Ухвала

від 22.11.2024 по справі 380/22485/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22485/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

22 листопада 2024 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій заявлено позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 32045/6/13-01-24-11 від 23.10.2024 року про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою від 18.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін.

Позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 86347 від 21.11.2024), у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 32045/6/13-01-24-11 від 23.10.2024 року про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на період до набрання законної сили рішенням у відповідній справі. В обґрунтування заяви заявник зазначив, що згідно оскаржуваного рішення з 01.10.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов`язаний перейти з третьої групи спрощеної системи оподаткування (5%) на загальну систему оподаткування та перейти до сплати податку на доходи фізичних осіб (18%), ЄСВ (22%), військового збору (1,5%) та сплати ПДВ (20%), в зв`язку з чим існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , в т.ч. у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій, зокрема щодо сплати усіх наведених вище податків та необхідності реєстрації податкових накладних. Такі обставини можуть призвести до розірвання договірних відносин, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, і призвести до неплатоспроможності/банкрутства позивача враховуючи специфічний вид діяльності, що полягає у безперервному наданні послуг доступу до мережі Інтернет, у зв`язку з чим у разі задоволення позову для відновлення договірних відносин з абонентами та нормалізації ведення господарської діяльності позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, що враховується судом, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вказано вище, заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскарженого рішення. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням обставин можливого порушення прав та інтересів позивача внаслідок виконання такого рішення.

У той же час, у підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, суд зауважує, що ознаки протиправності оскаржуваного рішення підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

Виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

За таких обставин за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 156, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

Суддя Крутько О.В.