Рішення

від 22.11.2024 по справі 380/22771/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 рокусправа № 380/22771/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича (далі - відповідач), в якому просить: (мовою оригіналу):

"1. Звільнити від сплати судового збору та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

2. Витребувати матеріали виконавчого провадження №74793864 та оглянути їх в судовому засіданні.

3. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій Олега Володимировича у виконавчому провадженні №74793864 щодо неналежного виконання своїх посадових обов`язків, передбачених ст.ст.18,27,28,71,74 ЗУ "Про виконавче провадження".

4. Скасувати постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.04.2024 р., про стягнення з боржника основної винагороди від 18.04.2024 р.

5. Стягнути із приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій Олега Володимировича на користь ОСОБА_1 незаконно стягнуті грошові кошти в сумі 2366,59 грн.".

Ухвалою від 12.11.2024 суд відкрив спрощене провадження у справі та залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Сяйво» - стягувача у спірному ВП №74793864.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.02.2024 Залізничним районним судом м.Львова у справі №462/2523/23 винесено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» (ЄДРПОУ 32262674) заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 17303,92 грн.; стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» в розмірі 3355 грн. судового збору; стягнення з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» в розмірі 3355 грн. судового збору.

Стверджує, що сума боргу з кожного відповідача складає: 17302,92 : 2 = 8651,96 грн. (частка кожного відповідача); 8651,96 грн.+ 3355 грн. (судовий збір) = 12 006.96 грн.

У лютому 2024 позивач добровільно сплатив в рахунок стягуваного боргу 13 895,12 грн., що підтверджується копією платіжки стягувана за лютий 2024 р., де вони підтверджують про сплачення боргу за лютий місяць в сумі 13 895,12 грн. Проте 16.07.2024 позивач отримав від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. копії постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.04.2024, про стягнення з боржника основної винагороди від 18.04.2024 р. у виконавчому провадженні.

Вважає спірні постанови протиправними, оскільки прийняті після добровільного погашення ним боргу за рішенням суду.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП №74793864 з примусового виконання виконавчого листа №462/2523/23, виданого 22.03.2024 року Залізничним районним судом м. Львова, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛКП «Сяйво» заборгованості у розмірі 17 303.92 грн. та стягнення з кожного з боржників 3355 грн. судового збору.

Провадження відкрите на постановою від 18.04.2024 на підставі заяви стягувача. Також 18.04.2024 приватний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення основної винагороди, постанову про арешт коштів боржника.

22.04.2024 на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум надійшли кошти достатні для задоволення усіх вимог за виконавчим документом в розмірі 23025.51 грн., що стало підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Стверджує: «…З приводу доводів ОСОБА_1 , щодо розподілу /на його думку/ суми заборгованості між солідарними боржниками не можуть заслуговувати на увагу, оскільки згідно ч.І ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо…».

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа надіслала суду пояснення, де зазначила наступне:

«…хибною інформацією, вказаною в апеляційній скарзі є дане твердження: «у лютому 2024 мною добровільно сплачено в рахунок стягуваного боргу 13895.12 грн., що підтверджується копією платіжки стягувана за лютий 2024, де вони підтверджують про сплачення боргу за лютий місяць у сумі 13895.12 грн.».

Наголошуємо суду, що дана інформація не відповідає дійсності, апелянт свідомо вводить суд в оману та вказує брехливі відомості, оскільки він не здійснював жодних платежів. Дану інформацію легко перевірити запросивши у апелянта банківську квитанцію про перерахунок коштів у зазначеній сумі на рахунок підприємства. Такого документа в апелянта немає і він свідомо вказав неправдиві відомості в апеляційній скарзі, щоб таким чином завадити роботі виконавця. Жодних платежів від ОСОБА_1 у лютому 2024 року на рахунок підприємства здійснено не було.

Стосовно інформації вказаної у повідомленні на оплату житлово-комунальних послуг Львівського комунального підприємства «Сяйво» повідомляємо наступне:

Платіжне повідомлення на оплату житлово-комунальних послуг формується автоматично через програму нарахувань, замовником якої є Львівська міська рада, відповідно шаблон платіжного повідомлення є незмінним та затвердженим ЛМР. Станом на 01 лютого 2024 року в повідомленні про оплату житлово-комунальних послуг за лютий 2024 року відображається заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становив сумі 49124,21 грн., де управління будинком заборгованість 41197,10 грн та центральне опалення 7927,11 грн. Частина заборгованості була за період, що виходить за межі позовної давності, в судовому порядку ми позбавлені можливості стягнути дану заборгованість, а в добровільному порядку боржники відмовляються погасити її, тому з врахуванням цього підприємством прийнято рішення списати дану заборгованість у зв`язку із закінченням строку давності. Списана заборгованість стосувалася періоду до 01.09.2019 року і становила 13895.12 грн. Дана інформація підтверджується розрахунком, що додається.

Отож, в лютому 2024 року заборгованість у сумі 13895.12 грн за період до 01.09.2024 року була списана підприємством, та в повідомленні на оплату житлово- комунальних послуг відобразилась в графі - сплачено боргу. Наголошуємо суду, що сума боргу 13895.12 грн абсолютно не стосується справи № 462/2523/23. …».

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року та ухвалено нове, яким задоволено позовні вимоги ЛКП «Сяйво» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 17 303, 92 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» судові витрати в розмірі 3355 грн та з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» судові витрати в розмірі 3355 грн.

На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 12.02.2024 Залізничний районний суд м. Львова 22.03.2024 видав виконавчий лист № 462/2523/23, щодо ОСОБА_1 про солідарне стягнення із боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛКП «Сяйво» заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 17 303,92 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Сяйво» 3 355 грн судових витрат.

На підставі заяви про відкриття провадження у справі приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74793864 від 18.04.2024 з виконання виконавчого листа № 462/2523/23, виданого Залізничним районним судом м. Львова 22.03.2024 про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ЛКП «Сяйво» заборгованості у розмірі 17 303,92 грн та судових витрат.

18.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: папір А4 18 х 0.34 грн. = 6,12грн.; обкладинка виконавчого провадження - 0.34 грн.; принтерне виготовлення (копіювання) документів 18 х 4,18 грн. = 75.24 грн; послуги поштового зв`язку (відправлення рекомендованого листа) 2 х 30,00 грн. = 60.00 грн.; послуги поштового зв`язку (відправлення звичайного листа) 5 х 15.00 грн. = 75,00 грн; користування АСВП 1 х 69,0 грн. = 69.00 грн.; канцелярські товари 15,00 грн. При підрахунку розмір мінімальних витрат виконавчого провадження дорівнює - 300.70 грн.

18.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди 20658,92 х 10% = 2065.89 грн.

18.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника.

22.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із сплатою боржником суми боргу.

Позивач стверджує, що виконав рішення добровільно до відкриття виконавчого провадження тому вважає протиправними постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження і просить їх скасувати.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4ст. 18 Закону «Про виконавче провадження»).

Частиноюст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ізст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Положенням ч. 4 ст. 27Закону України «Про виконавче провадження»Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як встановлено із матеріалів виконавчого провадження, надісланих суду приватним виконавцем, 18.04.2024, одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження № 74793864, приватним виконавцем Сидієм О.В. в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, із зазначенням обмеження щодо коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Також, із дотриманням вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем того ж дня винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 20658,92 х 10% = 2065.89 грн.

Також 18.04.2024 керуючись ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки частиною другою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що витрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадженим. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувана, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Відповідно до п. 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням відповідних постанов. Відповідно до пункту 7 Розділу II Видів та розміру витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.20)6 р. №2830/5 приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг: папір А4 18 х 0.34 грн. = 6,12грн.; обкладинка виконавчого провадження - 0.34 грн.; принтерне виготовлення (копіювання) документів 18 х 4,18 грн. = 75.24 грн; послуги поштового зв`язку (відправлення рекомендованого листа) 2 х 30,00 грн. = 60.00 грн.; послуги поштового зв`язку (відправлення звичайного листа) 5 х 15.00 грн. = 75,00 грн; користування АСВП 1 х 69,0 грн. = 69.00 грн.; канцелярські товари 15,00 грн. При підрахунку розмір мінімальних витрат виконавчого провадження дорівнює - 300.70 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій від 22.04.2024 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 74793864 приватним виконавцем перераховано отримані в ході виконання грошові кошти, зокрема на рахунок ЛКП «Сяйво» у сумі 20 658,92 грн, у зв`язку із чим постановою від 22.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 462/2523/23 від 22.03.2024 закінчено.

Суд зауважує, що позивач, стверджуючи, що ним проведена оплата боргу у лютому 2024 не надав суду платіжного доручення або іншого документа про перерахування ним коштів стягувачу.

Відтак, суд ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи стягувача у виконавчому провадженні Львівське комунальне підприємство «Сяйво» та зобов`язав надати суду інформацію про наявність/відсутність сплати ОСОБА_1 заборгованості, стягнутої за рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/2523/23 із зазначенням дати погашення боргу.

На виконання ухвали суду Львівське комунальне підприємство «Сяйво» повідомило, що інформація, зазначена позивачем у позові, «…«приватним виконавцем Сидій О.В. з мене незаконно стягнуто кошти в сумі 2366.59 грн. оскільки мною було добровільно виконано рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження у лютому 2024 році та перераховано на користь стягувана грошові кошти в сумі 13895.12 грн…» не відповідає дійсності.

Також третя особа зазначила: «… Підкреслюємо суду, що ОСОБА_1 не перераховував ні примусово ні добровільно кошти у сумі 13895.12 грн. на рахунок підприємства ні в лютому 2024 року ні в будь-який інший час. Жодних доказів перерахунку коштів ОСОБА_1 нема, дана інформація вигадана апелянтом, щоб ввести в оману суд і не виконувати постанову Львівського апеляційного суду…».

Львівське комунальне підприємство «Сяйво» стверджує, що сума 13895,12 грн, на яку зменшений борг позивача у лютому 2024 - це сума списаної безнадійної заборгованості щодо якої сплив строк позовної давності і дана сума не має відношення до суми боргу, стягнутої за рішення суду у справі № 462/2523/23.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд відмічає, що позивачем не надано судом доказів сплати суми боргу, стягнутого за Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 462/2523/23 у межах ВП № 74793864, інших порушень під час виконання ВП № 74793864 судом не встановлено, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

За приписамипункту 4 частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другоїстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

Враховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не проводиться.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна