртожитку (як цілісного майнового комплексу або його відокремленої частини) аварійним чи непридатним для проживання людей відповідно до розділу IV цього Закону.

Правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла визначає Закон України від 12 січня 2006 року № 3334-IV (далі Закон № 3334-IV).

Згідно до статті першої Закону № 3334-IV у цьому Законі основні терміни і поняття вживаються в такому значенні:

житловий фонд соціального призначення - сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту;

соціальне житло - житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк;

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно (частина перша статті 2 Закону № 3334-IV).

Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 3334-IV правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;

в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла (частина п`ята статті 10 Закону № 3334-IV).

Як підтверджено матеріалами справи, у комунальну власність Долинської територіальної громади від ДП "Дирекція КГЗКОР" було передано об`єкти державної власності, в тому числі гуртожиток по АДРЕСА_3 (а.с.25-44).

Згідно технічного висновку Кіровоградської облдержадміністрації від 20.09.2002 № 130/2002 про технічний стан колишньої чеської поліклініки по АДРЕСА_3 , станом на день обстеження виконана реконструкція будівлі згідно проекту, будівля перепрофільована в гуртожиток, а її технічний стан класифікується як нормальний та дозволяє експлуатувати її за призначенням в якості гуртожитку (а.с.49-51).

Рішення Долинської міської ради від 16.10.2002 № 248 затверджено висновок про технічний стан гуртожитку № 130/2002 від 20.09.2002 (а.с.93-94).

Згідно до свідоцтва про право власності на будівлю від 04.11.2002 № 590, яке видано на підставі рішення Долинської міської ради від 15.10.2002 № 248 та указаного технічного висновку, об`єктом прав є цілий гуртожиток (а.с.48).

Доводи представника відповідача стосовного того, що під час передачі у комунальну власність ДП "Дирекція КГЗКОР" не передавалося жодної документації на гуртожиток не спростовують, що указана будівля відповідно до наявних правовстановлюючих документів з 2002 року рахується як гуртожиток.

Відносно того, що за Генеральним планом м. Долинська будівля за адресою АДРЕСА_1 , за експлікацією значиться під номером 42 "Готель", то вказане не може бути безумовною підставою для зміни назви та функціональне призначення будівлі, адже свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку видане 04.11.2002 року, тобто до винесення рішення Долинської міської ради від 15.07.2020 року № 1363, яким затверджений Генеральний план м. Долинська.

Таким чином, оскаржуване рішення № 5174 від 05.04.2024 року суперечить правовстановлюючим документам на указану вище будівлю.

Також, відповідач під час прийняття оспорюваного рішення не міг керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію", так як указаний нормативно-правовий акт не надає право на зміну функціонального призначення та статусу будівлі, а лише передбачає перелік робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Крім того, представник відповідача зазначив, що ні у власника будівлі (Долинської міської ради), ні у балансоутримувача (КП "Комфортне місто") немає потреби у гуртожитку, оскільки відсутня категорія громадян, яка потребує проживання у ньому.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, зі звіту Долинського міського голови за 2022 слідує, що гуртожиток по АДРЕСА_1 відноситься до місць розміщення громадян, які у зв`язку з бойовими діями залишили місце проживання, на облаштування якого (придбання матеріалів для поточного ремонту будівлі, поточний ремонт покрівлі площею 525 кв.м та укосі, придбання вікон, котла твердопаливного з автоматикою, димової труби та паливних брикет, придбання генератора, а також предметів, обладнання та інвентарю) у 2022 витрачено 922913,91 грн з місцевого бюджету (а.с.122-126).

Згідно рішення Долинської міської ради від 31.08.2023 № 333 створено фонд тимчасового житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, до якого було зараховано житлові приміщення (кімнати) будинку квартирного типу-гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.215).

Відтак, указана будівля є житлом соціального призначення, а тому безпідставна зміна її назви та функціонального (цільового) призначення є порушенням соціальних прав громадян на тимчасове житло враховуючи, що в умовах воєнного стану питання забезпечення права на тимчасове житло, його належне утримання і своєчасне надання населенню є актуальним та гострим. При цьому, представник відповідача не уточнив чому, за відсутності потреби, на утримання будівлі з місцевого бюджету витрачались кошти.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірність прийнятого рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 05 квітня 2024 року № 5174 "Про приведення у відповідність до містобудівної документації назви будівлі".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО