Рішення

від 12.11.2024 по справі 380/11589/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

справа№ 380/11589/24

зал судових засідань № 3

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіКузана Р.І.,

суддіМорської Г.М.,

суддіСидор Н.Т.,

секретар судового засіданняЯнковська І.І.,

за участю:

представників позивачаФостяка А.Я., Косик Л.А.,

представника відповідачаПавлішевської В.В.,

представника третьої особиСамоніної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевсього, 12/2) (далі відповідач, Кабінет Міністрів України), в якому просить стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 в розмірі 345 457 (триста сорок п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень) 98 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Львівським окружним адміністративним судом 14.09.2015 винесено постанову у справі №813/889/15, якою адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України №20-р від 21 січня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України); визнано протиправним наказ Державної екологічної інспекції України від 23 січня 2015 року №17 - о «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п. 1 ч. 1 ст.41 КЗпП України)»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України з 24 січня 2015 р.; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24450,23 грн. В подальшому, постанова суду першої інстанції була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015. Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 05.04.2016 касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України і Кабінету Міністрів України задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 від 08.06.2016 адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23334 (двадцять три тисячі триста тридцять чотири) гривні 91 копійок з врахуванням обов`язкових платежів та зборів. Вимушеним прогулом у даній справі суд вважав період з моменту незаконного звільнення позивача до моменту його поновлення на посаді, а саме період з 24.01.2015 (день, наступний за звільненням позивача, згідно наказу ДЕІ України від 23.01.2015 року) по 13.09.2015 (день, що передує прийняттю Львівським окружним адміністративним судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді).

Позивач зазначає, що рішення суду в частині поновлення його на роботі не виконане, а тому позивач звертався до суду із позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 та з 01.04.2019 по 31.10.2023. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі №1.380.2019.00212 стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 820026,68 грн. Також, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі №380/25725/23 стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 в розмірі 2 380 215,51 грн.

Зазначає, що станом на час звернення до суду у даній справі, рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 від 14.09.2015 про поновлення позивача на роботі не виконано, позивач перебуває у вимушеному прогулі. Оскільки допущено затримку виконання судового рішення, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 01.11.2023 по 30.04.2024.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 06.07.2023 по справі №1.380.2019.002126 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі зазначив, що особливістю цієї справи є те, що в періоді, на який припадає затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі (період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата), відбулися зміна структури заробітної плати, поєднана з підвищенням посадових окладів усіх державних службовців, та подальше підвищення їхніх посадових окладів (без зміни структури заробітної плати) (п. 80 постанови). Розмір надбавки позивачу за вислугу років на державній службі складає 39 % посадового окладу. Сукупний розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 становить 345457,98 грн.

Ухвалою від 04.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Державну екологічну інспекцію України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначає, що ініціатором звільнення позивача із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, виступило Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке звернулося з відповідним поданням до Кабінету Міністрів України відповідно до Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою КМ України від 11.04.2012 №298.

З огляду на існуючу судову практику, у тому числі стосовно поновлення на посаді осіб, які були призначені Урядом, відповідач наголошує, що обов`язок з фактичного поновлення покладається на орган, у якому така особа працювала та безпосередньо здійснювала свої посадові обов`язки. Крім цього, протокол розрахунку середньої заробітної плати позивача, довідку про середню заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу щодо здійснених обрахунків, були видані саме Державною екологічною інспекцією України.

Тобто, позивач перебував у трудових правовідносинах саме з Державною екологічною інспекцією України, а не з Кабінетом Міністрів України, а тому і виплата заробітної плати позивачу здійснювалась саме Державною екологічною інспекцією України, а отже обов`язок щодо відшкодування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу через невиконання судового рішення має бути покладено саме на Державну екологічну інспекцію України.

У правовідносинах із позивачем Кабінет Міністрів України виступав виключно як суб`єкт призначення, проте, ці відносини не включали в себе нарахування заробітної плати, облік робочого часу та інших ознак перебування саме у трудових правовідносинах.

Уряд не є розпорядником бюджетних коштів, у розумінні норм бюджетного законодавства. При цьому, зазначене є суттєвим, оскільки довільне трактування позивачем можливості стягнення коштів з тих чи інших суб`єктів владних повноважень призведе до порушення вищезазначених норм і структури бюджетних правовідносин.

Отже, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі має пред`являтися саме до суб`єкта з яким позивач перебував у трудових правовідносинах, в даному випадку до Державної екологічної інспекції України, а не до Кабінету Міністрів України.

Суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Також зазначає, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Крім цього звертає увагу, що при обрахунку стажу державної служби позивачем зарахований стаж роботи з 01.06.2000 по 15.03.2002 у Лісогосподарському об`єднанні «Львівліс» мисливствознавцем 1 категорії відділу мисливського господарства і контролю за використанням тваринного світу, який в розрізі діючого правового регулювання не відноситься до стажу державної служби.

Державна екологічна інспекція України надіслала на адресу суду пояснення по суті позовних вимог. Зазначає, що боржником у зобов`язанні виконати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/889/15, якою позивача поновлено на посаді Голови Державної екологічної інспекції України, є Кабінет Міністрів України. Також, тертя особа звертає увагу суду на те, що у постанові від 06.07.2023 у справі № 1.380.2019.002126 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «… у розумінні статті 236 КЗпП України власником (уповноваженим органом), який має обов`язок видати наказ (розпорядження) про поновлення ОСОБА_1 по посаді Голови Державної екологічної інспекції України, є Кабінет Міністрів України, а відтак витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання постанов Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі № 813/889/15 повинен нести саме цей орган виконавчої влади».

Отже, у зв`язку з не виконанням судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України, Кабінет Міністрів України має понести відповідальність у вигляді виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду, встановлену статтею 236 КЗпП України.

Від представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли до суду пояснення, в яких третя особа просить в задоволенні позову відмовити повністю. В поданих поясненнях посилається на аргументи аналогічні тим, що наведені Державною екологічною інспекцією України.

Ухвалою від 16.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи - Державна екологічна інспекція України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмових поясненнях Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце проведення такого.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі №813/889/15 позов ОСОБА_1 задоволено повністю визнано протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України за №20-р від 21 січня 2015 року Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України); визнано протиправним наказ Державної екологічної інспекції України від 23 січня 2015 року №17-о «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України)»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України з 24 січня 2015 р.; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24450,23 грн; постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3195,63 грн звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України - залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року по справі № 813/889/15 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено частково - постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року залишено без змін.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі №813/889/15 позов ОСОБА_1 задоволено повністю - стягнуто з Державної екологічної інспекції України в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23334,91 грн з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3195,63 грн допущено до негайного виконання.

В подальшому рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі №1.380.2019.00212 стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 820026,68 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 1.380.2019.002126 без змін.

Також, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі №380/25725/23 стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 в розмірі 2 380 215,51 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 в адміністративній справі № 380/25725/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

На час розгляду справи рішення суду в справі № 813/889/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано.

Вважаючи, що з 14.09.2015 позивач перебуває у вимушеному прогулі, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 у розмірі 345457,98 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає можливим стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №813/889/15 про поновлення позивача на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.1 і 2 ст.370 КАС України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, законодавець передбачив обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а невідкладно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно з ст.236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Суд встановив, що станом на час розгляду справи, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/889/15, в частині поновлення позивача на роботі, не виконана, ОСОБА_1 не поновлено на посаді, з якої його незаконно було звільнено. Отже, має місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі. При цьому, дії відповідача щодо затримки виконання судового рішення у справі № 813/889/15 за період з 15.09.2015 по 31.10.2023 вже були предметом дослідження судом у справах №1.380.2019.00212 та № 380/25725/23. Тобто, в межах даної справи суд досліджує лише період затримки виконання рішення суду з 01.11.2023 по 30.04.2024, який вказаний позивачем у позовній заяві.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо стягнення саме з Кабінету Міністрів України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 колегія суддів виходить з такого.

Згідно із ч.1 ст.113, п.9-2 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем`єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України № 3166-VI від 17.03.2011р. «Про центральні органи виконавчої влади» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 795-VII від 27.02.2014р.) керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.19 цього Закону в редакції Закону № 889-VIII від 10.12.2015 керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.31 Закону України № 889-VIII від 10.05.2015 «Про державну службу» рішення про призначення приймається на посаду державної служби категорії «А» суб`єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України.

Як слідує із змісту п.п.1, 10 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затв. постановою КМ України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу.

Отже, у розумінні ст.236 КЗпП України власником (уповноваженим органом), який має обов`язок видати наказ (розпорядження) про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України, є Кабінет Міністрів України, а відтак витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/889/15 повинен нести саме цей орган виконавчої влади.

Із змісту постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/889/15 випливає, що із займаної посади позивача було звільнено Кабінетом Міністрів України. Відтак, саме протиправні дії Кабінету Міністрів України стали підставою порушення прав позивача та пред`явлення позову про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що на підставі відповідного рішення суду у відповідача виник обов`язок щодо поновлення позивача на посаді.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі/посаді є видання Кабінетом Міністрів України відповідного розпорядчого акту, що дає можливість позивачу приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У свою чергу з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач на вказаній посаді не поновлений, що свідчить про затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та тягне за собою відповідальність Кабінету Міністрів України на підставі ст.236 КЗпП України у розмірі середнього заробітку позивача за весь час затримки виконання рішення суду.

Відтак, саме Кабінет Міністрів України є тим уповноваженим органом, який у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, виплачує середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення.

Приписи ст.236 КЗпП України не зобов`язують особу, щодо якої не виконується судове рішення про поновлення, чекати фактичного поновлення, а передбачає компенсацію (грошове вираження у вигляді санкції за невиконання рішення про поновлення на посаді) з моменту виникнення на те підстав, до обраної самою особою дати.

Відповідно, саме з Кабінету Міністрів України підлягає до стягнення заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024.

Суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 06.07.2023 у справі 1.380.2019.002126 вказав про правомірність висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що належним відповідачем у цій справі є КМ України, оскільки відповідальним за затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі є Кабінет Міністрів України як суб`єкт призначення. Також Верховний Суд також погодився з висновками судів про те, що саме Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом, котрий виплачує середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

При обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 колегія суддів керується таким.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту Порядок №100).

Відповідно до абз. 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 (в редакції, чинній на момент спірних у цій справі правовідносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За змістом пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (абзац другий пункту 8 Порядку).

Суд враховує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №813/889/15, яка набрала законної сили, на підставі довідки Державної екологічної інспекції України №11 від 20.04.2015 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за два місяці роботи, що передували звільненню, становила 148,63 грн.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача, який враховується при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 01.11.2023 по 30.04.2024 складає 130 робочих днів.

Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 становить 19321,90 грн (148,63 грн х 130 днів). Оскільки справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів.

Суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності врахування норм пункту 10 Порядку №100 при обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки в період з 01.11.2023 по 30.04.2024 виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213, яка набула чинності 12 грудня 2020 року, положення пункту 10 Порядку № 100 було виключено. Тобто, у спірний період розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.

Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку №100 (з урахуванням постанови Уряду №1213) при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, які викладені у постановах від 21 лютого 2023 року у справі № 380/10648/21, від 08 листопада 2022 року у справі №460/15639/21, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про його відшкодування.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Кабінету Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевсього, 12/2) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 в розмірі 19321 (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять одну) гривню 90 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 22.11.2024.

Головуючий суддяР.І. Кузан

СуддяГ.М. Морська

СуддяН.Т. Сидор